§ 4. Договір побутового замовлення (побутового підряду)

У ЦК УРСР та ЦК України кілька спеціальних статей присвячено договору побутового замовлення (побутового підряду) як різновиду загального договору підряду.

Згідно зі ст. 884 ЦК України за договором побутового підряду (в статтях 348 349 ЦК УРСР — договір побутового замовлення) підрядник, який здійснює під приємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особі (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших осо бистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану робо ту. До відносин не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавств про захист прав споживачів.

З правової точки зору не повинні вважатися побутовими замовлення грома дян, які не пов'язані Із задоволенням їхніх власних потреб, а мають підприєм ницьку мету (наприклад, замовлення постійного промислового характеру, при значені для подальшої реалізації з метою одержання прибутку, замовлень великих промислових партій товару). Нерідко підприємства побутового обслугс вування виконують замовлення інших господарюючих суб'єктів (суб'єктів пуі приємництва). За таких обставин на зазначені підрядні відносини мають пош? рюватися правила загального договору підряду.

Крім спеціальних статей, до договору побутового замовлення (підряду) застс совуються також окремі загальні правила про договір підряду ЦК України. Пс становою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994 р. № 313 (з наступним змінами) затверджено Правила побутового обслуговування населення, в яки передбачено порядок приймання та оформлення замовлень на послуги, умови ві конання замовлення тощо. Інструкцією щодо оформлення замовлень з окреми видів послуг та їх виконання, затвердженою наказом Українського союзу об'є; нань підприємств і організацій побутового обслуговування населення від 16 траі ня 1994 р. (із змінами від 20 березня 1997 р.), детально визначено порядо

¹ Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 27. - Ст. 212.

Ю Глава 48

)ормлення та виконання послуг з ремонту І пошиття взуття, ремонту і пошиття зейних, хутряних і шкіряних виробів, ремонту та виготовлення трикотажних робів, ремонту побутових машин і приладів, ремонту і виготовлення ювелір-[х виробів, ремонту і виготовлення меблів, хімічного чищення та фарбування ягу, прання білизни, ремонту і будівництва житла та інших об'єктів.

На відміну від ЦК УРСР у новому ЦК України є спеціальна ст. 885 про форму говору, згідно з якою договір побутового підряду вважається укладеним у на-жній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, з підтверджує укладення договору. Однак відсутність у замовника цього доку-:нта не позбавляє його права підтверджувати факт укладення договору чи його юви залученням свідків.

На практиці побутове замовлення оформляється договором, квитанцією, роз-скою чи іншим документом, у якому мають зазначатися необхідні реквізити, о ж шляхом видачі жетона, талона чи касового чека. Виконання працівниками ужби побуту замовлень без належного їх оформлення не створює для підпри-іства побутового обслуговування правових наслідків.

Особливе значення для регулювання відносин з побутового обслуговування селення має Закон України "Про захист прав споживачів" (1991 р., з наступ-ми змінами та доповненнями), певні статті якого також застосовуються до цих щосин. Закон регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і ви-бниками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм власності. Спожива-м є громадянин, який замовляє або має намір замовити товари (роботи, послу-) для власних побутових потреб, а виконавцем — підприємство, установа, ганізація або громадянин-підприємець, які виконують роботи або надають по-уги. Тому не викликає сумнівів правомірність поширення цього закону на потове замовлення (побутовий підряд).

За ст. З Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі (у даному падку вони і замовники), зокрема, мають право на державний захист своїх ав, належну якість робіт і послуг, безпеку робіт, послуг; на відшкодування итків, завданих роботами, послугами неналежної якості, а також шкоди, запо-іної небезпечними для життя і здоров'я людей роботами, послугами у випад-х, передбачених законодавством; на необхідну, доступну та достовірну інфор-цію про кількість, якість та асортимент робіт і послуг.

