- •З «листа» космографа тосканеллі фернандо мартшесу, придворному короля альфонса V португальського (15 червня 1474 р.)
- •2. Капітуляція в санта фе – 17 квітня 1492 р.
- •3. З листа петра мартіра1 до борромео
- •4. З листа мартіра до графа тендільє
- •5. З листа мартіра до кардинала і віце-канцлера асканія сфорса
- •6. З листа мартіра до фернандо талабре, архієпископа гранадського
- •7. З листа мартіра до помпонія лето1
- •8. Із заповіту колумба (4 травня 1506 p.)
- •9. Тордесільясський договір між королями іспанії і португалії про поділ світу
- •Відкриття морського шляху в індію (1497 – 1499 рр.)
- •11. Угода з конкістадорами про відкриття і завоювання нових земель
- •Король і королева
- •12. Документ про «добровільне» визнання тубільцями влади іспанського короля
- •Рекерем’єнто, яке повинно оголошуватись жителям островів і материків моря-океану, ще не підкорених королю, нашому володареві
- •13. Відкриття тихого океану бальбоа
- •14. Капітуляція, укладена з ернандо де-магелланом і бакалавром луїсом фалеро про відкриття островів прянощів
- •15. Подорож магеллана
- •А) По Тихому океану
- •16. Записки діаса про мексіку
- •17. Августін де-сарате – «історія перу»
- •18. Франціско лопес де-гомара – «історія індій» королі і народи, які ведуть торгівлю прянощами
- •Лас касас – «про острів еспаньйола»
- •«Хожения за три моря» афанасія нікітіна
- •2. Із «записок о московііи» герберштейна
- •З «книги про московітське посольство» павла ювія
- •4. З листа датського короля фрідеріка II (1576 р.)
- •5. Уривок з листа пфальцграфа георга ганса до гросмейстера тевтонського ордену генріха V фон-бобенгаузена
- •6. З «сообщения фрэнсиса черри, одного из членов английской торговой компании в москве» (1587 р.)
- •8. З книги ісаака масси
- •9. З першої чолобитної семена дежньова (1662 р.)
- •10. З другої чолобитної семена дежньова від 23 вересня 1664 р.
- •11. З «подорожі» філіппа авріля
- •Економічний стан німеччини в кінці XV і на початку XVI ст.
- •3. Фуггери I карл V
- •5. Вигнання ганзейців з англії
- •Королівський декрет про вигнання
- •Соціальний устрій німеччини XV–XVI ст.
- •6. Дворянство, бюргерство і селянство в німеччині в епоху реформації
- •7.Німецьке рицарство в XVI ст.
- •10. В будинку фуггерів в аугсбургу
- •Пропонований уривок взято з «Визначних місцевостей» Ганса фон-Швеяніхена. Ганс фон-Швейніхен супроводив герцога Генріха XI Лігніцького під час його подорожей.
- •11. Німецькі ландскнехти в XVI столітті
- •12. Ландскнехти XVI – XVII ст.
- •Яскраво змальовують життя ландскнехтів накази герцога Юлія Брауншвейгського, особливо наказ від 28 березня 1584 p., з якого наводиться далі характерний уривок.
- •Німецькі гуманісти
- •З «похвального слова глупоти» (1467 – 1536 pp.)
- •14. З «листів темних людей» (1515 – 1517 pp.)
- •Є повний переклад «Листів» на російську мову, зроблений проф. Н.А. Куном; вид. 1-е, Москва, 1906, 2-ге – «Academia», 1935.
- •15. Ульріх фон-гуттен (1488 – 1523 pp.)
- •Вадіск, або римська тріада (1520 р.)
- •Реформація в німеччині
- •16 З автобіографічних спогадів лютера
- •17. З положень тецеля (1517 р.)
- •19. З 95 тез мартіна лютера
- •20. Лист мартіна лютера папі льву X (1518 р.)
