- •1. Первіснообщинний лад - доба кам'яного віку, епоха міді-бронзи
- •2. Формування цивілізованого суспільства - доба раннього залізного віку на території України
- •3. Східні слов’яни в іу -на поч. Іх ст.: доба воєнно-політичних союзів і племінних княжінь. Полянська земля та заснування старокиївської династії.
- •4. Русь на початковому етапі державотворення: історіографія проблеми, фактори та причини консолідації, просторові координати. Діяльність київських князів у 60-х рр. Іх - першій половині х ст.
- •5. Держава та суспільство Київської Русі у середині х – першій чверті хі ст. Русь у системі міжнародних стосунків.
- •6. Християнізація Русі: літописні сюжети та їх науковий аналіз. Церковна організація. Цивілізаційне значення охрещення Давньоруської держави.
- •7. Внутрішня та зовнішня політика великокнязівської влади у період стабілізації та полі центризму Київської Русі (30-ті рр. Хі - перша третина хіі ст.).
- •8. Південно-Західна Русь у період феодальної роздробленості (40-і рр.XII – середина XIV ст.). Велике Галицько-Волинське князівство: етапи суспільно-політичного розвитку.
- •9. Монгольський фактор в руській історії: історіографія проблеми, сутність золотоординського іга та специфіка панування Золотої Орди на північно-західних і північно-східних руських землях.
- •10. Інкорпорація українських земель до складу Литви, Польщі та інших держав (сер. Хіу - сер. Хуі ст.)
- •11. Українські землі в складі Речі Посполитої: політичний та соціально-економічний розвиток ( сер. XVI - сер. XVII ст.)
- •12. Виникнення українського козацтва та його роль в історії українського народу (XV - сер. XVII ст.)
- •13. Українська національна революція (1648-1676рр.) та створення козацько-гетьманської держави.
- •14. Україна за часів гетьманування і. Мазепи. Посилення інкорпораційних процесів у складі Російської імперії (кінець XVII- 20-рр. XVIII ст.).
- •15. Спроби збереження та причини і фактори втрати української козацької державності у XVIII ст.
- •16. Культура україни в XIV – XVIII ст.
- •17. Політичний переустрій східної європи
- •18. Імперська національно-регіональна політика урядів росії та австрії на українських землях у пер. Пол. Х1х ст..
- •19. Австрійська революція 1848-49 рр. Та західна україна.
- •20. Генезис українського національного руху в першій половині х1х ст. “руська трійця”. Кирило-мефодіївське товариство.
- •21. Реформи в російській та австро-угорській імперіях
- •22. Структурно-економічні, соціально-класові та етнічні зміни в українському суспільстві доби капіталістичної модернізації (др.Половина х1х – поч. Хх ст.).
- •23. “Політизація” українського національного руху в російській імперії в останній чверті х1х – на поч. Хх ст.. Револю ційна українська партія.
- •24. Москвофільство, народовство та радикалізм у суспільному русі західної україни (50-80-і рр. Х1х ст.).
- •25. Українська центральна рада : ідеологія і тактика.
- •26. Утвердження радянсько-комуністичного режиму
- •27. Українські землі в складі Польщі, Румунії, Чехословаччини у 1920-30-ті роки.
- •28. Етапи входження України до складу срср і втрата незалежності (1919-1925 рр.)
- •2 Етап (грудень 1920 - грудень 1922) – формування договірної федерації.
- •3 Етап (грудень 1922 – травень 1925 р.) – утворення срср.
- •29. Неп в Україні: причини, появи, особливості, досягнення і прорахунки.
- •30. Соціально-економічні перетворення в Україні у 1920-х-30-х рр.: індустріалізація, колективізація та їх наслідки.
- •2. Зросла обороноздатність держави за рахунок галузей військово-промислового комплексу.
- •3. Ліквідовано безробіття.
- •4. Знизився життєвий рівень населення.
- •1 Період: 1929 – 1932 рр.
- •2 Період: 1933 – 1937 рр.
- •31. Політика коренізації в 20-30-ті рр.: суть, зміст, значення.
- •32.Формування тоталітаризму. Сталінізм і політико-ідеологічні процеси в усрр у 1930-х.
- •33. „Українське питання” напередодні та початковому етапі другої світової війни.
- •34. Україна в роки другої світової війни. Рух опору.
- •35. Повоєнна відбудова і розвиток України в 1945 – середині 1950-х років: основні тенденції та особливості.
- •36. Україна в період тимчасової лібералізації суспільно-політичного і економічного життя в срср (сер 50-сер 60-их рр)
- •37. Україна на порозі кризи: наростання застійних явищ в 60-х – середині 80-х років.
- •38. Дисидентський рух в Україні: загальні тенденції, особливості та специфіка.
- •39.Перебудова в Україні: сутність, періоди, особливості.
- •40. Проголошення суверенітету і незалежності України. Всеукраїнський референдум та вибори Президента.
- •41.Гетьманат і Директорія як історичні форми українського державотворення.
- •42. Державотворчі процеси в Україні в першій половині 90-х рр. Хх ст. Соціально-економічні та політичні проблеми на шляху розбудови української держави.
