Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Istoriya_Ukrayini_2010.doc
Скачиваний:
188
Добавлен:
06.06.2015
Размер:
647.68 Кб
Скачать

1. Первіснообщинний лад - доба кам'яного віку, епоха міді-бронзи

на території України

Заселення території України давніми людьми відбулося в епоху палеоліту або давнього кам'яного віку, який датується часом від І млн. по 10 тис. до н.е. У палеолітичну добу йшов процес формування людського суспільства, основними етапами якого були первісне людське стадо, дородова община і родовий лад. В межах території України відомо понад 1000 палеолітичних стоянок давніх людей. Найбільш ранньою е стоянка Королеве на Закарпатті, яка датується часом в 1 млн. років до н.е., пізнішими е стоянки Лука-Врублівецька на Дністрі, Мізинська на Чернігівщині, Межиричська на Черкащині, Гінцівська на Полтавщині, Добраничівська на Київщині та ін.

У мезоліті або середньому кам'яному віці /10 - 6 тис. до н.е./ вста­новилися близькі до сучасних природнокліматичні умови та флора і фау­на. Мезолітична людність України адаптувалася до цих змін. Були ство­рені знаряддя для обробки дерева - долота, сокири, тесла; наконечники , леза крем'яних ножів; списи виготовлялися у вигляді вкладишів із тонких крем'яних пластинок. Однією з цікавих пам'яток епохи мезоліту е печера поблизу с. Баламутівка на Буковині, стіни якої розмальовані зображеннями мисливців, звірів, танцюючих чаклунів.

У неоліті, або новому кам'яному віці /VI-IV тис. до н.е./ людина зробила нові успіхи в техніці обробки каменю - крім простого оббивання камінь навчилися шліфувати, пиляти, свердлити. Однак сутність епохи неоліту визначив перехід від привласнюючи форм господарської діяльності - мисливства і збираль­ництва - до відтворюючих, якими є землеробство і скотарство. Англійсь­кий археолог Г.Чайлд назвав цей процес "неолітичною революцією". Адже саме завдяки землеробству і скотарству розкрилися небачені перспективи для збільшення кількості харчових ресурсів. На думку археолога Д.Я. Телегіна відмінності в характері господарювання в різних регіонах України свідчить про нерівномірність історичного розвитку неолітичного населення.

Від середини ІV тис. до н.е. до кінця III тис. до н.е. на території України триває доба енеоліту або мідно-кам'яного віку. Енеоліт - це час, коли землеробство та скотарство стали провідними галузями господар­ської діяльності, була відкрита технологія отримання міді методом плавлення руди в спеціальних печах. Зростає продуктивність праці, виникають передумови для регулярного обміну і появи майнового розшарування, тобто початку розкладу первіснообщинного ладу.

Найбільш яскравою і відомою енеолітичною культурою України була відкрита у 1893 р. археологом В.Хвойкою поблизу с. Трипілля на Київщині культура, яка за місцем першознахідки названа Трипільською. Основою господарства трипільців було землеробство /спочатку мотичне, пізніше орне/, а також скотарство. Високий рівень мали домашні виробництва й общинні ремесла, особливо гончарство /роз­писна кераміка/ та металургія міді. Особливо цікавим явищем трипільської культури є розписна кераміка: горщики, миски, келихи, великі посу­дини розмальовані червоною, чорною, білою фарбами. Проживали трипільці в селищах, а також поселеннях-гігантах, протомістах - Майданецьке, Доброводи, Тальянки, Чичеркозівка, Володимрівка та ін., які налічували по 10-15 тис. населення. Будинки - чотирикутні, багатокармні, зі стаціонарними глинобитними печами в середині. Ззовні будинки білилися вапном.

Причинами занепаду Трипільської культури вважаються: екологічна ка­тастрофа, зумовлена усиханням клімату, демографічна криза та вторг­нення войовничих скотарських племен ямної культури зі сходу та культу­ри кулястих амфор з північного заходу.

До інших землеробсько-скотарських племен мідного віку належали племе­на культур Гумельниця у Нижньому Подунав’ї, лендельської, лійчастого посуду та кулястих амфор на Заході України, розписної кераміки на За­карпатті .

Наступним етапом розвитку стародавнього населення України був брон­зовий вік, який тривав близько тисячі років / II тис. до н.е./. Він дістав свою назву за найменуванням цього сплаву /мідь плюс олово чи рідше - свинець або миш'як/. Бронза є сплавом твердішим ніж мідь, температу­ра його правління - 700-900° і отримати її можна було у спеціальних печах-горнах. З горнів розплавлену бронзу розливали глиняними ложечками-ллячками по формочках, зроблених з м'яких порід каменю.

Доба бронзи в межах України характеризується наявністю великої кіль­кості археологічних культур: катакомбної, багатоваликової кераміки, зрубної, сабатинівської, білозерської в степовій смузі; шнурової кера­міки, тшинецько-комарівської, білогрудівської в Лісостепу; марьянівської і бондарихінської у Лівобережному Поліссі; Ноа, станівської, отоманської в Карпатах і на Закарпатті. Розвивалися й ідеологічні уявлення. Так, з широким використанням у господарстві коня серед племен індоіранського походження степової сму­ги України поширюється його культ. В поховальному ритуалі кінь стає посередником між світом живих і царством мертвих.

Завершити виклад питання слід висновком про те, що в епоху бронзи відбувся дальший розвиток продуктивних сил тогочасного населення Ук­раїни, внаслідок чого суспільство поступово переходило від первіснооб­щинного до станово-класового, що археологічно фіксується наявністю скарбів коштовностей в багатьох похованнях, наявністю у частині багатих поховань атрибутів сильної вождівської влади - скіпетрів, жезлів, булав.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]