§ 3. Зміст договору комісії

Обов'язки комісіонера. Договір комісії належить до двосторонніх догово-в, тому права та обов'язки покладаються як на комісіонера, так і на комітента мають взаємний характер.

Основним обов'язком комісіонером є обов'язок вчинити один або кілька угод Інтересах комітента (ст. 395 ЦК УРСР, ст. 1030 ЦК України). Комісіонер зо-)в'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента і відвідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіо-їр зобов'язаний вчиняти правочин відповідно до звичаїв ділового обороту або імог, що звичайно ставляться.

Така вимога про укладення комісіонером угод на найбільш вигідних для ко-тента умовах та відповідно до звичаїв ділового обороту та вимог, що звичайно авляться, свідчить про те, що в якості комісіонера, як правило, виступає особа, са професійно діє на тому чи іншому ринку, має відповідні знання та навички тому виді діяльності, який йому доручається провести.

Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були (значені комітентом, додатково одержана винагорода належить комітентові

Договір комісії 441

(ч. 2 ст. 1033 ЦК України). Новий ЦК України визначив це правило як Імперативне, тоді як у ЦК УРСР (ст. 399) договором комісії дозволено визначати інше.

Відступ комісіонера від вказівок комітента допускається у тих самих випадках, що і при договорі доручення. Відповідно до ч. 1 ст. 1036 ЦК України (подібну норму містить І ст. 388, на яку посилається ст. 400 ЦК УРСР) комісіонер має право відступити від вказівок комітента, якщо цього вимагають інтереси комітента, і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі комісіонер повинен повідомити комітента про допущені відступи від його вказівок як тільки це стане можливим. Частина 2 ст. 1036 ЦК України дозволяє комісіонеру, який є підприємцем, відступати від вказівок комітента без попереднього запиту про це, але з обов'язковим повідомленням комітента про допущені відступи. Така норма грунтується на презумпції положення, що комісіонер, який займається комісійною діяльністю як професійною, підприємницькою, повинен бути добре обізнаним (краще, ніж про це обізнаний сам комітент) про ті умови, які є найбільш вигідними для комітента та найкращим чином задовольнять його інтереси.

У той же час для комісіонера законом передбачені спеціальні невигідні майнові наслідки відступу від вказівок комітента. Залежно від характеру комісійного доручення можливі такі ситуації:

1. комісіонеру доручається продати майно комітента, І він продає майно за нижчою ціною, ніж визначено комітентом;

2. комісіонеру доручається купити майно для комітента, і він купує майно за ціною, вищою, ніж було призначено комітентом.

В першому випадку комісіонер зобов'язаний заплатити різницю між ціною, замовленою комітентом, та ціною продажу, якщо не доведе, що він не мав можливості продати майно за узгодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною запобіг більшим збиткам (ч. 2 ст. 400 ЦК УРСР, ч. З ст. 1036 ЦК України). Тобто в такому разі комісіонер звільняється від компенсації різниці комітенту за наявності двох умов:

а) він не мав можливості продати майно за призначеною ціною (відсутність можливості може бути як об'єктивною (зміна кон'юнктури ринку), так і такою, що залежить від особи та дій комісіонера);

б) таке виконання доручення запобігло ще більшим збиткам, які міг би по нести комітент.

У разі, якщо комісіонер був зобов'язаний запитати комітента про можливість відступу від його вказівок, він має також додатково довести, що не міг попередньо запитати комітента або одержати відповідь на свій запит у розумний строк.

Якщо комісіонер придбав майно за вищою ціною, ніж та, що була погоджена, закон покладає вирішення питання про покладення на комісіонера якихось невигідних наслідків на комітента. Відповідно до ч. З ст. 400 ЦК УРСР та ч. 4 ст. 1036 ЦК України комісіонер у такому випадку має право не прийняти куплене за вищою ціною майно, заявивши про це комісіонерові у розумний строк після отримання від нього повідомлення про купівлю. У разі якщо комітент у розумні строки прямо не заявить комісіонеру про своє небажання приймати покупку, вважається, що він прийняв таку покупку за ціною угоди, яка була вчинена комісіонером. Але якщо комісіонер при купівлі майна за свій рахунок заплатив різницю в ціні, комітент не має права відмовитися прийняти виконання договору (ч. З ст. 400 ЦК УРСР, ч. 5 ст. 1036 ЦК України). У даному випадку вважається,

