- •Цивільне право україни
- •Передмова
- •Глава 52;
- •Розділ VI договірні зобов'язання
- •Глава 37 куп1вля-продаж
- •§ 1. Поняття, значення та види договору купівлі-продажу
- •Глава 37
- •Глава 37
- •§ 2. Сторони у договорі купівлі-продажу
- •Глава 37
- •§ 3. Предмет договору. Ціна у договорі. Форма договору
- •Глава 37
- •Глава 37
- •§ 4. Зміст договору купівлі-продажу та правові наслідки його порушення
- •§ 5. Договір купівлі-продажу в роздрібній торгівлі
- •§ 6. Особливості купівлі-продажу в зовнішньоекономічному обігу
- •§ 7. Особливості купівлі-продажу нерухомого майна
- •Глава 38 правове регулювання біржової діяльності в україні
- •§ 1. Поняття та юридичні ознаки біржі
- •§ 2. Функції, права та обов'язки біржі
- •§ 3. Види біржових угод
- •§ 4. Правила біржової торгівлі
- •§ 5. Правовий статус фондової біржі
- •§ 6. Правове регулювання обігу акцій у системі фондового ринку України
- •Глава 39 договір міни (бартеру)
- •Глава 40 договори поставки
- •§ 1. Поняття та значення договору поставки
- •§ 2. Організація господарських зв'язків з поставок. Порядок і способи укладення договорів поставки
- •§ 3. Зміст договору поставки
- •§ 4. Виконання договору поставки
- •§ 5. Правові наслідки порушення договору поставки
- •Глава 41
- •§ 1. Поняття договору про закупівлю сільськогосподарської продукції
- •§ 2. Зміст та виконання договору контрактації
- •§ 3. Відповідальність сторін за порушення договору контрактації
- •§ 4. Інші договірні форми реалізації сільськогосподарської продукції
- •Глава 42 договір дарування
- •§ 1. Поняття та ознаки договору дарування
- •§ 2. Сторони та зміст договору дарування
- •Глава 43 договір довічного утримання (догляду)
- •§ 1. Поняття та ознаки договору довічного утримання
- •Глава 43
- •§ 2. Зміст договору
- •Глава 44 договір майнового найму (оренди)
- •§ 1. Поняття та елементи договору майнового найму (оренди)
- •Глава 44
- •§ 2. Окремі види договорів найму (оренди)
- •Глава 44
- •Глава 45
- •§ 1. Поняття договору оренди. Об'єкти оренди
- •§ 2. Сторони в договорі оренди
- •§ 3. Порядок укладення договору оренди
- •§ 4. Умови договору оренди
- •§ 5. Припинення договору оренди
- •Глава 46 договір найму житла
- •§ 1. Поняття договору найму житла
- •§ 2. Права та обов'язки наймача та осіб, які постійно проживають разом з ним
- •§ 3. Збереження житла за тимчасово відсутніми громадянами
- •§ 4. Право на обмін житлового приміщення
- •§ 5. Договір піднайму житла
- •§ 6. Надання громадянам житла у зв'язку з капітальним ремонтом
- •§ 7. Зміна договору найму житлового приміщення
- •§ 8. Розірвання договору найму і виселення
- •Глава 47
- •§ 1. Поняття та елементи договору позички
- •§ 2. Зміст договору позички
- •§ 3. Припинення договору позички
- •Глава 48 договір підряду
- •§ 1. Поняття та значення договору підряду
- •§ 2. Зміст договору підряду
- •§ 3. Права та обов'язки сторін. Правові наслідки неналежного виконання умов договору підряду
- •§ 4. Договір побутового замовлення (побутового підряду)
- •Глава 49 договори будівельного підряду
- •§ 1. Капітальне будівництво в Україні та способи його здійснення
- •§ 2. Поняття та значення договору будівельного підряду
- •§ 3. Система підрядних договорів у будівництві та організація договірних зв'язків
- •§ 4. Джерела регулювання підрядних відносин у будівництві
- •§ 5. Договір на виконання будівельних і монтажних робіт.
