- •Цивільне право україни
- •Передмова
- •Глава 52;
- •Розділ VI договірні зобов'язання
- •Глава 37 куп1вля-продаж
- •§ 1. Поняття, значення та види договору купівлі-продажу
- •Глава 37
- •Глава 37
- •§ 2. Сторони у договорі купівлі-продажу
- •Глава 37
- •§ 3. Предмет договору. Ціна у договорі. Форма договору
- •Глава 37
- •Глава 37
- •§ 4. Зміст договору купівлі-продажу та правові наслідки його порушення
- •§ 5. Договір купівлі-продажу в роздрібній торгівлі
- •§ 6. Особливості купівлі-продажу в зовнішньоекономічному обігу
- •§ 7. Особливості купівлі-продажу нерухомого майна
- •Глава 38 правове регулювання біржової діяльності в україні
- •§ 1. Поняття та юридичні ознаки біржі
- •§ 2. Функції, права та обов'язки біржі
- •§ 3. Види біржових угод
- •§ 4. Правила біржової торгівлі
- •§ 5. Правовий статус фондової біржі
- •§ 6. Правове регулювання обігу акцій у системі фондового ринку України
- •Глава 39 договір міни (бартеру)
- •Глава 40 договори поставки
- •§ 1. Поняття та значення договору поставки
- •§ 2. Організація господарських зв'язків з поставок. Порядок і способи укладення договорів поставки
- •§ 3. Зміст договору поставки
- •§ 4. Виконання договору поставки
- •§ 5. Правові наслідки порушення договору поставки
- •Глава 41
- •§ 1. Поняття договору про закупівлю сільськогосподарської продукції
- •§ 2. Зміст та виконання договору контрактації
- •§ 3. Відповідальність сторін за порушення договору контрактації
- •§ 4. Інші договірні форми реалізації сільськогосподарської продукції
- •Глава 42 договір дарування
- •§ 1. Поняття та ознаки договору дарування
- •§ 2. Сторони та зміст договору дарування
- •Глава 43 договір довічного утримання (догляду)
- •§ 1. Поняття та ознаки договору довічного утримання
- •Глава 43
- •§ 2. Зміст договору
- •Глава 44 договір майнового найму (оренди)
- •§ 1. Поняття та елементи договору майнового найму (оренди)
- •Глава 44
- •§ 2. Окремі види договорів найму (оренди)
- •Глава 44
- •Глава 45
- •§ 1. Поняття договору оренди. Об'єкти оренди
- •§ 2. Сторони в договорі оренди
- •§ 3. Порядок укладення договору оренди
- •§ 4. Умови договору оренди
- •§ 5. Припинення договору оренди
- •Глава 46 договір найму житла
- •§ 1. Поняття договору найму житла
- •§ 2. Права та обов'язки наймача та осіб, які постійно проживають разом з ним
- •§ 3. Збереження житла за тимчасово відсутніми громадянами
- •§ 4. Право на обмін житлового приміщення
- •§ 5. Договір піднайму житла
- •§ 6. Надання громадянам житла у зв'язку з капітальним ремонтом
- •§ 7. Зміна договору найму житлового приміщення
- •§ 8. Розірвання договору найму і виселення
- •Глава 47
- •§ 1. Поняття та елементи договору позички
- •§ 2. Зміст договору позички
- •§ 3. Припинення договору позички
- •Глава 48 договір підряду
- •§ 1. Поняття та значення договору підряду
- •§ 2. Зміст договору підряду
- •§ 3. Права та обов'язки сторін. Правові наслідки неналежного виконання умов договору підряду
- •§ 4. Договір побутового замовлення (побутового підряду)
- •Глава 49 договори будівельного підряду
- •§ 1. Капітальне будівництво в Україні та способи його здійснення
- •§ 2. Поняття та значення договору будівельного підряду
- •§ 3. Система підрядних договорів у будівництві та організація договірних зв'язків
- •§ 4. Джерела регулювання підрядних відносин у будівництві
- •§ 5. Договір на виконання будівельних і монтажних робіт.
