Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Civil low of Ukraine 2002, Kn. 2..doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
03.05.2019
Размер:
5.86 Mб
Скачать

Глава 62 договір довірчого управління майном

§ 1. Поняття та ознаки договору довірчого управління майном

Найбільш часто довірчі відносини виникають на підставі правочинів, специ-шим різновидом яких є договір довірчого управління майном. Конструкція до-їору довірчого управління майном базується на загальних для цивільних догорів принципах свободи договору, рівності сторін, оплатності договору, припустимості свавільного втручання у приватні справи тощо. До специфічних с, притаманних договору довірчого управління, які визначили його поняття, лежать його фідуціарний характер, а також спеціальні вимоги до суб'єктного і 'ектного складу та здійснення цих правовідносин.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України під договором довірчого управління май-м розуміється такий договір, за яким одна сторона (установник управління) редає іншій стороні (довірчому управителю) на певний строк майно в довірче равління, а інша сторона зобов'язується за винагороду здійснювати від свого зні управління цим майном в Інтересах установника управління або вказаної м особи (вигодонабувача). У ЦК УРСР відсутні норми про довірче управління.

Довірче управління майном може бути створене за волевиявленням власника

0 за відсутності самостійної волі власника майна, яке передається у довірче равління.

Договір довірчого управління майном є єдиною підставою виникнення довір-го управління за волею власника майна, який реалізує повноваження на перечу в управління належного йому майна. За відсутності самостійної волі влас-іка довірче управління майном може бути створене у випадках, коли обхідність управління майном наявна, а воля власника з причин, від нього не-лежних, паралізована або відсутня взагалі1. В цьому випадку підставою виник-ння довірчого управління майном є юридичний склад, до якого входять адмі-:тративний акт про створення довірчого управління (рішення суду, органу іки тощо) і договір, укладений з довірчим управителем, що безпосередньо по-джує довірче управління майном. У такому договорі в інтересах власника май-., установником управління може виступати інша особа (орган опіки та піклу-ння, виконавець заповіту тощо).

За суб'єктною спрямованістю виконання зобов'язань договір довірчого управ-ння може бути договором на користь сторін договору (установник призначає

1 Кунин Л. Доверяй, но проверяй // ЗЖ-Юрист. — 2002. — № 23. — С. 3.

Договір довірчого управління майном 447

вигодонабувачем самого себе) і договором на користь третіх осіб (вигодонабу-вачів).

Договір довірчого управління майном, укладений в інтересах вигодонабувача, як і будь-який інший договір на користь третіх осіб, має певні особливості. При укладанні такого договору, довірчий управитель зобов'язується перед установником виконати певні дії не установнику, а іншій особі (вигодонабувачу) і, виконавши такі дії, довірчий управитель погашає свої обов'язки перед установником. Поряд з цим, суб'єктний склад договору довірчого управління майном не збігається з суб'єктним складом правовідносин, які ними породжуються. Будучи учасником правовідносин, вигодонабувач не стає стороною за договором. Крім того, виконання договору довірчого управління може вимагати як засновник, так і вигодонабувач. Саме ця характерна ознака договорів на користь третіх осіб притаманна договору довірчого управління майном1.

За кількістю зобов'язаних сторін договір довірчого управління майном належить до двосторонніх договорів. Права та обов'язки щодо цього договору виникають як з однієї, так і з другої сторони зобов'язання. В договорі довірчого управління майном відсутні єдиний боржник і єдиний кредитор. Кожна зі сторін виступає як кредитор І як боржник.

Установник після укладання договору зобов'язується передати частину свого майна в управління довірчому управителю, не вчиняти ніяких угод з цим майном, що перешкоджатимуть здійсненню довірчого управління, і одночасно набуває право здійснювати контроль за виконанням умов договору, отримувати вигоди від управління майном. Довірчий управитель повинен виконувати свої обов'язки виключно в інтересах установника (вигодонабувача) і давати звіт про свою діяльність, а за здійснення управління майном здобуває право на винагороду.

Договір довірчого управління майном залишається двостороннім й у тому випадку, якщо власник призначить вигодонабувачем третю особу. Коли в даному договорі з'являється третій учасник — вигодонабувач, договір не перетворюється на тристоронній, а лише набуває властивостей договору на користь третьої особи. Тому договір між установником управління І довірчим управителем не породжує для вигодонабувача ніяких обов'язків, а лише права. Традиційним критерієм поділу договорів на дво- і багатосторонні є наявність у кожної зі сторін прав та обов'язків. Саме відсутність обов'язків на боці вигодонабувача не дозволяє кваліфікувати цей договір як тристоронній. Боржником за цим договором визнається довірчий управитель, який має виконати те, до чого його зобов'язує договір, а кредитором — установник управління. Останній виявляє довіру управителю і чекає від нього ефективної реалізації наданих йому прав на майно.

