- •1. Первіснообщинний лад - доба кам'яного віку, епоха міді-бронзи
- •2. Формування цивілізованого суспільства - доба раннього залізного віку на території України
- •3. Східні слов’яни в іу -на поч. Іх ст.: доба воєнно-політичних союзів і племінних княжінь. Полянська земля та заснування старокиївської династії.
- •4. Русь на початковому етапі державотворення: історіографія проблеми, фактори та причини консолідації, просторові координати. Діяльність київських князів у 60-х рр. Іх - першій половині х ст.
- •5. Держава та суспільство Київської Русі у середині х – першій чверті хі ст. Русь у системі міжнародних стосунків.
- •6. Християнізація Русі: літописні сюжети та їх науковий аналіз. Церковна організація. Цивілізаційне значення охрещення Давньоруської держави.
- •7. Внутрішня та зовнішня політика великокнязівської влади у період стабілізації та полі центризму Київської Русі (30-ті рр. Хі - перша третина хіі ст.).
- •8. Південно-Західна Русь у період феодальної роздробленості (40-і рр.XII – середина XIV ст.). Велике Галицько-Волинське князівство: етапи суспільно-політичного розвитку.
- •9. Монгольський фактор в руській історії: історіографія проблеми, сутність золотоординського іга та специфіка панування Золотої Орди на північно-західних і північно-східних руських землях.
- •10. Інкорпорація українських земель до складу Литви, Польщі та інших держав (сер. Хіу - сер. Хуі ст.)
- •11. Українські землі в складі Речі Посполитої: політичний та соціально-економічний розвиток ( сер. XVI - сер. XVII ст.)
- •12. Виникнення українського козацтва та його роль в історії українського народу (XV - сер. XVII ст.)
- •13. Українська національна революція (1648-1676рр.) та створення козацько-гетьманської держави.
- •14. Україна за часів гетьманування і. Мазепи. Посилення інкорпораційних процесів у складі Російської імперії (кінець XVII- 20-рр. XVIII ст.).
- •15. Спроби збереження та причини і фактори втрати української козацької державності у XVIII ст.
- •16. Культура україни в XIV – XVIII ст.
- •17. Політичний переустрій східної європи
- •18. Імперська національно-регіональна політика урядів росії та австрії на українських землях у пер. Пол. Х1х ст..
- •19. Австрійська революція 1848-49 рр. Та західна україна.
- •20. Генезис українського національного руху в першій половині х1х ст. “руська трійця”. Кирило-мефодіївське товариство.
- •21. Реформи в російській та австро-угорській імперіях
- •22. Структурно-економічні, соціально-класові та етнічні зміни в українському суспільстві доби капіталістичної модернізації (др.Половина х1х – поч. Хх ст.).
- •23. “Політизація” українського національного руху в російській імперії в останній чверті х1х – на поч. Хх ст.. Револю ційна українська партія.
- •24. Москвофільство, народовство та радикалізм у суспільному русі західної україни (50-80-і рр. Х1х ст.).
- •25. Українська центральна рада : ідеологія і тактика.
- •26. Утвердження радянсько-комуністичного режиму
- •27. Українські землі в складі Польщі, Румунії, Чехословаччини у 1920-30-ті роки.
- •28. Етапи входження України до складу срср і втрата незалежності (1919-1925 рр.)
- •2 Етап (грудень 1920 - грудень 1922) – формування договірної федерації.
- •3 Етап (грудень 1922 – травень 1925 р.) – утворення срср.
- •29. Неп в Україні: причини, появи, особливості, досягнення і прорахунки.
- •30. Соціально-економічні перетворення в Україні у 1920-х-30-х рр.: індустріалізація, колективізація та їх наслідки.
- •2. Зросла обороноздатність держави за рахунок галузей військово-промислового комплексу.
- •3. Ліквідовано безробіття.
- •4. Знизився життєвий рівень населення.
- •1 Період: 1929 – 1932 рр.
- •2 Період: 1933 – 1937 рр.
- •31. Політика коренізації в 20-30-ті рр.: суть, зміст, значення.
- •32.Формування тоталітаризму. Сталінізм і політико-ідеологічні процеси в усрр у 1930-х.
- •33. „Українське питання” напередодні та початковому етапі другої світової війни.
- •34. Україна в роки другої світової війни. Рух опору.
- •35. Повоєнна відбудова і розвиток України в 1945 – середині 1950-х років: основні тенденції та особливості.
- •36. Україна в період тимчасової лібералізації суспільно-політичного і економічного життя в срср (сер 50-сер 60-их рр)
- •37. Україна на порозі кризи: наростання застійних явищ в 60-х – середині 80-х років.
- •38. Дисидентський рух в Україні: загальні тенденції, особливості та специфіка.
- •39.Перебудова в Україні: сутність, періоди, особливості.
- •40. Проголошення суверенітету і незалежності України. Всеукраїнський референдум та вибори Президента.
- •41.Гетьманат і Директорія як історичні форми українського державотворення.
- •42. Державотворчі процеси в Україні в першій половині 90-х рр. Хх ст. Соціально-економічні та політичні проблеми на шляху розбудови української держави.
- •43. Формування та функціонування багатопартійності у сучасній Україні: основні етапи, характерні риси особливості.
