- •1. Первіснообщинний лад - доба кам'яного віку, епоха міді-бронзи
- •2. Формування цивілізованого суспільства - доба раннього залізного віку на території України
- •3. Східні слов’яни в іу -на поч. Іх ст.: доба воєнно-політичних союзів і племінних княжінь. Полянська земля та заснування старокиївської династії.
- •4. Русь на початковому етапі державотворення: історіографія проблеми, фактори та причини консолідації, просторові координати. Діяльність київських князів у 60-х рр. Іх - першій половині х ст.
- •5. Держава та суспільство Київської Русі у середині х – першій чверті хі ст. Русь у системі міжнародних стосунків.
- •6. Християнізація Русі: літописні сюжети та їх науковий аналіз. Церковна організація. Цивілізаційне значення охрещення Давньоруської держави.
- •7. Внутрішня та зовнішня політика великокнязівської влади у період стабілізації та полі центризму Київської Русі (30-ті рр. Хі - перша третина хіі ст.).
- •8. Південно-Західна Русь у період феодальної роздробленості (40-і рр.XII – середина XIV ст.). Велике Галицько-Волинське князівство: етапи суспільно-політичного розвитку.
- •9. Монгольський фактор в руській історії: історіографія проблеми, сутність золотоординського іга та специфіка панування Золотої Орди на північно-західних і північно-східних руських землях.
- •10. Інкорпорація українських земель до складу Литви, Польщі та інших держав (сер. Хіу - сер. Хуі ст.)
- •11. Українські землі в складі Речі Посполитої: політичний та соціально-економічний розвиток ( сер. XVI - сер. XVII ст.)
- •12. Виникнення українського козацтва та його роль в історії українського народу (XV - сер. XVII ст.)
- •13. Українська національна революція (1648-1676рр.) та створення козацько-гетьманської держави.
- •14. Україна за часів гетьманування і. Мазепи. Посилення інкорпораційних процесів у складі Російської імперії (кінець XVII- 20-рр. XVIII ст.).
- •15. Спроби збереження та причини і фактори втрати української козацької державності у XVIII ст.
- •16. Культура україни в XIV – XVIII ст.
- •17. Політичний переустрій східної європи
- •18. Імперська національно-регіональна політика урядів росії та австрії на українських землях у пер. Пол. Х1х ст..
- •19. Австрійська революція 1848-49 рр. Та західна україна.
- •20. Генезис українського національного руху в першій половині х1х ст. “руська трійця”. Кирило-мефодіївське товариство.
- •21. Реформи в російській та австро-угорській імперіях
- •22. Структурно-економічні, соціально-класові та етнічні зміни в українському суспільстві доби капіталістичної модернізації (др.Половина х1х – поч. Хх ст.).
- •23. “Політизація” українського національного руху в російській імперії в останній чверті х1х – на поч. Хх ст.. Револю ційна українська партія.
- •24. Москвофільство, народовство та радикалізм у суспільному русі західної україни (50-80-і рр. Х1х ст.).
- •25. Українська центральна рада : ідеологія і тактика.
- •26. Утвердження радянсько-комуністичного режиму
- •27. Українські землі в складі Польщі, Румунії, Чехословаччини у 1920-30-ті роки.
- •28. Етапи входження України до складу срср і втрата незалежності (1919-1925 рр.)
- •2 Етап (грудень 1920 - грудень 1922) – формування договірної федерації.
- •3 Етап (грудень 1922 – травень 1925 р.) – утворення срср.
- •29. Неп в Україні: причини, появи, особливості, досягнення і прорахунки.
- •30. Соціально-економічні перетворення в Україні у 1920-х-30-х рр.: індустріалізація, колективізація та їх наслідки.
- •2. Зросла обороноздатність держави за рахунок галузей військово-промислового комплексу.
- •3. Ліквідовано безробіття.
- •4. Знизився життєвий рівень населення.
- •1 Період: 1929 – 1932 рр.
- •2 Період: 1933 – 1937 рр.
- •31. Політика коренізації в 20-30-ті рр.: суть, зміст, значення.
- •32.Формування тоталітаризму. Сталінізм і політико-ідеологічні процеси в усрр у 1930-х.
- •33. „Українське питання” напередодні та початковому етапі другої світової війни.
- •34. Україна в роки другої світової війни. Рух опору.
- •35. Повоєнна відбудова і розвиток України в 1945 – середині 1950-х років: основні тенденції та особливості.
- •36. Україна в період тимчасової лібералізації суспільно-політичного і економічного життя в срср (сер 50-сер 60-их рр)
- •37. Україна на порозі кризи: наростання застійних явищ в 60-х – середині 80-х років.
- •38. Дисидентський рух в Україні: загальні тенденції, особливості та специфіка.
- •39.Перебудова в Україні: сутність, періоди, особливості.
- •40. Проголошення суверенітету і незалежності України. Всеукраїнський референдум та вибори Президента.
- •41.Гетьманат і Директорія як історичні форми українського державотворення.
- •42. Державотворчі процеси в Україні в першій половині 90-х рр. Хх ст. Соціально-економічні та політичні проблеми на шляху розбудови української держави.
- •43. Формування та функціонування багатопартійності у сучасній Україні: основні етапи, характерні риси особливості.
- •2. Етап позапарламентського розвитку багатопартійності (1991-1998 рр.)
- •3. Етап формування парламентської багатопартійності (з 1998 р.)
- •44. Конституційний процес в Україні. Прийняття Конституції. Головні положення Конституції України ат зміни до неї.
- •46. Україна в світовому співтоваристві. Зовнішня політика держави основні тенденції розвитку.