- •21. З послання лютера імператорові і християнському дворянству німецької нації про поліпшення християнського стану (24 червня 1520 р.)
- •22. Лист лютера до спалатіна після відлучення від церкви (11 жовтня 1520 р.)
- •23 Вормський едикт (26 травня 1521 p.)
- •24. Ставлення мартіна лютера до томаса мюнцера
- •26. Погляд мюнцера на майнову нерівність і становище не імущих
- •27. Мюнцер про краще майбутнє і боротьбу за нього
- •28. Мюнцер про світську владу і організацію общин
- •29. Лист мюнцера мансфельдським рудокопам (травня 1525 р.)
- •30. Протестація двадцяти імперських чинів (19 квітня 1529 р.)
- •Селянська війна в німеччині
- •32. «Селянський черевик»
- •Походження «черевика», як він почався і чим він закінчився
- •33. Дванадцять статей
- •Слушні і справедливі головні статті всього селянства і захребетників (hyndersessen), духовних властей, якими вони себе вважають обтяженими
- •Стаття дев’ята
- •34. Лист-тези (artikelbrief)
- •37. Кельнська війна і лютер, «звернення з мирними пропозиціями» (квітень 1525 р.)
- •38. З памфлета лютера «проти розбійних і грабіжницьких зграй селян» (1525 р.)
- •39. Повчання лютера селянам тлумачення другозаконня1
- •42. Російська держава і шведсько-російські відносини в оцінці густава-адольфа
- •Промова густава-адольфа про мир з росією на шведському сеймі 1617 р.
- •43. Промова густава-адольфа на сеймі в оребро (січень 1617 р.)
- •44. Валленштейн і його армія
- •45. Звірства під час тридцятирічної війни
- •Уривок з романа німецького письменника XVII ст. Гріммельстауаена «Сімпліціссімус» (1668). Герой романа Ейлеишпігель описує розгром села, в якому він жив.
- •46. Наслідки тридцятирічної війни
- •47. Розорення німецької імперії під час тридцятирічної війни
- •48. Вестфальський мир. Мирний договір імператорсько-шведський, або оснабрюкський1
- •49. Мирний договір імператорсько-французький, або мюнстерський1
- •Франція в XVI ст.
- •Венеціанський посол мікеле суріано про францію XVI ст. (1561 р.)
- •2. Конкордат франціска і з папою львом х.
- •Велику раду (Париж, 24 липня 1527 р.)
- •5. Франсуа рабле «життя великого гаргантюа»
- •Як гаргантюа виховувався панократом так, що не гаяв ні години часу
- •6. Правила, які регулювали спосіб життя телемітів
- •8. Придворний турнір у франції в XVI ст.
- •Франція за генріха IV
- •11. Нантський едикт (13 квітня 1598 р.)
- •12. Нантський едикт і тулузький парламент
- •14. Королівська адміністрація і двір у франції,
- •Франція за рішельє
- •З «Політичного заповіту» Рішельє
- •17. Ставлення рішельє до дворянства з (Політичного заповіту» Рішельє
- •18. Ставлення рішельє до народу з «.Політичного заповіту» Рішельє
- •19. Едикт проти дуелей (лютий 1626 р.)
- •20. Королівська декларація про знесення замків (31 липня 1626 р.)
- •21.Утихомирення гугенотів
- •22. Едикт, який забороняє парламентам втручатися в державні справи і адміністрацію (лютий 1641 р.)
- •23. Донесення інтенданта юстиції де-вуайє д’аржансона (1 червня 1633 р.)
- •24. Доручення, дане інтендантові юстиції і фінансів вілльмонте (31 березня 1637 р.)
- •Зовнішня політика іспанської держави
- •1. Захоплення лісабона іспанцями
- •2. Оцінка іспанської політики єлизаветою англійською
- •3. Морський розбій англійців
- •4. Погані часи в новій іспанії
- •5. Напад англійців на кадікс
- •6. Папа дарує філіппу II корону англії і ірландії
- •7. Загибель «великої армади»
- •8. Золото з нової іспанії
- •Внутрішнє становище іспанії
- •9. З промови представника дворянства на кортесах 1538 p.
