45. Україна на сучасному етапі: тенденції політичного, соціально-економічного та культурного розвитку (1994-2006).

Політичне життя.

Головним вектором політичних змін було становлення плюралістичної політичної системи, яка передбачає визначальний вплив суспільства на владу і вільну конкуренцію політичних ідей та політичних сил.

Парламентські вибори 1994 р. суттєво не змінили політичної структури Верховної ради, забезпечивши більшість місць за партіями лівого спрямування. Головою Верховної Ради став О.Мороз.

На президентських виборах 1994 р. переміг Л.Кучма.

Однак зміна персоналій не усунула головних протиріч в системі державної влади. Продовжується протистояння між реформістськи налаштованим Президентом та консервативною лівою Верховною радою. 28 червня 1996 р. після тривалого протистояння і п’ятирічного зволікання Верховна Рада України прийняла Конституцію, яка і стала головною передумовою стабілізації політичної системи України.

В 1997-98 р. протистояння між парламентом і президентом продовжується, але воно мало вже не принципово-правовий, а конкретно-прикладний характер.

В 1998 р. відбувається чергові вибори до Верховної Ради за новою пропорційною виборчою системою (50% депутатського складу обиралось за мажоритарними округами, 50 % - за партійними списками). В результаті лідерство знову отримали ліві партії (КПУ, блок Соціалістичної і Селянської партії, Прогресивна соціалістична партія – 38 % місць.)

На президентських виборах 1999 р. переміг Л. Кучма. Незаперечна перемога стала підставою для спроб ще більше посилити президентські повноваження в державі.

1. На посаду Прем’єр-міністра було призначено В.Ющенка – прихильника рішучих економічних реформ.

2. В Верховній Раді в січні 2000 11 парламентських фракцій та позафракційні депутати сформували більшість (237 депутатів), яка виступила з підтримкою Президента та реформ.

3. Президент виступив з ініціативою політичної реформи, яка мала на меті збільшити повноваження Президента. Для цього 16 квітня 2000 р. відбувся Все­український референдум. Понад 80 % виборців, що взяли участь у голосуванні, висловились за двопалатний парламент, скорочення кількості депутатів з 450 до 300; ліквідацію права депутатської недоторканності та ін. Однак тенденцію до збільшення повноважень Президента призупинила політична криза зими-весни 2001 р., пов'язана з вбивством опозиційного журналіста Г. Гонгадзе. Опозиція вирішила скорис­татись представленою нагодою до зміни влади в країні. Були організовані масові демонстрації і акції протесту в рамках акції «Україна без Кучми. Наприкінці весни наступ опозиції пішов на спад, владі вдалось подолати кризу. Але авторитет влади був суттєво підірваний як у країні, так і за кордоном.

2002—2004 рр. в Україні пройшли у гострій політичній боротьбі. Л. Кучма намагався реалізувати політичну реформу, що передбачала черговий перерозподіл влад­них повноважень у трикутнику Президент — Прем'єр-міністр — Верховна Рада.

Вибори Президента України 2004 р., стали переломними в історії України. Попри велику кількість кандидатів (більше 20) головними претендентами стали провладний кандидат – прем’єр-міністр В.Янукович, та претендент від опозиції – В.Ющенко. Саме вони і потрапили на другий тур виборів, який відбувся 21 листопада 2004 р. За результатами оголошеними Центрвиборчкомом, переміг В.Янукович, але масові порушення виборчого законодавства владою, в тому числі прямі фальсифікації викликали активний протест виборців, що віддали свої голоси за В.Ющенка. Обурені громадяни вже ввечері 21 листопада 2004 р. зібрались на майдані Незалежності в Києві. Наступного дня мітинг переріс в масову мирну акцію протесту, яка тривала до кінця грудня 2004 р. і отримала назву “Помаранчевої революції”. На переголосуванні більшість отримав В. Ющенко (51, 99 %), який і став третім Президентом України.

Соціально-економічна сфера.

Головним вектором економічних змін був перехід до національної ринкової економіки. Однак спроби економічного реформування останнього десятиліття були ускладнені глибокою економічною кризою, яка була як результатом неефективності одержавленої радянської економіки, так і наслідком розриву економічних зв’язків з країнами колишнього СРСР.

В фінансовій сфері:

• вдалось приборкати інфляційні процеси (на 1998 р. – 3,3 %);

• проведено грошову реформу – в 1996 р. було введено національну грошову одиницю – гривню, з відносно стабільним курсом відносно долара США;

В промисловій сфері:

• динамізуються процеси приватизації в результаті яких на 2000 р. форму власності змінили 66,7 тис. підприємств (70 % - промислового потенціалу);

• зросла частка малих підприємств у виробництві внутрішнього валового продукту з 4 до 8 %;

В аграрному секторі:

• 25 жовтня 2001 р. Верховна Рада прийняла Земельний кодекс України яка остаточно передала землю України в приватну власність.