- •1. Первіснообщинний лад - доба кам'яного віку, епоха міді-бронзи
- •2. Формування цивілізованого суспільства - доба раннього залізного віку на території України
- •3. Східні слов’яни в іу -на поч. Іх ст.: доба воєнно-політичних союзів і племінних княжінь. Полянська земля та заснування старокиївської династії.
- •4. Русь на початковому етапі державотворення: історіографія проблеми, фактори та причини консолідації, просторові координати. Діяльність київських князів у 60-х рр. Іх - першій половині х ст.
- •5. Держава та суспільство Київської Русі у середині х – першій чверті хі ст. Русь у системі міжнародних стосунків.
- •6. Християнізація Русі: літописні сюжети та їх науковий аналіз. Церковна організація. Цивілізаційне значення охрещення Давньоруської держави.
- •7. Внутрішня та зовнішня політика великокнязівської влади у період стабілізації та полі центризму Київської Русі (30-ті рр. Хі - перша третина хіі ст.).
- •8. Південно-Західна Русь у період феодальної роздробленості (40-і рр.XII – середина XIV ст.). Велике Галицько-Волинське князівство: етапи суспільно-політичного розвитку.
- •9. Монгольський фактор в руській історії: історіографія проблеми, сутність золотоординського іга та специфіка панування Золотої Орди на північно-західних і північно-східних руських землях.
- •10. Інкорпорація українських земель до складу Литви, Польщі та інших держав (сер. Хіу - сер. Хуі ст.)
- •11. Українські землі в складі Речі Посполитої: політичний та соціально-економічний розвиток ( сер. XVI - сер. XVII ст.)
- •12. Виникнення українського козацтва та його роль в історії українського народу (XV - сер. XVII ст.)
- •13. Українська національна революція (1648-1676рр.) та створення козацько-гетьманської держави.
- •14. Україна за часів гетьманування і. Мазепи. Посилення інкорпораційних процесів у складі Російської імперії (кінець XVII- 20-рр. XVIII ст.).
- •15. Спроби збереження та причини і фактори втрати української козацької державності у XVIII ст.
- •16. Культура україни в XIV – XVIII ст.
- •17. Політичний переустрій східної європи
- •18. Імперська національно-регіональна політика урядів росії та австрії на українських землях у пер. Пол. Х1х ст..
- •19. Австрійська революція 1848-49 рр. Та західна україна.
- •20. Генезис українського національного руху в першій половині х1х ст. “руська трійця”. Кирило-мефодіївське товариство.
- •21. Реформи в російській та австро-угорській імперіях
- •22. Структурно-економічні, соціально-класові та етнічні зміни в українському суспільстві доби капіталістичної модернізації (др.Половина х1х – поч. Хх ст.).
- •23. “Політизація” українського національного руху в російській імперії в останній чверті х1х – на поч. Хх ст.. Револю ційна українська партія.
- •24. Москвофільство, народовство та радикалізм у суспільному русі західної україни (50-80-і рр. Х1х ст.).
- •25. Українська центральна рада : ідеологія і тактика.
- •26. Утвердження радянсько-комуністичного режиму
- •27. Українські землі в складі Польщі, Румунії, Чехословаччини у 1920-30-ті роки.
- •28. Етапи входження України до складу срср і втрата незалежності (1919-1925 рр.)
- •2 Етап (грудень 1920 - грудень 1922) – формування договірної федерації.
- •3 Етап (грудень 1922 – травень 1925 р.) – утворення срср.
- •29. Неп в Україні: причини, появи, особливості, досягнення і прорахунки.
- •30. Соціально-економічні перетворення в Україні у 1920-х-30-х рр.: індустріалізація, колективізація та їх наслідки.
- •2. Зросла обороноздатність держави за рахунок галузей військово-промислового комплексу.
- •3. Ліквідовано безробіття.
- •4. Знизився життєвий рівень населення.
- •1 Період: 1929 – 1932 рр.
- •2 Період: 1933 – 1937 рр.
- •31. Політика коренізації в 20-30-ті рр.: суть, зміст, значення.
- •32.Формування тоталітаризму. Сталінізм і політико-ідеологічні процеси в усрр у 1930-х.
- •33. „Українське питання” напередодні та початковому етапі другої світової війни.
- •34. Україна в роки другої світової війни. Рух опору.
- •35. Повоєнна відбудова і розвиток України в 1945 – середині 1950-х років: основні тенденції та особливості.
- •36. Україна в період тимчасової лібералізації суспільно-політичного і економічного життя в срср (сер 50-сер 60-их рр)
- •37. Україна на порозі кризи: наростання застійних явищ в 60-х – середині 80-х років.
- •38. Дисидентський рух в Україні: загальні тенденції, особливості та специфіка.
- •39.Перебудова в Україні: сутність, періоди, особливості.
- •40. Проголошення суверенітету і незалежності України. Всеукраїнський референдум та вибори Президента.
- •41.Гетьманат і Директорія як історичні форми українського державотворення.
- •42. Державотворчі процеси в Україні в першій половині 90-х рр. Хх ст. Соціально-економічні та політичні проблеми на шляху розбудови української держави.
- •43. Формування та функціонування багатопартійності у сучасній Україні: основні етапи, характерні риси особливості.
- •2. Етап позапарламентського розвитку багатопартійності (1991-1998 рр.)
- •3. Етап формування парламентської багатопартійності (з 1998 р.)
