48. Вестфальський мир. Мирний договір імператорсько-шведський, або оснабрюкський1

(24 жовтня 1648 р.)

1. Хай буде християнський, загальний і вічний мир і справж­ня й щира дружба між священною імператорською величністю, Австрійським домом і всіма його союзниками та прихильниками, їх спадкоємцями і наступниками і насамперед католицьким ко­ролем²; курфюрстами і чинами імперії, з одного боку, і священ­ною королівською величністю і королівством Шведським, всіма його союзниками і прихильниками, їх спадкоємцями і насампе­ред – християннішим королем³, і відповідними курфюрстами та чинами імперії – з другого боку, і хай ця дружба оберігається і поважається настільки, щоб одна сторона дбала про честь і користь другої, щоб відновилися міцні добросусідські відносини всіх частин і всієї Римської імперії з королівством Швеції і взаємно – королівства Швеції з Римською імперією, і щоб знову відродилися і розцвіли наука, мир і дружба.

¹ Див. дальший Мюнстерський договір.

² Королем Іспанії.

³ Христнянніщий король – традиційний титул французьких королів.

12. Стаття II.Хай та і друга сторони назавжди забудуть і амністують все, що з початку цих заворушень де б то не було і як би то не було з тієї і другої сторони було взаємно зроблено ворожого...

13. Стаття IV, 2. Про Палатінат. Насамперед нарада в Оснабрюку і Мюнстері постановила з приводу Палатінату [Пфальцу], щоб уже довго триваючий спір про це розв’язати так. 4. Сан курфюрста пфальцського надається Баварському дому. Щодо Баварського дому, сан курфюрста, який досі мали кур­фюрсти пфаальцські, з усіма регаліями, службами, привілеями, відзнаками і правами, присвоєними цьому санові, без винятку а також весь Верхній Пфальц з графством... з усіма їх прина­лежностями, регаліями і правами, які були досі, віднині будуть належати Максіміліану, пфальцграфу Рейнському, герцогу Ба­варському і його дітям і всій вільгельмінській лінії, поки в ній будуть існувати потомки чоловічої статі.

5. Заснування восьмого курфюршества. Щодо Пфальцського дому, імператор ради громадського спокою погодився, щоб в силу цієї угоди було засноване восьме курфюршество на користь Карла-Людовіка, пфальцграфа Рейнського і його спадкоємців та родичів по чоловічій лінії рудольфовій, згідно з законом про спад­кування, викладеним в Золотій буллі¹.

¹ Золота булла була видана імператором Карлом IV в 1356 р.

Стаття V, 15. Духовні особи, які міняють релігію, повинні бути позбавлені своїх прав. Якщо католицький архієпископ, пре­лат або особа аугсбурзького віросповідання, обрана, або яку ба­жають бачити обраною архієпископом, прелатом, одноособове або ж з декотрими з капітулу або з усім капітулом¹, а також якщо інші духовні особи в майбутньому змінять релігію, то вони негайно будуть позбавлені своїх прав, але без позбавлення честі і доброго імені, і повинні будуть відмовитись від своїх звичайних і надзвичайних зборів і доходів; від капітулу або від того, хто-на те має право, буде залежати обрати або просити про призна­чення іншої особи тієї релігії, до якої в силу цієї угоди належить цей бенефіцій...

¹ Капітулом називалось організоване корпоративно духовенство со­борної церкви, яке було підпорядковане єпископу.

35. Ніхто не зневажатиметься з приводу релігії, але в обох випадках матиме рівні права.

36. Ті, хто емігрує з релігійних приводів, матимуть право цілковито розпоряджатися своїм майном. Коли ж хтось з підда­них у 1624 р. не сповідував публічно або приватно своєї релігії або коли хтось змінить релігію після опублікування миру і добровільно захоче емігрувати, або ж буде змушений до цього з наказу місцевого государя, то він матиме змогу виїхати, взявши з собою майно або продавши його...

Стаття VII. 1. Протестантам даються щодо віросповідання й інші права, однакові з правами інших чинів і підданих.

Але, крім згаданих вище віросповідань¹, ніякі інші не будуть прийняті або терпимі в Священній Римській імперії.

³ Католицького і лютеранського (аугсбурзького).

