§ 3. Суб'єкти виконання договору довірчого управління майном

Суб'єктний склад конкретних правовідносин визначається їх змістом. Договір довірчого управління передбачає, що одна особа {установник) передає іншій {довірчому управителю) майно для управління в інтересах установника або вказаної ним третьої особи {виеодонабувача).

Отже, суб'єктами договору довірчого управління можуть бути три або два учасники. Однак, учасниками цих правовідносин виступають не тільки суб'єкти довірчого управління, а й інші особи, які здебільшого виступають на боці довірчого управителя і здійснюють частину повноважень з управління окремими видами майна. Наприклад, у довірчому управлінні цінними паперами або грошовими коштами частину повноважень з управління довіреним майном виконують

Омєльченко И., Вахитов Р. Нормн ГК РФ об обязательствах из неосновательного обогаще-ния. Обзор региональной практики // ЗЖ-Юрист. — 2001. — № 38. — С. 9.

56 Глава 62

рокери, дилери, депозитарії, незалежні оцінювачі та інші особи, які виступають пдуціаріями.

Правовий статус установника довірчого управління є визначальним для озуміння правовідносин довірчого управління.

Світова цивілістична доктрина визнає досить широке коло суб'єктів, які мо-;уть виступати в ролі установників довірчого управління. Ними можуть бути фі-«ні і юридичні особи, а також держава в особі її органів, судові органи, які іють від імені власників майна, що з певних причин не здатні здійснювати право пасності на це майно (наприклад, визнання їх недієздатними повністю або част-ово)¹.

Відповідно до п. 1 ст. 1051 ЦК України установником довірчого управління оже бути власник майна, яке перебуває у довірчому управлінні, а у випадках, рямо передбачених законом, — особи-невласники (орган опіки та піклування, пікун, нотаріус тощо), коли необхідність управління наявна, а воля власника з ричин, від нього незалежних, паралізована або відсутня взагалі.

В останньому випадку мова йде про так зване законне довірче управління, спадки якого наведені в тексті ст. 1051 ЦК України.

Згідно з п. 2 ст. 1051 ЦК України якщо власником майна є фізична особа, ісце перебування якої невідоме або її визнано безвісно відсутньою, установни-ш управління є орган опіки та піклування.

Орган опіки та піклування може бути установиком довірчого управління у іпадку необхідності постійного управління майном малолітньої особи, тобто, іг не досягла віку 14 років (ст. 31 ЦК України), або фізичної особи, яка визна-а недієздатною в силу визнання такою судом, внаслідок хронічного, стійкого :ихічного розладу нездатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати іми (ст. 39 ЦК України).

В цьому випадку договори довірчого управління укладатиме орган опіки та клування в інтересах душевнохворих та інших осіб, визнаних судом недіездат-ши.

Якщо власником майна є неповнолітня особа (у віці від 14 до 18 років), уста-)вником довірчого управління може бути ця особа, але за дозволом батьків синовлювачів) або піклувальника.

Якщо власником майна є особа, цивільна дієздатність якої обмежена судом, ;тановником довірчого управління є її піклувальник.

Тому піклувальник укладає договір довірчого управління майном в інтересах юби, цивільна діїєздатність якої обмежена (якщо особа страждає на психічний злад, який суттєво впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та бо) керувати ними, або якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотич-іми засобами, токсичними речовинами тощо і тим самим ставить себе чи свою м'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у ;рутне матеріальне становище) (ст. 36 ЦК).

Юридична особа може виступати установником довірчого управління май-м, належним їй на праві власності. Державні та комунальні підприємства та танови не можуть виступати установниками, оскільки майно належить їм на аві повного господарського відання або на праві оперативного управління.

МайданикР. А. Указ. соч. — С. 41.