- •10. Іспанська фінансова політика
- •11. Напис на будинку севільської інквізиції (1524 р.)
- •12. Ауто-да-фе в севільї
- •13. Повстання в сарагосі
- •Страти в сарагоссі
- •Лист короля філшпа II генералові варгасу, командуючому кастільською армією
- •14. Занепад іспанії в кінці XVI 1 на початку XVII ст. З твору іспанського економіста дона Херонімо де-Устаріца «Теорія і практика торгівлі і мореплавання».
- •Заохочення і підтримки
- •Орден єзуїтів
- •1. Формула церковного прокляття
- •2. Із статуту «товариства ісуса»
- •3. З повчань ігнатія лойоли
- •IV. Про дисципліну і покору членів ордену
- •Буржуазна революція в нідерландах
- •1. Антверпен в XVI ст.
- •2. Продуктивність мануфактурної промисловості
- •5. Указ карла V про переслідування єретиків у нідерландах
- •6. Розправа над графом егмонтом і адміралом
- •Графом горном
- •Передсмертний лист графа Егмонта і страта його і графа
- •Горна становлять істотний інтерес.
- •Передсмертний лист графа егмонта філіпу II з брюсселя
- •Страта графів егмонта і горна в брюсселі
- •8. Формула повноважень, даних вільгельмом оранським людвігу нассауському для набору військ
- •19. Лист про пожертви, вручений вільгельмом оранським дітріху сонуа
- •10. Уривок з «промови»
- •11. Ставлення герцога альби до «кривавої ради»
- •Уривок з листа герцога альби королю філіпу II
- •12. Донесення альби філіппу II про облогу гарлема
- •13. Циркуляр герцога альби, виданий в утрехті (26 липня 1573 р.)
- •14. Лист герцога альби філіпу II (1573 р.)
- •15. Французька інтервенція в нідерланди
- •16. Ставлення англії до подій нідерландської революції
- •17. Заява «меншості» на асамблеї генеральних штатів у дельфті в 1576 р.
- •18. Оголошення вільгельма оранського поза законом (15 березня 1580 р.)
- •19. «Захист» вільгельма оранського (1580 р.)
- •20. Іконоборство в бельгії
- •Заборона католицизму в антверпені
- •21. Убивство вільгельма оранського
- •22. Гентське втихомирення (8 листопада 1576 р.)
- •В тексті цього акта 26 параграфів. Тут подано в скороченому
- •Вигляді тільки найважливіші з них. Текст взято з анонімної Histoire
- •Generate des Provinces Unies, t. V, Paris 1760, pp. 396–398.
- •23. Утрехтська унія
- •24. Томас мен про голландію XVII ст. (1664 р.)
- •25. Голландія стає колоніальною державою
- •6) Донесення фірмі Фуггер від 22 жовтня 1559 p. З Антверпена
- •Соціально-економічний розвиток англії в XVI – XVII ст. Обгороджування в англії XVI ст. Аграрний рух
- •1. Акт проти руйнування сіл (1489 р.)
- •Грамота про призначення комісії для розслідування обгороджування (1517 р.)
- •3. Томас мор про аграрну революцію XVI ст.
- •4. Скарга копігольдерів1 на обгороджування, виселення
- •6. Уривок з проповіді XVII століття
- •7. Вимоги селян, які повстали під проводом кета1 (1549 р.)
- •8. Акт про покарання для бродяг і впертих жебраків (1597 р.)
- •Промисловість і зовнішня торгівля
- •10. Опис централізованої мануфактури кінця XVI ст.
- •11. Мануфактура і торговий капітал у
- •5. Сатира на повинності і утискування селян у польщі
- •6. Селянське повстання олександра костки наперського в краківській землі (1651 р.)
