42. Російська держава і шведсько-російські відносини в оцінці густава-адольфа

Російська держава на початку XVII ст. перенесла тяжку для неї поль­сько-шведську інтервенцію і зв’язані з нею внутрішні потрясіння, які викликали тимчасове ослаблення її. Відстоюючи свої національні інтереси, Росія скоро знов була змушена відновити боротьбу з Польщею (Смоленська війна 1632 – 1634 pp.), яка була союзником Габсбурзької імперії. Польща, будучи основним противником Росії, лишалася в той же час і противником Швеції, з якою вона вела уперту боротьбу за узбережжя Балтійського моря. Густав-Адольф Шведський вчасно зрозумів марність спроб здобути завою­вання за рахунок Росії. Маючи намір на порозі Тридцятирічної війни роз­почати інтервенцію в Німеччині і розуміючи, що Польща продовжуй лишатися непримиренним противником Швеції, Густав-Адольф вирішив укласти союз з Росією. Цей союз з Росією покликаний був захистити шве­дів від нападу з боку Польщі і розв’язати їм руки для завоювання німець­кої території.

Не беручи безпосередньої участі в Тридцятирічній війні, Росія все ж вважалася її учасницею, бо відтягувала польські сили від протидіяння шведам. Ця обставина відбилася в тексті Вестфальського трактату, в якому «великий князь московський» згадується як союзник Швеції. Поданий нижче документ становить великий інтерес, бо, незважаючи на явну пере­оцінку воєнних успіхів Швеції, видатний полководець все ж змушений визнати могутність Росії, незважаючи на руйнівні результати недавньої інтервенції.

Промова густава-адольфа про мир з росією на шведському сеймі 1617 р.

Бог послав нам мир з росіянами, сила і могутність яких були колись страшні для всього світу.

Про хоробрість росіян можна судити з великої кількості під­корених ними народів: казанського, астраханського і сибірського. Турки не раз зазнали на собі їх силу, коли, наприклад, спробу­вали каналом з’єднати Волгу з Доном і звільнити Астрахань з-під влади московських царів.

Горді поляки, які з презирством ставляться до росіян, також не раз терпіли від них поразки і перемагали тільки під час вну­трішніх усобиць в Росії, діючи, як підступні і лукаві лисиці. Вторгшись в охоплену усобицями Росію, вони, як хижі звірі хазяйнували, все грабуючи і убиваючи; але як тільки росіяни об’єднались, поляки з ганьбою були вигнані з Москви, як со­баки. Добитися у такого могутнього народу такого славного миру [Столбовський мир між Росією і Швецією] можна було тільки з великої ласки божої. Тепер цей ворог відокремлений від нас озерами, ріками і болотами, через які йому не так-то легко буде проникнути до нас.

Росіяни – народ, силою якого не можна нехтувати. У москов­ського царя безліч багатих бояр, заможних селян і густо насе­лених міст. Він може виставити величезне військо. Так, Борис Годунов мав у своєму розпорядженні близько півтора мільйона чоловік. Пересуванню цих сил сприяють зручні водні шляхи: з Каспійського моря він за короткий час може перевести свої війська до Балтійського моря, так що для всіх своїх сусідів він однаково небезпечний і викликає немалий страх. Спираючись на таку силу, росіяни не переставали бути гордими і самовпевненими і не хотіли мати собі рівних. Перемога над таким народом повинна піднести у шведів мужність і довір’я до себе. Завдяки передачі шведам Івангорода, Яма, Копор’я, Нотебурга, Кексгольма ми цілком гарантовані і в Естляндії і в Фінляндії від усяких на­падів з боку росіян. Фінляндія відокремлена від Росії Ладозьким озером, яке шириною своєю дорівнює Балтійському морю між Швецією і Аландом. Як полякам, так і росіянам буде важко перескочити через цей струмочок. Та якби їм це і вдалося, то попереду їх чекали б ще дві фортеці – Нотебург і Кексгольм. Естляндію захищають Нарва і Івангород, озеро Пейпус і річка Нарва, яка впадає в нього. Із сходу Швецію відокремлюють від Росії непрохідні болота. На випадок майбутньої війни всі вигоди на боці шведів. Невою можна перевезти військо по Ладозькому озеру, Волховом – до самих воріт Новгорода... Без нашої волі російські купці не можуть показатися на Балтійському морі ні на одному човні. Крім цього, шведи тепер можуть керувати на свій розсуд нарвською торгівлею. До війни росіяни перешко­джали правильному ходу торгівлі, з-за чого між Швецією і Ро­сією відбувалося немало сутичок. Області, тепер уступлені шве­дам, дуже родючі, в них багато рік, багатих на рибу, багато лі­сів, повних дичини і пушних звірів, хутро і шкури яких високо ціняться. Вся ця багата російська торгівля тепер повинна про­ходити через наші руки, так що при новій митній організації доходи Швеції набагато збільшаться.