- •Цивільне право україни
- •Передмова
- •Глава 52;
- •Розділ VI договірні зобов'язання
- •Глава 37 куп1вля-продаж
- •§ 1. Поняття, значення та види договору купівлі-продажу
- •Глава 37
- •Глава 37
- •§ 2. Сторони у договорі купівлі-продажу
- •Глава 37
- •§ 3. Предмет договору. Ціна у договорі. Форма договору
- •Глава 37
- •Глава 37
- •§ 4. Зміст договору купівлі-продажу та правові наслідки його порушення
- •§ 5. Договір купівлі-продажу в роздрібній торгівлі
- •§ 6. Особливості купівлі-продажу в зовнішньоекономічному обігу
- •§ 7. Особливості купівлі-продажу нерухомого майна
- •Глава 38 правове регулювання біржової діяльності в україні
- •§ 1. Поняття та юридичні ознаки біржі
- •§ 2. Функції, права та обов'язки біржі
- •§ 3. Види біржових угод
- •§ 4. Правила біржової торгівлі
- •§ 5. Правовий статус фондової біржі
- •§ 6. Правове регулювання обігу акцій у системі фондового ринку України
- •Глава 39 договір міни (бартеру)
- •Глава 40 договори поставки
- •§ 1. Поняття та значення договору поставки
- •§ 2. Організація господарських зв'язків з поставок. Порядок і способи укладення договорів поставки
- •§ 3. Зміст договору поставки
- •§ 4. Виконання договору поставки
- •§ 5. Правові наслідки порушення договору поставки
- •Глава 41
- •§ 1. Поняття договору про закупівлю сільськогосподарської продукції
- •§ 2. Зміст та виконання договору контрактації
- •§ 3. Відповідальність сторін за порушення договору контрактації
- •§ 4. Інші договірні форми реалізації сільськогосподарської продукції
- •Глава 42 договір дарування
- •§ 1. Поняття та ознаки договору дарування
- •§ 2. Сторони та зміст договору дарування
- •Глава 43 договір довічного утримання (догляду)
- •§ 1. Поняття та ознаки договору довічного утримання
- •Глава 43
- •§ 2. Зміст договору
- •Глава 44 договір майнового найму (оренди)
- •§ 1. Поняття та елементи договору майнового найму (оренди)
- •Глава 44
- •§ 2. Окремі види договорів найму (оренди)
- •Глава 44
- •Глава 45
- •§ 1. Поняття договору оренди. Об'єкти оренди
- •§ 2. Сторони в договорі оренди
- •§ 3. Порядок укладення договору оренди
- •§ 4. Умови договору оренди
- •§ 5. Припинення договору оренди
- •Глава 46 договір найму житла
- •§ 1. Поняття договору найму житла
- •§ 2. Права та обов'язки наймача та осіб, які постійно проживають разом з ним
- •§ 3. Збереження житла за тимчасово відсутніми громадянами
- •§ 4. Право на обмін житлового приміщення
- •§ 5. Договір піднайму житла
- •§ 6. Надання громадянам житла у зв'язку з капітальним ремонтом
- •§ 7. Зміна договору найму житлового приміщення
- •§ 8. Розірвання договору найму і виселення
- •Глава 47
- •§ 1. Поняття та елементи договору позички
- •§ 2. Зміст договору позички
- •§ 3. Припинення договору позички
- •Глава 48 договір підряду
- •§ 1. Поняття та значення договору підряду
- •§ 2. Зміст договору підряду
- •§ 3. Права та обов'язки сторін. Правові наслідки неналежного виконання умов договору підряду
- •§ 4. Договір побутового замовлення (побутового підряду)
- •Глава 49 договори будівельного підряду
- •§ 1. Капітальне будівництво в Україні та способи його здійснення
- •§ 2. Поняття та значення договору будівельного підряду
- •§ 3. Система підрядних договорів у будівництві та організація договірних зв'язків
- •§ 4. Джерела регулювання підрядних відносин у будівництві
- •§ 5. Договір на виконання будівельних і монтажних робіт.
