18 Польський історик длугош про вимоги шляхти (1454 р.)

Ян Длугош (1418 – 1480), польський історик, написав історію В Польщі в 12 томах з стародавніх часів до кінця XV ст. Длугош як представник великих духовних феодалів засуджує виступ дрібної шляхти.

В 1454 p., починаючи війну з Тевтонським орденом, король, наказав рицарям, але тільки Великої Польщі, щоб вони виступили озброєні під Хойніци. [12 вересня 1454 p.] король прибув до Цереквіци, де застав великопольських рицарів, роз’єднаних і в безладді, так що повинен був їх там збирати і об’єднувати. А ті, забувши про давню рицарську дисципліну, підлеглість королю і пошану до нього і держави, чим відзначалися їх батьки, виховані в розкоші і безділлі, бенкетах, замість того, щоб вести війну вдалися до суперечок і зажадали від короля підтвердження колишніх вільностей і видачі нових, оголошуючи, що в против­ному разі вони зовсім не візьмуть участі у війні. Король затвердив колишні права і задовольнив настирливі просьби¹.

¹ В XV і XVI ст. багато хто з Ягеллонів, щоб посилити свою пози­цію в Польщі, добивалися, всупереч умовам Городельської унії, спочатку литовського великокнязівського трону і тільки потім уже виступали як кандидати польської корони.

9. Нешавські статути

У другій половині XV ст. росте в Польщі значення дрібної шляхти, яка становила основу військового ополчення. Шляхта прагне до обмежен­ня влади короля і можновладства, до широкої експлуатації городян і се­лян, які поступово стають кріпосними панщанинами. Шляхта вимагає від короля Казіміра IV (1447 – 1492) вирішальної участі в законодавстві. В 1454 р. починається війна з Тевтонським орденом за володіння Помор’ям. Шляхта обумовлює свою участь у війні одержанням привілеїв від короля. Резуль­татом вимоги шляхти є так звані Нешавські статути, які підпорядковують законодавство безпосередній владі шляхти. Шляхта захоплює владу в дер­жаві, щоб використати її для закріпачення і експлуатації селянства.

«Дворянська демократія, що грунтується на кріпосній залежності, в тому вигляді, як вона існувала в Польщі..., являє собою одну з найгрубіших форм суспільства...» (Ф. Енгельс, Селянська війна в Німеччині, стор. 65–66).

а) Малополъсъкий статут Нешава, 11 листопада 1454 р.

§29. Якщо станеться, що який-небудь шляхтич буде поранений городянином або селянином, то поранений шляхтич може ви­ступити з скаргою проти винуватця перед земським судом і викликати його від магдебурзького його суду до земського суду.

б) Великопольський статут

Для того щоб держава в майбутньому краще управлялася, волимо і цим постановляємо, щоб ніякий новий устрій не запро­ваджувався приватним способом, а також, щоб надалі ніякий похід ні в якому разі не був розпочатий без дозволу звичайного земського сеймика; а всі нові справи, щоб насамперед були об­говорені, потім установлені і прийняті земськими масами.

¹ На підставі привілеїв, виданих попередніми королями, польська шляхта була звільнена від податків, крім двох грошів з лану (1374 p.), і користувалася законом недоторканності особи (1531 p.). З такими ж вимо­гами виступила в жовтні 1454 р. малопольська шляхта, результатом чого і були Нешавські статути.