4 Глава 61

Ю комісіонер виконав доручення належним чином, і комітент отримує річ на мовах, визначених у договорі

Комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, нестачу або пошкодження айна комітента (ст 403 ЦК УРСР, ч 1 ст 1040 ЦК України) Оскільки нормами [,К, що регулюють відносини комісії, не передбачене спеціальне правило, на від-осини комісіонера та комітента поширюються норми ст 203 ЦК УРСР та т 625 ЦК України, якими передбачений принцип повного відшкодування збит їв (і реальної шкоди, і упущеної вигоди) Договором або звичаями ділового обо-оту на комісіонера може бути покладений обов'язок застрахувати майно ко-ітента за його рахунок При цьому комісіонер несе відповідальність за втрату, естачу або пошкодження майна, якщо не виконав покладеного на нього бов'язку

Після вчинення угоди за дорученням комітента комісіонер повинен надати емітентові звіт та передати йому все одержане за угодою, яку він уклав (ст 404 [,К УРСР, ч 1 ст 1041 ЦК України) Законодавство не містить якихось окремих имог щодо форми звіту, тому комісіонер може надати звіт як у письмовій формі, ак і усно У разі якщо комітент має заперечення щодо звіту комісіонера, він по-инен повідомити його про це протягом одного місяця від дня отримання звіту кщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим (ч 2 ст 404 ЦК РСР, ч 2 ст 1041 ЦК України)

У разі невиконання третьою особою договору, укладеного комісіонером, ос-анній зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечи-и необхідні докази (ч 3 ст 402 ЦК УРСР, ч 4 ст 1035 ЦК України) Оскільки омітент не є стороною в угоді, укладеній комісіонером та третьою особою, він ає право вимагати від комісіонера уступки йому права вимоги до третьої особи

За загальним правилом, комісіонер не відповідає перед комітентом за невико-ання третьою особою договору (ст 402 ЦК УРСР, ч 3 ст 1035 ЦК України) аким чином, комісіонер відповідає лише за дійсність угоди, що укладається ним третьою особою Тобто якщо за якихось підстав угода буде визнана недійсною, омітент може пред'являти претензії комісіонеру Проте законодавство передба ає два випадки, коли на комісіонера покладається відповідальність за невико-ання зобов'язання третьою особою По-перше, це відбувається, якщо комісіонер ув необачним при виборі такої особи ЦК УРСР не містить такої умови покла-гння на комісіонера відповідальності Необачність комісіонера може виражати-н в тому, що він уклав угоду з особою, стосовно якої порушено справу про бан-рутство, або така особа має велику заборгованість перед бюджетом тощо ішим випадком покладення на комісіонера відповідальності за невиконання уго и третьою особою є так звана умова делькредере (ч 2 ст 402 ЦК УРСР, п З г 1035 ЦК України) Делькредере — своєрідна умова про взяття комісіонером а себе поруки за виконання зобов'язання третьою особою В цьому випадку в азі невиконання зобов'язання третьою особою комітент може пред'явити пре-їнзп як до комісіонера, так і до третьої особи За таку поруку комісіонеру може :тановлюватися додаткова винагорода (ч 1 ст 406 ЦК УРСР, ч 2 ст 1032 ЦК країни)

Закон не містить вимоги щодо виконання договору комісії особисто комісіо-ером Тому комісіонер може залучати до виконання третіх осіб, у тому числі і а підставі договорів субкоміси За договором субкоміси комісіонер набуває всіх рав та обов'язків комітента щодо третьої особи (субкомісюнера) (ч 1 ст 1034

Договір комісії 443

ЦК України) За загальним правилом, комісіонер може укласти договір субкомі-си лише за згодою комітента Укладення цього договору без згоди комітента допускається у виняткових випадках, коли цього вимагають інтереси комітента (ч 2 ст 1034 ЦК України) Так, наприклад, якщо комісіонер з незалежних від нього причин не може виконати договір, але прострочення виконання може заподіяти збитки комітентові, він може самостійно зобов'язати іншу особу (субко-місюнера) проведення всіх угод, доручених йому за договором комісії

