- •З «листа» космографа тосканеллі фернандо мартшесу, придворному короля альфонса V португальського (15 червня 1474 р.)
- •2. Капітуляція в санта фе – 17 квітня 1492 р.
- •3. З листа петра мартіра1 до борромео
- •4. З листа мартіра до графа тендільє
- •5. З листа мартіра до кардинала і віце-канцлера асканія сфорса
- •6. З листа мартіра до фернандо талабре, архієпископа гранадського
- •7. З листа мартіра до помпонія лето1
- •8. Із заповіту колумба (4 травня 1506 p.)
- •9. Тордесільясський договір між королями іспанії і португалії про поділ світу
- •Відкриття морського шляху в індію (1497 – 1499 рр.)
- •11. Угода з конкістадорами про відкриття і завоювання нових земель
- •Король і королева
- •12. Документ про «добровільне» визнання тубільцями влади іспанського короля
- •Рекерем’єнто, яке повинно оголошуватись жителям островів і материків моря-океану, ще не підкорених королю, нашому володареві
- •13. Відкриття тихого океану бальбоа
- •14. Капітуляція, укладена з ернандо де-магелланом і бакалавром луїсом фалеро про відкриття островів прянощів
- •15. Подорож магеллана
- •А) По Тихому океану
- •16. Записки діаса про мексіку
- •17. Августін де-сарате – «історія перу»
- •18. Франціско лопес де-гомара – «історія індій» королі і народи, які ведуть торгівлю прянощами
- •Лас касас – «про острів еспаньйола»
- •«Хожения за три моря» афанасія нікітіна
- •2. Із «записок о московііи» герберштейна
- •З «книги про московітське посольство» павла ювія
- •4. З листа датського короля фрідеріка II (1576 р.)
- •5. Уривок з листа пфальцграфа георга ганса до гросмейстера тевтонського ордену генріха V фон-бобенгаузена
- •6. З «сообщения фрэнсиса черри, одного из членов английской торговой компании в москве» (1587 р.)
- •8. З книги ісаака масси
- •9. З першої чолобитної семена дежньова (1662 р.)
- •10. З другої чолобитної семена дежньова від 23 вересня 1664 р.
- •11. З «подорожі» філіппа авріля
- •Економічний стан німеччини в кінці XV і на початку XVI ст.
- •3. Фуггери I карл V
- •5. Вигнання ганзейців з англії
- •Королівський декрет про вигнання
- •Соціальний устрій німеччини XV–XVI ст.
- •6. Дворянство, бюргерство і селянство в німеччині в епоху реформації
- •7.Німецьке рицарство в XVI ст.
- •10. В будинку фуггерів в аугсбургу
- •Пропонований уривок взято з «Визначних місцевостей» Ганса фон-Швеяніхена. Ганс фон-Швейніхен супроводив герцога Генріха XI Лігніцького під час його подорожей.
- •11. Німецькі ландскнехти в XVI столітті
- •12. Ландскнехти XVI – XVII ст.
- •Яскраво змальовують життя ландскнехтів накази герцога Юлія Брауншвейгського, особливо наказ від 28 березня 1584 p., з якого наводиться далі характерний уривок.
- •Німецькі гуманісти
- •З «похвального слова глупоти» (1467 – 1536 pp.)
- •14. З «листів темних людей» (1515 – 1517 pp.)
- •Є повний переклад «Листів» на російську мову, зроблений проф. Н.А. Куном; вид. 1-е, Москва, 1906, 2-ге – «Academia», 1935.
- •15. Ульріх фон-гуттен (1488 – 1523 pp.)
- •Вадіск, або римська тріада (1520 р.)
- •Реформація в німеччині
- •16 З автобіографічних спогадів лютера
- •17. З положень тецеля (1517 р.)
- •19. З 95 тез мартіна лютера
- •20. Лист мартіна лютера папі льву X (1518 р.)
- •21. З послання лютера імператорові і християнському дворянству німецької нації про поліпшення християнського стану (24 червня 1520 р.)