- •Глава 50
- •§ 1. Роль та значення договорів про виконання
- •Глава 50
- •§ 2. Зміст договорів про виконання науково-технічних робіт
- •Глава 51
- •Глава 52 авторські договори
- •§ 1. Роль і значення авторських договорів
- •§ 2. Авторські договори. Загальні положення
- •§ 3. Види та зміст авторських договорів
- •Глава 53
- •§ 1. Загальна характеристика ліцензійного договору
- •§ 2. Інші види договорів про використання об'єктів промислової власності
- •Глава 54 договір комерційної концесії
- •§ 1. Поняття договору комерційної концесії (франчайзингу)
- •§ 2. Зміст договору комерційної концесії
- •§ 3. Відповідальність сторін та припинення договору комерційної концесії
- •Глава 55 транспортні договори
- •§ 1. Види перевезень та їх правове регулювання
- •§ 2. Зміст, укладення та оформлення договорів про перевезення вантажів
- •§ 3. Виконання договорів про перевезення вантажів
- •§ 4. Відповідальність сторін за договором про перевезення вантажу
- •§ 5. Договір про буксирування
- •§ 6. Договори про експлуатацію під'їзних колій, подачу та забирання вагонів. Вузлові угоди
- •§ 7. Договір про перевезення пасажира та багажу
- •§ 8. Претензії та позови при перевезеннях
- •§ 9. Договори про транспортне експедирування
- •§ 10. Договір чартеру (фрахтування)
- •Глава 56 зобов'язання зі страхування
- •§ 1. Соціально-економічна суть страхування та його правове регулювання
- •§ 2. Страхове зобов'язання. Основні страхові поняття
- •§ 3. Зобов'язання з добровільного страхування
- •§ 4. Зобов'язання з обов'язкового страхування
- •Глава 57 позика
- •§ 1. Еволюція позики
- •§ 2. Поняття позикових відносин
- •§ 3. Відмежування позики від суміжних правових конструкцій
- •§ 4. Правова характеристика договору позики
- •Глава 58
- •§ 1. Банківські операції та їх види
- •§ 2. Кредитний договір
- •Глава 58
- •Глава 58
- •§ 3. Договір банківського вкладу
- •Глава 58
- •Глава 58
- •Глава 58
- •§ 4. Правове регулювання вексельного обігу в Україні
- •§ 5. Порядок відкриття рахунків у банках
- •Глава 58
- •Глава 58
- •§ 6. Порядок та форми розрахунків у господарському обороті
- •Глава 59 договір схову (зберігання)
- •§ 1. Поняття договору схову (зберігання)
- •§ 2. Підстави виникнення зобов'язань зі схову (зберігання)
- •§ 3. Сторони, предмет, об'єкти, форма та строк договору схову
- •§ 4. Права та обов'язки сторін за договором схову (зберігання)
- •5. Відповідальність сторін у зобов'язаннях схову (зберігання)
- •Глава 60 договір доручення
- •§ 1. Поняття та значення договору доручення
- •§ 2. Зміст договору доручення
- •§ 3. Припинення договору доручення
- •Глава 61 договір комісії
- •§ 1. Поняття договору комісії
- •§ 2. Елементи договору комісії
- •§ 3. Зміст договору комісії
- •§ 4. Припинення договору комісії
- •Глава 62 договір довірчого управління майном
- •§ 1. Поняття та ознаки договору довірчого управління майном
- •§ 2. Предмет, істотні умови, форма та строк договору довірчого управління майном
- •§ 3. Суб'єкти виконання договору довірчого управління майном
- •§ 4. Відповідальність за договором довірчого управління майном
- •Глава 62
- •Глава 62
- •§ 5. Припинення договору довірчого управління майном
- •Глава 63 зобов'язання за спільною діяльністю
- •§ 1. Загальна характеристика зобов'язань за спільною діяльністю
- •§ 2. Класифікація зобов'язань за спільною діяльністю та підстави їх виникнення
- •Глава 64 договір простого товариства