- •Глава 50
- •§ 1. Роль та значення договорів про виконання
- •Глава 50
- •§ 2. Зміст договорів про виконання науково-технічних робіт
- •Глава 51
- •Глава 52 авторські договори
- •§ 1. Роль і значення авторських договорів
- •§ 2. Авторські договори. Загальні положення
- •§ 3. Види та зміст авторських договорів
- •Глава 53
- •§ 1. Загальна характеристика ліцензійного договору
- •§ 2. Інші види договорів про використання об'єктів промислової власності
- •Глава 54 договір комерційної концесії
- •§ 1. Поняття договору комерційної концесії (франчайзингу)
- •§ 2. Зміст договору комерційної концесії
- •§ 3. Відповідальність сторін та припинення договору комерційної концесії
- •Глава 55 транспортні договори
- •§ 1. Види перевезень та їх правове регулювання
- •§ 2. Зміст, укладення та оформлення договорів про перевезення вантажів
- •§ 3. Виконання договорів про перевезення вантажів
- •§ 4. Відповідальність сторін за договором про перевезення вантажу
- •§ 5. Договір про буксирування
- •§ 6. Договори про експлуатацію під'їзних колій, подачу та забирання вагонів. Вузлові угоди
- •§ 7. Договір про перевезення пасажира та багажу
- •§ 8. Претензії та позови при перевезеннях
- •§ 9. Договори про транспортне експедирування
- •§ 10. Договір чартеру (фрахтування)
- •Глава 56 зобов'язання зі страхування
- •§ 1. Соціально-економічна суть страхування та його правове регулювання
- •§ 2. Страхове зобов'язання. Основні страхові поняття
- •§ 3. Зобов'язання з добровільного страхування
- •§ 4. Зобов'язання з обов'язкового страхування
- •Глава 57 позика
- •§ 1. Еволюція позики
- •§ 2. Поняття позикових відносин
- •§ 3. Відмежування позики від суміжних правових конструкцій
- •§ 4. Правова характеристика договору позики
- •Глава 58
- •§ 1. Банківські операції та їх види
- •§ 2. Кредитний договір
- •Глава 58
- •Глава 58
- •§ 3. Договір банківського вкладу
- •Глава 58
- •Глава 58
- •Глава 58
- •§ 4. Правове регулювання вексельного обігу в Україні
- •§ 5. Порядок відкриття рахунків у банках
- •Глава 58
- •Глава 58
- •§ 6. Порядок та форми розрахунків у господарському обороті
- •Глава 59 договір схову (зберігання)
- •§ 1. Поняття договору схову (зберігання)
- •§ 2. Підстави виникнення зобов'язань зі схову (зберігання)
- •§ 3. Сторони, предмет, об'єкти, форма та строк договору схову
- •§ 4. Права та обов'язки сторін за договором схову (зберігання)
- •5. Відповідальність сторін у зобов'язаннях схову (зберігання)
- •Глава 60 договір доручення
- •§ 1. Поняття та значення договору доручення
- •§ 2. Зміст договору доручення
- •§ 3. Припинення договору доручення
- •Глава 61 договір комісії
- •§ 1. Поняття договору комісії
- •§ 2. Елементи договору комісії
- •§ 3. Зміст договору комісії
- •§ 4. Припинення договору комісії
- •Глава 62 договір довірчого управління майном
- •§ 1. Поняття та ознаки договору довірчого управління майном
- •§ 2. Предмет, істотні умови, форма та строк договору довірчого управління майном
- •§ 3. Суб'єкти виконання договору довірчого управління майном
- •§ 4. Відповідальність за договором довірчого управління майном
- •Глава 62
- •Глава 62
- •§ 5. Припинення договору довірчого управління майном
- •Глава 63 зобов'язання за спільною діяльністю
- •§ 1. Загальна характеристика зобов'язань за спільною діяльністю
- •§ 2. Класифікація зобов'язань за спільною діяльністю та підстави їх виникнення
- •Глава 64 договір простого товариства
- •§ 1. Поняття та юридична характеристика договору простого товариства
- •§ 2. Зміст договорів простого товариства
- •Глава 65 установчі договори
- •Глава 66
- •§ 1. Зовнішньоекономічні договори (контракти)
- •§ 2. Договори в сфері Іноземного інвестування
- •§ 3. Правове регулювання договорів про виробничу кооперацію
- •Глава 67
- •§ 1. Поняття та елементи зобов'язань, що виникають зі створення небезпеки
- •§ 2. Відповідальність юридичних і фізичних осіб за створення небезпеки
- •§ 3. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок неусунення небезпеки (загрози) життю, здоров'ю та майну
- •Глава 68 зобов'язання із заподіяння шкоди
- •§ 1. Поняття та елементи зобов'язань із заподіяння шкоди
- •Глава 68
- •Глава 68
- •§ 2. Деліктна відповідальність: поняття та зміст
- •§ 3. Особливості позадоговірної відповідальності та її функції