- •Глава 50
- •§ 1. Роль та значення договорів про виконання
- •Глава 50
- •§ 2. Зміст договорів про виконання науково-технічних робіт
- •Глава 51
- •Глава 52 авторські договори
- •§ 1. Роль і значення авторських договорів
- •§ 2. Авторські договори. Загальні положення
- •§ 3. Види та зміст авторських договорів
- •Глава 53
- •§ 1. Загальна характеристика ліцензійного договору
- •§ 2. Інші види договорів про використання об'єктів промислової власності
- •Глава 54 договір комерційної концесії
- •§ 1. Поняття договору комерційної концесії (франчайзингу)
- •§ 2. Зміст договору комерційної концесії
- •§ 3. Відповідальність сторін та припинення договору комерційної концесії
- •Глава 55 транспортні договори
- •§ 1. Види перевезень та їх правове регулювання
- •§ 2. Зміст, укладення та оформлення договорів про перевезення вантажів
- •§ 3. Виконання договорів про перевезення вантажів
- •§ 4. Відповідальність сторін за договором про перевезення вантажу
- •§ 5. Договір про буксирування
- •§ 6. Договори про експлуатацію під'їзних колій, подачу та забирання вагонів. Вузлові угоди
- •§ 7. Договір про перевезення пасажира та багажу
- •§ 8. Претензії та позови при перевезеннях
- •§ 9. Договори про транспортне експедирування
- •§ 10. Договір чартеру (фрахтування)
- •Глава 56 зобов'язання зі страхування
- •§ 1. Соціально-економічна суть страхування та його правове регулювання
- •§ 2. Страхове зобов'язання. Основні страхові поняття
- •§ 3. Зобов'язання з добровільного страхування
- •§ 4. Зобов'язання з обов'язкового страхування
- •Глава 57 позика
- •§ 1. Еволюція позики
- •§ 2. Поняття позикових відносин
- •§ 3. Відмежування позики від суміжних правових конструкцій
- •§ 4. Правова характеристика договору позики
- •Глава 58
- •§ 1. Банківські операції та їх види
- •§ 2. Кредитний договір
- •Глава 58
- •Глава 58
- •§ 3. Договір банківського вкладу
- •Глава 58
- •Глава 58
- •Глава 58
- •§ 4. Правове регулювання вексельного обігу в Україні
- •§ 5. Порядок відкриття рахунків у банках
- •Глава 58
- •Глава 58
- •§ 6. Порядок та форми розрахунків у господарському обороті
- •Глава 59 договір схову (зберігання)
- •§ 1. Поняття договору схову (зберігання)
- •§ 2. Підстави виникнення зобов'язань зі схову (зберігання)
- •§ 3. Сторони, предмет, об'єкти, форма та строк договору схову
- •§ 4. Права та обов'язки сторін за договором схову (зберігання)
- •5. Відповідальність сторін у зобов'язаннях схову (зберігання)
- •Глава 60 договір доручення
- •§ 1. Поняття та значення договору доручення
- •§ 2. Зміст договору доручення
- •§ 3. Припинення договору доручення
- •Глава 61 договір комісії
- •§ 1. Поняття договору комісії
- •§ 2. Елементи договору комісії
- •§ 3. Зміст договору комісії
- •§ 4. Припинення договору комісії
- •Глава 62 договір довірчого управління майном
- •§ 1. Поняття та ознаки договору довірчого управління майном
- •§ 2. Предмет, істотні умови, форма та строк договору довірчого управління майном
- •§ 3. Суб'єкти виконання договору довірчого управління майном
- •§ 4. Відповідальність за договором довірчого управління майном
- •Глава 62
- •Глава 62
- •§ 5. Припинення договору довірчого управління майном
- •Глава 63 зобов'язання за спільною діяльністю
- •§ 1. Загальна характеристика зобов'язань за спільною діяльністю
- •§ 2. Класифікація зобов'язань за спільною діяльністю та підстави їх виникнення
- •Глава 64 договір простого товариства
- •§ 1. Поняття та юридична характеристика договору простого товариства
- •§ 2. Зміст договорів простого товариства
- •Глава 65 установчі договори
- •Глава 66
- •§ 1. Зовнішньоекономічні договори (контракти)
- •§ 2. Договори в сфері Іноземного інвестування
- •§ 3. Правове регулювання договорів про виробничу кооперацію
- •Глава 67
- •§ 1. Поняття та елементи зобов'язань, що виникають зі створення небезпеки
- •§ 2. Відповідальність юридичних і фізичних осіб за створення небезпеки
- •§ 3. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок неусунення небезпеки (загрози) життю, здоров'ю та майну
- •Глава 68 зобов'язання із заподіяння шкоди
- •§ 1. Поняття та елементи зобов'язань із заподіяння шкоди
- •Глава 68
- •Глава 68
- •§ 2. Деліктна відповідальність: поняття та зміст
- •§ 3. Особливості позадоговірної відповідальності та її функції
- •§ 4. Підстави деліктної відповідальності
- •§ 5. Відповідальність організації за шкоду, заподіяну з вини її працівника
