§ 2. Авторські договори. Загальні положення

З вищевикладеного випливає, що предметом авторського договору може бути досить широке коло правових дій, пов'язаних з авторськими правами. Передусім це дії автора зі створення самого твору на замовлення роботодавця. Як зазначалося, відносини автора з роботодавцем, що виникають у зв'язку зі створенням твору, також мають бути врегульовані договором. Це прямо засвідчує ст. 16 Закону України "Про авторське право і суміжні права", з якої випливає, що відносини роботодавця регулюються двома договорами — договором трудового найму та цивільно-правовим договором. За першим договором автор-працівник зобов'язаний виконувати свої трудові обов'язки, до кола яких входить створення певного виду творів (наприклад, художник на підприємстві чи в організації). Проте обов'язок створювати твори має бути прямо передбачений у трудовому Договорі, тобто йдеться про так званий службовий твір.

Якщо в обов'язки працівника за трудовим договором не входить створення твору, а твір буде створено, то відносини між автором-працівником І роботодавцем має визначати цивільно-правовий договір. У ст. 16 закону зазначено, що виключне майнове право на використання службового твору належить роботодавцеві, якщо інше не передбачено договором. Постає питання, яким договором?

230 Глава 52

Грудовим? Видається, що ні. Це має бути окремий цивільно-правовий договір, у зкому передбачено правовий статус створеного працівником твору.

Безумовно, основним предметом авторських договорів є передача Іншій особі ївтором чи його правонаступниками права на використання творів. Це основна -рупа договорів. Але, крім цих правових дій, предметом авторських договорів можуть бути й інші дії. Зокрема, ст. 31 закону передбачає договори про передачу майнових прав автора чи іншої особи, яка має авторське право, іншій особі, ідеться про передачу всього комплексу майнових прав. Інакше кажучи, автор чи соба, яка має авторське право, за певну винагороду передає користувачеві, як травило, на весь строк дії авторського права усі свої майнові права, тобто продає ;вої майнові авторські права. Це може бути дарування, міна чи будь-яке інше зідчуження, аби воно не суперечило чинному законодавству. Зазначена стаття іакону прямо застерігає, що передача (відступлення) авторського права оформ-іяється авторським договором.

Як уже зазначалося, предметом авторських договорів можуть бути й інші іравові дії, пов'язані з використанням чи розпорядженням твору.

Отже, загальновизнане визначення авторського договору потребує певного /точнення. Так, за авторським договором автор передає або бере на себе обов'язок створити і у встановлений договором строк передати свій твір ірганізацї для використання обумовленим у договорі способом, а організація зобов'язується здійснити або почати використання у встановлений до-•овором строк, а також сплатити авторові винагороду, крім випадків, за-шачених у законі.

За цим визначенням, як бачимо, предметом авторського договору є саме іередача твору для використання. Проте за чинним законодавством предметом івторського договору можуть бути й інші правові дії — будь-яке відчуження івторських прав, передача права на використання, передача права на управління майновими правами автора та інші.

Таким чином, авторський договір можна було б сформулювати так: ав-порський договір — це угода автора чи його правонаступників з іншими особами про вчинення відповідно до закону будь-яких дій з приводу юлодіння, користування та розпорядження твором.

Авторський договір — двостороння і консенсуальна угода.

Відповідно до п. 1 ст. 31 Закону авторські договори мають укладатися у іисьмовій формі. Письмова форма не є обов'язковою для авторських ліцензійних договорів про опублікування твору в періодичних виданнях та енциклопедичних :ловниках.

Практика укладення авторських договорів пішла саме цим шляхом — дого-юри про видання твору в періодичних виданнях та енциклопедичних словниках, ік правило, укладаються в усній формі.

Сторони в авторському договорі. Сторонами в авторському договорі мо-куть бути як фізичні, так і юридичні особи. Стороною у такому договорі є іередусім сам автор — тільки фізична особа. Варто зауважити, що суб'єктом івторських прав може бути і юридична особа, але не автор. Автором можуть іути громадянин України, Іноземний громадянин чи особа без громадянства, при іьому незалежно від віку.

Проте суб'єкт авторських правовідносин — це не тільки автор, а й інші ісоби, яким належать авторські права. За законом до них належать спадкоємці

Авторські договори 231

та інші правонаступники, до яких авторські права перейшли відповідно до закону. Ними можуть бути будь-які юридичні особи, у тому числі іноземні юридичні особи, а також держава.

Таким чином, суб'єктом авторських правовідносин є сам автор або його правонаступники — спадкоємці, інші особи, до яких авторське право перейшло відповідно до закону, — з однієї сторони. Ця сторона в авторському договорі не має спеціальної назви, її прийнято називати "автор або його правонаступники".

Автор — це особа, творчою працею якої створено той чи інший твір. Автором можуть бути і неповнолітні діти. При цьому неповнолітні віком від 15 до 18 років укладають авторські договори самостійно, а за неповнолітніх віком до 15 років договори укладають від їх Імені батьки або опікуни.

