3. Томас мор про аграрну революцію XVI ст.

Томас Мор (1478 – 1535) гуманіст автор «Утопії», опублікованої латинською мовою в 1516 р. Потім Мор був канц­лером Генріха VIII (1529 – 1532), але за не-співчуття реформації був усунутий королем з посади, ув’язнений в тюрму і страчений.

Ваші вівці, звичайно такі лагідні, задоволені дуже малим, тепер, кажуть, стали такі ненажерливі і невгамовні, що поїдають навіть людей, розоряють і спустошують поля, будинки і міста. Саме в усіх тих частинах королівства, де добувається більш тон­ка і тому більш коштовна вовна, знатні аристократи і навіть деякі абати¹, люди святі, не задовольняються тими щорічними доходами і процентами, які звичайно наростали від маєтків у їх предків; не задовольняються тим, що їх бездільне і розкішне життя не дає ніякої користі суспільству, а, можливо, навіть і шкодить йому. Так ось, у своїх маєтках вони не лишають нічого для ріллі, відводять усе під пасовища, зносять будинки, руйнують міста, залишаючи храми тільки для свинячих стійл. Ці шановні люди перетворюють в пустиню всі селища і кожну п’ядь оброб­леної землі, начебто і без того у вас мало її втрачається під заго­нами для дичини і звіринцями.

«Отак і трапляється, що жадний і ненаситний обжера, справ­жня чума своєї батьківщини, збирає у своїх руках тисячі акрів землі і обгороджує їх тином, або парканом, або своїми насиль­ствами і утисками доводить власників до того, що вони змушені продати все своє майно. Тим чи іншим способом, не києм, то па­лицею, дошкуляють їм, і вони, нарешті, змушені виселитись – ці бідні, прості, нещасні люди! Мужчини і женщини, чоловіки і жінки, сироти і вдови, доведені до відчаю матері з немовля­тами, всі домочадці, бідні на засоби до життя, але численні, тому що землеробство вимагало багато робочих рук. Вени бредуть геть, кажу я, покидають свої рідні місця, до яких вони звикли, і ніде не знаходять притулку. Продаж всіх домашніх речей, хоч і невеликої цінності, міг би за інших умов дати їм деяку допо­могу, але раптом викинуті на вулицю, вони змушені продавати майно за безцінь. І коли ці нещасні, змушені поневірятися, ви­тратили все до останньої копійки, то скажіть, бога ради, що ж їм лишається робити, як не красти ? Але тоді їх вішають по всій формі закону. Чи просити милостиню? Але тоді їх ув’язнюють в тюрму як бродяг за те, що вони тиняються без діла: їх обвину­вачують у неробстві, – їх, кому ні одна душа не хоче дати роботи, хоч би як наполегливо вони її добивались»².

¹ Абат – настоятель монастиря.

² Останній абзац Маркс цитує в «Капіталі», т. І, 1952, стор. 734–735.

4. Скарга копігольдерів1 на обгороджування, виселення

ТА ІНШІ УТИСКИ З БОКУ НОВИХ ЗЕМЛЕВАСНИКІВ СЕКУЛЯРИЗОВАНОГО МОНАСТИРЯ СІОН²

Його високопревосходительній високості королю. Принижено і з слізьми оголошуємо і скаржимось вашій високості ми, ваші бідні піддані і щоденні молитвеники, Джон Бун, Томас Холл, Джон Юнг, Томас Юнг, Роберт Бенетт, Джон Атфільд та інші вашої милості бідні піддані, що живуть у манорі Еккльсден, в частині, яка називається Уестангмерінг, у вашому графстві Сессекс³: ваші вищезгадані бідні піддані і їх предки та їх поперед­ники по володінню були держателями по копії протоколу курії і за звичаєм вищезгаданого манору, завжди жили в межах даної сеньйорії з давніх-давен мирно і спокійно і безперешкодно кори­стувалися цими держаннями, згідно з звичаєм цього манору. Але недавно один есквайр ⁵, на ім’я Джон Помер з Уестангмерінгу, придбав у володіння цей манор від вашої високості шляхом об­міну і під цим приводом злочинно утискує, тривожить і турбує ваших бідних підданих, копігольдерів цього манору, всупереч вся­кій справедливості і звичаєві цього манору, як сказано нижче. По-перше, цей Джон Помер, будучи людиною дуже сильною, негайно після першого свого вступу у володіння майором, шляхом здир­ства і насильства відібрав у згаданих вище ваших бідних підда­них їх пасовища, які вони тримають по копії, і обгородив, і недавно ці пасовища разом з іншими землями відокремив огорожею, виділивши їх для своєї власної користі і вигоди.