Закон (ч 3 ст 1034 ЦК України) в інтересах комісіонера встановлює заборону безпосереднього контакту комітента та субкомісюнера в період дії договору комісії В разі вступу комітента у відносини із субкомісюнером у нього може виникнути бажання відмовитися від договору з комісіонером та доручити його виконання безпосередньо субкомісюнеру, що порушить інтереси комісіонера Проте, якщо комісіонер не бачить загрози своїм інтересам від спілкування комітента з субкомісюнером, він може дозволити такий контакт

Обов'язки комітента. На комітента покладається обов'язок прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії При цьому, якщо предметом виконання є майно, комітент зобов'язаний оглянути майно, придбане для нього комісіонером, а в разі виявлення недоліків — негайно повідомити про це комісіонера (ст 405 ЦК УРСР, ст 1042 ЦК України)

Оскільки договір комісії належить до посередницьких договорів, все майно, що передано комісіонеру або отримано ним за кошти комітента, є власністю комітента (ст 398 ЦК УРСР, ст 1037 ЦК України) Як власник майна, комісіонер несе ризик випадкового знищення або пошкодження майна, а також витрати на його зберігання Комітент може зобов'язати комісіонера застрахувати майно, але це можливо лише за рахунок комітента (ч 3 ст 1040 ЦК України)

Комітент зобов'язаний відшкодувати комісіонеру всі витрати, пов'язані з виконанням договору комісії Такий обов'язок покладається на комітента і в тому разі, коли договір не був належним чином виконаний, але з причин, які не залежать від комісіонера або субкомісюнера, які вжили усіх заходів щодо вчинення правочину (ст 407 ЦК УРСР, ст 1043 ЦК України)

Як уже зазначалося, договір комісії є оплатним договором, у зв'язку з чим на комітента покладається обов'язок виплатити комісіонеру комісійну винагороду, а також винагороду за делькредере (ст 406 ЦК УРСР, ст 1032 ЦК України) Розмір та порядок виплати комісійної плати визначається сторонами в договорі Якихось обмежень щодо встановлення комісійної винагороди новий ЦК України не містить Якщо сторони не передбачити порядок та розмір виплати комісійної винагороди в договорі, застосовується порядок, передбачений в законі — комісійна плата виплачується після виконання договору комісії, виходячи із загальних цін на такі послуги

У ст 410 ЦК УРСР передбачені правила про відмову комісіонера від виконання доручення Комісіонер має право відмовитися від прийнятого доручення лише коли це викликано неможливістю виконання доручення або порушенням комітентом договору комісії Якщо це буде мати місце, комісіонер вправі вимагати відшкодування понесених витрат та комісійної винагороди У новому ЦК України щ правила сформульовані дещо по-іншому Зокрема, якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента (комітент несвоєчасно передав майно комісіонеру тощо), комісіонер має право на комісійну пла ту на загальних підставах В разі розірвання або односторонньої відмови від до

44 Глава 61

)вору комісії комісіонер має право на плату за фактично вчинені дії (ст. 1032 ,К України).

Комісіонеру надається право притриманий речі, яка має бути передана комі-їнтові, для забезпечення своїх вимог. Право притримання поширюється на дь-які виплати, які повинні бути зроблені комісіонеру: комісійна плата, вина-ірода за делькредере, відшкодування понесених витрат тощо. Проте притриман-і за договором комісії дещо відрізняється від загального порядку реалізації пра-і притримання. Так, у разі оголошення комітента банкрутом, комісіонер іажається заставодержателем притриманої ним речі (ч. 2 ст. 1038 ЦК України).

Якщо в розпорядженні комісіонера знаходяться грошові кошти, що надійшли і нього для комітента, він має право відраховувати належні йому за договором ми з усіх грошових коштів, якщо інші кредитори комітента не мають переваж-іго права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комі-нтові (ст. 1039 ЦК України).