§ 4. Спадщина та особливості спадкування деяких видів майна

Загальні положення. Спадщина посідає центральне місце у спадковому праві і являє собою сукупність прав та обов'язків, які переходять до спадкоємців у порядку спадкового правонаступництва. Таке загальне визначення не дає підстав для твердження, що термін "всі права та обов'язки" охоплює всі права та обов'язки, які належали спадкодавцеві. Щоб визначити обсяг та межі спадщини, потрібно врахувати певні обставини та умови.

По-перше, у спадщину входять ті права та обов'язки, які належали спадкодавцеві, а не третій особі, причому ці права виникли ще за життя спадкодавця. По-друге, існують права та обов'язки, які мають особистий характер, тобто тісно пов'язані з особою спадкодавця. Тому природно, що вони не входять до складу спадщини. Так, згідно з п. 1 ст. 25 Закону України "Про авторське право і суміжні права" не переходять у спадщину особисті (немайнові) права автора. Проте, як правильно зазначає Ю. К. Толстой, "авторство спадкодавця продовжує існувати і після його смерті як соціально значимий і такий, що охоплюється законом, юридичний факт"¹. Крім того, відповідно до ст. 1238 ЦК України до спадщини не входять також право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника.

По-третє, до спадщини входять права та обов'язки, які не припинилися вна-:лідок смерті спадкодавця.

Серед сукупності прав, що переходять до спадкоємців, можна знайти різні за :воїм правовим змістом права. Серед них найбільшу питому вагу має право влас-іості. Крім того, до складу спадщини "входять не тільки права та обов'язки, а й іравові утворення, які посідають проміжне становище між правоздатністю і суб'єктивним правом (обов'язком)". Такі права ще називають права на правоутво-ення, оскільки на їх підставі виникають певні суб'єктивні права. Так, якщо свартира (будинок) не була передана у власність наймачеві, його спадкоємці іають право вимагати визнання за ними права власності на неї, якщо наймач вертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу привати-ації або власника державного чи громадського (щодо громадян, які постраждали 'наслідок Чорнобильської катастрофи) житлового фонду, однак вона не була юзглянута у встановлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено а наявності підстав І відсутності заборон для передачі квартири у власність най-іачеві (п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практи-

Гражданское право: Учебник / Под ред. А. П. Сергеева и Ю. К. Толстого. — Т. 3. — С. 495. Там само. — С. 498.

Загальна характеристика спадкового права 599

ку у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22 грудня 1995 р. № 20). Отже, до спадкоємців у даному випадку переходить не саме суб'єктивне право власності, а право вимагати визнання за ними права власності.

Коло прав та обов'язків, що входять до спадщини, залежить не лише від того, як вони пов'язані з особою спадкодавця, а можуть залежати і від особи спадкодавця. Здебільшого це залежить від об'єкта (предмета) цього права. Так, згідно із Законом України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 р. (ст. 8) стосовно земельних ділянок сільськогосподарського призначення право на оренду земельної ділянки переходить після смерті громадянина-орендаря до спадкоємця, якщо ним є юридична особа, установчими документами якої передбачено здійснення цього виду діяльності, або фізична особа, яка має необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві.

Коло спадкових прав та обов'язків, які належали спадкодавцеві за життя і які б могли переходити в процесі спадкування, може зменшуватися внаслідок прямої вказівки закону або таке зменшення може настати через певні обставини, вірогідність настання яких на момент відкриття спадщини невідома.

Так, відповідно до ст. 429 ЦК УРСР за відсутності у набувача майна за договором довічного утримання спадкоємців чи за відмови їх від договору довічного утримання будинок, який раніше був відчужений за умови довічного утримання, повертається відчужувачеві. Отже, процес спадкування у такому випадку відбудеться лише за умови, що спадкоємець не відмовиться від договору довічного утримання. Відчужувач у більшості випадків не належатиме до кола спадкоємців ні за законом, ні за заповітом. Але якщо і відбудеться такий збіг, то будинок повертається йому не за правилами спадкування, крім того, право власності на цей будинок не входитиме в коло спадкових прав.

Складний фактичний склад, необхідний для процесу спадкування певних об'єктів, зумовлює особливість спадкування деяких видів майна.

Особливості спадкування деяких прав та обов'язків, що належали спадкодавцю. Основним джерелом спадкового права є ЦК УРСР, зокрема його розділ 7 "Спадкове право", де містяться загальні положення спадкового права. Проте стосовно окремих прав та обов'язків, що за певних умов можуть увійти до складу спадщини, встановлено особливі правила спадкування, які містяться у спеціальних нормативних актах.