- •Політичне життя польщі
- •7. Люблінська унія (1569 р.)
- •18 Польський історик длугош про вимоги шляхти (1454 р.)
- •9. Нешавські статути
- •10. Викриття і пророкування скарги
- •11. Влада короля в польщі (1573 – 1795 pp.)
- •Наводимо уривок з твору Станіслава Конарського «Про дійсну форму наради», виданого в 1760–1763 pp. Автор критикує устрій Польщі! вимагає реформ (взято з «Teksty zrodlowe», 42, стор. 32).
- •13. Liberum veto в польщі
- •1. Бідність візантійських імператорів в оцінці історика нікіфора григори
- •2. Падіння константинополя з оцінок сучасників
- •4. Турецький історик саад-ад-дш про взяття константинополя (29 травня 1453 р.)
- •5. Лист турецького султана сулеймана і пишного до короля франціска і (1526 p.).
- •6. Морський бій під лепанто (7 жовтня 1571 p.).
- •7. Турки під віднем в 1683 р.
- •1. Послання старця філофея до великого князя василя III
- •Послання старця філофея до великого князя василя івановича
- •2. Проект івана грозного про розвиток російської торгівлі (1557 р.) Опублікований д. Цветаввим. «Русский Вестник», 1885, червень, стор.840–841
- •3. Рюссов. Взяття нарви російськими військами (1558 p.)
- •4. Грамота жителям данціга (17 травня 1558 р.)
- •5. Рюссов. Про загибель торгівлі міста ревеля
- •6. Відписка нарвського воєводи в ревель з вимогою припинити затримку суден, які йдуть до нарви (26 жовтня 1565 р.)
- •7. З листування російських купців про свої торговельні справи (1566 p.)
- •8. З листування івана грозного з англійською королевою єлизаветою про англійську торгівлю в росії (1581–1582 р.)
- •9. Депеша французького агента про польську інтервенцію в російську державу
- •10. Облога смоленська польськими військами (1609–1611 pp.)
- •11. Грамота російського уряду датському королю христіану IV (29 січня 1631 р.)
- •12. Чолобитна царю олексію михайловичу російських торговельних людей про утиски іноземців (1646 p.)
- •13. Новоторговий статут (1667 p.).
- •15. Кільбургер про торговельні можливості російської держави і російські ринки
- •16. Я. Рейтенфельс про експорт і імпорт росії
- •17. А. Мейєрберг про російських дипломатів (1661 p.).
- •18. Г. Котошихін про дипломатичну службу в російській державі в XVII ст.
- •19. Андрусовське перемир’я між росією і польщею (30 січня 1667 p.). Полное собрание законов, Собрание первое, т. І, спв, 1830, № 398
- •20. Я. Рейтенфельс про російське військо Рейтенфелъс я. Сказания..., м, 1906, стар. 124–129
Відкриття морського шляху в індію (1497 – 1499 рр.)
(Записки невідомого про першу експедицію Васко да Гами)
1. В 1497 р. король Мануїл Португальський послав чотири кораблі для відкриттів і розшукування прянощів. Командором цих кораблів був Васко да Гама.
У неділю 8 липня 1497 р. ми знялися з якоря в Растелло1. Хай бог дасть нашій експедиції, організованій в ім’я його, добрий кінець...
27 ...7 квітня підійшли ми до міста Момбаса2, але не ввійшли в гавань, а залишилися на рейді... В гавані було небагато кораблів, усі в прапорцях і строкатих прикрасах; щоб не відстати від них, ми також прикрасилися прапорами ще більше, ніж вони; адже всього у нас було вдосталь, крім хіба людей, і то наша жменька була майже вся дуже хвора. Але поки що ми бадьоро і навіть весело стояли на рейді, бо ж думали ми зустріти тут християн, які жили в окремій частиш міста, під владою окремого губернатора, сподівалися разом з ними на другий день піти до меси...
