Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Civil low of Ukraine 2002, Kn. 2..doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
03.05.2019
Размер:
5.86 Mб
Скачать

Глава 68 зобов'язання із заподіяння шкоди

§ 1. Поняття та елементи зобов'язань із заподіяння шкоди

Однією з підстав виникнення зобов'язань згідно зі ст. 440 ЦК УРСР (ст. 1185 ЦК України) є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від інших зобов'язань, які виникають із правомірних актів (наприклад, договору, односторонньої угоди, адміністративного акта), цей вид зобов'язань виникає з неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди делікто-здатною особою. Зобов'язання, що виникло внаслідок заподіяння шкоди, називають деліктними (від лат. аеіісіит — правопорушення). Заподіяння шкоди іншій особі не завжди породжує деліктне зобов'язання. Воно виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від Існуючих між сторонами зобов'язальних відносин.

Відсутність між потерпілим і заподіювачем зобов'язальних відносин до заподіяння шкоди не означає, що між ними не існувало ніяких цивільно-правових відносин. Вони перебували в абсолютних цивільних правовідносинах, змістом яких є абсолютне суб'єктивне цивільне право та абсолютний суб'єктивний цивільний обов'язок. Абсолютність суб'єктивного цивільного права полягає в тому, що воно охороняється від усіх і кожного, хто підпорядкований даному правовому режиму. До абсолютних прав належать: право власності, право на недоторканність життя і здоров'я, честі і гідності, особистої свободи, право на охорону здоров'я тощо. Якщо абсолютне суб'єктивне право охороняється віл усіх і кожного, то кореспондуючий юридичний обов'язок також покладається на всіх і кожного. Абсолютний юридичний обов'язок характеризується пасивністю, його змістом є необхідність утримуватися від порушення чужого абсолютногс суб'єктивного права. Невиконання такого обов'язку завжди призводить до порушення чужого суб'єктивного права і за наявності передбачених законом інши підстав породжує деліктне зобов'язання.

Деліктне зобов'язання — це зобов'язання, в якому особа, що протиправне І винно заподіяла шкоду особистості громадянина або його майну чи майн організації, зобов'язана її відшкодувати, а потерпілий має право на відшко дування заподіяної шкоди у повному обсязі. Деліктне зобов'язання — ц різновид цивільно-правових зобов'язань, і тому йому властиві ті самі структури особливості, що характеризують кожне зобов'язання. Такими структурними еле ментами є суб'єкт, об'єкт та зміст.

Глава 68

Суб'єктами деліктних зобов'язань можуть бути будь-які учасники цивільних зовідносин. Як і в інших цивільно-правових зобов'язаннях, їх називають хитором і боржником.

Кредитор — це особа, якій заподіяно шкоду (потерпілий). Ним може бути ь-який громадянин України (дієздатний, недієздатний, неповнолітній, який не зг 15 років, іноземець та особа без громадянства). Ним може бути також інізація незалежно від того, чи користується вона правами юридичної особи,

іі.

Боржник — це особа, яка відповідає за заподіяну шкоду. Як правило, нею є

здіювач шкоди. У деяких випадках, передбачених законодавством,

жником виступає не заподіювач шкоди, а особа, винна за поведінку запо-

вача. Так, згідно зі ст. 446 ЦК УРСР за шкоду, заподіяну неповнолітнім, який

ірсяг 15 років, несуть рідповідальність його батьки (усиновителі), опікун або

чальні, виховні чи лікувальні заклади, під наглядом яких перебував

овнолітній, якщо не доведуть, що шкода сталася не з їхньої вини.

Це правило, а саме відповідальність батьків (усиновителів), опікуна і інших

ічних, юридичних осіб, що здійснюють на певних правових підставах вихо-

ня і нагляд за малолітньою особою, збережено в новому ЦК України (ст. 1197

України). При заподіянні шкоди недієздатною особою боржником є його сун або організація, які зобов'язані здійснювати за ним нагляд (ст. 448 ЦК Р). Аналогічне правило вміщено в новому ЦК України. Громадянин виступає як боржник за умови, що він є деліктоздатним, тобто гним відповідати за свої дії. Деліктоздатність громадян за чинним цивільним знодавством України настає з 15 років (статті 13 і 447 ЦК УРСР). Наведене вило поширюється не лише на громадян України, а й на іноземців (тих, що користуються екстериторіальністю) та осіб без громадянства. Новий ЦК аїни передбачає початок деліктоздатності з 14 років.

Організація вважається деліктоздатною за умови, що вона користується пра-и юридичної особи. На відміну від кредитора (потерпілого), яким може бути ь-яка організація незалежно від наявності у неї прав юридичної особи, жником у деліктних зобов' язаннях може бути лише організація, що є їдичною особою: підприємства, громадські об'єднання, спільні підприємства, ігійні організації тощо, які згідно з частинами 1 і 2 ст. 2 ЦК УРСР можуть и учасниками цивільних правовідносин. Боржником може бути також жава, територіальна громада.

