§ 2. Страхове зобов'язання. Основні страхові поняття

Учасниками страхового зобов'язання, які пов'язані між собою правами та обов'язками, є, з одного боку, страховик, а з другого — страхувальник. Страховиками визнаються юридичні особи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю з метою здійснення страхової діяльності в Україні, а також одержали у встановленому порядку ліцензії на здійснення цієї діяльності.

Загальна частка іноземних юридичних осіб та іноземних громадян у статутному фонді страховика має не перевищувати 49 відсотків.

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і пов'язана з ними фінансова діяльність. Іншими видами діяльності страховик може займатися лише у випадках, передбачених чинним законодавством.

В Україні серед страхових об'єднань одне з перших місць займає Національна акціонерна страхова компанія "Оранта". Вона здійснює на території України: а)усі види державного обов'язкового страхування майна підприємств, організацій і громадян, добровільного особистого й майнового страхування, а також інші види державного обов'язкового страхування відповідно до чинного законодавства України; б) проведення запобіжної та Інвестиційної діяльності, перестраху-вальних операцій, у тому числі в іноземній валюті; в) розвиток ділового співробітництва із страховими організаціями інших країн, ведення спільної страхової Діяльності. З метою створення умов для конкуренції у сфері страхової діяльності ^та підвищення якості страхових послуг визнано за доцільне відмовитися від монополії держави на страхову справу. Отже, на страховому ринку в міру його формування діятимуть конкуруючі між собою державні, акціонерні, взаємні, кооперативні товариства та асоціації, що мають право залучати до своєї діяльності страхові організації іноземного капіталу.

Страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об'єднання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів і здійснення спільних

!0 Глава 56

ограм, якщо їх утворення не суперечить чинному законодавству України. Про-ці об'єднання не мають права безпосередньо займатися страховою діяльністю.

Об'єднання страховиків діють на підставі статутів І набувають прав юридич-ї особи після їх державної реєстрації. Державна реєстрація об'єднань страхо-ків проводиться в порядку, передбаченому для реєстрації страховиків. Орган, ) здійснює реєстрацію об'єднань страховиків, у 10-денний строк з дня реєстра-

повідомляє про це державному органові у справах нагляду за страховою ільністю.

Страховики, яким дозволено займатися страхуванням відповідальності влас-ків транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам, та за умовами, редбаченими міжнародними договорами України щодо зазначеного виду стра-вання, повинні утворити Моторне (транспортне) страхове бюро, яке є юридична особою, що утримується за рахунок коштів страховиків.

Договори морського страхування із страхувальниками-резидентами і догово-

обов'язкового страхування пасажирів від нещасних випадків, що виникають І час морського перевезення, укладаються страховиками, які визнані такими [повідно до законодавства України, одержали у встановленому порядку ліцен-

на здійснення цього виду страхування і є членами Морського страхового бю-. Морське страхове бюро координує діяльність страховиків у галузі страхуван-

морських ризиків та представляє їх інтереси у міжнародних об'єднаннях раховиків. Утворення Морського страхового бюро та його державна реєстрація ійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частини 3 і :т. 242 Кодексу торговельного мореплавства).

Для випадків авіаційного страхування передбачається створення Авіаційного захового бюро (частини 2 і 3 ст. 103 Повітряного кодексу України).

З метою страхового захисту своїх майнових інтересів громадяни та юридичні зби можуть створювати товариства взаємного страхування.

Страховики здійснюють страхову діяльність через страхових посередників — захових агентів та брокерів.

Страхові агенти — громадяни чи юридичні особи, які діють від імені та за рученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладен-

договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, в'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові їнти є представниками страховика і діють у його інтересах за комісійну винаходу на підставі договору із страховиком.

Страхові брокери — громадяни або юридичні особи, що зареєстровані у гановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за нагороду посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на іставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страху-гсьник.

Перестрахові брокери - юридичні особи, що здійснюють за винагороду по-зедницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської ди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестраху-льник.

Страхувальниками визнаються дієздатні громадяни або юридичні особи, які пали Із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповід-

до законодавства України та які страхують свій майновий інтерес і вносять ахові платежі. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, які

Зобов 'язання зі страхування

постійно проживають в Україні, мають право застрахувати себе або своє майно. Страхувальниками з майнового страхування, крім громадян, виступають кооперативи, орендні, колективні, приватні та інші підприємства. Державні організації страхують закріплене за ними майно лише у випадках, зазначених у законі.

Учасником зобов'язання за особистим страхуванням є застрахована особа, в житті якої може трапитися подія, що породжує обов'язок страхової організації виплатити їй (чи в разі її смерті іншій особі) страхову суму.

Застрахованою особою може бути як сам страхувальник, так і інша фізична особа. У договорах страхування дітей, страхування до шлюбу та деяких інших страхувальниками можуть бути батьки або родичі, опікуни чи піклувальники, а застрахованою особою — дитина, вік якої на день подачі страхувальником заяви про страхування не може перевищувати певної кількості років. Страхувальники мають право при укладенні договорів страхування призначати громадян чи юридичних осіб для одержання страхових сум або страхового відшкодування (виго-донабувачів), а також замінювати їх до настання страхового випадку (ст. 1004 ЦК України). Це договори на користь третьої особи.

Так, у договорі страхування життя зазначається особа, якій має бути виплачена страхова сума в разі смерті страхувальника в період дії договору. Проте якщо ця особа померла раніше або в один день зі страхувальником, страхова сума виплачується спадкоємцям страхувальника.