Договір довірчого управління майном 457

Відповідно до п. б ст. 1051 ЦК України у разі переходу права власності на майно, що є предметом договору управління, від установника управління до іншої особи договір управління не припиняється, крім випадків, коли право власності на майно переходить внаслідок звернення на нього стягнення. Це означає, що до нового власника переходить право власності, обтяжене правами та обов'язками учасників довірчого управління. Оскільки установником може бути власник майна або визначена законом інша особа, останні зобов'язані в розумний строк переукласти договір довірчого управління з довірчим управителем на тих самих умовах.

Установники довірчого управління можуть бути як індивідуальними власниками, так і співвласниками, яким майно належить на праві спільної часткової або сумісної власності. Майно, яке перебуває у спільній власності, передається у довірче управління за згодою всіх співвласників.

За загальним правилом, установник несе тягар утримання майна, переданого у довірче управління, І саме він несе ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, включаючи виникнення прав та обов'язків з довірчого управління, якщо інше не передбачено договором або законом.

Установником довірчого управління можуть виступати і невласники — суб'єкти зобов'язальних та виключних прав, наприклад вкладники кредитних організацій і уповноважені за "бездокументарними цінними паперами" особи, автори і патентоволодільці, оскільки результат творчої діяльності, грошова сума та цінні папери в бездокум єн тарній формі, які знаходяться на банківському рахунку чи на рахунку у зберігача, являють собою виключне право або зобов'язальне право вимоги, а не річ, щодо якої установники наділяють довірчих управителів можливістю реалізації належних їм прав, залишаючись уповноваженими особами¹. Установник управління в цьому випадку виступає не як власник, а як володілець виключного або зобов'язального права. Однак, це не впливає на обсяг його прав як установника довірчого управління, які в даному випадку близькі за обсягом до прав власника².

Установнику належить юридична можливість визначати долю майна, порядок розпорядження та цілі, строк і умови його використання, визначати склад вигодонабувачів і характер повноважень довірчого управителя. Проте, наведені повноваження він реалізовує при заснуванні довірчого управління і в подальшому їх виконання покладається на управителя. По закінченні довірчого управління майно і всі доходи передаються установнику, за винятком тих випадків, коли договір укладено в інтересах вигодонабувача і йому належить право одержати майно та/або доходи.

Договором або законодавством можуть передбачатися й інші права установника виходячи з особливостей довірчого управління окремими видами майна.

Так, установник довірчого управління цінними паперами І грошовими коштами має право на визначення порядку одержання доходів від довірчого управління цінними паперами або грошовими коштами; на одержання інформації про вико-

Суханов Е. А. Агентирование, доверительное управление имуществом, концессия. Коммента-рий ГК РФ // Хозяйство и право. - 1996. - № її. - С. 11.

Комментарий к Гралщанскому кодексу Российской Федерации, части второй (постатейний) / Отв. ред. О. Н. Садиков. - Изд. 3. - М., 1998. - С. 601.

158 Глава 62

іання умов договору, вартість і стан своїх активів та іншої інформації, обов'яз-;овість надання якої передбачено договором, а також інші права¹.

Довірче управління майном, особливо в умовах формування ринкової еконо-їіки, є видом діяльності з великим ризиком. При прийнятті інвестиційних проек-ів та інших рішень довірчий управитель планує напрямки інвестування і розра-.овує на відповідні активи. Непередбачувана поведінка установника може складнювати процес управління, а то й взагалі завдати великих збитків. Тому ідним із основних правил довірчого управління є правило, яке забороняє уста-ювнику втручатися в інвестиційну та інші види управлінської діяльності довір-ого управителя, звичайно, крім випадків, коли довірчий управитель діє нероз-удливо або порушує умови договору. Установник реалізує своє право власності ри передачі довіреного майна у довірче управління. Після укладення договору ереважну більшість повноважень власника вже здійснює виключно довірчий правитель, який наділяється речовими способами захисту своїх прав від третіх сіб, у тому числі і від власника.