- •22. Лист лютера до спалатіна після відлучення від церкви (11 жовтня 1520 р.)
- •23 Вормський едикт (26 травня 1521 p.)
- •24. Ставлення мартіна лютера до томаса мюнцера
- •26. Погляд мюнцера на майнову нерівність і становище не імущих
- •27. Мюнцер про краще майбутнє і боротьбу за нього
- •28. Мюнцер про світську владу і організацію общин
- •29. Лист мюнцера мансфельдським рудокопам (травня 1525 р.)
- •30. Протестація двадцяти імперських чинів (19 квітня 1529 р.)
- •Селянська війна в німеччині
- •32. «Селянський черевик»
- •Походження «черевика», як він почався і чим він закінчився
- •33. Дванадцять статей
- •Слушні і справедливі головні статті всього селянства і захребетників (hyndersessen), духовних властей, якими вони себе вважають обтяженими
- •Стаття дев’ята
- •34. Лист-тези (artikelbrief)
- •37. Кельнська війна і лютер, «звернення з мирними пропозиціями» (квітень 1525 р.)
- •38. З памфлета лютера «проти розбійних і грабіжницьких зграй селян» (1525 р.)
- •39. Повчання лютера селянам тлумачення другозаконня1
- •42. Російська держава і шведсько-російські відносини в оцінці густава-адольфа
- •Промова густава-адольфа про мир з росією на шведському сеймі 1617 р.
- •43. Промова густава-адольфа на сеймі в оребро (січень 1617 р.)
- •44. Валленштейн і його армія
- •45. Звірства під час тридцятирічної війни
- •Уривок з романа німецького письменника XVII ст. Гріммельстауаена «Сімпліціссімус» (1668). Герой романа Ейлеишпігель описує розгром села, в якому він жив.
- •46. Наслідки тридцятирічної війни
- •47. Розорення німецької імперії під час тридцятирічної війни
- •48. Вестфальський мир. Мирний договір імператорсько-шведський, або оснабрюкський1
- •49. Мирний договір імператорсько-французький, або мюнстерський1
- •Франція в XVI ст.
- •Венеціанський посол мікеле суріано про францію XVI ст. (1561 р.)
- •2. Конкордат франціска і з папою львом х.
- •Велику раду (Париж, 24 липня 1527 р.)
- •5. Франсуа рабле «життя великого гаргантюа»
- •Як гаргантюа виховувався панократом так, що не гаяв ні години часу
- •6. Правила, які регулювали спосіб життя телемітів
- •8. Придворний турнір у франції в XVI ст.
- •Франція за генріха IV
- •11. Нантський едикт (13 квітня 1598 р.)
- •12. Нантський едикт і тулузький парламент
- •14. Королівська адміністрація і двір у франції,
- •Франція за рішельє
- •З «Політичного заповіту» Рішельє
- •17. Ставлення рішельє до дворянства з (Політичного заповіту» Рішельє
- •18. Ставлення рішельє до народу з «.Політичного заповіту» Рішельє
- •19. Едикт проти дуелей (лютий 1626 р.)
- •20. Королівська декларація про знесення замків (31 липня 1626 р.)
- •21.Утихомирення гугенотів
- •22. Едикт, який забороняє парламентам втручатися в державні справи і адміністрацію (лютий 1641 р.)
- •23. Донесення інтенданта юстиції де-вуайє д’аржансона (1 червня 1633 р.)
- •24. Доручення, дане інтендантові юстиції і фінансів вілльмонте (31 березня 1637 р.)
- •Зовнішня політика іспанської держави
- •1. Захоплення лісабона іспанцями
- •2. Оцінка іспанської політики єлизаветою англійською
- •3. Морський розбій англійців
- •4. Погані часи в новій іспанії
- •5. Напад англійців на кадікс
- •6. Папа дарує філіппу II корону англії і ірландії
- •7. Загибель «великої армади»
- •8. Золото з нової іспанії
- •Внутрішнє становище іспанії
- •9. З промови представника дворянства на кортесах 1538 p.