- •§ 1. Поняття та юридична характеристика договору простого товариства
- •§ 2. Зміст договорів простого товариства
- •Глава 65 установчі договори
- •Глава 66
- •§ 1. Зовнішньоекономічні договори (контракти)
- •§ 2. Договори в сфері Іноземного інвестування
- •§ 3. Правове регулювання договорів про виробничу кооперацію
- •Глава 67
- •§ 1. Поняття та елементи зобов'язань, що виникають зі створення небезпеки
- •§ 2. Відповідальність юридичних і фізичних осіб за створення небезпеки
- •§ 3. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок неусунення небезпеки (загрози) життю, здоров'ю та майну
- •Глава 68 зобов'язання із заподіяння шкоди
- •§ 1. Поняття та елементи зобов'язань із заподіяння шкоди
- •Глава 68
- •Глава 68
- •§ 2. Деліктна відповідальність: поняття та зміст
- •§ 3. Особливості позадоговірної відповідальності та її функції
- •§ 4. Підстави деліктної відповідальності
- •§ 5. Відповідальність організації за шкоду, заподіяну з вини її працівника
- •§ 6. Відповідальність за шкоду,
- •Глава 68
- •§ 7. Відповідальність за шкоду, заподіяну правоохоронними органами
- •§ 8. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки
- •Глава 68
- •§ 9. Відповідальність за шкоду, заподіяну неповнолітніми і недієздатними
- •Глава 68
- •§ 10. Відповідальність за шкоду, спільно заподіяну кількома особами
- •§ 11. Особливості відшкодування
- •§ 12. Відповідальність за ушкодження здоров'я і смерть громадянина, який не підлягає соціальному страхуванню
- •§ 13. Відшкодування шкоди при ушкодженні здоров'я
- •§ 14. Зміна розміру відшкодування шкоди
- •§ 15. Компенсація моральної шкоди
- •Глава 69
- •§ 1. Поняття зобов'язань із дійт вчинених особою без відповідних повноважень
- •§ 2. Підстави виникнення зобов'язань, пов'язаних з рятуванням колективного та державного майна
- •Глава 70
- •Глава 71 загальна характеристика спадкового права
- •§ 1. Основні риси історичного розвитку спадкового права
- •§ 2. Загальні положення спадкового права
- •Глава 71
- •§ 3. Правове становище спадкодавців та спадкоємців
- •§ 4. Спадщина та особливості спадкування деяких видів майна
- •Глава 71
- •Глава 72 правове регулювання спадкових відносин
- •§ 1. Спадкування за законом
- •Глава 72
- •§ 2. Спадкування за заповітом
- •Глава 72
- •§ 3. Порядок реалізації спадкових прав
- •§ 4. Спадковий договір
- •Глава 72
Глава 71 загальна характеристика спадкового права
§ 1. Основні риси історичного розвитку спадкового права
Право спадкування у первіснообщинному та рабовласницькому суспільствах. Процес переходу майна після смерті особи до інших почав відбуватися ще за первіснообщинного ладу. В перший період цього ладу, за матріархату існував груповий шлюб, при якому група чоловіків перебувала в шлюбі з групою жінок. Роль жінки була значною як при веденні господарства, так і в сім'ї. Оскільки за такої різноманітності зв'язків жінки з чоловіками важко було визначитись, хто є батьком дитини, рід визначався по материнській лінії. Цим пояснюється те, що належне померлому майно розподілялося між родичами, частіше переходило у спадщину найближчим кровним родичам з боку матері. Якщо помирала жінка, її майно переходило до дітей та сестер (але не до братів). Чоловік і жінка не могли успадковувати один після одного, оскільки вони не були членами одного роду, а спадкування відбувалося по лінії роду. Найбільш цінні предмети індивідуального користування ховали разом з померлим.