Установник довірчого управління несе перед довірчим управителем ряд бов'язків, до яких належать: сплата довірчому управителю винагороди у розмі-і, строки та порядку, визначеному в договорі довірчого управління; невтручання діяльність довірчого управителя, яка пов'язана з виконанням ним своїх повно-ажень як довірчого управителя; виконання інших обов'язків, передбачених до-звором або законом.

Установник зобов'язаний передати довірчому управителю майно, яке є об'єк-ом довірчого управління, а також правовстановлюючі документи.

Правовий статус довірчого управителя. Загальне правило довірчого правління майном передбачає передачу довіреного майна у руки професіонала, правління довіреним майном здійснюють його професійні учасники — підпри-мці (фінансово-кредитні установи, емітенти цінних паперів щодо своїх власних аперів, комерційні організації — професійні учасники ринку цінних паперів, ін-ивідуальні підприємці тощо). Тобто у ролі довірчого управителя можуть висту-ати як індивідуальний підприємець, так і комерційна організація². В окремих ви-адках, передбачених законом, довірчими управителями можуть бути не тільки [дивідуальні підприємці чи комерційні організації, а й фізичні особи та некомер-ійні організації. Таке управління засновується, головним чином, для збережен-н чи розпорядження майном власника, а не для його примноження, тобто для комерційних цілей. Це відбувається у випадку необхідності управління майном ідопічного, безвісно відсутньої особи та в інших випадках.

Не виключається існування ситуації, коли власник або інша зацікавлена у до-рчому управлінні майном (наприклад, цінними паперами чи грошовими кошта-и) особа можуть створити спеціальну комерційну організацію, яка в подаль-ому і здійснюватиме ними управління у встановленому законодавством ірядку.

Проект Закону України "Про довірче управління майном" (реєстр. №0941) підготовлений і гесений народним депутатом 3-го скликання Б. Б. Кожиним на розгляд Верховної Ради України ! липня 1998 р.

НенашевА. Кому и как доверить ценньїе бумаги// БИЗНЕС-АДВОКАТ. — 1998. — № 11. — 9.

Договір довірчого управління майном 459

Закон встановлює обмеження щодо здійснення повноважень довірчого управителя окремими особами. Так, згідно зі ст. 1052 ЦК України управителем не може бути орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування, якщо інше не встановлено законом. Довірчим управителем не може бути вигодонабувач.

Особливий статус довірчого управителя вимагає чіткого визначення його прав та обов'язків, відповідальності перед установником та третіми особами. Довірчий управитель реалізує повноваження володіння, користування та розпорядження майном без переходу до останнього права власності на майно, на яке встановлено довірче управління.

При створенні довірчого управління довірчий управитель наділяється настільки ж широкими повноваженнями, наскільки і невизначеними (володіння, інвестування, управління). Відповідно до ст. 1056 ЦК України довірчий управитель вчиняє юридичні та фактичні дії від свого імені згідно з договором. Він у межах наданих йому законом та договором прав може передавати майно у власність іншим особам, здавати в оренду, укладати інші правочини щодо майна, переданого у довірче управління, здійснювати інші повноваження власника. Законом або договором можуть бути передбачені обмеження щодо вчинення довірчим управителем окремих дій з управління майном. Так, згідно з п. 1 ст. 1056 ЦК України управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління. Якщо він порушить це правило, то укладені ним угоди щодо відчуження майна будуть недійсними. Чинне законодавство не містить інших обмежень праЕ довірчого управителя.

Таким чином, у визначених законом і договором межах довірчий управителі самостійно визначає характер і види тих юридичних і фактичних дій, які необ хідно вчинити для досягнення мети довірчого управління. Установник управлін ня не має права втручатися у діяльність з управління майном у випадках, не пе редбачених договором, і не може давати довірчому управителеві обов'язков вказівки.

