Глава 57 позика

§ 1. Еволюція позики

Формування ринкової економіки зумовлює пошук ефективних методів і пра-тих інструментів організації товарно-грошового обміну, створення яких, в пер-у чергу, залежить від послідовного використання закономірностей і корисних іастивостей приватноправових механізмів, серед яких чільне місце посідають івільно-правові конструкції, основані на позикових відносинах.

Позика в римському праві стала однією з найпоширеніших підстав фор-ування юридичних підвалин позикових відносин і вважалася різновидом креди-/. У приватному праві Стародавнього Риму позикові відносини регулювалися іьома видами договорів — звичайною позикою (тиіішт), морською позикою оепиз паиіісит) і позичкою (ссуда, соттоааіит).

В римському праві позикою визнавався односторонній, реальний, безвідплат-ш або відплатний правочин, який містив у собі передачу власності на гроші або [ші замінні речі (депиз) від позикодавця позичальнику, який зобов'язувався по-врнути таку саму кількість речей того самого роду і якості (Іапіипдет).

Морська позика (їоепиз паиіісит, ресипіа ігаіесіісіа, переправні гроші) ви-гупала в римському праві особливим видом позики, внаслідок якої зобов'язання озичальника ставилося у залежність від щасливого результату плавання і як омпенсація за такий ризик могли бути погоджені відсотки, з покладенням на редитора ризику випадкової загибелі речі з моменту, коли корабель повинен ув вийти в море, і знаходився (ризик) на ньому, поки боржник не допускав про-трочення.

Позичка (соттодаіит) виступала видом договору "передачі для споживан-я", за яким індивідуально-визначена річ (зресіез), неспоживана при її господар-ькому використанні, безоплатно передавалася позичкодавцем у користування шіій особі — позичальнику для того, щоб останній скористався нею відповідно о її звичайного економічного призначення і після використання або у встанов-ений строк повернув.

При позичці, на відміну від позики, передавалося не право власності на річ, лише просте матеральне утримання речі, без наміру залишити її собі.

У наступні історичні етапи розвитку правового регулювння позикових відно-ин продовжувалося активне використання і вдосконалення вироблених юриста-ш Стародавнього Риму основних правових категорій, які обслуговували позико-і відносини, з привнесенням у них особливостей, обумовлених потребами :онкретних соціально-економічних умов правопорядків відповідних історичних пох.

Позика 331

Еволюція розвитку позикових відносин після Жовтневої соціалістичної революції пройшла три історичні етапи, кожен з яких характеризувався прийняттям нового цивільного кодифікаційного акта.

Перший етап пов'язаний з прийняттям Цивільного кодексу УРСР 1922 р.

Найважливіші положення про позику в ЦК УРСР 1922 р. (статті 208—209) зводилися до такого:

• позикою визнавався договір, за яким одна сторона (позикодавець) передаєу власність іншій стороні (позичальнику) гроші або визначені родовими ознаками речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю одержану кількість речей того самого роду і якості з процентами або без процентів;

• сторони могли надати форму позикового зобов'язання всякому боргу, щовиникав з купівлі-продажу, найму майна чи іншої підстави, з поширенням на такий борг правил про позику;

• договір позики на суму понад 50 крб. мав бути оформлений під страхомйого недійсності письмово;

• позикодавець мав право вимагати проценти за позику лише тоді, коли вони передбачені договором. Нарахування процентів на проценти заборонялося, завинятком законно існуючих кредитних установ;

• допускалося дострокове виконання безпроцентної позики, а за процентною позикою позичальник мав право, попередивши позикодавця за три місяціабо сплативши йому проценти за місяць наперед, достроково звільнитися від зобов'язання поверненням одержаної суми, якщо за позикою процент перевищуваввстановлений обліковий процент Державного банку за активними операціями;

• позичальник мав право оспорювати дійсність договору позики за його безгрошевістю (безвалютністю) повністю або частково, але, якщо договір позикиповинен був укладатися у письмовій формі, оспорювання його шляхом свідченьсвідків не допускалося, за винятком кримінально-карних дій;

• попередній договір про укладення в майбутньому договору позики повинен був укладатися лише у письмовій формі незалежно від суми позики. Особа,яка зобов'язалася за попереднім договором дати іншій у позику, мала право вимагати розірвання попереднього договору, якщо згодом майнове становищеконтрагента значно погіршилося, зокрема якщо він буде визнаний неспроможним;