- •43. Формування та функціонування багатопартійності у сучасній Україні: основні етапи, характерні риси особливості.
- •2. Етап позапарламентського розвитку багатопартійності (1991-1998 рр.)
- •3. Етап формування парламентської багатопартійності (з 1998 р.)
- •44. Конституційний процес в Україні. Прийняття Конституції. Головні положення Конституції України ат зміни до неї.
- •46. Україна в світовому співтоваристві. Зовнішня політика держави основні тенденції розвитку.
- •45. Україна на сучасному етапі: тенденції політичного, соціально-економічного та культурного розвитку (1994-2006).
- •47. Давні держави у західних і південних слов’ян (іх-хіі ст.): суспільний устрій, християнізація, типологія державотворення та історичне значення.
- •48.Гуситська національно-релігійна війна: причини, періодизація, соціальний характер, програма, історичне значення. Сучасні наукові оцінки гуситського руху.
- •49. Формування станово-представницької монархії у Польщі (хіу-хуі ст.). Специфіка політичної та соціально-економічної моделі Речі Посполитої.
- •5.0.Московська держава у хуі – на початку хуіі ст.: концепція політичної влади, дві кризи державності, соціальні наслідки опричнини та смутного часу.
25. Українська центральна рада : ідеологія і тактика.
Організаційним центром консолідації тих політичних сил, які виступали за створення авторитетної й дієздатної влади в Україні мирним демократичним шляхом стала Українська Центральна Рада, яка була утворена на зборах української інтелігенції в Києві між 3-11 березня 1917 р. і проіснувала до кінця квітня 1918 р..Її незмінним головою був професор-історик М.Грушевський, який мав за плечима вже чималий досвід політичної діяльності як в Західній Україні, так і в самій Наддніпрянщині.
Партійно-політичну базу УЦР формували в основному три партії –українських соціал -демократів (УСДРП), українських есерів (УПСР) та соціалістів-федералістів (УПСФ).
Незважаючи на окремі програмні розходження, УСДРП, УПСР та УПСФ зуміли домо-витись між собою щодо пріоритетів загальнонаціональної політики – демократична,феде-ративна перебудова Росії в союзі з російською демократією, конституційне завершення цього процесу Всеросійськими Установчими Зборами, досягнення широкої національно- територіальної автономії України, внутрішні соціально-економічні реформи в ній спи-раючись на владу автономного парламенту й уряду. 1-м Універсалом УЦР (від 10 червня 1917 р.) проголошувалась автономія України, 111-м (від 20 листопада (7-го за ст.стилем)) визначалась її політична форма – Українська Народна Республіка (УНР) у добровільно-му, федеративному зв’язку з рештою частин Росії.
Таким чином, УЦР мусила діяти лише як громадське об’єднання, без якихось владних повноважень. Це потягло за собою доволі суперечливі наслідки.З одного боку, Рада уник-ла політичної відповідальності за діяльність все менш популярного Тимчасового уряду, могла поступово нарощувати свій масовий вплив, розбудовувати систему поширення цього впливу (мережу інструкторів- організаторів, Селянську спілку з її 15 тис. осеред-ків, більше 2 тис. “просвіт”, українські ради на фронтах і т.д.).
А після більшовицької революції в Петрограді (25-26 жовтня за ст.ст.) та створення Раднаркому в серйозну проблему для УЦР та Генерального Секретаріату В.Винниченка перетворилися й взаємовідносини з більшовиками та петроградським урядом.
Розчарування мас у політиці УЦР, їх перехід на нейтралістські, або й “пробільшовицькі” позиції, розвал українських частин дозволили більшовикам відносно швидко – наприк.січня 1918 р.– оволодіти переважною частиною української території, розчленувавши її на 5 державно- територіальних утво-рень (Кривдонбас, Одесько-Чорноморська республіка й т.п.).
Для подолання глибокої політичної кризи керівництво УЦР вдалося до політичних за-ходів у двох напрямках. По-перше, прискорення радикальних соціальних реформ (січневі закони про соціалізацію землі, про державний контроль над промисловістю, про 8-годин-ний робочий день та ін.). По-друге, до винесення конфлікту в Україні на міжнародний рі-вень, що потягло за собою й інтервенцію австро-німецького альянсу. Політичними підставами для цього стали ряд актів: проголошення незалежності УНР 1У Універсалом від 11 січня 1918 р., укладення сепаратного Брестського мирного договору з Четверним Союзом 9 лютого 1918 р. й офіційне звернення про допомогу регулярними військами Німеччини 13 лютого 1918 р.. Одночасно, керівництво УЦР привело до влади “пронімецький”уряд В.Голубовича. Однак, спроба суміщення в політиці УЦР двох складових – соціаль-них реформ та австро-німецької інтервенції - на ділі принесла наслідки, фатальні і для УЦР,і для українського народу.
Окупувавши на кінець квітня 1918 р. всю Україну, інтервенти ліквідували й сам режим УЦР, на їхнє переконання,- недієздатний в плані військово-економічної експлуатації України в інтересах союзників.