Довірчий управитель здійснює діяльність з довірчого управління не у свої) інтересах, а в інтересах установника чи вигодонабувач а. їх інтерес полягає в до сягненні визначеного результату, який залежить від мети довірчого управління встановленої договором. Виділяють два види цілей довірчого управління: "охо ронного" і "підприємницького" характеру¹. В першому випадку вигодонабува заінтересований в схоронності майна і підтриманні його в нормальному праце здатному стані. У другому випадку він передбачає отримати визначені договором доходи від грамотного і професійного використання майна. В процесі своєї діяль ності довірчий управитель зобов'язаний досягнути зазначених вище результа тів², які визначають характер і види вчинюваних управителем юридичних та ви ди вчинюваних управителем юридичних та фактичних дій щодо майна переданого у довірче управління.

Ефимова Л. Г. Указ. соч. — С. 302. Там само. — С. 302.

-60 Глава 62

Тому у разі відсутності в договорі довірчого управління обмежень щодо здійс-ення повноважень або невизначеності їх переліку довірчий управитель має пра-о вчиняти будь-які угоди щодо майна, переданого у довірче управління, з ура-уванннм обмежень, встановлених п. 1 ст. 1056 ЦК України та мети довірчого правління.

Довірчий управитель є законним (титульним) володільцем майна, отримано-з за договором. Тому він має право вимагати від усіх і кожного, включаючи становника та вигодонабувача, усунення будь-яких порушень свого права і за еобхідності використовувати для його захисту і захисту Інтересів установника а вигодонабувача не лише зобов'язальні, а й речово-правові способи захисту, окрема, він може пред'явити позови про визнання свого права на майно, про •ітребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), про :унення будь-яких порушень свого права, хоч би ці порушення і не були пов'я-ші з втратою володіння (негаторний позов). Довірчий управитель для захисту юїх прав використовує і зобов'язально-правові способи. Довірчий управитель здійснює довірче управління майном особисто. Згідно з 2 ст. 1057 ЦК України управитель, вчиняючи фактичні та юридичні дії, пов'я-іні з управлінням майном, зобов'язаний повідомляти осіб, з якими він вчиняє )авочини, про те, що він є управителем, а не власником майна.

У правочинах щодо майна, переданого в управління, які вчиняються у пись-звій формі, вказується про те, що вони вчинені управителем. У разі відсутності ікої вказівки управитель зобов'язується перед третіми особами особисто та не-¹ відповідальність перед ними тільки належним йому майном. Права, набуті довірчим управителем у результаті вчинення дій щодо довірчо-управлїння майном, включаються до складу майна, переданого у довірче [равління, а обов'язки, що виникли в результаті таких дій, виконуються за ра-'нок цього майна.

З питанням здійснення довірчого управління пов'язане питання делегування [равителем окремих повноважень з довірчого управління третім особам, що умовлено необхідністю використання знань і досвіду кваліфікованих фахівців, : спеціалізуються в наданні окремих видів послуг. Наприклад, такий складний ханізм, як управління цінними паперами та грошовими коштами вимагає залу-ння фахівців з різних галузей і відповідно наділення їх певними повноважен-ми. Зберігач, реєстратор, банк, дилери, брокери та інші не виступають безпо-редньо сторонами договору довірчого управління, проте в довірчих авовідносинах займають окреме становище. Здійснюючи окремі функції довір-го управління, вони набувають статусу довірених осіб (фідуціаріїв). Довірчий управитель має право передавати управління майном іншій особі в ямо передбачених законом випадках. За ст. 1060 ЦК України довірчий упра-тель може доручити іншій особі (замісникові) вчинити від його Імені дії, необ-іні для управління майном, якщо це передбачено договором довірчого управ-шя або цього вимагають інтереси установника управління або вигодонабувача )азі неможливості отримати в розумний строк відповідні вказівки установника равління. Довірчий управитель відповідає за дії обраного ним замісника, як за )ї власні.

