Глава 68

гіовий ЦК України розширив коло суб'єктів відповідальності за шкоду, діяну неповнолітніми віком від 14 до 18 років, за рахунок включених до за-іеного кола дитячих закладів, які за законом є їх піклувальниками. Якщо шкода заподіяна неповнолітнім під час виконання ним трудових і'язків, перед потерпілим відповідає юридична особа, з якою підліток перебу-у трудових відносинах (ст. 441 ЦК УРСР). Вона має право пред'явити до ітка регресний позов до суду про відшкодування збитків за нормами трудо-» законодавства.

За своїм характером відповідальність батьків (усиновителів), піклувальників ідатковою або субсидіарною. її зміст полягає в тому, що відповідальність за-іешх осіб є похідною від відповідальності неповнолітніх, тобто їх відповідаль-ь можлива, якщо підлітки притягнуті до відповідальності. Внаслідок цього лючається відповідальність батьків (усиновителів), піклувальників за відсут-гі відповідальності підлітків.

За позовами про відшкодування шкоди, заподіяної неповнолітніми у зазначе-у віці, суди не тільки на прохання позивача, а й з власної ініціативи повинні чати до участі у справі як співвідповідачів їхніх батьків (усиновителів) або іувальників. На майно чи інші доходи зазначених осіб стягнення звертається іе за відсутності у неповнолітніх майна, заробітку або інших доходів, які до-гні для відшкодування шкоди.

При заподіянні шкоди спільними діями кількох неповнолітніх, які походять різних батьків, відповідальність батьків (усиновителів) або піклувальників начається за принципом часткової відповідальності залежно від ступеня зОЇ вини. Самі неповнолітні відповідають перед потерпілими солідарно. Обов'язок батьків (усиновителів) або піклувальників з відшкодування шкоди іпиняється при досягненні неповнолітніми 18 років або появи у нього до до-нення ним повноліття майна або заробітку, достатніх для відшкодування оди. При цьому немає значення чи в змозі заподіювач, який досяг повноліття, [остійно відшкодувати шкоду. Проте само по собі настання зазначених обста-[ не може автоматично припинити відповідальність батьків (усиновителів) або лувальників з відшкодування шкоди. Вони мають право пред'явити позов до у про звільнення їх від додаткової (субсидіарної) відповідальності з шкодування шкоди, заподіяної їхніми дітьми віком від 15 до 18 років. Оскільки батьки (усиновителі) або піклувальники несуть відповідальність за ієну неправомірну винну поведінку, вони після відшкодування шкоди не мо-ть вимагати від своїх дітей сплачених ними коштів, навіть якщо їхні діти на і час досягли 18 років.

Відповідальність за шкоду, заподіяну громадянином, визнаним дієздатним. Громадянин, визнаний недієздатним, не відповідає за заподіяну * шкоду (ст. 16 ЦК УРСР). Суб'єктами вдповідальності є опікуни або юридич-особи, які зобов'язані здійснювати нагляд за недієздатними особами (ст. 448 [ УРСР). Відповідальність зазначених фізичних і юридичних осіб настає за на-юсті загальних підстав відповідальності (ст. 440 ЦК УРСР). Під виною куна або юридичної особи слід розуміти нездійснення нагляду за недієздатним момент заподіяння ним шкоди.

Відповідальність за шкоду, заподіяну громадянином, нездатним зуміти значення своїх дій. Іноді особи цілком дієздатні не можуть розуміти ічення своїх дій або керувати ними внаслідок, наприклад, раптової втрати

Зобов'язання із заподіяння шкоди 543

свідомості чи у стані афекту. Враховуючи можливість таких життєвих ситуацій, ст. 449 ЦК УРСР передбачає, що дієздатний громадянин, який заподіяв шкоду в такому стані, не відповідає за заподіяну ним шкоду, оскільки він невинний. Для звільнення від відповідальності заподіювач шкоди повинен довести, що він у момент заподіяння ним шкоди не розумів значення своїх дій або не керував ними. Одним із доказів хворобливого стану заподіювача і, отже, відсутності його вини є висновок судово-психіатричної експертизи. В ухвалі про призначення експертизи перед експертами ставиться питання: чи міг дієздатний заподіювач шкоди розуміти значення своїх дій або керувати ними на момент заподіяння шкоди? Стаття 449 ЦК УРСР не поширюється на випадки заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Оскільки володілець джерела підвищеної небезпеки відповідає незалежно від вини, він не може бути звільнений від відповідальності на підставі того, що, наприклад, шофер, який є володільцем джерела підвищеної небезпеки, втратив свідомість і як невинний не міг запобігти наїзду на громадянина.

Трапляються випадки, коли шкоду завдано особою, яка не могла розуміти значення своїх дій або керувати ними внаслідок психічної хвороби чи недоумства і при цьому не визнана в судовому порядку недієздатною І над нею не встановлена опіка. Виникає питання, хто буде суб'єктом відповідальності за заподіяну шкоду? Сучасна судова практика на подібні ситуації поширює ст. 449 ЦК УРСР, хоч остання розрахована на дієздатних осіб як заподіювачів шкоди. Тому можна констатувати в цьому питанні прогалину в цивільному деліктному законодавстві. Новий ЦК України заповнив цю порогалину. В ньому передбачається норма, згідно з якою за шкоду, завдану особою, що не могла розуміти значення своїх дій або керувати ними внаслідок психічної хвороби або недоумства, обов'язок відшкодувати суд може покласти на тих, хто з нею проживає, працездатних і спроможних відшкодувати шкоду одного з подружжя, батьків, повнолітніх дітей, які знали про її стан, але не порушували питання про визнання заподіювача недієздатним і встановлення над ним опіки.

Обмежено дієздатні громадяни внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами не можуть бути звільнені від відповідальності за заподіяну ними шкоду (ст. 15 ЦК УРСР).