37. Україна на порозі кризи: наростання застійних явищ в 60-х – середині 80-х років.

В 1964 р. М. Хрущов був відправлений оточенням у відставку. З цього часу одноосібну, необмежену владу вождя остаточно змінила так само необмежена влада партійної олігархії. З 1964 по 1982 рр. генеральним секретарем ЦК КПРС був Л.Брежнєв. В число найвпливовішої радянської номенклатури входили О.Косигін, В.Суслов, М. Тихонов і т.д.

Нове керівництво дещо уточнює офіційну ідеологічну концепцію. На зміну проголошеному курсу на побудову комунізму висунуто концепцію «розвинутого соціалізму».

В політичному житті України 60-80-х рр. історики виокремлюють 2 підперіоди:

1. 1963-72 рр. – період перебування на посаді першого секретаря ЦК КПУ П.Шелеста.

2. 1972-80-ті рр. – період перебування на посаді першого секретаря ЦК КПУ В. Щербицького.

Характерною рисою поведінки Шелеста та очолюваної ним української партійної еліти був своєрідний номенклатурний автономізм (прагнення подолати централістичні заходи керівництва СРСР та зберегти владні повноваження). Номенклатурний автономізм мав економічні виміри (протести проти звуження компетенції та ліквідації республіканських господарських міністерств, вимоги збільшення капіталовкладень в республіканську економіку і т.п.) та культурні виміри (критика русифікації, заходи по українізації вищої освіти; підтримка видання україномовної наукової літератури; україномовної преси, українського телебачення і т.д.)

В 1972 р. П. Шелеста було розкритиковано за «недоліки у справі інтернаціоналістського вихованні трудящих» та недостатній боротьбі з націоналізмом і знято з посади.

Економічна сфера.

В сільському господарстві:

- скасовано низку непопулярних серед населення заборон щодо присадибного господарства. Про об­меження норм утримання худоби в особистій власності неколгоспників;

- збільшено державні закупівельні ціни на колгоспну продукцію.

- за поставки продовольства понад план встановлено цінові надбавки до 50 відсотків.

В промисловості зміни перших післяхрущовських років мали суперечливий характер.

У вересні 1965 р. на Пленумі ЦК КПРС за ініціативи Голови Ради Міністрів СРСР О.Косигіна проголошено економічну реформу, суть якої полягала у спробі вмонтувати елементи економічного стимулювання у командно-адміністративну систему. Зокрема передбачалось провести низку заходів:

1) Розширити само­стійність підприємств.

2) Посилити прямі договірні зв'язки між підприємствами.

3) Встановити економічно обґрунтовані ціни за вироблену продукцію.

4) Матеріально стимулювати колективи підприємств через систему премій.

Реформа проголошувала нові критерії оцінки діяльності підприємств - рентабельність і прибуток. А в основу планування закладались показники не виробленої, а реалізованої продукції.

Згортання економічної реформи у поєднанні з консервацією політичної системи призводять до поглиблення системної кризи. Проявами її в економічній сфері стають:

- Відставання у нау­ково-технічному та технологічному прогресі від передових капіталістичних країн.

- Зниження віддачі від капіталовкладень.

- Надцентралізація та ігнорування економічних інтересів республіки.

- Надбюрократизація управлінської сфери економіки.

- Посилення загально структурних та внутрігалузевих диспропорцій в економіці та ін.

Економічні негаразди негативно відбива­лись на вирішенні соціальних питань. У соціальній сфері зявляється ціла низка довготривалих негативних тенденцій:

1) Уповільнюються темпи зростання доходів населення.

2) Поглиблювався відрив від країн Заходу у рівні споживання на душу населення.

3) Знижується рівень охорони здоров'я.