Стаття VIII, 2. Про право голосування чинів імперії на зборах з приводу державних справ¹. Нехай вони користуються незаперечним правом голосу на всіх нарадах у справах імперії, особливо, коли будуть вноситись або обговорюватись закони, оголошуватись війна, визначатися податки, встановлюватися набір або утримання солдатів, обговорюватись питання про будівництво нових укріплень у володіннях чинів або ж про по­силення гарнізону старих укріплень, коли справа йтиме про укладення миру або договору, або ж будуть обговорюватись інші подібні справи і надалі ніколи ніщо з цього або подібного не буде зроблене або допущене без вільного голосування і згоди зборів всіх чинів імперії. Хоч окремим першим чинам завжди буде дана свобода укладати один з одним і з чужоземцями дого­вори для власного свого захисту і безпеки, але для того, щоб такі договори не були спрямовані проти імператора, імперії і громад­ського миру і особливо проти цього договору, вони нерушимою» присягою заявлять, що кожен коритиметься імператору і імперії.

⁴ Тобто імперських сеймах.

Стаття VIII, 3. Про імперські сейми. Імперський сейм, відбудеться протягом шести місяців з часу ратифікації миру,, а потім кожного разу... коли буде потреба. На найближчому сеймі будуть виправлені... дефекти... в обранні римських коро­лів... в способі і порядку оголошення імперської опали тому чи іншому чинові...

Стаття X, 1. Про задоволення Швеції. Далі, оскільки найясніша королева Швеції зажадала собі задоволення за повер­нення зайнятих під час цієї війни місцевостей для встановлення в імперії громадського миру, то було визнано пристойним, щоб його імператорська величність за згодою курфюрстів... уступив найяснішій королеві і майбутнім її спадкоємцям та наступникам, королям і королівству Швеції навіки на повному праві і як не­залежний від імперії феод такі області:

X. 2. Уступка західної Померанії і острова Ругії¹.

X. 6. Вісмар віддається як вічний феод Швеції.

X. 7. Також архієпископство і єпископство Бременське і Верденське.

X. 9. В інтересах згаданих вище... областей... імператор і імперія обирають найяснішу королеву і спадкоємців королів­ства Швеції як безпосередній чин імперії, щоб на імперських сей­мах королева або король Швеції фігурували серед інших чині» імперії під титулом герцога Бременського, Верденського і Померанського, князя Ругії і государя Вісмарського.

Для засідання на імперських сеймах їм призначається п’яте місце на світській лаві в колегії князів...²

¹ Рюген.

² Імперський сейм складався з трьох колегій або палат (тому що кожна колегія засідала в окремій палаті): 1) курфюрстів, 2) князів і 3) імперських міст (тобто їх представників).

Стаття XI. 1. Про задоволення Бранденбургу. Також для відповідного винагородження курфюрста Бранденбурзького, го­сударя Фрідріха-Вільгельма¹; з огляду на те що для успіху загального миру він відмовляється від своїх прав у західній Поме­ранії і Ругії з сусідніми областями і місцевостями², треба по­дбати про те, щоб йому і його потомкам та наступникам, спадкоєм­цям і родичам по чоловічій ліній... його священною імператорською величністю за згодою особливо заінтересованих чинів імперії було передане у вічний і незалежний феод єпископство Гальберштадтське з усіма правами, привілеями, територіями і світськими та церковними володіннями, як би вони не називались.

¹ Він правив з 1640 по 1686 р.

² Бо ці землі були віддані Швеції.

XI. 4. Тому государю-курфюрстові і його наступникам крім зазначеного передається єпископство Мюнхенське з усіма правами...

5. Згаданому государю-курфюрстові і його наступникам імпе­ратор і імперія уступають як вічний феод єпископство Камінське¹.

6. Так само государ-курфюрст може сподіватися на одержання архієпископства Магдебурзького...².

¹ Перетворене при цьому в світське ленне володіння, інакше «секуля­ризоване».

² Це значить, що курфюрст Бранденбурзький одержить в своє володіння архієпископство Магдебурзьке (звичайно, секуляризоване) після смерті теперішнього свого господаря. «Сподівання» курфюрста фактично здійсни­лось тільки через 32 роки, після Вестфальського миру, коли в 1680 р. помер останній архієпископ Магдебурзький Август Саксонське-Вейсенфельдський, який займав архієпископську кафедру з 1638 р.