37... У вівторок, 24 квітня, вирушили ми звідси до міста Калікут3, про яке наш король знав. Пливли ми на схід, напереріз тієї великої затоки, куди... вливається і Червоне море...
Найближчої неділі знов показалась Полярна зоря, якої ми не бачили дуже давно, а в п’ятницю, 17 травня, після 23 днів безкрайого моря, ми побачили землю..., а потім підійшли і до міста Калікут... Послав наш командор одного чоловіка в місто, а там його привели до двох маврів з Тунісу, які говорили і по-кастільському, і пo-генуезькому. І першим їх привітанням було: «Який дідько вас сюди заніс!» Але потім вони спитали, чого ми шукаємо в такій далечині. А він відповів: «Християн і прянощів»;– «Дивна річ, – сказали ті, – чому ж король кастільський не послав сюди людей або король французький, або сіньйорія венеціанська?»4 А він відповів: «Тому що король португальський цього не стерпів би», – і на це вони сказали: «Він не дуже-то й неправий». Потім вони його угостили пшеничними млинцями а медом, а тоді провели на корабель. Тільки-но один з цих маврів ступив на корабель, він покликнув: «Вітаю вас, вітаю вас! Багато рубінів, багато смарагдів... Дякуйте богові на колінах, що він привів вас у країну таких великих багатств». Ми всі були дуже вражені, бо ніяк не припускали, що так далеко від Португалії могла бути людина, що знає нашу мову.
38. Згадане місто Калікут – християнське5. Християни тутешні – коричневі; частина з них носить довге волосся і бороду, частина бриє голову, залишаючи чуба, на знак того, що вони християни...
42. ...Цар прийняв командора, лежачи на розкішному ложі з багатьма чудовими подушками... Ліворуч біля нього стояла величезна масивна золота чаша місткістю в півміри, куди цар випльовував рештки корінців, що їх тут люди жують через спеку і що називається у них «атамбор»6.
43. І спитав цар командора, чого йому треба. І відповів той, що його послав король португальський, государ багатьох країн, найбагатший з тамтешніх королів. І що король наш і його попередник ось уже 60 років підряд посилали кораблі щороку, щоб знайти в цих країнах тутешніх жителів, як їм відомо, християн, – а щодо золота, срібла, то їм цього не треба, бо цього добра у них і так є вдосталь, – але всі ці посланці поверталися через рік або два, вичерпавши всі запаси, в Португалію. І що теперішній король Мануїл збудував три кораблі і послав його, командора, суворо наказавши, – не повертатися, поки не знайде царя християн, а знайшовши не передасть йому два листи і не запевнить у братерській дружбі. А листи ці він передасть завтра. На це цар відповів, що він вітає посла теж вважає короля другом і братом і, з свого боку, готовий послати послів у Португалію... Була вже пізня ніч, і командор наш відкланявся...
44. У вівторок командор приготував подарунки для царя: 12 кусків смугастої тканини, 4 накидки скарлатного сукна, 6 шляп, 4 нитки коралів, ящик з о металічними котлами, ящик цукру, 2 бочонки з оливковою олією і 2 бочонки меду. Але домоуправитель царя, якому, за звичаєм, треба попереду показувати все, що приносять царю, розсміявся з цих подарунків – мовляв, найбідніший купець з Мекки дав би більше і що царю потрібне золото, багато золота. Розсердився Гама і відповів, що золота він не брав з собою і що він не торгаш, а посол, що зараз, мовляв, дає він із своїх коштів, а не короля, і що король португальський, звичайно, пришле і кращі і більш численні подарунки...
45. ...А в середу рано-вранці прийшли знов маври, щоб вести командора у палац... Аж чотири години чекав він там, поки цар наказав привести його... І спитав, між іншим, цар, як же він говорить, що прибув з багатої країни, а сам нічого не привіз у подарунок. Командор відповів: царю, мовляв, він нічого не привіз, бо на цей раз його послали тільки, щоб дивитись і відкривати, а коли прийдуть ще інші кораблі, ось тоді і будуть подарунки, та ще й які.