Так, Законом України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. встановлено спеціальний порядок та підстави набуття спадкоємцями права на вступ до товариства. Для товариства з обмеженою відповідальністю, для повного товариства і товариства з додатковою відповідальністю та для командитного товариства такий порядок встановлений статтями 55 та 69 згаданого закону. Зі смертю громадянина-учасника зазначених товариств у спадкоємців виникає переважне право вступу до цих товариств. Отже, до спадкоємців не переходить суб'єктивне право власності на частку в статутному фонді товариства, у них виникає вже згадуване нами право на правоутворення (Оезіаііипдагеспі) — переважне право на вступ до товариства, з реалізацією якого спадкоємці набувають і права власності на частку в статутному фонді товариства. Проте для реалізаці цього права недостатньо однієї волі спадкоємця на прийняття спадщини, як ц« здебільшого відбувається.

Стосовно товариств з обмеженою відповідальністю і товариств з додатковок відповідальністю така реалізація можлива у разі згоди самого товариства )

Ю Глава 71

шйнятті до нього спадкоємця, а щодо повних товариств і командитних това-іств — згоди всіх учасників. На перший погляд умови для вступу спадкоємців всі зазначені товариства рівні, проте аналіз законодавства дає змогу виявити ід відмінностей. Поняття "згода товариства", яка необхідна для спадкування осовно товариства з обмеженою відповідальністю і товариств з додатковою від-івідальністю, відрізняється від згоди всіх учасників, необхідної для спадкуван-і в повному та командитному товариствах.

Згода товариства виявляється у згоді його вищого органу — загальних зборів :асників товариства, яку одержують шляхом прийняття цим органом відповідно рішення. Для винесення позитивного рішення товариством перш за все не-іхідно, щоб збори були визнані повноважними, тобто на них були присутні асники (представники учасників), які володіють у сукупності більш як 60 від-тками голосів, а з питань, які потребують одностайності, — всі учасники. Тому жливо встановити, чи є питання про прийняття спадкоємців до складу учасни-з товариства таким, що потребує одностайності. Серед питань, які законодав-вом віднесено до останніх, є питання про придбання товариством частки учас-ка. У практиці іноді цей порядок прийняття рішень поширюють і на питання о згоду на прийняття спадкоємця до товариства, розуміючи під цим вирішення тання про передачу частки померлого спадкоємцям чи викуп її самим това-ством. Про помилковість такої думки свідчить положення ст. 55 Закону Украї-

"Про господарські товариства", у якій встановлено, що у разі відмови спадко-ця чи відмови товариства у прийнятті до нього спадкоємця йому видається у зшовій або натуральній формі частка у майні, яка належала спадкодавцеві. У х випадках розмір статутного фонду товариства підлягає зменшенню, тобто вариство не може викупити частку учасника. На цій підставі ми робимо висно-к, що питання про прийняття спадкоємця до складу учасників товариства з об-женою відповідальністю і товариств з додатковою відповідальністю належить питань, що їх вирішують простою більшістю голосів, а, для повних товариств .омандитних — до питань, які потребують одностайності, оскільки необхідна )да всіх учасників.

На перший погляд здається, що спадкоємець не перебуває в гіршому стано-щі, якщо навіть законодавство і встановлює певні умови, за яких він не набу-ь права участі в товаристві, яке належало спадкодавцеві, оскільки спадкоємцю іьому випадку видають у грошовій формі (а для товариств з обмеженою відпо-.альністю і товариств з додатковою відповідальністю може видаватися ще й у гуральній формі) частку у майні, яка належала спадкодавцю. Але якщо спад-вмець і набуває права власності на частку шляхом ЇЇ виділення зі статутного нду, то в цьому разі він не набуває всього комплексу корпоративних прав, які пливають з права участі в товаристві. У наведеному прикладі чітко простежу-•ся, як законодавство та треті особи (саме товариство) можуть впливати на тад і обсяг спадщини. Крім того, коли особа успадковує право членства, до неї зеходить не тільки комплекс корпоративних прав, а й сукупність обов'язків, з стосується товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатко-о відповідальністю до особи, якій перейшла частка, переходять права та зв'язки, що належали учаснику, в нашому випадку — спадкодавцеві, а щодо шого товариства спадкоємець також несе відповідальність за борги учасника ?ед товариством, що виникли за час його діяльності, але, крім того, спадкоє-дь відповідатиме за борги товариства перед третіми особами. Як бачимо,

Загальна характеристика спадкового права 601

однакові за своєю правовою природою права участі в різних видах господарських товариств можуть бути різні за своїм обсягом, що впливає і на обсяг спадкових прав та обов'язків. Перехід права членства в акціонерному товаристві відбувається на підставі переходу права власності на акції цього товариства, тобто для того, щоб стати акціонером товариства з набуттям відповідно комплексу корпоративних прав, треба придбати акцію. Законодавством встановлено можливість придбання акцій у порядку спадкоємства (ст. 28 Закону України "Про господарські товариства").