За характером спрямованості надання договір довірчого управління є оплат-ним. Договір довірчого управління майном визнається оплатним, що прямо випливає із змісту глави 70 ЦК України. Відповідно з п. 1 ст. 1048 ЦК України діяльність щодо довірчого управління майном здійснюється за винагороду. Довірчому управителеві відшкодовуються необхідні витрати, зазначені ним при довірчому управлінні майном (ст. 1061 ЦК України). Умови про розмір і форму

МапЬаник Р. А. Трасг собственность и управление капиталами. — К: Наукова думка, 1995. — С34.

48 Глава 62

нагороди довірчому управителеві віднесені ст. 1054 ЦК України до істотних «ов договору. У разі відсутності в тексті договору умов винагороди, такий пра-)чин вважатиметься недійсним.

Переважно еквівалентно-оплатні засади сучасного цивільно-правового обміну Зумовило загальне правило про оплатний характер відносин установника і до-рчого управителя. Положення про оплатний характер послуг довірчого управи-:ля є цілком обгрунтованими з огляду на те, що особа, яка надає матеріальні іага Іншій особі, має право отримувати за це певне зустрічне задоволення.

Припустимим є укладання безоплатного договору довірчого управління май-ш за взаємною згодою сторін або в прямо визначених законом випадках.

Метою укладання такого договору є отримання доходу чи інші вигоди від іійснення права власності на майно довірчого управління. При передачі майна довірче управління управителю установник розраховує на еквівалентне збіль-ення або збереження свого капіталу, хоч не завжди одержує вигоди від цього їзпосередньо. Крім мети одержати прибуток чи примножити капітал, заснуван-і довірчого управління можливе і в некомерційних цілях. Проте і в цьому ви-щку договір матиме оплатний характер. Оплатність договору у цьому випадку ще пов'язана з майновими відносинами між установником та управителем1.

Закон допускає укладання безоплатних договорів довірчого управління май-)м. Укладення безоплатних договорів передбачаються в тих випадках, коли до-рчий управитель — непрофесіонал, тобто фізична особа, яка не є підприємцем, : займається управлінням майном на постійній основі, а реалізує повноваження іоїх близьких осіб, наприклад, у якості опікунів над майном осіб, визнаних без-сно відсутніми або місце перебування яких невідоме; у якості опікунів малоліт-х, а також осіб, визнаних судом недієздатними, тощо. Іноді безоплатним може 'ти і договір з професіоналом. Наприклад, коли довірчий управитель — підпри-іець — приймає на себе зобов'язання здійснювати майнові права малолітніх, ідіездатних із благочинності або у випадку, коли здійснення конкретних послуг ! потребує від нього особливих витрат, а саме перебування майна, майнових •ав у нього (довірчого управителя) — нерухомості, "голосуючих" цінних папе-в тощо — дають йому замість грошової винагороди вигоди іншого роду. Відомо, [приклад, що банки пропонують великим корпораціям із солідним фінансовим •ігом обслуговування на пільгових, майже безоплатних умовах з наміром отри-іти прибуток не у вигляді плати за послуги, а користування тимчасово вільни-і засобами (залишками) на рахунках клієнтів тощо. І все ж безоплатний дого-з довірчого управління це, скоріше, виняток, а не правило2.

За моментом набрання чинності договір довірчого управління майном є ре-ьним договором, оскільки за цією угодою одна сторона (установник управлін-) передає іншій стороні (довірчому управителю) на визначений строк майно у вірче управління. Про реальність договору свідчить чітко визначене положен-: установник управління передає майно в управління, а не зобов'язується його редати. Тому для виникнення договору довірчого управління майном, як і дь-якого реального договору, недостатньо однієї зустрічної згоди сторін (офер-

Майданик Р. А. Указ. соч. — С. 34—35.

Слюсаревський М. М. Характеристика договору довірчого управління майном // Підприєм-цтво, господарство і право. — 1997. — № 11. — С. 20.

Договір довірчого управління майном 449

ти та акцепту). Обов'язковою умовою укладання цього договору є передача майна. Обіцяння передати майно в довірче управління не тягне за собою у даному випадку правових наслідків. Згода потенційного управителя і потенційного установника управління до моменту передачі майна, коли один передасть його, а інший прийме і відокремить від іншого, що перебуває в управлінні, може вважатися лише попереднім договором, тобто домовленістю сторін у майбутньому укласти договір (ст. 637 ЦК України)1.