- •§ 4. Підстави деліктної відповідальності
- •§ 5. Відповідальність організації за шкоду, заподіяну з вини її працівника
- •§ 6. Відповідальність за шкоду,
- •Глава 68
- •§ 7. Відповідальність за шкоду, заподіяну правоохоронними органами
- •§ 8. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки
- •Глава 68
- •§ 9. Відповідальність за шкоду, заподіяну неповнолітніми і недієздатними
- •Глава 68
- •§ 10. Відповідальність за шкоду, спільно заподіяну кількома особами
- •§ 11. Особливості відшкодування
- •§ 12. Відповідальність за ушкодження здоров'я і смерть громадянина, який не підлягає соціальному страхуванню
- •§ 13. Відшкодування шкоди при ушкодженні здоров'я
- •§ 14. Зміна розміру відшкодування шкоди
- •§ 15. Компенсація моральної шкоди
- •Глава 69
- •§ 1. Поняття зобов'язань із дійт вчинених особою без відповідних повноважень
- •§ 2. Підстави виникнення зобов'язань, пов'язаних з рятуванням колективного та державного майна
- •Глава 70
- •Глава 71 загальна характеристика спадкового права
- •§ 1. Основні риси історичного розвитку спадкового права
- •§ 2. Загальні положення спадкового права
- •Глава 71
- •§ 3. Правове становище спадкодавців та спадкоємців
- •§ 4. Спадщина та особливості спадкування деяких видів майна
- •Глава 71
- •Глава 72 правове регулювання спадкових відносин
- •§ 1. Спадкування за законом
- •Глава 72
- •§ 2. Спадкування за заповітом
- •Глава 72
- •§ 3. Порядок реалізації спадкових прав
- •§ 4. Спадковий договір
- •Глава 72
§ 6. Особливості купівлі-продажу в зовнішньоекономічному обігу
У розвитку сучасного суспільства, світової цивілізації важлива роль над жить міжнародним відносинам, однією із складових яких є зовнішньоекономіч зв'язки та їх організаційно-правова основа — міжнародна торгівля. Зовні] ньоекономічні зв'язки (міжнародна торгівля) опосередковуються різними зовні] ньоекономічними угодами, серед яких центральне місце посідає договір купів, продажу. В усіх країнах світу суть договору купівлі-продажу одна: е спрямований на забезпечення товарообігу в суспільстві шляхом оплатного відч ження майна одними особами у власність інших осіб. Водночас зовнішньоекоь мічний (міжнаоолний) договіо купівлі-продажу має багато особливостей, зумс
- Глава 37
лених, зокрема, участю у товарообігу іноземних суб'єктів комерційної та іншої діяльності, необхідністю захисту економічних і політичних інтересів держави, міжнародними звичаями та договорами. Ці особливості визначені в законодавстві України. Основні принципи, умови та порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі торгівлі, встановлені Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", іншими численними актами законодавства України та міжнародними актами.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) — це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів господарської діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. В міжнародній практиці контрагенти, як правило, називають угоди купівлі-продажу контрактами в розумінні, ідентичному договорові купівлі-продажу чи іншому відповідному договорові.
Учасниками (продавцями і покупцями) зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу можуть бути суб'єкти, перелічені у ст. З Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а саме:
фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно із законамиУкраїни і постійно проживають на її території;
юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцеперебування на території України, в тому числі юридичні особи, майно та(або) капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;
об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно із законами України, але мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;
структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не єюридичними особами згідно із законами України, філії, відділення тощо, алемають постійне місцезнаходження на території України;
спільні підприємства з участю суб'єктів господарської діяльності Українита іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в УкраїніІ які мають постійне місцезнаходження на її території;
інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України;
Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління.