- •§ 6. Відповідальність за шкоду,
- •Глава 68
- •§ 7. Відповідальність за шкоду, заподіяну правоохоронними органами
- •§ 8. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки
- •Глава 68
- •§ 9. Відповідальність за шкоду, заподіяну неповнолітніми і недієздатними
- •Глава 68
- •§ 10. Відповідальність за шкоду, спільно заподіяну кількома особами
- •§ 11. Особливості відшкодування
- •§ 12. Відповідальність за ушкодження здоров'я і смерть громадянина, який не підлягає соціальному страхуванню
- •§ 13. Відшкодування шкоди при ушкодженні здоров'я
- •§ 14. Зміна розміру відшкодування шкоди
- •§ 15. Компенсація моральної шкоди
- •Глава 69
- •§ 1. Поняття зобов'язань із дійт вчинених особою без відповідних повноважень
- •§ 2. Підстави виникнення зобов'язань, пов'язаних з рятуванням колективного та державного майна
- •Глава 70
- •Глава 71 загальна характеристика спадкового права
- •§ 1. Основні риси історичного розвитку спадкового права
- •§ 2. Загальні положення спадкового права
- •Глава 71
- •§ 3. Правове становище спадкодавців та спадкоємців
- •§ 4. Спадщина та особливості спадкування деяких видів майна
- •Глава 71
- •Глава 72 правове регулювання спадкових відносин
- •§ 1. Спадкування за законом
- •Глава 72
- •§ 2. Спадкування за заповітом
- •Глава 72
- •§ 3. Порядок реалізації спадкових прав
- •§ 4. Спадковий договір
- •Глава 72
Глава 39 договір міни (бартеру)
У Цивільному кодексі України немає розгорнутого визначення договору міни, У ньому лише зазначається, що за договором міни між сторонами проводиться обмін одного майна на інше. При цьому кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке одержує (ст. 241 ЦК УРСР). Наведені положення з додатковим посиланням на бартер як різновид міни збережено у новому ЦК України (ст. 734).
Договір міни спрямований на невідворотне відчуження кожною із сторін належного їй майна. У сторони, яка за договором міни набуває майно, відповідне виникає право власності (право повного господарського відання або право оперативного управління).
За своїми юридичними ознаками договір міни є оплатним, двостороннім і консенсуальним.
Договір міни за змістом і формою має багато спільного з договором купівлі-продажу. У ранній період історичного розвитку, коли суспільство ще не мале грошової одиниці, міна була основною правовою формою забезпечення потрес" громадян і товарообігу.
Найістотнішою ознакою для розмежування цих двох договорів є те, що у до говорі купівлі-продажу за продаване майно продавцеві сплачується відповідне його вартість лише у грошовому виразі. За договором міни у разі нерівноцінност обмінюваного майна сторона, яка отримує річ більшої вартості, може компенсу вати іншій стороні різницю відповідною сумою. Однак, за таких умов договір мі ни не перетворюється на договір купівлі-продажу. Більше того, така вартісна різ ниця може бути також компенсована виконанням певних робіт та наданням зг товар меншої вартості відповідних послуг. У чинному законодавстві немає пере шкод для подібних розрахунків у договорі міни.
Викладені положення щодо розрахунків закріплено у ЦК України, стат тею 734 якого прямо визначено, що договором може встановлюватися доплаті за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.
В цій же статті закріплена новела про те, що право власності на обмінюван товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо пере Дачі майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом
Відповідно до ст. 242 ЦК УРСР правове регулювання договору міни має здій снюватися за правилами про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін, а за ст. 735 ЦК України — за загальними положеннямі-про купівлю-продаж, положеннями про договори поставки, контрактації або Інш
80 Глава 39
договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Таким чином вирішуються питання про форму та умови договору міни, про права, обов'язки та відповідальність сторін за недоліки обмінюваного майна тощо. Правила купівлі-продажу, невластиві договору міни, або ті, що суперечать його змістові, зокрема правила про сплату за куплену річ грошової суми, до договору міни не застосовуються. Не є договором міни угоди про обмін громадянами жилих приміщень, які вони займають як наймачі, відносини з обміну промислових товарів, придбаних громадянами в роздрібній торговельній мережі, якщо вони з якихось причин не влаштовують покупця або є неякісними.