За патріархату такий порядок спадкування, при якому все майно розподілялося між членами роду, замінюється агнатським порядком спадкування, тобто спадщина розподілялася між родичами домовладики, які були тісно пов'язані кровним зв'язком. "Агнатське споріднення суперечило природному бажанню батьків залишити спадщину своїм кровним дітям, які стали агнатами іншого домовладики"1.
Наприкінці патріархату спадкоємцями першої черги визнавалися діти спадкодавця, але в своїх правах вони не були в однаковому становищі. Так, після смерті батька спадкове майно переходило до синів, які зобов'язані були утримувати своїх сестер і забезпечити їх приданим. Дочки померлого закликалися до спадщини лише за відсутності у спадкодавця синів. Наприкінці родового ладу виник інститут спадкування за заповітом.
1 Подопригора А. А. Основм римского гражданскога права. — К., 1995. — С. 86.
а Глава 71
Найбільш цікавим з точки зору досконалості і поетапності розвитку в період бовласницького ладу є спадкове право Римської імперії. Звичайно, спадкове •аво існувало в Єгипті, Вавилонії, Ассирії, Індії тощо. Але повніше регулювання адкових правовідносин міститься саме в римському праві.
На початку розквіту рабовласницького ладу римське право допускало спад-вання як за заповітом, так і за законом. Ці дві підстави не могли діяти водно-с, вони виключали одна одну. Заповіт мав бути укладений у публічній формі і його змісту ставився ряд вимог: обов'язково зазначався спадкоємець; якщо збавлялися спадщини кілька нижчестоящих родичів, то спадкодавець обов'яз-во мав назвати їх поіменно тощо.
Пізніше виникло право на обов'язкову частку, розмір якої становив четверну тієї спадщини, яку спадкоємець одержав би при спадкуванні за законом, одом розмір цієї частки змінився.
Поряд з легатом (заповідальна відмова) існувала така форма відмови, як фід-коміс. На відміну від легату, фідсикоміс міг бути покладений не тільки на спад-ємця за заповітом, а й на спадкоємця за законом.
"Римське право розглядало спадкування як універсальне наступництво, за ого спадкоємець, вступивши у спадщину, одним актом набував усю сукупність ав та обов'язків померлого. Разом з тим римському праву було відомо і сингу-рне наступництво, тобто надання спадкодавцем певній особі окремих прав без кладення на неї обов'язків"'.
Феодальне спадкове право. У більшості феодальних країн питання спад-зого права були розроблені мало, не було систематизовано спадкове законо-їство. Як за рабовласницького, так і за феодального ладу збереглася чисельна )га спадкоємців. Спадкове право мало становий характер. Так, право одних іїн не допускало нерівного шлюбу, право інших обмежувало перехід спадково-майна при нерівному шлюбі. По-різному вирішувало законодавство країн пи-іня спадкування дружини після смерті чоловіка. Так, відповідно до "Повного ду статутів Казимира Великого" (пам'ятка польського права 14 ст.) дружина ля смерті чоловіка, так само як і чоловік після смерті дружини, не закликали-до спадкування. Згідно з угорським правом дружина після смерті чоловіка іржувала рівну частку разом з іншими спадкоємцями щодо рухомого майна, рухомість же розподілялася між синами померлого.
Основним джерелом права Київської Русі 11 ст. була "Руська правда", яка й улювала спадкові правовідносини. Спадкування мало місце як за заповітом, : і за законом. При спадкуванні за законом спадщина розподілялася між спад-мцями першої черги — синами померлого — у рівних частках. Дочки, якщо их були брати, право на спадщину не отримували, лише у разі заміжжя брати али їм придане. Дружина після смерті чоловіка одержувала своє майно, яке іебувало під опікою чоловіка. Коло спадкоємців за заповітом обмежувалося не дітьми та одним із подружжя.