- •10. Іспанська фінансова політика
- •11. Напис на будинку севільської інквізиції (1524 р.)
- •12. Ауто-да-фе в севільї
- •13. Повстання в сарагосі
- •Страти в сарагоссі
- •Лист короля філшпа II генералові варгасу, командуючому кастільською армією
- •14. Занепад іспанії в кінці XVI 1 на початку XVII ст. З твору іспанського економіста дона Херонімо де-Устаріца «Теорія і практика торгівлі і мореплавання».
- •Заохочення і підтримки
- •Орден єзуїтів
- •1. Формула церковного прокляття
- •2. Із статуту «товариства ісуса»
- •3. З повчань ігнатія лойоли
- •IV. Про дисципліну і покору членів ордену
- •Буржуазна революція в нідерландах
- •1. Антверпен в XVI ст.
- •2. Продуктивність мануфактурної промисловості
- •5. Указ карла V про переслідування єретиків у нідерландах
- •6. Розправа над графом егмонтом і адміралом
- •Графом горном
- •Передсмертний лист графа Егмонта і страта його і графа
- •Горна становлять істотний інтерес.
- •Передсмертний лист графа егмонта філіпу II з брюсселя
- •Страта графів егмонта і горна в брюсселі
- •8. Формула повноважень, даних вільгельмом оранським людвігу нассауському для набору військ
- •19. Лист про пожертви, вручений вільгельмом оранським дітріху сонуа
- •10. Уривок з «промови»
- •11. Ставлення герцога альби до «кривавої ради»
- •Уривок з листа герцога альби королю філіпу II
- •12. Донесення альби філіппу II про облогу гарлема
- •13. Циркуляр герцога альби, виданий в утрехті (26 липня 1573 р.)
- •14. Лист герцога альби філіпу II (1573 р.)
- •15. Французька інтервенція в нідерланди
- •16. Ставлення англії до подій нідерландської революції
- •17. Заява «меншості» на асамблеї генеральних штатів у дельфті в 1576 р.
- •18. Оголошення вільгельма оранського поза законом (15 березня 1580 р.)
- •19. «Захист» вільгельма оранського (1580 р.)
- •20. Іконоборство в бельгії
- •Заборона католицизму в антверпені
- •21. Убивство вільгельма оранського
- •22. Гентське втихомирення (8 листопада 1576 р.)
- •В тексті цього акта 26 параграфів. Тут подано в скороченому
- •Вигляді тільки найважливіші з них. Текст взято з анонімної Histoire
- •Generate des Provinces Unies, t. V, Paris 1760, pp. 396–398.
- •23. Утрехтська унія
- •24. Томас мен про голландію XVII ст. (1664 р.)
- •25. Голландія стає колоніальною державою
- •6) Донесення фірмі Фуггер від 22 жовтня 1559 p. З Антверпена
- •Соціально-економічний розвиток англії в XVI – XVII ст. Обгороджування в англії XVI ст. Аграрний рух
- •1. Акт проти руйнування сіл (1489 р.)
- •Грамота про призначення комісії для розслідування обгороджування (1517 р.)
- •3. Томас мор про аграрну революцію XVI ст.
- •4. Скарга копігольдерів1 на обгороджування, виселення
- •6. Уривок з проповіді XVII століття
- •7. Вимоги селян, які повстали під проводом кета1 (1549 р.)
- •8. Акт про покарання для бродяг і впертих жебраків (1597 р.)
- •Промисловість і зовнішня торгівля
- •10. Опис централізованої мануфактури кінця XVI ст.
- •11. Мануфактура і торговий капітал у
- •5. Сатира на повинності і утискування селян у польщі
- •6. Селянське повстання олександра костки наперського в краківській землі (1651 р.)
- •Політичне життя польщі
- •7. Люблінська унія (1569 р.)
- •18 Польський історик длугош про вимоги шляхти (1454 р.)
- •9. Нешавські статути
- •10. Викриття і пророкування скарги
- •11. Влада короля в польщі (1573 – 1795 pp.)
