9. З першої чолобитної семена дежньова (1662 р.)

Царю государю і великому князю Олексію Михайловичу всієї великої і малої і білої Росії самодержцю, б’є чолом холоп твій з великої ріки Лени Якутцького острогу служилий чоловік Семейко Дежньов...

Торговельні і промислові люди били чолом тобі, великому государю, а на річці Колимі митному цілувальникові Петру Новосьолову подали чолобитну, щоб їх торговельних і промислових людей, Федота Алексеева з товаришами, відпустили за твоїм государевим указом на нову на Анандир ріку і на інші на сторонні ріки, для розшуку нових неясачних людей, де б тобі, великому государю, можна було в ясачному¹ зборі прибуток учинить. А про мене, холопа твого Семейка, ті торговельні і промислові люди били ж чолом, щоб мені, холопові твоєму, йти з ними разом для твого государевого ясачного збору і для розшуку нових не­ясачних людей і для твоїх государевих всяких справ.

І я, холоп твій, ці торговельні і промислові люди йшли морем, на шістьох кочах, дев’яносто чоловік; і пройшовши Анандирське гирло, волею божою ті наші всі кочі море розбило, і тих торговельних і промислових людей від того морського розбою на морі потонуло і на тундрі іноземцями побитих, а інші голодного смертю померли, всього їх загинуло 64 чоловіка.

А я, холоп твій, від тих товаришів своїх залишився всього в 24-ма чоловіками, і тих товаришів моїх зимової пори на лижах, а нартами, – через стидь [тобто мороз], і з голоду і через всяку нужду, недалеко від Анандир ріки, дорогою йдучи 12 чоловік пропало безвісті. А я, холоп твій, на Анандир ріку добрався всього з 12-ма чоловіками, і з тією рештою своїх товаришів, щоб не загинути голодною смертю, ходив я, холоп твій, у похід до Канаульських і до Ходинських не до ясачних мужиків...

А я, холоп твій, вирушивши з Єнісейського острогу, служив тобі, великому государю, всякі твої государеві служби і твій государевий ясак збирав на великій річці Лені і на інших дале­ких сторонніх ріках у нових місцях – на Яні, і на Оемоконі, і на Індігірці, і на Алазейці, і на Ковимі, і на Анандирі ріках – без твоєї государевої грошової і хлібної платні, на свої підйоми. І будучи ж на тих твоїх государевих службах багато років тер­пів всяку нужду і злигодні і соснову та листяну кору їв і всякою скверною харчувався – 21 рік.

Ласкавий государю, цар і великий князь Олексій Михайло­вич... признач мені, холопові своєму, свою государеву грошову і хлібну платню за ті минулі роки, а за мою службу і за кров і за рани і за велике терпіння признач, государю, мені, холопові своєму, додаткову платню, як тебе, великий государю, бог на­поумить !

¹ Ясак – побори з населення.

10. З другої чолобитної семена дежньова від 23 вересня 1664 р.

Царю, государю... самодержцю б’є чолом холоп твій вели­кої ріки Якутцького острогу служилий чоловік Сенька Дежньов; служив я, холоп твій, блаженної пам’яті батькові твоєму... на Яні, і на Індігірці, і на Алазейці, і на Колимі ріках, з служи­лими і з приказними людьми з Дмитрієм Михайловим та з Михай­лом Стадухіним, і в ясачному зборі для вашої великих государів казни вчинили великий прибуток. І з Колими ріки піднявся я, холоп твій, морем – шукати нових рік, і знайшов ще, крім тих старих рік, нову ріку Анандир, і на тій новій на Анандирі річці будучи на твоїй, великого государя, службі зимовище і острог поставив, і аманатів¹ піймав і ясаку тобі, великому государю, і десяті (мито) зібрав на тій новій річці шість сороків 39 собо­лів і пластин соболевих, сім сороків чотири пупки соболеві, 15 пу­дів 36 фунтів кістки риб’ячої моржового зубу. Та я ж, холоп твій, з товаришами на Анандпрі річці, тобі, великому государю, чолом ударили два зуби моржові риб’ячої кістки, вагою 32 фун­ти. І з тієї нової з Анандирі ріки ясак соболі і кістка риб’яча тобі, великому государю, йде й понині.

А піднімався я, холоп твій, на ту твою, великого государя, службу, на ті нові ріки своїми грішми і своїми підйомами, а твоєї

великого государя платні мені, холопові твоєму, грошової і хліб­ної і соляної з 151² року по 170 рік нічого не дано...

І будучи на тій твоїй, великого государя, службі, підніма­ючись собою, і служачи тобі, великому государю, багато часу без твоєї великого государя платні, беручи іноземців в аманати, головою своєю рискував, рани великі дістав і кров свою про­ливав, холод і голод великий терпів, і помирав голодною смертю, і на тій службі будучи і від морського розбою зубожів і набрав­ся великих неоплатних боргів, і в тих боргах зовсім погибаю!

Ласкавий государю, цар... самодержець! Признач мені, хо­лопові своєму, за мою слзжбу тобі, великому государю, і за під­йоми, і за взяття аманатів, і за рани, і за кров, і за морські роз­бої, і за всяке потрібне терпіння свою, великого государя, хліб­ну і грошову платню за минулі роки з 151 року по 170 рік мій заслужений оклад сповна, щоб мені, холопові твоєму, в кабаль­них боргах на правежі не бути убитим і надалі твоєї, великого государя, служби не одбути і остаточно не загинути! Цар, госу­дар, зглянься, признач!

¹ Аманати – заложники.

² Замість чотиризначної цифри, яка означає рік від «створення світу», часто вказувалась тільки тризначна цифра: 151 рік означав 7151, або 1646 за новим літочисленням (від «різдва Христового»).