Спадкове право капіталістичних країн. Аналіз спадкового права країн у Іод розвитку капіталізму найкраще проводити, характеризуючи їх найголовні-кодифіковані акти. Так, згідно з Французьким ЦК 1804 р. спадкове право роз-
НемковА. М. Очерки истории наследственного права. — Воронеж, 1979. — С. 29.
Загальна характеристика спадкового права 579
глядалося як універсальне правонаступництво. Спадкування відбувалося як за законом, так і за заповітом. Було встановлено І черги спадкоємців за законом:
родичі спадкодавця по низхідній лінії;
батьки померлого, а також його брати та сестри з їх потомством;
дід, баба, прадід, прабаба;
інші родичі до 6 коліна включно.
Діти, народжені внаслідок подружньої невірності чи кровозмішання, повністю позбавлялися спадкових прав. А от усиновлені діти користувалися рівними правами з дітьми спадкодавця, народженими у шлюбі. Крім того, Французький ЦК 1804 р. не визнавав одного з подружжя спадкоємцем. Пізніше, відповідно до прийнятих законів 1891, 1925 і 1930 років йому було надано право на довічний узуфрукт, тобто право безоплатного користування частиною спадкового майна.
Було встановлено три форми заповіту: власноручний заповіт, публічний заповіт і таємний заповіт.
Німецьке цивільне уложення 1896 р., на відміну від Французького ЦК 1804 р., не обмежує спадкування певним колом черги, встановлена система спадкування дає можливість здійснити поступовий перехід майна від найближчих до найдальших родичів. Права позашлюбної дитини щодо матері та її родичів прирівнюються до прав законної дитини, а от щодо свого батька та його родичів вона ніяких спадкових прав не має.
Німецьке цивільне уложення встановлює обов'язкову частку родичів батька по низхідній лінії і одного із подружжя шляхом визнання за ними права вимагати від спадкоємців половину вартості тієї частки, яку б вони одержали при спадкуванні за законом. Крім того, дружина та чоловік можуть скласти взаємний заповіт, за яким призначити один одного спадкоємцями. Допускається три форми заповіту:
написаний власноручно;
судовий;
нотаріальний.
На відміну від країн континентального права, англо-американське цивільне право не кодифіковано. Необмежена свобода заповіту і відсутність інституту обов'язкової частки — характерна риса англо-американського спадкового права. Цією системою права допускається вільна форма заповіту. Заповідальне розпорядження може бути складено як із скасувальною, так і з відкладальною умовами.
Коло спадкових прав одного Із подружжя ширше в англо-американській системі, ніж у континентальній. Другий з подружжя, який пережив іншого, одержує особисту рухомість покійного, певну грошову суму, право довічного володіння усім майном, яке залишилося у спадкодавця, якщо в нього немає прямих родичів по низхідній лінії.
Характерна особливість англо-американського спадкового права полягає в тому, що спадкове право після смерті спадкодавця переходить спочатку не до спадкоємців, а до призначеного заповітом чи судом управителя, який до передачГ спадкоємцям майна управляє ним, розраховується за боргами спадкодавця, а спадщину, що залишилася, передає спадкоємцям.
Дореволюційне спадкове право. Основним джерелом дореволюційного спадкового права була ч. 1 тому 10 Зводу законів Російської імперії, виданого в 1832—1833 рр. Російське дореволюційне право, яке діяло і на території України,
37*
ЗО Глава 71
» розглядало спадкове майно як єдине ціле, а поділяло його на дві самостійні іадкові маси: родове майно переходило тільки до спадкоємців за законом, а для шого майна існував загальний порядок спадкування. Спадкування за законом 'дувалося на принципах кровних родинних зв'язків.
Між дітьми спадкодавця майно поділялося у рівних частках, проте поза-пюбні та усиновлені діти взагалі не могли спадкувати.
Дореволюційне спадкове право не визнавало спадкоємцями батьків та інших дичів по висхідній лінії, батьки тільки діставали право довічного володіння ійном померлих дітей, але лише в тому разі, якщо у самого спадкодавця не бу-
дітей. Другий з подружжя, який залишився, не входив до кола спадкоємців, і отримував право лише на визначену законом частку.