- •Наводимо уривок з твору Станіслава Конарського «Про дійсну форму наради», виданого в 1760–1763 pp. Автор критикує устрій Польщі! вимагає реформ (взято з «Teksty zrodlowe», 42, стор. 32).
- •13. Liberum veto в польщі
- •1. Бідність візантійських імператорів в оцінці історика нікіфора григори
- •2. Падіння константинополя з оцінок сучасників
- •4. Турецький історик саад-ад-дш про взяття константинополя (29 травня 1453 р.)
- •5. Лист турецького султана сулеймана і пишного до короля франціска і (1526 p.).
- •6. Морський бій під лепанто (7 жовтня 1571 p.).
- •7. Турки під віднем в 1683 р.
- •1. Послання старця філофея до великого князя василя III
- •Послання старця філофея до великого князя василя івановича
- •2. Проект івана грозного про розвиток російської торгівлі (1557 р.) Опублікований д. Цветаввим. «Русский Вестник», 1885, червень, стор.840–841
- •3. Рюссов. Взяття нарви російськими військами (1558 p.)
- •4. Грамота жителям данціга (17 травня 1558 р.)
- •5. Рюссов. Про загибель торгівлі міста ревеля
- •6. Відписка нарвського воєводи в ревель з вимогою припинити затримку суден, які йдуть до нарви (26 жовтня 1565 р.)
- •7. З листування російських купців про свої торговельні справи (1566 p.)
- •8. З листування івана грозного з англійською королевою єлизаветою про англійську торгівлю в росії (1581–1582 р.)
- •9. Депеша французького агента про польську інтервенцію в російську державу
- •10. Облога смоленська польськими військами (1609–1611 pp.)
- •11. Грамота російського уряду датському королю христіану IV (29 січня 1631 р.)
- •12. Чолобитна царю олексію михайловичу російських торговельних людей про утиски іноземців (1646 p.)
- •13. Новоторговий статут (1667 p.).
- •15. Кільбургер про торговельні можливості російської держави і російські ринки
- •16. Я. Рейтенфельс про експорт і імпорт росії
- •17. А. Мейєрберг про російських дипломатів (1661 p.).
- •18. Г. Котошихін про дипломатичну службу в російській державі в XVII ст.
- •19. Андрусовське перемир’я між росією і польщею (30 січня 1667 p.). Полное собрание законов, Собрание первое, т. І, спв, 1830, № 398
- •20. Я. Рейтенфельс про російське військо Рейтенфелъс я. Сказания..., м, 1906, стар. 124–129
12. Ландскнехти XVI – XVII ст.
(Із сучасного офіціального відзиву)
Яскраво змальовують життя ландскнехтів накази герцога Юлія Брауншвейгського, особливо наказ від 28 березня 1584 p., з якого наводиться далі характерний уривок.
Ми довідалися з вірогідного джерела, що деякі зухвалі негідники видають себе за ландскнехтів, не зробивши жодного воєнного походу, не бачивши навіть, як майорять у полі військові прапори; а насправді це гультяї, учні міських ремісників, які не мають охоти працювати, вештаються, відбирають у людей їх майно, чинять всілякі бешкети. Від деякого часу вони бродяжать, особливо в селах, і створюють нашим бідним підданим нестерпну нужду і тягар. Вони зважуються, прийшовши до двору і побачивши, що він замкнений, виламувати ворота і хвіртки. Коли ж вони входять у двір і бачать, що будинок замкнений, то вони не задовольняються тим, що захоплять [у дворі] скільки хто може, але виламують двері, докладають всіх сил і засобів, щоб відчинити будинок, розбивають ящики і скрині, – беруть звідти все, що їм до вподоби, навіть, коли немає дома господаря, – самі витягають з димаря м’ясо і ковбаси, ловлять курей і взагалі нічого не залишають. Коли ж їм не дають відразу всього, чого вони вимагають, то вони жінкам, дівчаткам, слугам, навіть
самому господарю приставляють рушницю до грудей і стріляють в них; через це їм дають все, чого вони вимагають. До того ж хватаючи однією рукою майно, другою вони дають ляпаса на знак подяки; коли ж подадуть бідним людям що-небудь через тин або ворота, вони колють їм руки і ноги, і взагалі так бешкетують, що майже жодний господар, який хотів би піти з слугами на роботу, не може залишити жінку і дітей самих у дворі.