До недавнього часу договір міни широко не застосовувався. Більше того, сфера його застосування постійно звужувалася. Так, за чинним законодавством, договір міни, в якому однією або обома сторонами виступали державні організації, міг бути укладений лише у випадках, передбачених законодавством. Між колгоспами та іншими кооперативними, а також громадськими організаціями договори міни мали укладатися в межах спеціальної правоздатності їх і якщо це не суперечило закону. Громадяни укладали договори міни переважно побутового характеру. Заборонялися, як правило, товарообмінні відносини між державними організаціями і громадянами. Наявність цих та багатьох інших обмежень щодо застосування договору міни у сфері товарообігу зумовлювалася централізованою плановою системою розподілу матеріальних благ, ігноруванням законів ринкової економіки.
І лише після започаткування економічних реформ ринкового спрямування, прийняття нового законодавства про власність, підприємництво тощо договір міни набув вагомішого значення. Так, відповідно до ст. 4 Закону України "Про власність" власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, тобто саме власник обирає спосіб відчуження належного йому майна. У Законі України "Про підприємства в Україні" (ст. 10) зазначається, що підприємства можуть відчужувати, в тому числі обмінювати, належне їм майно іншим підприємствам, а також за певних умов — громадянам. Предметом договору міни може бути практично все те майно, що й у договорі купівлі-продажу. Разом з тим у законодавстві можуть встановлюватися ті чи інші обмеження щодо товарообмінних угод. В умовах реформування системи розподілу продуктів матеріального виробництва, виникнення диспропорцій у структурі виробництва та відсутності у суб'єктів підприємництва достатніх коштів набули поширення бартерні угоди.
Договір міни може також породжувати й негативні тенденції. Бартерні угоди, зокрема, здатні гальмувати товарообіг, сприяти розвиткові тіньової економіки, а в умовах дефіциту оборотних коштів — спонукати сторони укладати їх на невигідних та нееквівалентних умовах, особливо у зовнішньоекономічній діяльності. Тому з метою впорядкування здійснення бартерних (товарообмінних) операцій суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України, регулювання платіжного балансу України 27 січня 1995 р. було прийнято Указ Президента України "Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності"1.
Галицькі контракти. — 1995. — № 5. — С. 16—17.
Договір міни (бартеру) __81
Однак, як свідчить статистика, товарообмінні бартерні угоди (операції) над звичайно поширилися як у внутрішньому, так і зовнішньоекономічному товаро обігові.
Так, у січні—вересні 1997 р. 39,2 відсотка всієї промислової продукції країні-було реалізовано на бартерних умовах. При цьому обсяги реалізації продукції зг бартерними угодами в чорній металургії становили 41,2 відсотка, в хімічній тг нафтохімічній промисловості — 50,1, лісовій, деревообробній та целюлозно-папе ровій промисловості — 54,3, промисловості будівельних матеріалів — 57,8 від сотка.
Питома вага бартерних операцій у загальному обсязі експорту дорівнювали 11,1 відсотка (у січні—серпні 1996 р. — 23,5 відсотка), імпорту — 10,4 відсотка (16,2 відсотка). Особливо високою у цей період була питома вага бартеру в експорті паперової маси — 96,2 відсотка, каучуку та гумових виробів — 77 відсот ків1.
Статистичні дані свідчать про те, що заходи, передбачені в Указі Президенте України від 27 січня 1995 р., певною мірою спричинили зменшення бартерню угод у зовнішньоекономічному товарообігові.
Однак у загальному товарообігові питома вага бартерних угод у реалізаці' продукції є надто високою. У зв'язку з цим представники банківської системи за пропонували запровадити прямі обмеження на здійснення суб'єктами підприєм ництва бартерних угод, посилити державний контроль та ввести спеціальний ре жим розрахунків за такими угодами через банківські установи2. На нашу думку такі пропозиції суперечать принципам ринкового законодавства, яке утверджує свободу договору та вільного вибору його організаційно-правових форм. Ефек тивнішим тут може виявитися встановлення відповідного механізму оподатку вання бартерних угод та їх цивільно-правового врегулювання.