Страхові правовідносини виникають та існують за наявності у страхувальника страхового інтересу, тобто тих імовірних збитків, яких він може зазнати внаслідок настання певної страхової події (загибель майна, смерть чи втрата працездатності тощо). Страховий інтерес може бути не тільки у власника майна, а й в іншої особи, зокрема орендаря, заінтересованого у збереженні майна та відповідального за його цілість і схоронність.

Страховий ризик — це ймовірність настання певної події, у зв'язку з якою проводиться страхування.

Від ступеня ймовірності настання певної страхової події залежать розміри страхових внесків з конкретного виду страхування. Наприклад, страхові внески за договором страхування життя зростають у міру зростання віку страхувальника на день подачі ним заяви про страхування, адже з віком збільшується ймовірність його смерті.

Страховий випадок — це передбачена законодавством або договором подія, з настанням якої виникає обов'язок страховика виплатити страхову суму чи страхове відшкодування страхувальникові або іншій третій особі (вигодонабува-чеві). У момент виникнення страхового зобов'язання сторонам не відомо, настане чи не настане страховий випадок (наприклад, загибель врожаю від засухи, граду тощо). Проте у разі неминучості настання події (наприклад, смерть страхувальника при страхуванні життя) сторони все одно не знають, коли саме вона настане. Однак це не означає, що договір страхування є угодою, укладеною з від-кладальною умовою. У договорі страхування виникнення обов'язку страховика залежно від настання певної страхової події є неодмінною істотною умовою, що визначає суть страхування, тоді як відкладальна умова в інших угодах є випадковим елементом.

До страхових подій належать: травма, одержана страхувальником внаслідок нещасного випадку, випадкове гостре отруєння недоброякісними харчовими про-

2. Глава 56

стами, загибель тварини від транспортної події, закінчення строку за догово-л страхування життя тощо.

Страховий платіж (внесок, премія) — плата за страхування, яку страху-іьник зобов'язаний внести страховикові згідно з договором добровільного шхування або з умовами обов'язкового страхування.

Страховий тариф — ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за зний період страхування. Страхові тарифи при добровільній формі страхуван-

обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної ітистики настання страхових випадків, а за договорами страхування життя -сож з урахуванням величини інвестиційного доходу, яка повинна за зазнача-:я у договорі страхування. Конкретний розмір страхового тарифу визначаєть-в договорі страхування за згодою сторін (частини 2 і 3 ст. 10 Закону України ро страхування").

Страхові внески страхувальник може сплачувати страховикові одноразово шриклад, у випадку страхування дітей) чи періодичними платежами. За дого-зами особистого або майнового страхування внески можуть сплачуватись гро-дянами: а) безготівковим шляхом — через бухгалтерію підприємства або з кунку по вкладу в ощадному банку; б) готівкою — сплатою грошей страхово-

агентові чи поштовим переказом. Розміри страхових платежів з окремих а,ів страхування залежать від страхової суми, строку страхування та інших гтавин.

Страхова оцінка — це визначення вартості майна з метою його страхуван-. Так, страхова оцінка будівель, устаткування та іншого майна сільськогоспо-рських підприємств визначається за балансовою (інвентарною) вартістю за ви-хуванням амортизації. У межах страхової оцінки встановлюється сума, на яку враховане майно (страхова сума).

Страхова сума —грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов захування зобов'язаний провести виплату відшкодування при настанні страхо-го випадку. За договором особистого страхування страхова сума визначається угодою сторін або в нормативному порядку. Виплати страхових сум за дого-рами особистого страхування здійснюються незалежно від сум, які виплачу-ься одержувачеві за державним соціальним страхуванням, соціальним забез-ченням, і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків. При рахуванні майна страхова сума встановлюється у межах вартості майна за ці-ми і тарифами, що діють на момент укладення договору, якщо інше не обумов-но договором страхування чи умовами обов'язкового страхування.

Страхове відшкодування (або забезпечення) — це грошова сума, яку ви-ачує страховик за умовами майнового страхування при настанні страхового падку. Страхове відшкодування не може перевищувати страхову оцінку і роз-р збитків, яких зазнав страхувальник. Інші збитки вважаються застраховани-і, якщо це передбачено договором страхування. У разі якщо страхова сума за говором майнового страхування є нижчою від страхової оцінки, страхове відгодування зменшується у відповідній пропорції, якщо умовами страхування не редбачено інше.

За згодою страхувальника предмет договору страхування може бути застра-іваний за одним договором страхування кількома страховиками (співстраху-,ння) з визначеням прав та обов'язків кожного із страховиків. За погодженням ж співстраховиками І страхувальником один Із співстраховиків може представ-

Зобов 'язання зі страхування 323

ляти всіх Інших співстраховиків у відносинах Із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним у розмірах своєї частки (ст. 1005 ЦК України). Якщо майно застраховане у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то страхове відшкодування, що виплачується усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кожен страховик здійснює виплату пропорційно розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування.

Страховик має право перестрахувати частину ризику в іншої страхової організації. Перестрахування — це страхування одним страховиком на визначених договором умовах ризику виконання всіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика). Страховик, який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування (ст. 1006 ЦК України).

Для забезпечення повноти страхового фонду, проведення профілактичних заходів та виконання обов'язків перед страхувальниками страховики намагаються застрахувати якомога ширше коло об'єктів. Максимальна їх кількість, яка може бути охоплена страхуванням, називається страховим полем.

Навантаження страхової премії — частина страхового платежу, що її використовує страховик на покриття видатків з ведення справи.

Франшиза — визначена договором або умовами страхування частина збитків, яку страховик не відшкодовує страхувальникові і яка припадає на страхувальника (наприклад, при страхуванні засобів транспорту).