Дещо по-іншому регулює цей порядок новий ЦК України. Аналіз статей 129 і 130 дає можливість зробити висновок, що після смерті учасника повного та ко-мандитного товариств до спадкоємців переходить не переважне право на вступ до товариства, а право власності на частку в товаристві, оскільки вибуття з товариства у разі смерті можливе лише за відсутності спадкоємців (ст. 129). Крім того, відмова від вступу до товариства спадкоємця не може прирівнюватися до відмови від спадщини, оскільки в разі прийняття ним такого рішення йому виплачується вартість частини майна товариства, яка відповідає частці померлого учасника у складеному капіталі, якщо інше не встановлене засновницьким договором.

А ось стосовно спадкоємства частки у статутному капіталі в товаристві з обмеженою відповідальністю законодавець своєї позиції принципово не змінив. Так, відповідно до ст.147 нового ЦК України частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи чи правонаступника юридичної особи — учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

По-різному вирішуються питання спадкування права членства в кооперативі та права власності на пай у різних видах кооперативів. Зауважимо, що право членства в кооперативі є головним стосовно права власності на пай. Відповідно до ст. 10 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" від 17 липня 1997 р. членство в сільськогосподарському кооперативі припиняється у разі смерті члена кооперативу, тобто це право не успадковується. Проте, згідно зі ст. 25 цього закону у разі виходу з сільськогосподарського кооперативу фізична чи юридична особа має право на отримання майнового паю натурою, грішми або, за бажанням, цінними паперами відповідно до його вартості на момент виходу, а земельної ділянки — в натурі (на місцевості). Таке право власності членів кооперативу — фізичних осіб на пай є спадковим. Таким чином, до спадкоємців члена сільськогосподарського кооперативу переходить лише право власності на пай. Спадкування права на земельну ділянку члена кооперативу — спадкодавця здійснюється в порядку та на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна за статутом кооперативу.

Встановлено особливий порядок переходу прав члена житлово-будівельного кооперативу після його смерті стосовно його членства в цьому кооперативі та право на паєнагромадження. Згідно з п. 55 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від ЗО квітня 1985 р. № 186, у разі смерті члена кооперативу члени його сім'ї, які проживали разом з ним, зберігають право користування житловим приміщенням за умови вступу до кооперативу одного з них. Разом з тим дружині члена кооперативу, якій належить право на частину паєнагромадження, надається перевага на

[ Глава 71

уп до кооперативу перед Іншими членами сім'ї. У цьому випадку не відбува-:я спадкового правонаступництва, оскільки коло членів сім'ї може не збігати-і колом спадкоємців. І лише за відсутності дружини, якій належить право на гину паєнагромадження, а також за її відмови вступити до кооперативу така евага надається спадкоємцям члена кооперативу, які проживали разом з ним. Крім того, до кооперативу може бути прийнято стільки спадкоємців, скільки ольованих кімнат у квартирі. При можливості надання ізольованих кімнат суд

право провести поділ квартири між спадкоємцями померлого члена коопера-у за умови вступу їх до кооперативу. Якщо такий поділ неможливий, спадко-іі, яких прийнято до кооперативу, компенсують іншим спадкоємцям, які прий-и спадщину, спадкову частку в паєнагромадженні (п. 9 постанови Пленуму іховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства

житлово-будівельні кооперативи" від 18 вересня 1987 р. № 9). Відповідно до ст. 166 нового ЦК України у разі смерті члена виробничого перагиву спадкоємці можуть бути прийняті у члени кооперативу, якщо інше встановлено статутом кооперативу. При відмові прийняти спадкоємуів у чле-кооперативу кооператив виплачує спадкоємцям віртість паю померлого члена перативу.