Нерідко буває так, що на стороні автора виступають кілька осіб (співавторів). Співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір. Відносини між ними визначаються угодою, укладеною між ними. Право опублікування та іншого використання твору належить однаковою мірою всім співавторам. Один співавтор не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору. Якщо авторський договір укладається від імені співавторів, то його підписують усі співавтори.

Стороною авторського договору з цього боку можуть бути й інші особи — спадкоємці автора та інші його правонаступники. Якщо авторський договір укладається спадкоємцями, то вони зобов'язані подати документи, що засвідчують їх правонаступництво.

Другою стороною в авторському договорі, як правило, є юридична особа — організація чи підприємство, яке має можливість використати твір у той чи інший спосіб. Це можуть бути юридичні особи, основані на будь-якій формі власності, державні, приватні, іноземні тощо. Але цією стороною авторського договору є не тільки ті організації, що можуть використовувати твір. Цією стороною може бути роботодавець, набувач авторських прав за договором про передачу (відступлення) майнових прав автором або іншою особою, що має авторське право, організація, що управляє авторськими правами на колективній основі.

Цією другою стороною авторського договору може бути й фізична особа, що, як правило, виступає замовником на створення, наприклад, твору живопису чи скульптурного. Фізична особа може виступати і як користувач твору.

Закон України "Про авторське право та суміжні права" передбачає чимало випадків бездоговірного використання творів, тобто коли використання твору іншими особами можливе без згоди автора і без укладення авторського договору. Закон називає такі випадки вільним використанням твору (ст. 21). За цією статтею без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право, але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення допускається використання твору без укладення авторського договору і без виплати авторської винагороди, крім випадку, передбаченого статтями 22—25 закону.

Випадки бездоговірного використання творів передбачають статті 22—25 закону. Вони досить численні, але це виправдовується метою використання. Так, закон передбачає бездоговірне використання цитат, уривків творів як ілюстрацій, відтворення у пресі опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних питань, відтворення поточним подій засобами фотографії або кінематографії, видання випущених у світ творіЕ рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих, публічне виконання музичних творІЕ

132 Глава 52

гід час офіційних І релігійних церемоній, а також похоронів, відтворення твору уія особистого користування.

Перелік, наведений у ст. 21 Закону, є вичерпним і розширеному тлумаченню іе підлягає. Крім цього переліку, закон передбачає вільне використання твору Нбліотеками та архівами, репрографічне відтворення для власних потреб; вільне (ідтворення примірників творів для навчання; вільне відтворення комп'ютерних ірограм, а також вільне відтворення в особистих цілях творів, зафіксованих у івуко- та відеозаписах.

Авторський договір повинен відповідати встановленим вимогам. Він має іередбачати способи використання твору (конкретні права, що передаються за договором). Так, якщо твір передається для використання тільки шляхом іидання, його можна використати лише у такий спосіб. Це означає, що видавець [є має права розповсюджувати твір будь-яким іншим способом, публічно вико-[увати чи показувати його.

Якщо в авторському договорі не передбачено умову про спосіб використання вору (конкретних прав, що передаються за авторським договором), договір важається укладеним на такі способи використання твору, які можуть вважатися необхідними для досягнення наміру сторін, які вони мали в момент кладення договору. Наприклад, передача права на відтворення літературного вору може передбачати і його розповсюдження.

Важливою умовою авторського договору є строк його здійснення, виконання. І авторському договорі можуть бути передбачені різні строки, які, зокрема, кон-ретизуються у зразкових авторських договорах. Це можуть бути передусім троки дії самого договору, строки виконання умов договору, строки видання вору чи публічного показу тощо. Але зараз йдеться лише про строки дії самого оговору. Ці строки визначаються угодою сторін. Безумовно, вони не можуть ути триваліші, ніж чинність самого авторського права. Проте, коли в автор-ькому договорі умову про строк його дії не передбачено (наприклад, не перед-ачений строк, на який передається право), договір може бути розірваний після акінчення п'яти років від дати його укладення. Необхідною умовою договору в акому разі є попередження користувача за шість місяців до розірвання догово-у. Але незалежно від наявності в авторському договорі умови про строк автор бо його спадкоємці мають право розірвати такий договір після закінчення есяти років від дати його укладення, повідомивши про це користувача за шість ісяців до розірвання договору.

Якщо в авторському договорі не передбачено умову про територію, на яку ередається авторське право, то чинність права поширюється на всю територію країни.

Винагорода за використання твору чи передачу майнових прав визначається годою сторін. Винагороду за використання твору, за загальним правилом, вста-звлюють в авторському договорі у вигляді відсотка від доходу за відповідний юсіб використання твору. Тобто винагорода має виплачуватися за кожний іосіб використання твору окремо. Якщо встановити розмір винагороди у ігляді відсотка від доходу неможливо у зв'язку з характером твору або :обливостями його використання, то винагороду визначають у вигляді зафік-)ваної у договорі чітко визначеної суми або Іншим способом.

Авторські договори 233

Проте у договорі не може бути умов, які обмежують автора у створенні ним у майбутньому творів на певну тему або в певній галузі. Такі умови авторського договору визнаються недійсними.

Умови авторського договору, що суперечать положенням Закону України "Про авторське право і суміжні права" або погіршують права автора порівняно із зазначеним законом, є недійсними.