Згідно зі ст. 1061 ЦК України довірчий управитель має право на плату, вста-злену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним в'язку з управлінням майном. Довірчий управитель майном, якщо це передба-

Договір довірчого управління майном 461

чено договором, має право відраховувати належні йому в рахунок плати грошові суми безпосередньо з доходів від використання майна, переданого в управління.

Законодавець сформулював договір довірчого управління обов'язково оплат-ним, що випливає із визначення поняття цього договору, закріпленого в ст. 1048 ЦК України. Тому у випадку укладення договору довірчого управління на установника покладається обов'язок виплачувати довірчому управителеві плату, передбачену договором.

Враховуючи відсутність обмежень у ЦК України плата довірчого управителя і зроблені ним витрати можуть здійснюватися установником за рахунок доходів від використання майна, переданого в управління, або за рахунок Іншого майна установника, якщо інше не передбачено договором.

Основний обов'язок управителя полягає у ставленні до довіреного йому майна так, як би він ставився до свого власного, що вимагає від нього діяти розсудливо, виявляти необхідну турботу і дбайливість до інтересів установника і виго-донабувача, своєчасно надавати їм звіт про свою діяльність.

У країнах англосаксонського права наведений обов'язок довірчого управителя закріплено у вигляді "правила розсудливої людини" (ргшіепі тап гиіе), виробленого світовою практикою шляхом узагальнення досвіду і судової практики управління довіреною власністю. Зміст цього правила полягає у вимозі до довірчого управителя "управляти так, як може розсудлива людина за даних історичних і об'єктивних ринкових умов управляти власним капіталом у своїх інтересах"¹. Загальновизнаним елементом цього правила є фідуціарне зобов'язання турботи або піклування ({Не (іиіу ої саге) та вірності (іпе (іиіу ої іоуаШу). Для визначення того, чи діє управитель з належною турботою (піклуванням) та вірністю, використовується вироблене практикою розуміння такого обов'язку: діяти як передбачлива особа, здійснювати управління майном з тим же ступенем обережності, як при веденні своїх особистих справ.

Довірчий управитель зобов'язаний представляти інтереси установника стосовно його майна у відносинах з третіми особами, включаючи представництво в суді, вести належний облік довірчих операцій в порядку, встановленому законодавством, подавати установнику та вигодонабувачу звіт про результати довірчого управління, виплачувати установнику та вигодонабувачі доходи, передавати інші вигоди від довіреного майна в порядку, розмірах і в строки, визначені законодавством і договором, повідомляти установника про будь-які події, що не залежать від довірчого управителя, які можуть негативно вплинути на результати довірчого управління або вартість майна, а також пропонувати методи поліпшення ситуації.

У випадках, передбачених договором, довірчий управитель зобов'язаний внести заставу з метою забезпечення виконання своїх зобов'язань щодо установника довірчого управління або вигодонабувачів.

Довірчий управитель може нести й інші обов'язки, передбачені договором, або які покладені на нього законом.

Воеводская Н. Маркетинг рьшка трастових услуг // Хозяйство и право. — 1996. — № 12. — С. 76.

52 Глава 62

Одна з проблем практичного застосування Інституту довірчого управління айном пов'язана з недостатньо чітким нормативним визначенням правового гатусу і характеру його повноважень довірчого управителя, внаслідок чого ви-икають труднощі в юридичній кваліфікації правомірності тих чи інших дій чи ездіяльності довірчого управителя при виконанні конкретних договорів довірчо-з управління.

Певною мірою цим обумовлена та обставина, що судова практика не напра-ювала однозначних і адекватних природі довірчого управління критеріїв добро-орядності, розумності і справедливості дій довірчого управителя, що не дає ожливості вирішити питання про правомірність тих чи інших дій (бездіяльно-гі) довірчого управителя у конкретних обставинах.