- •2. Етап позапарламентського розвитку багатопартійності (1991-1998 рр.)
- •3. Етап формування парламентської багатопартійності (з 1998 р.)
- •44. Конституційний процес в Україні. Прийняття Конституції. Головні положення Конституції України ат зміни до неї.
- •46. Україна в світовому співтоваристві. Зовнішня політика держави основні тенденції розвитку.
- •45. Україна на сучасному етапі: тенденції політичного, соціально-економічного та культурного розвитку (1994-2006).
- •47. Давні держави у західних і південних слов’ян (іх-хіі ст.): суспільний устрій, християнізація, типологія державотворення та історичне значення.
- •48.Гуситська національно-релігійна війна: причини, періодизація, соціальний характер, програма, історичне значення. Сучасні наукові оцінки гуситського руху.
- •49. Формування станово-представницької монархії у Польщі (хіу-хуі ст.). Специфіка політичної та соціально-економічної моделі Речі Посполитої.
- •5.0.Московська держава у хуі – на початку хуіі ст.: концепція політичної влади, дві кризи державності, соціальні наслідки опричнини та смутного часу.
10. Інкорпорація українських земель до складу Литви, Польщі та інших держав (сер. Хіу - сер. Хуі ст.)
У ХІУ ст. історичні події розвивалися в досить несприятливому для Русі-України напрямі: вона була ослаблена золотоординським ігом, прпинилася галицько-волинська князівська династія, посилилися агресивні наміри Польщі, Угорщини, Литви. З середини ХІУ ст. українські землі підпадають під владу кількох країн. Зокрема, в 1349 році Галичину захопила Польща. Упродовж 1370-1387 рр. Галичиною володіла вже Угорщина, а в 1387 р., за короля Ягайла, Галичина та Холмщина остаточно були приєднані до Польщі. Буковину захопило Молдавське князівство, Закарпаття - Угорщина. Більшість українських земель потрапила в сферу інтересів Великого Князівства Литовського, яке в другій половині ХІУ ст. стало однією з найбільших держав в Східній Європі. В її складі руські землі становили 9/10 території.
Початок литовської політичної зверхності припадає на князювання Любарта на Волині та Галичині. У 50-х роках ХІУ ст. з ослабленням Золотої Орди розпочався наступ Литви на Подніпров'я. Великий князь литовський Ольгерд Гедимінович (1345-1377) проголосив, що „вся Русь просто повинна належати литовцям". У 1355-1356 рр. він захопив Чернігово-Сіверщину, а в 1362 р., розгромивши за допомогою руських на р. Сині Води монголо-татарське військо, остаточно приєднав до Литовської держави Київщину, Поділля і Переяславщину. Це вдвічі збільшило державну територію ВКЛ. У 1377 році до Литовсько-Руської держави увійшли Берестейський, Володимирський і Луцький уділи. М.Грушевський влучно відзначив, що „землі прилучалися литовським князем без ґвалту і крику".
Литовські князі, забезпечуючи управління придбаними територіями, керувалися принципом - „старого не змінюємо, а нового не запроваджуємо". Перебуваючи на значно нижчому рівні суспільно-політичного і культурного розвитку, литовці запозичували руські державні і громадські форми, релігію, побут, писемність. Руська (українська і білоруська) мова стала державною в ВКЛ, нею велося все діловодство, писали літературні твори. В основі Литовських статутів (1529,1566, 1588 рр.) - кодексів середньовічного права ВКЛ лежали звичаєві і писані норми „Руської правди".
За часів Литовсько-Руської держави провідну роль в українських землях відіграє Київське князівство, яке значно розширило територію, приєднавши Переяславщину, частину Чернігово-Сіверщини. Князь Володимир Ольгердович протидіяв великому князю литовському, організував карбування власної монети і почав титулуватися як самостійний володар. Спробою відновити статус Київської держави і вийти з-під Литви було невдале повстання в 1508 році князя М.Глинського.
Об'єднавчо-інтеграційні процеси між Литвою і Польщею знайшли своє відображення ще в Кревській (1385 р.) і Городельській (1413 р.) уніях, які торкалися долі українських земель, дискримінації православного населення, його окатоличення і полонізації. Противники унії об'єдналися навколо литовського князя Вітовта і добилися в 1392 році збереження автономії ВКЛ. Для політичної єдності держави, князь Вітовт ліквідував удільні князівства - Волинське, Новгород-Сіверське, Київське, Подільське. Управління намісників посилює соціальний гніт, невдоволення.
З 1480 року, після повалення ординського гніту в Московській державі, українські землі потрапляють в епіцентр Московсько-Литовського протистояння. Зростають промосковські настрої, відбуваються „від'їзди князів" з своїми землями до Росії, посилюються ідеологічні впливи та військові дії по приєднанню українських земель до Московської держави. Так, в результаті війни 1500-1503 рр. Москва закріпила за собою всю Чернігово-Сіверщину. Литва усвідомлювала потребу політичного єднання з Польщею.
Отже, перебування українських земель в середині ХІУ- середині ХУІ століть у складі Литви, Польщі та інших держав виявило спочатку толерантне ставлення до місцевого населення, його традицій, досвіду, а пізніше -зверхність, обмеження, асиміляцію.