Таким чином, сторонами в зовнішньоекономічному договорі купівлі-продажу можуть бути лише ті особи, які мають спеціальну правоздатність щодо укладеная такого договору відповідно до законів України та (або) закону країни, де його укладено. Фізичні особи для укладення зовнішньоекономічних угод повинні мати іостатню цивільну дієздатність, а якщо ці угоди є підприємницькою діяльністю, 'О вони повинні також набути статусу підприємця.
Договір купівлі-продажу в зовнішньоекономічній діяльності необхідно уклада-'и, додержуючись загальних і спеціальних вимог чинного законодавства міжна-юдних договорів України. Його учасники мають право використовувати усталені ііжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не аборонено прямо та у виключній формі законами України.
Купівля-продаж
В умовах лібералізації зовнішньоекономічної діяльності зберігається необхід ність державного регулювання окремих її сфер. Так, Указом Президента Україні "Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Украі ні" від 7 листопада 1994 р.1 (із змінами, внесеними указами Президента Україні від 17 листопада 1994 р. та від 13 січня 1995 р.) визначено перелік окремих виді] зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які підлягають обліку, а такол цим же Указом затверджено Положення про порядок реєстрації окремих виді] зовнішньоекономічних договорів.
Відповідно до зазначеного Указу спеціальному облікові (реєстрації) підляга ють зовнішньоекономічні договори (контракти), які укладені суб'єктами зовніш ньоекономічної діяльності України всіх форм власності та предметом яких є:
товари, відносини з реекспорту яких регулюються чинним законодавство!» України та міжнародними договорами України;
товари походженням з України, щодо яких міжнародними договорами Украї ни передбачено добровільні обмеження експорту з метою запобігання демпінгу;
товари походженням з України, щодо яких здійснюються антидемпінгові про цедури;
товари походженням з України, імпорт яких до інших держав квотується контингентується, ліцензується відповідно до законодавства цих держав або нор мативних актів економічних угруповань, митних союзів;
товари походженням з України, експорт яких здійснюється у рамках бартер них (товарообмінних) операцій чи операцій із зустрічною торгівлею.
Наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції Україні від 6 червня 2001 р. затверджено Положення про форму зовнішньоекономічним договорів (контрактів).2, в якому сформульовано вимоги, яким має відповідай зовнішньоекономічний контракт. Насамперед він повинен бути належно оформ лений і підписаний. У Положенні зазначається, що в зовнішньоекономічному до говорі (контракті), зокрема, мають бути визначені:
його сторони та їх реквізити;
предмет договору;
кількість та якість договору;
базисні умови поставки товарів відповідно до Міжнародних правил інтерпре тації комерційних термінів у редакції 1990 р.;
ціна та загальна вартість контракту, а у бартерному контракті — загальні вартість товарів, що експортуються, та загальна вартість товарів, що імпортують ся за цим контрактом, виражені в іноземній валюті;
умови платежів;
умови приймання-здавання товару (робіт, послуг);
форс-мажорні обставини;
санкції та рекламації;
судове врегулювання спорів;
місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін
Безперечно, сторони мають право передбачати й інші різні додаткові умови При цьому права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаютьс*
Урядовий кур'єр. — 1994. — 1 грудня. Юридичний вісник України. —2002. — № 5. — С. 8.
-ге __ Глава 37
правом місця її укладення, якщо сторони не погодили інше, що і відображається в умовах договору (контракту).
Особливий інтерес становить питання про форму зовнішньоекономічних угод, у тому числі і купівлі-продажу, а також наслідків її недодержання, оскільки нині воно поки що не знайшло остаточного вирішення. Так, відповідно до ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" у його первісній редакції було передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається у письмовій формі (якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України), який від імені фізичної особи підписується цією особою, а від імені інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності — двома особами: відповідною посадовою особою та особою, уповноваженою довіреністю. Встановивши порушення цього правила, суди нерідко визнавали недійсними зовнішньоекономічні договори, укладені з порушенням форми і порядку їх підписання.