Складати заповіт дозволялося лише у письмовій формі. Заповіти були домаш-
нотаріальні, у виняткових випадках — військово-морські, закордонні та ін.
Зазначимо, що закон покладав на спадкоємців відповідальність за боргами здкодавця без обмеження такої відповідальності вартістю спадкового майна, іьки у двох випадках відповідальність обмежувалася визначеними розмірами:
1) якщо спадкодавець, здійснивши злочин, заподіяв майнову шкоду іншій )бі;
2) за наявності безстрокових боргових зобов'язань, виданих спадкодавцем. Розвиваючись, спадкове право поступово позбулося станового характеру,
іріпився принцип єдності спадкової маси, зрівнялися спадкові права жінки зі ідковими правами чоловіка.
Радянське спадкове право. Націоналізація, яку здійснила радянська дер-ва на початку свого існування, безпосередньо вплинула і на розвиток радян-ого спадкового права. Так, 27 квітня 1918 р. було видано Декрет ВЦВК "Про сування спадкування", який скасував спадкування фізичних осіб, після їх :рті належне їм майно переходило до держави. Родичі померлого, якщо вони їй непрацездатними і не мали прожиткового мінімуму, одержували від держа-утримання з майна, що залишилося після особи, яка могла бути потенційним дкодавцем.
У ст. 9 зазначеного декрету було сказано: "Якщо майно померлого не передує 10 тисяч карбованців і складається із садиби, хатньої обстановки та засо-виробництва трудового господарства в місті або селі, надходить у безпосеред-керування, в управління і розпорядження до наявних дружини і вказаних № родичів". Така позиція законодавства викликала неоднозначне трактуван-з боку вчених. Деякі вчені, зокрема А. Приградов-Кудрін, Я. Брандернбург-ий1, вважали, що цим самим радянська держава взагалі скасувала інститут цкування, інші автори, наприклад, П. Орловський, М. Рейхель2, вважали, що 9 допускала спадкування, але тільки трудової власності. Ця стаття вказувала коло та черги таких спадкоємців: 1) переживша дружина чи чоловік; 2) ро-і по прямій низхідній лінії; 3) родичі по прямій висхідній лінії; 4) повнорідні
Приградов-Кудрин А. Брачное право и наследование // Еженедельник советской юстиции. — . — № 12. — С. 4—5; Брандербургский Я. К. К развитию декрета об отмене наследования / Там -№11. -С. 1-2.
Орловский ТІ. Некоторме вопросьі законодательства о наследовании // Советское государ-— 1936. — № 2. — С. 63; Рейхель М. Право наследования // Советская юстиция. — 1937.
Загальна характеристика спадкового права 581
та неповнорідні брати та сестри. Ці родичі одержували майно, яке належало на праві так званої трудової власності, незалежно від працездатності та свого майнового стану.
В Україні діяв Декрет "Про скасування спадкування" від 11 березня 1919 р.1, який за своїм змістом відповідав російському Декрету від 27 квітня 1918 р. Однією з незначних відмінностей було те, що український декрет не вирішував долі майна, яке перевищує 10 тис. крб. Роз'яснення цього положення було дано в новому Декреті від 21 березня 1919 рД де зазначалося, що майно, яке не перевищує 10 тис. крб., переходить у користування дружини померлого, дітей, пов-норідних і неповнорідних братів, сестер, а також батьків, якщо вони непрацездатні та нужденні.
"Юридичні суперечності, притаманні декретам про скасування спадкування, на наш погляд, були насамперед зумовлені тим, що їх складачі намагалися таким чином досягти реалізації чисто партійних інтересів, не враховували досвіду тисячолітнього розвитку людської цивілізації. Тому зрозумілими є спроби деяких авторів віднайти у досліджуваних декретах положення про збереження обмеженого спадкового права. Між тим треба бути занадто недалекоглядним чи наївним, щоб у переході деякого майна померлого у користування за наявності у них ознак нужденності і непрацездатності вбачати форму його переходу у власність у порядку спадкування"3.