Об'єктом деліктних зобов'язань є відшкодування, яке боржник зобов'язаний ати потерпілому. Воно полягає у поновленні майнової сфери потерпілого в урі (надати річ того самого роду і якості, виправити пошкоджену річ і т. ін.)

в повному відшкодуванні заподіяних збитків. При ушкодженні здоров'я та одіянні смерті відшкодування здійснюється у формі грошової компенсації аченого заробітку, а також інших витрат.

Зміст деліктного зобов'язання становлять право кредитора та обов'язок жника. Обов'язком боржника є вчинення дій, за допомогою яких майнова іра була б поновлена до такого рівня, в якому вона перебувала до її порушен-

а право кредитора — одержати таке відшкодування.

Наведене вище визначення деліктного зобов'язання та його аналіз дають кливість провести межу між зазначеним зобов'язанням та договірним охо-[ним зобов'язанням. Відмінності між ними полягають у тому, що:

Зобов'язання із заподіяння шкоди 507

  • по-перше, юридичними фактами, на підставі яких виникає деліктне зобов'язання, є порушення абсолютного пасивного обов'язку і тим самим — аб солютного права, тобто порушення абсолютних правовідносин шляхом вчинення протиправного і, як правило, винного діяння. Договірне охоронне зобов'язання теж виникає внаслідок цивільних правовідносин (делікту). Але воно є результа том порушення інших за своєю природою прав, обов'язків та правовідносин, а саме: відносних договірних прав та обов'язків і, отже, відносних правовідносин, у рамках яких здійснюється цивільний договір;

  • по-друге, різна юридична природа обов'язку заподіювача в деліктному зобов'язанні та обов'язку боржника в договірному охоронному зобов'язанні. Обов'язок заподіювача — це його новий відносний обов'язок, який покладається на нього законом замість порушеного ним абсолютного обов'язку пасивного типу в абсолютних правовідносинах. Обов'язок боржника — це додатковий обов'язок, що виникає в результаті невиконання або неналежного виконання ним договір ного обов'язку (поставити продукцію, виконати роботу, надати послуги тощо). Додатковий обов'язок боржника приєднується до невиконаного чи неналежно виконаного ним договірного обов'язку;

  • по-третє, різний зміст зазначених обов'язків заподіювача і боржника. Заподіювач у деліктному зобов'язанні зобов'язаний відшкодувати заподіяну шкоду шляхом відшкодування її в натурі або відшкодування заподіяних збитків. Обов'язок боржника в договірному охоронному зобов'язанні полягає у відшкодуванні заподіяних збитків, у сплаті неустойки, штрафу, пені. Якщо інше не передбачено законом або договором, виконання боржником додаткового обов'язку в договірному охоронному зобов'язанні не виключає виконання основ ного обов'язку (поставити продукцію, виконати роботу, надати послуги тощо) в договірному регулятивному зобов'язанні.

Різниця у змісті зазначених обов'язків заподіювача і боржника пояснюється тим, що неустойка, як засіб забезпечення виконання договірного зобов'язання, та штрафні санкції (штрафи, пеня) не застосовуються до деліктного зобов'язання. Метою останнього, як це зазначено в імперативних нормах ст. 440 ЦК УРСР (ст. 1185 нового ЦК України), є поновлення первісного майнового стану потерпілого, а якщо це неможливо — відшкодування заподіяних збитків;

  • по-четверте, деліктне зобов'язання та договірне охоронне зобов'язання різняться об'єктом. У деліктному зобов'язанні обов'язок заподіювача спрямо ваний на поновлення порушеного абсолютного права, а якщо це неможливо — на відшкодування заподіяних збитків. У договірному зобов'язанні обов'язої боржника спрямований на забезпечення виконання договору. Це пояснюєтьсї тим, що боржник, не спричиняючи шкоди невиконанням договору, все ж там зобов'язаний сплатити неустойку, штраф, пеню за самий факт порушення дого вору. В цьому полягає штрафний характер договірної відповідальності, її стиму лююче значення в справі додержання договірної дисципліни;

  • по-п'яте, суб'єктний склад деліктного зобов'язання визначається так уповноважена особа в ньому збігається з уповноваженою особою в абсолютни; правовідносинах, тобто з носієм абсолютного права. Щодо зобов'язаної особи, ті нею стає будь-яка зобов'язана особа в абсолютних правовідносинах, як, порушила абсолютне право. Суб'єктний склад договірного охоронноп зобов'язання зумовлений суб'єктним складом договірного регулятивною зобов'язання. Це кредитор І боржник як цілком конкретні учасники договірни

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]