46. Цар перебив його: «Кого ж ти хотів відкривати – людей чи каміння? Коли людей, то не можна нічого не давати [в подарунок]»... Потім Гама передав листи, і цар був задоволений ними, спитав ще, які товари є в португальській країні. Командор відповів – багато хліба, сукна, заліза, міді та ін. Цар знову спитав, чи привіз він які-небудь товари з собою. Так, привіз усього потроху, як зразки, і що він просить дозволу їх вивантажити...
51. ...Цар знову послав чоловік сім чи вісім купців7, але вони й не думали купувати, а тільки грали на зниження цін.
52. ...Інакше ставились місцеві люди. Коли хто з команди сходив на берег, його охоче угощали, давали йому притулок та ін.; та й до нас вони приходили десятками, іноді всією сім’єю, з дітьми, і командор усіх їх наказав годувати. А все це робилося, щоб привернути їх до нас, щоб вони про нас не думали погано. Часто нам навіть ставало не під силу: надто вже їх багато і надто довго вони у нас засиджувались, аж поки стемніє. А все через те, що в країні народу сила-силенна, а припасів обмаль.
...І купували наші моряки багато що за безцінь: і гвоздику, і корицю, і прикраси... Спостерігаючи таку велику простоту народу, командор наш вирішив залишити тут для обміну фактора, писаря і кількох людей при коморах....
58. ...І погодився, нарешті, цар відпустити нас додому і прислав відповідь нашому королю, написану на пальмовому листі. В ній говорилося: «Прибув до нас Баско да Гама, дворянин вашої країни, і ми були дуже раді цьому. А в нашій країні багато кориці і гвоздики, і імбиру і перцю, і дорогоцінного каміння, а від вас хочу я золота і срібла, коралів і скарлатного сукна...»
60. В середу, 29 серпня, маючи на увазі, що все, що нам належить відкрити, ми відкрили, командор наш вирішив, що треба повертатися назад. Всі ми з великою радістю вітали це вирішення: адже нам вдалося зробити численні і великі відкриття...
61. [А саме]8. З країни Калікут, тобто Індії, ідуть всі прянощі, яких вживають і на Заході, і на Сході, і в Португалії, і в усіх країнах... А втім, не всі прянощі ростуть в самому Калі-куті, крім імбиру, перцю, кориці. Та й кориця ця далеко не така високосортна, як кориця з острова Ціланьйо9, який знаходиться від Калікута на відстані 8 днів їзди. Вся цілком кориця іде в Калікут, а також на острів, який зветься Мелека10, звідки в той самий Калікут іде гвоздика. Тут в Калікуті кораблі з Мекки вантажать прянощі і привозять їх у місто після Мекки, що зветься Джідеа11. І від Мелеки до Джідеа при попутному вітрі 50 днів їзди [лавірувати місцеві кораблі не можуть], а там вони відвантажують товари і сплачують мито великому султанові [єгипетському]. В Джідеа прянощі перевантажуються на дрібніші судна, які йдуть по Червоному морю аж до місця біля Св. Катерини на Сінаї, що зветься Тууц12. Тут знов-таки сплачують мито. Потім товар перевантажують на верблюдів, – по чотири крусади13 за наймання верблюда, – і везуть його в Каїр протягом 10 діб. Там знов сплачують мито. По дорозі трапляються часті напади, бо країна кишить розбійниками, бедуїнами та ін. В Каїрі прянощі знов вантажать на кораблі, які пливуть по річці, яка зветься Нілом і випливає з країни пресвітера Іоанна в Нижній Індії14, По Нілу пливуть дві доби, поки не припливуть до міста Роксете15, де знов-таки береться мито. Там знов перевантажують на верблюдів, і через добу товар прибуває до Александра, міста морського. До Александра ж приїздять венеціанці і генуезці на своїх галерах за прянощами. А дістає великий султан з прянощів, як вирахувано, не менше 600 тис. крусадів мита на рік...