23 грудня 1998 р. Верховна Рада України прийняла Закон України "Про ре гулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічно' діяльності", який набрав чинності через 90 днів з дня його опублікування3. Закоь відтворив переважну частину положень вищезгаданого Указу Президента Ук раїни.
Відповідно до згаданого закону бартерна (товарообмінна) операція у галуз зовнішньоекономічної діяльності — це один з видів експортно-імпортних опера Цій, оформлених бартерним договором або договором із змішаною формою опла ти, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в нату ральній формі, між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України тг іноземним суб'єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований зг вартістю обмін товарами, роботами, послугами у будь-якому поєднанні, не опо-середкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі.
За вищезгаданим законом товари, що імпортуються за бартерним договором підлягають ввезенню на митну територію України у строки, зазначені в таком) Договорі, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення товарів які фактично експортовані за бартерним договором, а в разі експорту за бартер
Урядовий кур'єр. Інф. додаток "Орієнтир". — 1997. — 6 листопада.
Кравець В. Пора приборкати бартерну вакханалію // Урядовий кур'єр. — 1997. — 9 серпня.
Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 5—6. — Ст. 44.
б — 2-2728
82 Глава 39
ним договором робіт, послуг — з дати підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг.
У разі експорту за бартерним договором високоліквідних товарів строки ввезення на митну територію України імпортних товарів не повинні перевищувати 60 календарних днів з дати оформлення вивізної вантажної митної декларації.
Порушення строків ввезення товарів (виконання робіт, надання послуг), що імпортуються за бартерним договором, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від вартості неодержаних товарів, загальний розмір якої не може перевищувати розміру заборгованості.
На відміну від традиційного договору міни предметом бартерного договору можуть бути не лише майно, а й послуги і роботи, що випливає із змісту зазначеного Указу. Можлива ситуація, за якої взагалі немає обміну реальними товарами, наприклад, коли кожна із сторін бартерного договору надає одна одній послуги чи виконує роботи.
До бартерного договору в зовнішньоекономічній дяльності застосовуються відповідні положення Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та інші спеціальні законодавчі акти.
Незважаючи на поширення товарообмінних угод у внутрішньому товарообігові України, загальноцивільний договір міни, що опосередковує цей обіг, виявився практично неврегульованим, адже в ЦК УРСР йому присвячено всього лише дві статті — 241 і 242. Стільки ж статей пропонується і в новому ЦК України — статті 734 і 735. У даному випадку не можна компенсувати проблему законодавчої неврегульованості договору міни посиланням на те, що до нього застосовуються відповідні правила про договір купівлї-продажу та інші договори, оскільки мінові угоди, за якими здійснюється обмін одних товарів (робіт, послуг) на інші товари (роботи, послуги) за своїми правовими наслідками у разі їх невиконання можуть виявитися значно складнішими, ніж угоди купівлі-продажу з грошовою оплатою товару або Інші самостійні договори.
Так, українська компанія "Укрнафтохім" уклала з АТ "Індустріалекспорт" (м. Бухарест, Румунія) контракт від 17 вересня 1992 р. № 19—12, згідно з якими компанія зобов'язалася на бартерній основні поставити АТ топковий мазут, а останнє — виготовити та поставити фланці на суму 2 217 373 доларів СІЛА. У встановлені строки фланці було виготовлено й підготовлено для відвантаження, однак компанія "Укрнафтохім" не змогла поставити мазут. АТ звернулося до Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України з позовом, в якому вимагало стягнути з "Держкомнафтогазу" (правонаступника компанії "Укрнафтохім") вартість виготовлених фланців. Суд задовольнив вимоги позивача. Водночас своїм рішенням від 14 грудня 1994 р. суд зобов'язав відповідача розпорядитися виготовленими для нього фланцями1. Вирішуючи цю справу, суд обгрунтовано визнав за доцільне застосувати принцип реального виконання зобов'язання в натурі лише позивачем. Оскільки відповідач не міг виконати поставку мазуту в натурі, примусове спонукання його до цього не могло забезпечити захист інтересів позивача, який своє зобов'язання виконав належним чином.
Архів Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України. — 1994. — Справа АС № 62 У.