Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Civil low of Ukraine 2002, Kn. 2..doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
03.05.2019
Размер:
5.86 Mб
Скачать

Глава 68

ллятивних правовідносин. Вони ж є суб'єктами договірного охоронного

в'язання1.

§ 2. Деліктна відповідальність: поняття та зміст

Вище вже зазначалося, що потерпілий і заподіювач до заподіяння шкоди ебували в абсолютних правовідносинах. Абсолютні правовідносини є формою лізації абсолютних прав: права власності, права на життя, права на охорону хш'я, права на честь і гідність, права на ділову репутацію тощо. В результаті підження юридичного змісту, тобто абсолютних прав і абсолютних обов'язків, правовідносин, було визначено критерій їх відмежування від інших цивільних вовідносин, а саме: коло зобов'язаних осіб щодо уповноважених суб'єктів, олюгність суб'єктивного права, як елемента абсолютних правовідносин, ш за все полягає в тому, що воно охороняється від усіх і кожного. За азним висловом В.К. Райхера, одного із перших прибічників наведеної сифікації цивільно-правових відносин, в абсолютних правовідносинах "право ромінює енергію з однієї точки хвилеподібно в усі сторони соціального сере-ища", і тому зв'язок між уповноваженими зобов'язаними суб'єктами встановіться за типом "бездротового" зв'язку, який з'єднує дану точку простору з аб-ютно невизначеною кількістю всіх "інших точок". Крім того, здійснення олютного права основано на власних діях уповноваженої особи. Достатньо зати, що власник, як правило, сам, самостійно володіє, користується і поряджається належним йому майном і, отже, самостійно здійснює належне іу право власності2.

Цивільно-правове регулювання абсолютних відносин забезпечує їх розвиток іормальних умов використання суб'єктом належних йому абсолютних прав, зяд з цим цивільно-правові норми встановлюють правила про способи захисту олютних правовідносин у разі порушення їх. Законодавство, практика, наука едбачають деліктні (позадоговірні) способи захисту абсолютних право-шсин, це речово-правові і зобов'язально-правові. Критерієм їх розмежування арактер і зміст порушення абсолютного права. Якщо порушення абсолютного інового права пов'язано з втратою тих чи інших повноважень і не днується зі знищенням або пошкодженням об'єкта права — майна, то засто-уються речово-правові способи захисту. До них належать: право вимоги іна в натурі з чужого незаконного володіння шляхом подання віндикаційного ову; право вимоги усунення будь-яких порушень абсолютного права, не днаних з позбавленням володіння через пред'явлення негаторного позову; во вимоги визнання абсолютного майнового права за допомогою позову про нання.

Смирнов В.Т., Собчак АЛ. Общее учение о деликтньїх обязательствах в советском гражданці праве.-Л., 1983. -С. 7, 18, 42-50, 99-105; Загорулько А.И. Обязательства. по возмещению іа, причиненного субьектами гражданского права. — Харьков, 1996. — С. 5—20.

Райхер В.К. Абсолютньге и относительньїе права // Известия зкон. Ленинград. политехн. га. - Л., 1928. - Вмп. 1. - 21. - С. 303.

Зобов'язання із заподіяння шкоди 509

У деліктних цивільних правовідносинах реалізуються зобов'язально-правові засоби захисту абсолютних прав. Потерпілий набуває права вимоги про відшкодування збитків, і він має право пред'явити позов про збитки. Праву потерпілого, як зазначалося вище, відповідає обов'язок заподіювача шкоди відшкодувати заподіяну шкоду.

З'ясування юридичної природи цього обов'язку пов'язане з розкриттям суті деліктної відповідальності. У врегулюванні соціальної можливості (суб'єктивного права) потерпілого неважко знайти риси методу цивільно-правової регламентації. Суб'єктивне право потерпілого має однобічно дозвільний характер. Диспозитивне начало цивільно-правового регулювання у цьому випадку виявляється в тому, що потерпілий використовує своє право вимоги на свій розсуд: він може пред'явити або не пред'явити вимогу про відшкодування збитків запо-діювачеві. Інша справа щодо суб'єктивного обов'язку заподіювача. Питання не лише в тому, що суб'єктивний обов'язок заподіювача, на відміну від пасивного обов'язку особи в абсолютних правовідносинах, є активним, тобто спрямованим на відшкодування заподіяної шкоди. Цей обов'язок істотно відрізняється від обов'язків, що виникають внаслідок правомірних дій, зокрема укладення договору. Останні обов'язкові, але не примусові, тоді як обов'язок заподіювача за своєю природою, сутністю примусовий. Він є елементом юридичного змісту цивільно-правового примусу1. Цивільно-правовий примус є видовим поняттям щодо родового поняття державного примусу як одного з методів здійснення державної влади в суспільстві.

У юридичній літературі немає єдності думок з приводу поняття державного примусу. На наш погляд, оптимальним є визначення примусу як фактичного стану, який виключає рішення людини з ланцюга детермінації, бо примус для того, кого примушують, виключає вибір між виконанням і невиконанням обов'язку. Наведене визначення державного примусу має бути поширено і на цивільно-правовий примус. А це означає, що обов'язок заподіювача є заходом примусу незалежно від того, чи він виконується добровільно чи в судовому порядку. Його виникнення і зміст передбачені в імперативній нормі ст. 440 ЦК УРСР незалежно і проти волі, бажань заподіювача. Відмова законодавця в даному разі від таких звичайних засобів цивільно-правового регулювання, як диспо-зитнвність і правова ініціатива учасників правовідносин, зумовлена певними причинами. Це необхідність гарантувати усунення порушення абсолютних прав і їх наслідків, забезпечити безперешкодне функціонування механізму правового регулювання захисту абсолютних прав, запобігти порушенню прав у майбутньому.

Одним з видів заходів примусу є цивільно-правова відповідальність. У цьому розумінні примусовий обов'язок заподіювача з відшкодування шкоди можна розглядати як вид цивільно-правової деліктної відповідальності. В зазначеному аспекті цивільно-правова деліктна відповідальність являє собою оснований на імперативній нормі цивільного права новий (поряд з порушеним або замість нього) суб'єктивний відносний обов'язок правопорушника (заподіювача) перетерпіти міри державного примусу, що включають у себе осудження його поведінки абс

Ем Владимир. Категорій обязанности в гражданском праве. (Вопросн теории): Автореф. дис ... канд. юрид. наук. — М., 1981.

З Глава 68

імулювання його до соціально необхідних дій у вигляді позбавлення благ )бистого чи майнового характеру з метою поновлення порушених абсолютних авовідносин чи поновлення майнового стану потерпілого за наявності умов, за-ачених у законі

Запропоноване визначення цивільно-правової деліктної відповідальності ксимально охоплює як загальні предметно-галузеві ознаки (обов'язок — як зультат цивільно-правового врегулювання поведінки), так і специфічні ознаки -улювання деліктних зобов'язань (порушення абсолютного обов'язку і у язку з цим виникнення відносного обов'язку, зміст якого полягає в пере-лтінні мір державного примусу, осудженні поведінки зобов'язаної особи чи •шулюванні до соціально необхідних дій, форми осудження або стимулювання вигляді позбавлення благ особистого чи майнового характеру, поновлення рушених абсолютних правовідносин — функціональне значення деліктної щовідальності) Це визначення також відповідає змісту нормативної кон-рукщі деліктної відповідальності, що закріплена в ст 440 ЦК УРСР Ця сама нструкщя збережена в ст 1185 нового ЦК України

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]