Німецькі гуманісти
13. ЕРАЗМ РОТТЕРДАМСЬКИЙ.
З «похвального слова глупоти» (1467 – 1536 pp.)
Дозідерій Еразм, прозваний за місцем свого народження Роттердамським, – видатний німецький гуманіст, філолог-класик і богослов, знавець латинської і грецької мов, на яких він писав краще, ніж на німецькій, був разом з тим і найдотепнішим публіцистом-сатириком, який дав у своєму творі «Похвала глупоти» (вперше видана в Парижі в 1509 р.) сатиру на сучасне йому європейське суспільство. Особливо дісталося в його книзі католицькій церкві та її представникам. «Похвала глупоти» перекладена повністю на російську мову. Див. перекл. проф. Ардашева. Юр’єв, 1900, вид. 3-е, Київ, 1910, вид. «Academia», Москва, 1934.
а) Глупота виголошує промову
Що б там не говорили про мене, – адже мені відомо, якої поганої думки про глупоту навіть чистісінькі дурні; в усякому разі я заявляю, що саме я – і тільки я – джерело всіляких веселощів і для богів і для людей. І ось вам разючий доказ цьому. Досить було мені вийти на кафедру перед цими багатолюдними зборами, як вмить всі обличчя засяяли веселою посмішкою, вмить всі обличчя подалися вперед, вмить в аудиторії пролунав ваш веселий і співчутливий сміх. Знаєте, от як у людини обличчя мимоволі світиться радісною посмішкою на світанку, коли сонце ледве показало з-за горизонту свій золотий лик, аб0 дивлячись на оновлену після суворої зими під ніжний подув весняних вітерців природу, що наче помолодшала, – ось саме так вмить змінився у всіх вас вираз обличчя, тільки-но я з’явилась перед вами.
Я, розуміється, за ніщо маю тих розумників, що готові атестувати ідіотом і нахабою кожного, хто сам себе вихваляє. По-їхньому, це безглуздя себе вихваляти; і нехай безглуздя, аби тільки не було в цьому нічого ганебного. А по-моєму, так немає нічого природнішого за те, щоб глупота виступала сама глашатаєм своїх похвал, щоб вона стала «сама своєю власною флейтою», як говорить грецьке прислів’я. Кому, справді, краще змалювати мене, як не мені самій. Коли тільки, звичайно, не припускати, що хто-небудь знає мене більше, ніж я сама.
Мені здається, в усякому разі, що я роблю куди скромніше,, ніж багато сильних і мудрих світу. Вони, бачите, скромні. Хвалити себе? Фе! О ні, вони краще наймуть якого-небудь ритора, або пустомолота-віршомаза, щоб послухати за гроші похвали самим собі, тобто брехню несосвітенну. Полюбуйтесь тепер на цього скромника, як він, наче пава, віялом розпускає хвіст і настовбурчує пір’я, тимчасом як той безсоромний підлабузник прирівнює найнікчемнішу людину до богів, виставляє зразком всіляких доброчесностей суб’єкта, якому до них так само далеко, як альфі до омеги, вбирає ворону в павине пір’я, старається, як говорили греки, вибілити ефіопа і зробити з мухи слона. Нарешті, я хочу застосувати на ділі поширене прислів’я: «Як не похвалити себе, коли ніхто інший тебе не хвалить».
Не знаю, справді, з чого дивуватися – чи з невдячності людей, чи з їх лінощів: всі вони, власне, дуже мене пестять і на кожному кроці відчувають мої благодіяння, і все ж не знайшлося протягом стількох століть ні одного, хто б у подячній промові віддав хвалу глупоті.
Свою промову я буду виголошувати експромтом, без попередньої підготовки – тим правдивішою вона буде.