- •44. Конституційний процес в Україні. Прийняття Конституції. Головні положення Конституції України ат зміни до неї.
- •46. Україна в світовому співтоваристві. Зовнішня політика держави основні тенденції розвитку.
- •45. Україна на сучасному етапі: тенденції політичного, соціально-економічного та культурного розвитку (1994-2006).
- •47. Давні держави у західних і південних слов’ян (іх-хіі ст.): суспільний устрій, християнізація, типологія державотворення та історичне значення.
- •48.Гуситська національно-релігійна війна: причини, періодизація, соціальний характер, програма, історичне значення. Сучасні наукові оцінки гуситського руху.
- •49. Формування станово-представницької монархії у Польщі (хіу-хуі ст.). Специфіка політичної та соціально-економічної моделі Речі Посполитої.
- •5.0.Московська держава у хуі – на початку хуіі ст.: концепція політичної влади, дві кризи державності, соціальні наслідки опричнини та смутного часу.
12. Виникнення українського козацтва та його роль в історії українського народу (XV - сер. XVII ст.)
У постійній виснажливій боротьбі зародилася і почала швидко розвиватися специфічна суспільна верства - козацтво. Колискою козацтва стала південна Україна, яка відігравала роль буфера між Кримським ханством та володіннями польських і литовських правителів, перебуваючи поза будь-яким політичним контролем і не маючи постійного населення.
Слово „козак” вперше вжито в „Таємній історії монголів” під 1240р. в значенні „самотня людина". У словнику половецької мови (1303р.) це слово трактується як „страж”, „конвоїр”. З'явившись у тюркській мові, слово „козак" в українського народу набуло значення особисто вільної, мужньої та хороброї людини, незалежної від офіційних властей, захисника України. Перші письмові згадки про козаків містять джерела XV ст., зокрема польського хроніста Мартина Бєльського (80-і рр.).
Наявність різноманітних наукових теорій щодо витоків і походження козацтва – хазарська, чорно-клобуцька-черкаська, болохівська, бродницька, татарська, уходницька, утікацька тощо–пояснюється неоднорідністю козацтва. Так, наприкінці XV-XVI ст. на українсько-татарському прикордонні знаходилося п'ять груп козаків: козаки-уходники, що займалися мисливством, рибальством, бджільництвом; міські козаки, що ходили в степ на промисли, або ж служили у заможних городян; південно-руські бояри - лицарі, що були основою козацьких загонів, оскільки створювалися для боротьби зі степовиками; прикордонна військово-промислова спільнота козаків - шляхтичів, які становили основну масу козацької старшини; збіглі селяни-козаки (голота), втікачі. Генезис козацтва поєднує руський і тюркський світи, землеробську і кочову цивілізації.
Питанням історії козацтва присв’ячена значна кількість досліджень науковців. Серед сучасних- В.Андрущенко, В.Федосов, В.Голобуцький, Г.Сергієнко, В. Щербак та інші.
Протягом XVI - XVII ст. козацтво перетворюється у впливову силу, як в Речі Посполитій, так і на міжнародній арені. У 1572 та 1578рр. відповідно 300 та 600 козаків були прийняті на державну військову службу, яких записували в реєстр. Реєстровці дістали від уряду Речі Посполитої право на окремий суд, звільнялися від податків, поборів, отримували земельні володіння, могли займатися промислами і торгівлею.
Запорізька Січ - це феномен та унікальне явище української історії. Вона стала військово-політичним центром і ядром державності українського народу. Дослідники назвали її „християнською козацькою республікою". Поява першої Січі пов'язана з іменем Дмитра Вишневецького, о. Хортиця, 1552-1556рр. Після Хортиці Січ по черзі знаходилася на о. Томаківці (60-і XVI СТ.-1593), р. Базавлук (1593 - 1638), Микитиному Розі (1638 - 1652)-звідки розпочав визвольну боротьбу Б. Хмельницький, р. Чортомлик (1652 -1709), яку вщент зруйнують за наказом Петра І, Кам'янська Січ, Олешківська Січ. Останньою на Запорожжі була Нова Січ(1734 - 1775) на р. Підпільній, а її кошовим отаманом - П. Калнишевський.
Своїм суспільним укладом, структурою, військовою організацією, писаними і неписаними законами, побутом і звичаями Січ не мала аналогів. Вона була зразком поєднання демократизму зі строгістю порядків і самодисципліни. Січ контролювала значні території, утримувала багатотисячну армію, адміністративний апарат. Запорожці мали символіку: прапори, гімн, герб. На центральній площі стояли церква, скарбниця, військовий арсенал, майстерні. Навколо них - курені-казарми. Козаки обирали свою старшину - гетьмана, кошового отамана, курінних отаманів шляхом вільного, демократичного голосування. Козаки виступили на чолі перших потужних повстань народних мас під проводом К. Косинського (1591-1593 рр.), С. Наливайка (1594-1596 рр.). У 1638р. польський уряд затвердив „ Ординацію Війська запорізького реєстрового", позбавивши козаків значних прав і свобод. Протягом 1638 -1647 рр. на теренах України не відбулося жодного значного повстання. Польська шляхта назвала цей період „золотим спокоєм". Отже, роль і місце козацтва полягає в тому, що вони боронили свій рідний край, суттєво гальмували процеси ополячення та окатоличення, зменшували тиск феодального гніту, сприяли накопиченню досвіду боротьби, служили прикладом для майбутніх поколінь борців за визволення народу , прискорювали формування національної самосвідомості.