Так, Алтайський край в особі уповноваженої особи передав у довірче управ-іння акціонерному товариству газові мережі. Договір довірчого управління місив таке формулювання: "Установник управління передає довірчому управителю авершені будівництвом і здані в експлуатації розподільчі мережі природного га-у, а довірчий управитель зобов'язується здійснювати управління цим майном в ітересах установника". Більш детально права та обов'язки управителя в дого-орі не були врегульовані.

Отримавши об'єкт в управління, і на виконання договору управитель вчинив яд юридичних дій, у тому числі уклав договір поставки газу з торговельною ор-анізацією з метою подачі цього газу споживачам через приєднану мережу (в до-оворі було зроблено позначення "Д. У."). Внаслідок неналежного виконання правителем зобов'язань з оплати товару постачальник звернувся з позовом до рбітражного суду про стягнення неустойки і відшкодування збитків.

Арбітражний суд не погодився з доводами відповідача про необхідність залу-ення до участі в процесі власника майна. В рішенні суду про задоволення позо-у, зокрема, було відзначено: "В рамках договору довірчого управління умов додо придбання газу немає. Договір на поставку газу вчинено від імені та в ін-ересах відповідача і не є угодою з газовими мережами. Доказів, що установник правління погодив угоду за ст. 981 ЦК РФ, тобто вчинення правочинів з пере-ищенням повноважень (ст. 228 ЦК України), відповідач не надав"¹. Іншими сло-ами, арбітражний суд визнав цю обставину особистим зобов'язанням управите-[я, не пов'язаним з довірчим управлінням.

Отже, в уявленні арбітражного суду довірче управління полягає тільки в уго-,ах з майном, переданим у довірче управління, причому умови придбання транс-юртованого по мережах газу повинні бути прямо передбачені договором. З виловленої судом позиції неясно, чим же повинен був займатися довірчий 'правитель відповідно до умов договору.

Нерозуміння судом суті правовідносин між власником і управителем призве-ю до посилання суду на ст. 981 ЦК РФ (правочини, укладені з перевищенням ювноважень). У довірчого управителя не міг виникнути свій власний інтерес із 'пірного договору поставки, оскільки зобов'язання між цими особами виникло (наслідок договору довірчого управління і з приводу процесу управління майном. "Іридбання газу було необхідним для нормального функціонування чужих, але

Пятков Д. Договорная практика доверительного управлення недвижимостью // Хозяйство і право. - 1998. - № 12. - С. 88-94.

Договір довірчого управління майном 463

довірених управителю газових мереж. За своєю правовою природою ці правовідносини регулюються положеннями цивільного законодавства про довірче управління І у разі перевищення управителем наданих йому повноважень стосовно майна застосуванню підлягає п. 2 ст. 1022 ЦК РФ (в ЦК України — п. З ст. 1062). Проте, управитель не перевищив своїх повноважень, оскільки саме умовами договору довірчого управління його було зобов'язано робити все і відповідати за будь-який промах, що тягне за собою збитки. Йому необхідно було вчиняти "будь-які юридичні та фактичні дії" в інтересах установника (п. 1 ст. 1056 ЦК України). Факт недотримання цих інтересів власник буде доказувати, коли звернеться з вимогами про притягнення довірчого управителя до відповідальності.

Наведений судовий спір є показовим, при його розгляді виявилися недосконалість спеціальних норм права, судової практики і недоліки змісту договору довірчого управління майном.

Правовий статус вигодонабувача. Особливість договору довірчого управління майном полягає у передачі вигод від управління таким майном визначеним договором особам —установнику або вигодонабувачу. Вигодонабувачем може виступати установник або визначені ним особи. Правове становище вигодонабувача повністю визначається загальними нормами ЦК України про договір на користь третьої особи (ст. 638 ЦК).