б) Походження богині глупоти
Коли ви спитаєте, де я народилась, – бо в наші дні благородство залежить насамперед від того, де почувся твій перший немовлячий крик, – то я відповім, що не на мандрівному Делосі і не на бурхливому морі, і не в затишній печері народилась я, а на тих Щасливих островах, де все росте несіяне і не оране. Там немає ні праці, ні старості, ні хвороби, там на полях не побачиш цибулі і бобів і тому подібної погані, але скрізь твої очі і нюх тішать панацея, непента, амарант, амврозія, лотоси, троянди, фіалки, гіацинти, достойні садів Адоніса. Народжена серед цих втіх, не з плачем увійшла я в життя, але весело сміялась на руках у матері...
в) Люди, які чваняться благородством свого походження
Хоч як спішу, я не можу, проте, обійти мовчанням тих, які хоч і не відрізняються нічим від найпослідущого пройдисвіта, але чваняться благородством свого походження. Один веде свій рід від Енея, другий – від Брута, третій – від Артура. Скрізь виставляють вони розкішні скульптури своїх предків, лічать прадідів і пращурів, згадують старовинні фамільні прізвиська, хоч самі недалеко пішли від безсловесних ідолів... Є й такі дурні, які готові прирівняти цих родовитих скотів до богів,
г) Богослови
Щодо богословів, то, може, краще було б обійти тут мовчанням, не чіпати цього смердючого… не торкатися цієї отруйної рослини. Люди цієї породи дуже делікатні і дразливі. Так і дивись, що накинуться вони на мене з сотнею своїх висновків і зажадають відречення від моїх слів, а коли я відмовлюсь, вмить оголосять мене єретичкою. Бо ж вони звикли страхати цими громами кожного, хто їм не до вподоби... Довільно вони тлумачать і пояснюють найприхованіші таємниці, їм відомо, за яким планом створений і побудований світ, по яких капа так розбещуючий вплив первородного гріха поширюється на пізнє потомство... Ось і інші питання, достойні знаменитих і великих богословів. Вони негайно оживають, як тільки мова зайде про що-небудь в цьому роді. Саме в яку мить відбулося народження бога? Чи є синівство Христа одноразовим чи багаторазовим? Чи можна припустити і довести, нібито бог-отець зненавидів сина? Чи може бог перетворитися в жінку, диявола, осла, гарбуз або камінь? Якби він справді перетворився в гарбуз, чи міг би цей гарбуз проповідувати, творити чудеса, бути розіп’ятим? Що сталося б, якби святий Петро відправив обідню в той час, коли тіло христове висіло на хресті? Чи можна сказати, що Христос залишався ще тоді людиною ? Чи дозволенно їсти й пити після неділі ? Бо ці панове наперед хочуть забезпечити себе від голоду і спраги на тому світі.
Одна з їх істин говорить, що зарізати тисячу чоловік не такий тяжкий злочин, як полагодити бідному черевик у неділю, і що краще допустити загибель світу з усіма його потрухами, ніж хоч трохи збрехати. Всі ці архібезглузді тонкощі стають ще дурнішими внаслідок великої кількості напрямів, які існують серед схоластиків, так що легше вибратися з лабіринта, ніж з сітей реалістів, номіналістів, фомістів, альбертистів, оккамістів, скотистів та ін., бо я називаю тут не всі їх секти, а тільки головні.
д) Монахи
До богословів своїм добробутом найближчі так звані в народі благочестиві монахи-пустинножителі, хоч це прізвисько но дуже-то їм личить, оскільки більшість їх далека від усякого благочестя і ніхто частіше їх не попадається нам назустріч в усіх людних місцях. Не знаю, хто був би нещасніший за монаха, якби я [богиня глупоти] не приходила їм на допомогу такими багатьма способами.