І через короткий час після цього згаданий вище Джон Помер, не задовольняючись усім цим, у своїй жорстокості, підступності і пожадливості не­законно, силою і проти їх волі відібрав у ваших бідних підданих їх житла, землі, держання і фруктові сади, розорив і зруйнував деякі з їх будинків і балки віддав на сторону, а кілька будинків спалив, і декого з ваших бідних підданих силоміць вигнав з цієї сеньйорії. Далі вищезгаданий Помер насильствено примусив декого з ваших бідних підданих узяти замість їх земель інші в інших місцях на його розсуд; це були гірші землі і не могли зрівнятися з старими ні якістю, ні числом акрів, і власницькі права на них були неясні. А декому з ваших бідних підданих він і зовсім не призначив ні земель, ні інших відшкодувань, що привело до їх зубожіння і крайнього розорення. А тих з ваших підданих, які не захотіли підкоритися сваволі і здирствам цього Джона Номера, цей самий Джон, разом із своїми слугами та ін­шими злочинними особами, числом до семи і більше, озброєними мечами, палками та іншою зброєю, протизаконне і насильствено оточив в їх будинках і погрожував посадити їх в тюрму; і ваші бідні піддані, побачивши його лихі наміри, щоб врятувати своє життя, замикали перед ним свої двері і не сміли від страху та рис­ку загинути виходити з хати. І тоді цей Джон Помер із своїми слугами та прихильниками насильствено і протизаконно зламав двері ваших бідних підданих, не звертаючи уваги на крики та жалібний плач їх дружин та дітей і на подив прохожих, які йшли на ринок, і мав намір кинути в тюрму, побити, покалічити і вбити ваших бідних підданих; і деякі з них при цьому від його жорсто­кого поводження і поведінки при відбиранні і у них копій на якийсь час збожеволіли. І Маргарита, дружина Роберта Бенетта, й інші, будучи дуже перелякані, жалібно спитали у цього Джона Номера: «В ім’я бога і Христа, сер, що це значить? Чому ви так жорстоко поводитеся з нами, бідним народом?».

На це Джон Помер, відповів цій Маргарит! в присутності вищезгаданого Роберта – Бенетта й інших осіб так: «Хіба ви не знаєте, що його ми­лість король зруйнував усі будинки монахів, жебрущої братії і монахинь? Тому тепер настав час нам, джентльменам, зруйну­вати будинки таких бездільних жебраків, як ви». І крім того, Джон Помер попередив усіх держателів, які жили в цій сеньйорії на вулиці, найближчій до моря, щоб вони швидше очистили свої землі і держання. Місцевість, де раніше жило багато всякого люду, здатного добре служити вашій милості і відбивати в разі потреби ворогів вашої милості, тепер через викладену вище причину майже пуста і незаселена, що дуже ослабило береги ва­шої милості понад тамтешнім морем. І це приведе до крайнього розорення і зубожіння ваших бідних підданих, їх дружин і дітей на вічні часи, якщо тільки ваша наймилостивіша доброта, милосердя, прихильність і співчуття не будуть звернені на них незабаром і їм виявлені. І, далі, ваші згадані бідні піддані, чекаючи небезпек-для свого життя від цього Джона Номера, його слуг і прихиль­ників, не зважуються повернутися додому на свою сторону, не діставши від вас наймилостивішої і швидкої допомоги в цій спра­ві, бо Джон Помер і його слуги вчинили бійку і побили чоловіків,, жінок та дітей, які живуть у цій сеньйорії і які насмілювалися говорити проти цих кривд, несправедливостей і здирств, ним учи­нених, як було сказано вище. Через це, а також через те, що Джон Помер – людина великого багатства і впливу і до того ж цілком пройнята жорстокістю й злобою, а ваші бідні піддані – бідні люди і не можуть за себе постояти, і дуже бояться за своє життя, не кажучи про втрату їх злиденного майна, нехай буде угодно вашій високопревосходительній високості, милостиво взяв­ши до уваги все викладене вище, розпорядитися послати Джону Номеру вашу всемилостивішу грамоту «Sub poena»⁵, наказавши йому в силу її негайно після одержання і прочитання її особи­сто стати перед вашої милості високошановною радою Зоряної палати⁶ і відповідати на цю скаргу, і надалі додержуватись тих наказів, які дасть ваша високошановна рада для виправлення цього.

¹ Копігольдеpи – «держателі по копії»; так називалися в Анг­лії селяни, що володіли довічно або спадково земельними ділянками, вер­ховним власником яких був поміщик – лорд манору. Копігольд – дер­жання на звичаєвому праві – утворився з кріпосного віланського держання.

² Сіон – великий жіночий монастир у Лондоні, який володів ря­дом маєтків у різних графствах.

³ Приморське графство на південному сході Англії.

⁴ Есквайр, або сквайр (буквально «зброєносець») – титул дво­рянина, який не мав ще рицарського звання.

⁵ Наказ з’явитись до королівського суду в тижневий строк під страхом покарання.

⁶ Зоряна палата – найвищий королівський трибунал, який виник за часів Генріха VII для боротьби з феодальною знаттю.

5. УРИВОК З ПАМФЛЕТА XVI ст.

До цього часу нам потрібні були собаки для охорони овець, – але краще б цих овець поїли лисиці, бо від них гинуть цілі міста і села, загине і вся держава.