• традиційно російське та українське цивільне право містило особливі правила для визнання недійсними лихварських позикових зобов'язань;

— відповідно до ст. 33 ЦК УРСР 1922 р. коли особа під впливом крайньоїпотреби уклала явно невигідну для себе угоду, суд на вимогу потерпілої стороничи відповідних державних органів або громадських організацій може визнатинедійсною або припинити її дію на майбутній час. Цілком очевидно, що така норма давала можливість звільнитися від невигідної угоди, у тому числі позикової,бідним прошаркам населення.

Другий етап правового становлення позикових відносин пов'язаний з прийняттям у 1961 р. Основ цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік та цивільних кодексів у союзних республіках.

В ЦК УРСР 1963 р. позиці безпосередньо було присвячено шість статей (статті 374—379), найбільш принциповими в них були такі положення:

— з поняття договору позики було вилучено застереження про можливість

12 Глава 57

юцентноі позики та введено правило про передачу грошей чи речей, визначе-[X родовими ознаками не лише у власність, айв оперативне управління,

• в імперативній формі було сформульовано правило про визнання договоруізикн укладеним у момент передачі грошей або речей,

• була визнана обов'язковою письмова форма щодо договорів позики, що ук-ідаються на суму понад 50 крб ,

• були визначені особливості позикових відносин банків і державних трудо-[X ощадних кас, ломбардів та кас громадської взаємодопомоги і фондів творчихплок,

— введено поняття "позикові операції" у значенні, ідентичному позиці,і введено поняття "позичка" як різновид позики, що її надавали в межах по-[кових операцій ломбардів, кас громадської взаємодопомоги і фондів творчихплок,

— проведено розмежування у правовому регулюванні позикових операцій (уїму числі ломбардів, кас громадської взаємодопомоги і фондів творчих спілок)д операцій з надання банківських позик та інших кредитних операцій за участюжерщйних банків, інших кредитних установ

Третій етап у формуванні позикових відносин відбувся в період незалежно-п України після прийняття в 2001 р нового ЦК України Для цього етапу прин-•іповим у регулюванні позики стало те, що з часу проголошення незалежності країни та переходу до засад ринкової економіки до моменту прийняття нового ,К України фактично змінився зміст позикових відносин, але регулювання їх ийснювалося в основному за правилами ЦК УРСР 1963 р , що призвело до су-еречностей у правозастосовній практиці

В ЦК України позиці присвячені статті 1065—1072, для яких характерні такі сновні риси

• договір позики виступає реальним і відплатним правочином, що передба-ає передачу позикодавцем у власність позичальникові грошей або речей, визна-ених родовими ознаками, таку саму суму або рівну кількість яких позичальникзбов'язується повернути позикодавцеві;

• встановлено положення про диспозитивно відплатний або безвідплатнийарактер договору позики Новим ЦК України закріплено презумпцію відплат-ості договору позики (у вигляді права позикодавця на отримання процентів науму позики), якщо інше не передбачено законом або договором, що певною мі-ою руйнує усталену концепцію презумпції безоплатності договору позики і усу-ає доцільність виокремлення кредитних договорів;

• детально врегульовано умови виконання обов'язків сторін договору пози-и і наслідки їх невиконання, що підвищує рівень врегульованості позикових від-гасин порівняно з ЦК УРСР 1963 р ;

-— проведено розмежування правового регулювання договорів позики і по-ички,

• договір позички за новим ЦК поширюється на передачу у безплатне ко-іистування речей, на який поширюються правила про майновий найом Уявляться, що об'єктом позички можуть виступати тільки неспоживні та індивідуаль-ю-визначені речі, оскільки в іншому випадку неможливе користування ними безіереходу права власності до набувача,

• визначено співвідношення між договором позики і кредитним та комершй-

ял-і-гк як чягягтьне і спеціальне Відповідно до ЦК Ук-

Позика 333

раши правила про позику субсидіарно застосовуються до положень про кредитний та комерційний договори, якщо інше не передбачено правилами про кредитний та комерційний договори і не випливає або не суперечить суті таких зобов'язань