Запровадження нової економічної політики у країні сприяло прийняттю ЦК УРСР 1922 р. Цей кодекс не поділяв майно на трудове й нетрудове, дозволивши спадкувати обидва види. Крім того, дозволялося спадкування як за законом, так і за заповітом. При спадкуванні за законом водночас до прийняття спадщини закликалися усі родичі і спадщина поділялася між ними в рівних частках. При спадкуванні за заповітом законодавець дозволив спадкодавцеві на свій розсуд поділити спадщину, але лише між особами, які могли бути спадкоємцями за законом, тобто коло спадкоємців за законом і за заповітом завжди збігалося. Закон допускав лише письмову форму заповіту.
Цивільні кодекси УРСР та інших союзних республік встановили межу максимальної частки у спадщині, яка була скасована тільки 1 березня 1926 р. постановою ЦВК РНК СРСР від 29 січня 1926 р. З цього часу допускалося спадкування будь-якого розміру спадщини.
Поступово починає розширюватися коло спадкоємців. Так, із введенням з 1 березня 1926 р. інституту усиновлення усиновлені та їхнє потомство прирівнюються до родичів усиновителя. На відміну від інших союзних республік, в УРСР не було прийнято закону про обов'язкову частку в спадщині, але судова практика, керуючись ст. 1 ЦК УРСР 1922 р., визнавала частково недійсними такі заповіти, в яких неповнолітні спадкоємці позбавлялися спадщини.
8 грудня 1961 р. Верховна Рада СРСР затвердила Основи цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік, які набули чинності з 1 травня 1962 р. У статтях 117—121 Основ закріплено основні принципові положення спадкового права, які були конкретизовані у нових цивільних кодексах союзних республік,
1 ЗУ УРСР. - 1919. - № 24. - Ст. 268.
2 ЗУ УРСР. - 1919. - № 32. - Ст. 348.
Дзера О. В. Розвиток права власності громадян в Україні — К., 1996. — С. 27.
82 Глава 71
зкрема і в ЦК УРСР, прийнятого 18 липня 1963 р. і введеного в дію з 1 січня 964 р. Цей кодекс у частині, що не суперечить чинному законодавству України, іє на території України і сьогодні.
Крім того, незалежність України сприяла виникненню ряду нових законодав-их актів, зокрема законів України "Про власність" від 7 лютого 1991 р., "Про Ідприємництво" від 7 лютого 1991 р., "Про господарські товариства" від 19 ве-гсня 1991 р. та багатьох інших, які безпосередньо чи опосередковано торкають-а питань спадкового права.
Незважаючи на оновлення норм багатьох інститутів цивільного права, норми іадкового права, на жаль, не піддавалися істотним змінам. Між тим, як свід--іть аналіз практики застосування цих норм, правове регулювання спадкових дносин вимагає істотного оновлення. Нині вони передбачаються у новому ЦК країни.
Спадкове право за новим ЦК України. Спадковому праву в новому ЦК країни присвячена книга шоста, яка називається "Спадкове право". Книга сладається з таких глав: "Загальні положення про спадкування", "Спадкування і заповітом", "Спадкування за законом", "Здійснення права на спадкування", Виконання заповіту", "Оформлення права на спадщину", "Спадковий договір".
Слід зазначити, що порівняно з ЦК УРСР новий ЦК України подає більш де-ільну регламентацію положень спадкового права. Зокрема, визначено особли-ш порядок спадкування щодо певних видів майна (земельна ділянка, страхові 'ми тощо), встановлено п'ять черг спадкоємців за законом. Крім того, запрова-кено поняття спадкового договору, до якого віднесено договір, за яким одна сто-ща (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужу-іча) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.