На наш погляд, такий підхід не безспірний. Так, згідно з ч. 2 ст. 45 ЦК УРСР недодержання форми зовнішньоторговельних угод та порядку їх підписання (ст. 568 ЦК УРСР) тягне за собою недійсність угоди, тобто санкція за ч. 2 ст. 45 застосовується за порушення форми і порядку зовнішньоторговельних угод, встановлених ст. 568 ЦК УРСР. Проте у ч. 2 ст. 568 зазначено, що форма зовнішньоторговельних угод, які укладаються радянськими організаціями, і порядок підписання їх, незалежно від місця укладення цих угод, визначаються законодавством Союзу РСР. Наведена норма не може поширюватися на відносини сторін таких угод у зв'язку з тим, що:
дія даної норми розрахована на регулювання відносин колишнім союзнимзаконодавством в умовах державної монополії на зовнішню торгівлю, а зараз дієпринцип свободи суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;
сторони, які укладають зовнішньоекономічні угоди, вже не є радянськимиорганізаціями, на які має поширюватися законодавство колишнього СРСР прозовнішньоекономічну діяльність;
визнання угод недійсними на підставі статей 45 і 568 ЦК УРСР було можливим лише у разі порушення форми та порядку підписання їх, встановлених законодавством СРСР, яке сьогодні взагалі не може застосовуватися до даних правовідносин. Нині ці норми не діють, оскільки відповідно до Постанови ВерховноїРади України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" від 12 вересня 1991 р. союзне законодавство застосовується, якщо відповідні відносини не врегульовані законодавством України і несуперечать йому. А втім, як відомо, зовнішньоекономічні відносини вже врегульовано Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та іншими законодавчими актами України, перелік яких подано у Положенні про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів). У цьому переліку закони СРСР незазначаються. За таких умов має діяти правило ч. 1 ст. 45 ЦК УРСР, згідно зїким недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність/годи лише в тому разі, якщо такий наслідок прямо вказаний у законі. Проте уЗаконі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та інших спеціальних за-їонодавчих актах України такі правові наслідки щодо випадків укладення угодіа підписом однієї особи прямо не передбачено.
Правда, у ч. 5 ст. 6 згаданого закону є норма, згідно з якою зовнішньоеконо-іічний договір може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не ідповідає вимогам законів України чи міжнародним договорам України. Але ця
Купівля-продаж
норма не стосується безпосередньо відступів від форми і порядку підписання зо нішньоекономічних договорів, а відповідно до цивільного законодавства недоде жання цих вимог тягне за собою недійсність угод лише у випадках, прямо пере бачених законом. Крім того, дана норма не є імперативною.
Дещо двозначною уявляється і та частина ст. 6 (у редакції від 21 жовтї 1999 р.), відповідно до якої зовнішньоекономічний договір від імені юридичн особи мали підписувати дві особи: "особа, яка має таке право згідно з посадо відповідно до установчих документів, і особа, уповноважена довіреністю, вид ною за підписом керівника суб'єкта підприємницької діяльності одноособово, я що установчі документи не передбачають інше". Саме остання фраза дала у сві час підстави для неоднозначних висновків, зокрема про те, що установчі док-менти можуть встановлювати й інший порядок підписання зовнішньоекономі' них договорів, у тому числі й одноособовий.
На підставі вищезазначеного, а також враховуючи те, що вже немає радяї ських організацій і не діє законодавство СРСР, слід зробити висновок, що наяі ність у зовнішньоторговельній угоді лише одного підпису від імені юридичні особи України не є підставою для визнання її недійсною. Дана позиція іноді піі тримується і арбітражною практикою. Так, Президія Вищого арбітражного суд України у справі № 38/6 за позовом австрійської фірми "Дипл-Інж. Стефан Лаі дау" до СП "Кебот-Київ" залишила у силі договір на реалізацію лікарських пр паратів, підписаний зі сторони СП однією особою — президентом, не знайшовш підстав для визнання його недійсним через порушення форм з тих же міркувані які були зазначені вище. Подібний підхід міститься також у постановах Арбіі ражної наглядової колегії ВАС України від 11 січня 1997 р. у справі №8/131 з позовом фірми "Армор" до ВАТ "Лубнифарм".
