2. Проект івана грозного про розвиток російської торгівлі (1557 р.) Опублікований д. Цветаввим. «Русский Вестник», 1885, червень, стор.840–841

Великого государя Ивана, божиею милостию, царя всея Русий н великого князя, околничий¹ Алексей Федорович Адашев² и дияк Иван Михайлов даем знати Густава, короля Свейского и Готцкого, послом, князю Штеню Ирикову с товарищи: написано в перемирной грамоте Великаго Новагорода наместников с Гу­ставом, королем Свейским, ноугородцким гостем³ і купцом торговати в Свейской земле⁴, а свейским гостем и купцом торговати в Новогородцкой земле, а опричь того о торговых делех не напи­сано ничего. И гости, и купцы отчин великого государя изо мно­гих городов говорят чтоб им в торговых делех была воля: кото­рые похотят торговать в Свейской земле, и те б торговали в Свей­ской земле, а которые похотят идти из Свейской земли в Любок⁵ и в Антроп⁶, и во Ишпанскую землю, и во Англию, и во Фран-цыйскую землю, и тем бы была воля и береженье и корабли бы им были готовы, а они корабельныя пошлины платят потому как в обычае ведется. А в которыя земли ни буди благоверный царь и великий князь пошлет послов и посланников, ино б тем послом и посланником дорога была чиста безо веяния зацепки. А кото­рые послы или гости от иных государей, отколе ни буди, пойдут к великому государю, царю всеа Русии или в его отчину с тор­гом или без торгу, или служилые люди пойдут служити к вели­кому государю, и тех бы всех к великому государю, и в его отчины с торгом и без торгу пропускати безо всякого задержанья и обиды. А свейским гостем потому ж в вотчину великого государя, царя Руского, в великий Новгород, и к Москве, и в Казань, и в Астра­хань, ездити б торговати волно; а которые Свейские люди похо­тят через отчину великого государя ходити в ПІамаху, в Тевриз и в Бухары, ив Китай, и в – Индию, и в Литовскую землю, и ко Царюграду⁷, и в-ыныя государства, куды хто похочет йти, тому б воля ж была. А послов куда захочет король послати в ыныя государства х кому ни буди через отчину великого государя царя Рускаго, иноб потому ж им ходити воля, куда кому надобе, чтоб христьянству на обе стороны простор был.

¹ Окольнічий – 2-й думний чин, після боярина.

² В той час придворний і найближчий радник Івана IV.

³ Гість – великий купець.

⁴ Свейська земля – Швеція.

⁵ Любек.

⁶ Антверпен.

⁷ Стамбул (Константинополь).

3. Рюссов. Взяття нарви російськими військами (1558 p.)

«.Сборник материалов и статей по истории Прибалтийского края»,

т. II, Рига, 1879

Тимчасом росіянин підійшов до Нарви з військами і сильними воєнними снарядами. Тому що лівонська Нарва лежала дуже близько до Росії і тільки маленька річка розділяла тут Лівонію від Росії, то росіянин з того берега річки з власної землі обстрі­лював Нарву, кидав бомби і ядра, але завдав мало шкоди до 12 травня. Тоді почалась велика пожежа на Корд Улькені в бу­динку одного цирульника; ця несподівана пожежа спалила все місто Нарву. А громадяни, бачачи, що все втрачено, відступили із своїми жінками і дітьми у замок і вели звідти переговори з росіянами про дозвіл піти з усім, що у них ще було; росіяни обі­цяли їм вільний пропуск і додержали своєї обіцянки. Отже, московіт завоював і здобув і місто Нарву і замок 12 травня 1558 р. Тоді деякі орденські сановники і поміщики в тій місцево­сті, а саме Герд Гюен фон-Анстерат, фохт везенберзький, Дідеріх фон-Штейнкуль, фохт нієншлотський, Генрік фон-Калленбах, фохт тольсборзький, і багато інших з великого страху залишили свої будинки [замки], бо в хороші часи не укріпили їх від нападу. Коли везенберзькі бюргери, дворяни і не дворяни, покидали Везенберг¹ і йшли до Ревеля, то заспокоювали один одного коро­лем датським і говорили: «Нехай собі росіяни беруть землі і міста, король датський знову відбере їх у них». Тоді ж були залишені землі Ец, Ніегуз, Лане та інші, які московіт узяв без бою.

Коли московіт завоював і зайняв Нарву та інші згадані замки, тоді тільки лівонці надіслали йому 40 000 талерів. Але московіт не хотів прийняти їх, а сказав, що у нього грошей досить; він здобув в Лівонії більше, ніж коштують ці гроші. А через те що щастя сприяє йому, то він користуватиметься ним і втішатиметься при цьому своєю справедливою справою; гроші ж нехай вони віднесуть назад своїм панам. Коли гроші були привезені назад з Москви і Нарва була підкорена з іншими замками, тоді лівонці почали шкодувати, що так довго затрималися з грошима. Але тоді вже нічого було робити.

¹ Раквере.