Таким чином, читаючи в церквах ослячими голосами розмічені, але незрозумілі їм псалми, вони переконані, що приносять цим велику втіху святим. Інші з них вихваляються своєю неохайністю і жебранням і, голосно мимрячи, вимагають милостині біля дверей. Настирливим натовпом оточують вони готелі, повозки і кораблі, завдаючи немалих збитків для інших жебраків. Своїм брудом, неуцтвом, грубістю і безсоромністю ці милі люди, як вони самі кажуть, беруть взори з апостолів. Приємно бачити, як все у них робиться за статутом, наче за математичною таблицею, і відступити від статуту значить, на їх думку, согрішити. Передбачено раз назавжди, скільки вузликів повинен носити монах на своєму черевику, якого кольору повинен бути його пояс, які зовнішні прикмети повинен мати його одяг, з якої тканини слід його шити, якого покрою капюшон і т.д. І все ж, набравшись всіх цих дурниць, вони не тільки ставлять себе безмірно вище людей світських, але й один до одного ставляться з презирством і, давши обітницю апостольської любові, заводять цілі трагедії з приводу трохи не так підперезаної або темнішої ряси.
Більшість їх надає такого значення виконанню своїх обрядів і статутів, що і царство небесне вважає не цілком достатньою для себе нагородою, їм і на думку не спадає, що Христос, чого доброго, не зверне на все це ніякої уваги, а зажадає тільки звіту про виконання єдиної своєї заповіді – любові до ближнього. Тимчасом з чим стануть перед Христом ці люди в день останнього суду? Один покаже йому своє черево, розтягнуте рибою всіх сортів і видів; другий вивалить сотню пудів псалмів; третій почне перелічувати міріади постів і пошлеться при цьому на свій шлунок, який стільки разів рискував лопнути від розговіння після кожного посту; четвертий витягне таку гору обрядів, що ними можна було б навантажити сім купецьких суден; п’ятий вихвалятиметься, що протягом 60 років ні разу не доторкнувся до грошей інакше, як надівши попереду на руки подвійну рукавичку; шостий принесе свій плащ, такий брудний і масний від поту, що найпослідущий бурлак не захотів би надіти його; сьомий пошлеться на те, що він 60 років прожив, як губка, не рушивши з місця; восьмий принесе з собою хрипоту, нажиту ретельними співами; дев’ятий – сплячку, до якої призвичаївся в самітному житті; десятий – заціпенілий від довгого мовчання язик. А-як обірве Христос цей безконечний потік хвастощів та як скаже: «Звідки цей новий рід іудеїв? Єдиний закон визнаю я істинним моїм, але якраз про нього я досі ні слова не чую. А тим часом відкрито, без всякої алегорії або притчі, обіцяв я в свій час спадщину батька мого – не капюшонам, не молитвослів’ям, не постам, а ділам любові. Не хочу я знати людей, які надто добре знають свої подвиги. Ці люди, які хочуть здаватися святішими ва мене, можуть, якщо угодно, зайняти небо абраксазіїв1, або. нехай накажуть збудувати собі нове небо тим, хто свої статути ставив вище моїх заповідей». Якими очима, гадаєте ви, подивляться вони один на одного, коли вислухають ці грізні слова і побачать, що віддано перевагу перед ними бурлакам і візникам.
е) Німецькі князі та їх придворні
Тепер уявіть собі – бо ж такими іноді вони і бувають в дійсності – людину, неука в законах, яка до громадських інтересів не тільки байдужа, але мало не ворожа, дбає тільки про свої особисті вигоди, цілком віддана втіхам, ненависника всякої науки, свободи і правди, людину, яка найменше думає про благо держави і все вимірює своєю сваволею і особистою вигодою. Надіньте тепер на цю людину... золотий ланцюг – символ гармонічного сполучення всіх доброчесностей, потім покладіть їй на голову оздоблену дорогоцінним камінням корону – наочне нагадування про те, що її носій повинен бути попереду всіх своїм геройством і всякими доблестями. Дайте цій людині також скіпетр – символ справедливості і душевної прямоти. Одягніть її, нарешті, в порфіру – символ особливої любові до держави. Якби тепер князь захотів порівняти ці символічні знаки свого титулу із своїм життям, то гадаю, що йому дійсно стало б соромно свого власного вбрання: він відчув би в душі велику тривогу, щоб якийсь жартівник не підняв на сміх все це урочисте вбрання. Чи треба говорити про придворних ? Я не знаю нічого продажнішого, підлішого, безсоромнішого і мерзеннішого за цих тварюк, які, проте, хочуть, щоб на них дивилися, як на найперших серед людей. В одному тільки відношенні вони безумовно скромні: вони задовольняються тим, що прикрашають свою особу золотом, дорогоцінним камінням, пурпуром та іншими зовнішніми знаками доброчесності і мудрості, а здійснювати всі ці прекрасні речі великодушно полишають іншим.