Зміст зазначених прав, умови їх здійснення та захисту детально регламентуйся багатьма статтями Закону України "Про захист прав споживачів" (статті 12, 13, 16, 17, 18, 23 та 24). Особливий інтерес становить ст. 15, що визначає ава споживача у разі порушення виконавцем умов договору про виконання ро-• і надання послуг.

Відповідно до ст. 350 ЦК УРСР, ст. 891 ЦК України, якщо підрядник допус-в істотні відступи від умов договору побутового замовлення або інші істотні доліки в роботі, виконаній з матеріалу замовника, останній має право на свій бір вимагати або виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої ості, або розірвання договору з відшкодуванням збитків (аналогічна норма є кож у п. 4 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів"). У терміно-гічних поясненнях до цього закону розкривається зміст істотного недоліку. Та-м вважається недолік, який робить неможливим чи неприпустимим викорис-шя товару (роботи, послуги) відповідно до його цільового призначення або не же бути усунутий щодо цього споживача, або для його усунення необхідні ве-

Договір підряду 191

ликі затрати праці та часу, або він робить товар (роботу, послуги) Іншим, ніж передбачено договором, або виявляється знову після його усунення.

У разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язання виконавець повинен сплатити замовникові неустойку, якщо вона передбачена законодавством чи договором.

Вимоги замовника, передбачені ст. 15 вищезгаданого закону, підлягають задоволенню в разі виявлення недоліків протягом гарантійного чи інших термінів, установлених договором. Позов з приводу недоліків у роботі, виконаній за договором побутового замовлення, може бути пред'явлений не пізніше шести місяців з дня відхилення претензії, а якщо претензія не заявлена або час її заявлення встановити неможливо — не пізніше шести місяців з дня строку, встановленого для заявлення претензії. Виконавець не повинен відповідати за недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони сталися з вини самого споживача.

Виконавець зобов'язаний протягом місяця відшкодувати збитки, що виникли у зв'язку з втратою, псуванням чи пошкодженням речі, яку він прийняв від споживача для виконання робіт або надання послуг. При цьому він не звільняється від відповідальності навіть якщо рівень його наукових І технічних знань не дав змоги виявити особливі властивості речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт або надання послуг.

Норма п. 10 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачає відповідальність виконавця за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю або майну споживача, що виникла у зв'язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристроїв чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт або надання послуг, незалежно від знання виконавцем їх властивостей. Законом детально врегульовано й інші відносини, пов'язані з відповідальністю виконавця (підрядника).

Якщо замовник не з'явився щоб одержати річ, виготовлену за договором побутового замовлення, підрядник має право після закінчення шести місяців з дня виготовлення речі за договором і дворазового попередження замовника продати річ у встановленому порядку, а виручену суму, за вирахуванням усіх належних підрядникові платежів (у тому числі оплата за виконання замовлення, витрати на його зберігання, реалізацію та повідомлення замовника), внести на депозит нотаріальної контори на ім'я замовника (ст. 352 ЦК УРСР, п. 25 Правил побутового обслуговування населення). Відповідно до ст. 893 нового ЦК у разі нез'явлення замовника за одержанням роботи підрядник має право після спливу двох місяців з дня письмового попередження замовника продати предмет договору підряду за розумну ціну, а суму виторгу за належними відрахуваннями внести у депозит нотаріуса на ім'я замовника.

Законодавство або договір можуть встановлювати й інші умови щодо визначення ціни, строків, організації виконання замовлення тощо. Так, Правилами обов'язкової сертифікації послуг з ремонту та технічного обслуговування дорожніх транспортних засобів та їх складових, затвердженими наказом Держстандарту України від 28 серпня 1997 р.^! з метою забезпечення безпеки життя, здоров'я людей, захисту їхнього майна та охорони навколишнього середовища, встановлено спеціальні вимоги щодо якості ремонту транспортних засобів та їх складових.

Галицькі контракти. — 1997. — № 47. — С. 133.