Вигодонабувач отримує всі або частину доходів,'цінностей, інших вигод від управління, до нього переходить право вимагати виконання договору. Якщо об'єкт довірчого управління виявиться в руках третіх осіб, вигодонабувач має право вимагати його повернення, а також усунення Інших порушень своїх прав (у тому числі в судовому порядку), що випливають з договору. Вигодонабувачами виступають вказані установником довірчого управління особи: фізичні і юридичні особи, держава. Не виключається можливість виступу вигодонабувачами неправоздатних осіб у вигляді тварин, звірів тощо. Вигодонабувачами можуть бути як окремі особи, так і необмежене коло осіб. Останнє характерне для заснування довірчого управління в благодійних цілях, зокрема для фінансування закладів науки, культури, охорони здоров'я.

Особливість правового статусу вигодонабувача полягає в тому, що він не бере участі в договорі, але з моменту укладення договору набуває право на самостійний інтерес від використання майна, переданого у довірче управління.

Вигодонабувач здійснює своє право за правилами договору на користь третьої особи. Відповідно до п. 2 ст. 1053 ЦК України установник управління може вказати в договорі особу, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління (вигодонабувача). Договір, в якому установник зазначив особу, яка має право здобувати вигоди від майна, переданого у довірче управління (вигодонабувач), визнається договором на користь третьої особи. Вигодонабувач має лише права і не несе обов'язків. Право третьої особи в цьому договорі має характер вимоги, право претензії, за якою може слідувати позов. За допомогою позову вигодонабувач має можливість вимагати, а управитель зобов'язаний задовольнити цю вимогу, надавши йому все отримане від управління цим майном.

Згідно з п. 2 ст. 638 ЦК України виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, що уклала договір, так і третя особа, на користь якої обумовлено виконання, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами і не випливає із суті договору.

64 *_ Глава 62

Вигодонабувач отримує можливість зберегти і скористатися створеним суб'-ктивним правом лише після того, як виявить свій намір довірчому управителю, [априклад, вигодонабувач подає заяву зразу після укладення договору про го-звність прийняти виконання або звертається по закінченню певного строку за оплатою доходів від управління. Після заяви вигодонабувача договірна свобода :тановника управління і довірчого управителя певною мірою обмежується, моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом, сторо-и, якщо інше не передбачено законом, іншим правовим актом або договором, є можуть розірвати або змінити укладений договір без згоди третьої особи.

У разі якщо третя особа (вигодонабувач) відмовилася від права, наданого їй і договором, то особа, що уклала договір (установник), може скористатися цим равом, якщо це не суперечить суті договору.

Правом третьої особи не може скористатися довірчий управитель, оскільки ігодонабувачем не може бути довірчий управитель (п. З ст. 1052 ЦК України).

Право про недопущення змін або розірвання договору, укладеного на користь )етьої особи після вступу останнього у відносини, пояснюється не лише захис-)м суб'єктивного права вигодонабувача, а й турботою про інтереси його кредитів. Вигодонабувач, який дізнався про своє право і виявив згоду прийняти визнання, в подальшій діяльності виходить зі свого нового майнового стану і ззраховує на те майно, яке вже принесло і ще принесе йому доходи. За відсут-зсті зміни майнового стану ця особа, вірогідно, не стала б пов'язувати себе пев--ш зобов'язанням. Тому заради збереження стабільності майнового стану виго-жабувача, а з ним і його потенційних кредиторів, сторонам, що породили )бов'язання на користь третьої особи, якщо Інше не передбачено, заборонено дінювати або розривати договірні відносини без його згоди, що обумовлено становленим ЦК України обмеженням щодо одночасного виконання обов'язків прав кількох учасників договору довірчого управління. Зокрема, відповідно до З ст. 1052 ЦК України вигодонабувач не може бути довірчим управителем, аведене правило пояснюється тим, що довірчий управитель зобов'язаний діяти іключно в інтересах вигодонабувача і не має права використовувати довірене айно в своїх власних інтересах, за винятком прямо передбаченої договором ви-їгороди за виконання обов'язків з довірчого управління.