68. І пробули ми в морі три місяці без трьох днів, через часте безвітря і вітри супротивні. Весь екіпаж наш захворів тяжко, ясна порозпухали так, що не видно було зубів, і ми не могли їсти; порозпухали також і ноги, а на тілі появились великі нариви, які так виснажували здоровенних чоловіків, що вони вмирали, хоч ніякої іншої хвороби у них і не було. Так померло за цей час тридцять чоловік (та стільки ж померло і раніше), і кінець кінцем на кожному кораблі залишалося тільки 7–8 чоловік, придатних для служби, але далеко не здорових. Дійсно, якби такі обставини тривали ще тижнів зо два, ми або померли б усі, або довелося б повертатися назад, в Індію. Адже ми дійшли до того, що зникла всяка дисципліна... Аж ось бог, нарешті, послав нам попутний вітер, і на шостий, здається, день ми побачили землю і зраділи їй, наче Португалії, бо сподівалися всі там видужати. 1 це було 2 січня 1499 р. ...Виявилось, що перед нами велике місто з багатоповерховими будинками, з великим палацом посередині і чотирма високими баштами. Жили там маври, і називалось воно Магадоксо...16
69. А 9-го числа того ж місяця ми кинули якір в Мелінді, і місцевий цар зараз же послав нам великого човна з живими баранами та іншою їжею, привітав нас, обіцяючи мир і дружбу. Командор наш зараз же послав представника на берег, щоб закупити апельсинів, яких дуже потребували наші хворі і які їм дійсно принесли велику користь.
...Бачачи, що місцевий цар ставиться до нас з великими почестями і подає допомогу, наш командор послав до нього матроса, який говорив по-маврському, з проханням прислати йому ікло слона, щоб він міг привезти його королю, а також дозволити поставити стовп з гербом17 на знак дружби. І цар погодився, кажучи, що для короля португальського він зробить і це і багато чого іншого і що він готовий служити йому всіляко...
70. Тут ми залишалися 5 днів і відпочили від жахливих злигоднів останнього переїзду, який усім нам загрожував смертю. У п’ятницю 11-го ми вирушили далі, а ранком в суботу ми пройшли повз Момбасу18; у неділю ж ми кинули якір біля «банки св. Рафаїла»19, де спалили корабель, що прибрав це ім’я, бо для всіх трьох кораблів20 у нас не вистачало екіпажу...
1 Передмістя Лісабона.
2 У східній Африці.
3 В Індії, на Малабарському березі, не змішувати з Калькуттою.
4 Усі ці країни торгували із Сходом по караванних шляхах і з допомогою арабів.
5 Це, звичайно, помилка, як в цьому переконайся пізніше і сам автор.
6 Бетель – жувальний корінь.
7 Арабських, для яких Васко да Гама і португальці були небезпечними конкурентами.
8 Далі подається опис найважливішого джерела географічних знань європейців XVI ст.
9 Цейлон.
10 Малакка.
11 Джідда – гавань Мекки.
12 Суец.
13 Золота монета – близько 5 крб. 25 коп. золотом.
14 В середні віки існувала легенда про якусь міфічну «християнську» країну на сході, засновану таким же легендарним пресвітером Іоанном. Іноді цю країну ототожнювали з Абіссінією.
15 Розетта на західному гирлі Нілу
16 На східному узбережжі Африки, на північ від Мелінди.
17 Звичайний знак оволодіння землею,
18 Момбаса – велика гавань на східному узбережжі Африки на 4-му гра дусі південної широти, на північний захід від острова Мадагаскар і на південь від Сомалі.
19 «Банка св. Pафаїла» – обмілина біля східного берега Африки.
20 Четвертий згорів по дорозі в Індію.