Вони аж надто щасливі, що можуть запросто розмовляти з государем, що можуть сказати вдалий комплімент і де треба вставляти в свої звернення шанобливі титули «світлості», «високості», «превосходительства». До того ж вони так уміють надушитися і з яким тактом говорити найдобірніші лестощі!
Спить наш вельможа до півдня. Найманий піп чекає, поки він прокинеться, щоб тут же, коли вельможа ще потягуватиметься в постелі, пробурмотати ранкову молитву. З постелі – до столу снідати. Ледве закінчили снідати – обідати. Потім – гра в кості, в шашки, биття в заставу, скоморохи, забави, блазенство. Одна або дві закуски під час перерви. А тоді – знов до столу: вечеря, після якої починається добра пиятика. В такому безтурботному і легковажному житті минають години за годинами, дні за днями, місяці за місяцями, роки за роками, віки за віками. Для мене [богині глупоти] справжня втіха – милуватися торжествуючим самовдоволенням цих людей...
є) Папи і духовенство
Папи, кардинали, єпископи з усієї сили стараються не відстати від князів і вельмож, а по можливості і заткнути їх за пояс. А верховні первосвященики, які займають місце самого Христа? Якби вони в свою чергу також спробували наслідувати його життя, тобто його бідність, його труди, його вчення, його страждання, його презирство до життя, та якби до того ж поміркували про значення свого титулу «папи», тобто отця і найсвятішого, – то скажіть, що було б прикрішим за становище папи ? І хто став би ціною всього свого добра добиватися цього місця? Хто, купивши його, став би відстоювати його мечем, отрутою, всякого роду насильством? Скільки вигід втратив би папський престол, якби сюди дістала доступ мудрість. Мудрість, сказала я... Що кажу я – мудрість, та хоч би дрібок тієї солі, про яку говорить Христос. Що стало б тоді з усіма цими багатствами, з усіма цими перемогами, з усіма цими чинами, з усіма цими диспенсаціями, поборами, індульгенціями, кіньми, мулами, телохранителями... А що стало б тоді з усією цією масою папських секретарів, писарів, нотаріусів, адвокатів, діловодів, секретарів, мулятників, конюхів, міняйл? – Адже всій цій багатоголовій, тисячоголовій юрбі, яка розоряє – чи то пак – прикрашає римський престол, довелося б помирати з голоду... Тепер, навпаки, всі труди полишаються Петру і Павлу: адже у них є досить вільного часу... Для себе папи зате залишають весь блиск і всі втіхи. При моїй доброзичливій допомозі нікому так привільно і спокійно не живеться на світі, як саме папам. Вони впевнені, що, титулуючись найблаженнішими і найсвятішими, роздаючи однією рукою благословення, другою – прокляття і розігруючи в пишних церемоніях у своєму містичному і майже театральному вбранні роль єпископів, вони віддають усе належне Христу.
Творити чудеса. Яка це застаріла, старомодна річ! Та й не для теперішніх воно часів. Повчати народ? Занадто важка праця. Тлумачити святе письмо? Що за схоластика! Молитись? Непродуктивна витрата часу! Проливати сльози? Що за баб’яча сентиментальність! Жити в бідності? Некомфортабельно!...
1 Абраксазіями називалися послідовники однієї грецької секти, яка між іншим навчала про існування 365 небес.