Особливим об'єктом спадкового права є авторське право. Ми вже зазначали, успадковуються не всі спадкові права, а лише їх частина. Спадкуванню не іягають особисті (немайнові) права автора:

1. вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином ні автора на творі та його примірниках та за будь-якого публічного викорис- ня твору, якщо це практично можливо;

2. забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, іо він як автор твору бажає залишитись анонімом;

3. вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість авжнього імені автора на творі та його примірниках і під час будь-якого його 'ЛІчного використання;

4. вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекручен- спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, може зашкодити честі і репутації автора.

Проте до спадкоємців переходять права на захист від порушення зі сторони тіх осіб, право авторства на твір і право протидіяти перекрученню, спотворен-чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може дати шкоди честі та репутації автора (ст. 29 Закону України "Про авторське во і суміжні права" від 23 грудня 1993 р. в редкції Закону України від липня 2001 року). Термін захисту цих прав має безстроковий характер, щодо міну охорони інших прав спадкоємців законодавство встановило певні прави-За загальним правилом, авторські права спадкоємців діють протягом 70 років ія смерті автора починаючи з 1 січня року, наступного за роком смерті авто-Але для творів, обнародуваних анонімно або під псевдонімом, термін охорони інчується через 70 років після того, як твір було обнародувано. Якщо взятий ором псевдонім не викликає сумніву щодо особи автора або якщо авторство ру, оприлюдненого анонімно або під псевдонімом, розкривається не пізніше : через 70 років після оприлюднення твору, застосовується строк, передбаче-[ ч. 2 цієї статті.

Загальна характеристика спадкового права 603

Для творів, створених у співавторстві, термін охорони прав спадкоємців починає відліковуватися після смерті останнього співавтора І діє протягом 70 років. Такий самий термін дії охорони творів посмертно реабілітованих авторів, але він починає відліковуватися після реабілітації авторів. Правила початку відліку всіх цих термінів розраховують за загальними правилами, тобто починаючи з 1 січня року, наступного за роком, у якому мали місце юридичні факти, необхідні в кожному випадку (ст. 28 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Майнові права виконавців охороняються протягом 50 років від дати першого запису виконання. Права виробників фонограм і відеограм охороняються протягом 50 років від дати першого опублікування фонограми (відеограми) або їх першого звукозапису (відеозапису), якщо фонограма (відеограма) не була опублікована протягом зазначеного часу. Організації мовлення користуються наданими цим Законом правами протягом 50 років від дати першого публічного сповіщення передачі. Закінчення строку захисту суміжних прав настає 1 січня року, наступного за роком, у якому закінчилися передбачені цією статтею строки захисту. До спадкоємців виконавців і правонаступників виробників фонограм І відеограм та організацій мовлення переходить право дозволяти чи забороняти використання виконань, фонограм, відеограм, публічні сповіщення, а також право на одержання винагороди у межах зазначених строків (ст. 44 Закону).

Окремо можна виділити таке важливе для спадкоємців право слідування, яке полягає в тому, що спадкоємці у вказані нами строки щодо проданих автором-спадкодавцем оригіналів творів образотворчого мистецтва користуються невідчу-жуваним правом на одержання 5 відсотків від ціни кожного наступного продажу твору через аукціон, галерею, салон, магазин тощо, що йде за першим його від-ступленням, здійсненим автором твору.

Розглядаючи питання обсягу спадкової маси, слід зауважити, що до її об'єктів не входять автомобілі, які були надані інвалідам органами соціального захисту населення безоплатно чи на пільгових умовах. Згідно з п. 37 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 р. № 999, у разі смерті інваліда автомобіль, одержаний ним безоплатно, повертається в повній комплектності відповідному органу соціального захисту населення. Автомобілі, одержані інвалідами на пільгових умовах, повертаються органам соціального захисту населення з наступним відшкодуванням ними спадкоємцям оплаченої інвалідом вартості автомобіля з урахуванням ступеня його зношення. За бажанням члена сім'ї автомобіль може бути проданий їм через комісійний магазин у встановленому порядку з дозволу органів соціального захисту населення.

Час відкриття спадщини. Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Більш вдалим є визначення, яке дане в ст. 1239 нового ЦК, — часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Але в різних випадках день смерті може встановлюватись по-різному. За загальним правилом, момент смерті фіксується на підставі медико-біологічних даних, офіційним підтвердженням яких є свідоцтво про смерть, яке видається органами реєстрації актів громадянського стану.

Факт смерті може встановлюватись також і на підставі рішення суду. При цьому слід мати на увазі, що встановлення із зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті (яке проводиться на під-