Моментом укладання договору довірчого управління майном вважається вручення установником майна довірчому управителю. Договір довірчого управління нерухомим майном вважається укладеним з моменту його державної реєстрації (ст. 1050 ЦК України).

За загальним правилом, ЦК України не допускає конструювання договору довірчого управління майном як консенсуального. Укладення договору як консен-суального могло б привести до відносин, коли установник управління зобов'язаний був би передати майно, а управитель мав би право вимагати його реальної передачі навіть у тому разі, коли власник засумнівався б у професіоналізмі та старанності обраного контрагента і вирішив би припинити відносини.

Внаслідок того, що цивільно-правовий інститут управління запроваджений з метою повнішого задоволення інтересів власників майна, які передають своє майно в управління, то, природно, ці інтереси повинні мати пріоритетний захист. Права управителів ні в якому разі не повинні ущемляти інтереси їх клієнтів. У літературі зазначається про неприпустимість надання управителю можливостей примушувати власника майна проти його волі до передачі майна навіть у випадку, якщо рішення не передавати його прийняте після підписання договору2.

З іншого боку, визначаючи цей договір реальним, тим самим установнику надається право одностороньої відмови від виконання договору у ситуації, коли договір з будь-яких причин укладений до передачі майна в управління.

Договори, при укладенні яких потенційний управитель наполягає на оформленні його як консенсуального (такі випадки відомі практиці), намагаючись отримати юридичні важелі для примушування контрагента до реального виконання зобов'язання, а у разі відмови установника управління від передачі майна передбачає також можливість притягнення його до матеріальної відповідальності у формі відшкодування збитків, повинні визнаватися недійсними3.

Проте, у деяких спеціальних випадках договір довірчого управління може розглядатися як консенсуальний.

Довірче управління державними корпоративними правами здійснюють довірчі управителі, визначені на конкурентних засадах за результатами конкурсів на право довірчого управління відповідним державним майном. Звичайно договори довірчого управління державними корпоративними правами (пакетами акцій, частками, паями) вважаються укладеними з дати їх підписання. Такий підхід знайшов відображення в п. 31 Правил проведення конкурсів на право укладення договорів довірчого управління, закріпленими у федеральній власності акціями акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, затверджених Поста-

Новицкий И. Б., Лущ Л. А. Общее учение об обязательстве. — М., 1950. — С. 143. 2 Слюсаревський М. М. Указ. соч. — С. 21.

Майданик Р. А. Указ. соч. — С. 34—35.

ЗО Глава 62

вою Уряду РФ від 7 серпня 1997 р. № 989і. Договір довірчого управління не-хомим майном також розглядається в літературі як консенсуальний, врахо-гочи спеціальні правила, які пред'являються законодавством до його форми2. )говір довірчого управління нерухомим майном не може бути реальним, оскіль-

згідно з ЦК України правочини з нерухомим майном вважаються укладеними моменту державної реєстрації, проведеної у встановленому порядку. Тому довір довірчого управління нерухомим майном вважається укладеним з моменту ржавної реєстрації.

Отже, договір довірчого управління майном є реальним, якщо інше не перед-чено законом або не випливає із суті цих відносин.

Договір довірчого управління майном є строковим договором. ЦК України г. 1048) у самому визначенні поняття договору довірчого управління майном азуе на його строковий характер, за якою одна сторона (установник управлін-) передає іншій стороні (довірчому управителеві) на певний строк майно у до-іче управління.

За особливостями мети договір довірчого управління майном є каузальним і латним. Метою (саиаа) даного договору виступає добросовісне управління йном. Якщо договір не буде укладений з цією метою або за її відсутності, то і не може мати юридичної сили. Договір довірчого управління має бути укла-іий у письмовій формі. У разі, коли договір довірчого управління потребує но-іального посвідчення та/або державної реєстрації (наприклад, об'єктом догово-

є нерухомість), він вважається укладеним тільки після проведення відповідної страції. В цьому випадку недотримання форми і вимог про державну реєстрацію •не за собою недійсність договору на підставі ст. 1050 ЦК України.

Безпосередньою підставою виникнення довірчого управління майном у будь-іх випадках є договір, який укладається між установником і довірчим управи-

[ЄМ.

Таким чином, договір довірчого управління майном є строковою, кау-хьною, двосторонньою, оплатною або безоплатною, реальною або консен-ільною (у визначених законом випадках) угодою, яка укладається між чиновником і довірчим управителем, згідно з якою останній володіє, ко-шується і розпоряджається чужим майном від свого Імені та в інтере-: установника або вигодонабувача (вигодонабувачів) з урахуванням іежень, визначених договором і законом, для досягнення певних пра-іірних юридичних наслідків.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]