Розглядаючи спір у справі АС № 62 Міжнародний комерційний арбітражни суд при Торгово-промисловій палаті України не визнав недійсним контракт ві 17 вересня 1992 р. між АТ "Індустріалекспорт" (м. Бухарест, Румунія) і компг нією "Укрнафтохім" (м. Київ, Україна) про поставки товарів на бартерній основ незважаючи на те, що з української сторони контракт був підписаний одне особово.
Така практика заслуговує на підтримку, оскільки нерідко представники суб єктів підприємництва (юридичних осіб) навмисно підписували одноособов' зовнішньоекономічні угоди, розраховуючи на необов'язковість їх виконання Причому, як свідчить практика, з вимогами про визнання таких угод недійсним! зверталася та сторона контракту, яка одноособово підписала угоду. До речі, ; новому ЦК України взагалі немає правил щодо наслідків недодержання форми т, порядку підписання таких угод.
З цього приводу Конституційний Суд України дав офіційне тлумачення. З своєму рішенні від 26 листопада 1998 р. він зазначив, що правило ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" щодо необхідності підписанні зовнішньоекономічного договору (контракту) двома особами є обов'язковим длі суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України. На жаль, у цьому рішенні ні йдеться про правові наслідки недодержання цього правила.
Зважаючи на недоцільність подальшого збереження вимоги про необхідністі підписів двох осіб на зовнішньоекономічних договорах, норма ст. 6 Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" у цій частині була вилучена За коном України від 21 жовтня 1999 р. Однак, незважаючи на ці зміни, господар
44 ___ Глава 37
ські суди Інколи продовжують визнавати недійсними одноособово підписані до цих змін договори.
У ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" сформульовано кілька принципових положень щодо застосовуваного до угод права, а саме:
форма зовнішньоекономічної угоди визначається правом місця її укладення;
форма угод з приводу будівель та іншого нерухомого майна, розташованого на території України, встановлюється законами України;
права та обов'язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів)визначаються правом країни, обраної сторонами при укладенні договору (контракту) або в результаті подальшого погодження;
за відсутності погодження між сторонами щодо права, яке має застосовуватися до договору купівлі-продажу, застосовується право країни, де заснована,має своє місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка є продавцем.
Бурхливий розвиток міжнародного товарообігу зумовив необхідність створення відповідних універсальних правил міжнародної купівлі-продажу. Так, Міжнародна торговельна палата у 1953 р. розробила Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів (правила ІНКОТЕРМС), які застосовуються нині у редакції 1990 рА 3 метою однакового тлумачення комерційних термінів суб'єктами підприємництва України та учасниками відносин, що виникають у зв'язку з такими договорами, Указом Президента України "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" від 4 жовтня 1994 р.2 було встановлено, що ці Правила застосовуватимуться при укладенні суб'єктами підприємницької діяльності України усіх форм власності договорів, у тому числі зовнішньоекономічних, предметом яких є товари (роботи, послуги).
Велике практичне значення для ефективного розвитку міжнародного товарообігу та встановлення для нього уніфікованих правил має Віденська конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р.3, яка набрала чинності з 1 січня 1988 р. Конвенція містить 101 статтю, що регулює відносини, пов'язані з укладенням договорів міжнародної купівлі-продажу, їх виконанням та відповідальністю за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.
При ратифікації Конвенції 3 січня 1990 р. Україна заявила, що будь-яке положення статей 11 і 29 чи частини II Конвенції, яка допускає щоб договір купівлі-продажу чи його зміна або припинення угодою сторін або оферта, акцепт або будь-яке висловлення наміру здійснювалися не у письмовій формі, не застосовується, якщо хоч би одна із сторін має своє комерційне підприємство в їх відповідних державах.
Знання перелічених та інших міжнародних правил купівлі-продажу дасть можливість підприємцям набути знання та досвіду цивілізованого ведення комерційної діяльності у сучасних динамічних і складних ринкових відносинах.
Международньїй коммерческий арбитраж. — К., 1995. — С. 127—129.
Там само. — С. 51—84. Там само. — С. 46—51.
Купівля-продаж 4і