- •45. Україна на сучасному етапі: тенденції політичного, соціально-економічного та культурного розвитку (1994-2006).
- •47. Давні держави у західних і південних слов’ян (іх-хіі ст.): суспільний устрій, християнізація, типологія державотворення та історичне значення.
- •48.Гуситська національно-релігійна війна: причини, періодизація, соціальний характер, програма, історичне значення. Сучасні наукові оцінки гуситського руху.
- •49. Формування станово-представницької монархії у Польщі (хіу-хуі ст.). Специфіка політичної та соціально-економічної моделі Речі Посполитої.
- •5.0.Московська держава у хуі – на початку хуіі ст.: концепція політичної влади, дві кризи державності, соціальні наслідки опричнини та смутного часу.
49. Формування станово-представницької монархії у Польщі (хіу-хуі ст.). Специфіка політичної та соціально-економічної моделі Речі Посполитої.
Казимир ІІІ, якого по праву називають Великим, завершив процеси об’єднання і централізації польських земель. Був закладений фундамент міцної монархії, де влада монарха поки практично нічим не обмежувалась.
Після смерті Казимира ІІІ у 1370 р., який по собі не залишив нащадків по чоловічій лінії, династія П’ястів у Польщі припинила своє існування. Королівський трон перейшов до Людовіка Анжуйського, сина угорського короля Карла Роберта та дочки Владислава Локетка Ельжбети. Зобов’язаний троном могутній малопольській знаті, Людовік не наважився проводити активну політику.
На з’їзді представників різних верств польського суспільства у місті Кошице 1374 р. був прийнятий Кошицький привілей, за яким Людовік зобов’язувався:
звільнити землевласників від податків і повинностей, залишивши тільки на знак визнання вищої влади короля невеликий постійний податок у королівську скарбницю (по два гроша зі селянського лану);
призначати довічно на земські посади, такі як воєвода, каштелян, підкоморій, суддя, тільки місцевих феодалів;
не призначати на посади королівських старост іноземців;
виплачувати жалування лицарям, що беруть участь у війнах за межами країни; зберігати привілеї, надані раніше всім станам королівства.
ХУІ ст. в історії Польщі прийнято вважати періодом переходу країни від станово-представницької монархії до режиму шляхетської демократії. Король, не знайшовши опори у боротьбі з магнатами з боку міст, починає шукати підтримки у середньої та дрібної шляхти, за що і поступився частиною своєї влади
Однак прихід до влади Сигізмунда I Старого змінив ситуацію. Король відсторонив від політичних справ Яна Ласького й у своїй політиці став спиратися на магнатів, спробувавши повернутися до традиційної манери дій. Король сам виступив ініціатором ряду реформ, що виражала його абсолютистські прагнення.
Важливе значення мало укладення у 1569 р. Люблінської унії між Польським королівством і Великим князівством Литовським. Умови унії цього разу передбачали об'єднання сеймів двох країн, спільні вибори короля, введення єдиної монети, проведення загальної внутрішньої і зовнішньої політики. Українські землі включалися до складу земель Польського королівства. Велике князівство відтепер складалося з Білорусії і власне Литви. У ньому зберігалися окрема армія, скарбниця, судова система, традиційні державні і земські посади, старі закони. Шляхта, однак, наділялася тими ж правами, що і польська. Була розпочата церковна реформа.
Проте в 1570-х рр. країна знову потрапляє в політичну кризу.
В цілому процеси, що відбувалися в економіці як на сході так і на заході Європи, були подібні. Але польська економіка пішла іншим шляхом розвитку. Для цього часу в Польщі характерним є розвиток фільварково-панщинного господарства. Причинами його поширення були:
розгортання ринкових відносин в самій Польщі;
попит на польське зерно на Заході;
падіння вартості польсько монети і тим самим чиншу;
домінуючі соціально-політичні позиції польської шляхти;
нездатність королівської влади забезпечити баланс станових інтересів.
Фільварок – господарство при поміщицькій садибі -- складався внаслідок економічних, політичних і соціокультурних змін як в самій Польщі, так і Європі.
Зросло виробництво зерна. Феодальний фільварок був чітко зорієнтований на внутрішній і зовнішній ринки. Попит на хліб та іншу сільськогосподарську продукцію пред'являли торгово-ремісничі центри, навколо яких складалися свої локальні ринки.
Набагато більшим за внутрішній був зовнішній ринок. Польські дворяни чуйно реагували на попит, який до середини XVI ст. отримав додатковий стимул у вигляді так званої революції цін, небаченого підвищення вартості продуктів харчування та інших товарів в країнах Заходу через наплив до Європи золота й срібла із захоплених іспанцями американських колоній.
Фільваркова система господарства процвітала протягом першої половини XVI ст. У фільварку шляхта побачила свій життєвий порятунок. З переходом до панщинно-кріпосної системи багато поміщиків отримали справді міцний ґрунт під ногами. Це допомогло середній шляхті зміцнити свої політичні позиції в державі, відчутно потіснити стару аристократію.
В третій чверті ХУІ ст. сільськогосподарське виробництво досягло апогею. Після цього темпи розвитку аграрного сектора спали. Щоб компенсувати падіння цін на зерно і збільшити свої прибутки шляхта почала збільшувати фільваркову запашку і забирати землю у селян. Розширення запашки вимагало нових робочих рук. Вихід був знайдений у збільшенні днів панщини. Проте до середини ХУІІ ст. кризові тенденції ще не набули незворотного характеру. Польська економіка залишалася в цілому здоровою. Справжня криза розпочалася після потрясінь „потопу” і селянсько-козацьких війн першої половини – середини ХУІІ ст.