11. Напис на будинку севільської інквізиції (1524 р.)

У 1481 р. за папи Сікста IV¹, під час царювання Фердінанда V і Ізабелли, католицьких королів Іспанії і обох Сіцілій, тут був заснований священний трибунал інквізиції проти юдействуючих єретиків для піднесення віри. З часу вигнання євреїв і са­рацинів до 1524 р., за царювання Карла, римського імператора, спадкоємця по матері цих двох католицьких королів, і за прав­ління цим трибуналом віри найпреподобнішого отця Альфонса Манріке, архієпископа севільського, двадцять тисяч єретиків і більше відреклися від мерзенного злочину єресі, і майже тисяча чоловік, упертих у своїй єресі, після попереднього суду були спалені, за згодою і схваленням Інокентія VIII, Олександра VI, Пія III, Юлія II, Льва X, Адріана VI (який дістав верховне преосвященництво, будучи кардиналом, правителем Іспанії і головним інквізитором) і Климента VII.

З наказу і за рахунок нашого володаря імператора [цей напис] поставлено тут за розпорядженням ліценціата де ля Куева під керівництвом Діего з Картахени, архідиякона Севільї, в 1524 р.

¹ Сікст IV був папою з 1471 по 1484 р.

12. Ауто-да-фе в севільї

(Звіт про осіб, які були названі серед тих, що покаялись на публічному ауто-да-фе, проведеному святим судилищем або інквізицією в Севільї в неділю З травня 1579 р.)

По-перше:Орбріан, фламандець, який проживає в Херес де-ла-Фронтера, з професії палітурник, 30 років. Він спалив деякі картини разом із зображенням господа нашого Ісуса Христа та інших святих і взагалі додержувався лютерового вчення, вважаючи його хорошим. Він, крім того, насмілився вчити ін­ших. Він показав себе упертим, а тому був проклятий і переданий представникам світського суду для спалення живим з конфіска­цією його майна, рухомого і нерухомого.

По-друге: Хуана де-Перес, португалка, жінка 40 років, яка проживає в Ріамонто. Вона додержувалась іудейської віри і сповідувала її протягом багатьох років, виконуючи всі її поради і церемонії, і спокушала цим інших. Вона сповідалась і прими­рилась з церквою. Вона карається відлученням і вічним тюрем­ним ув’язненням, її рухоме і нерухоме майно конфіскується.

По-третє: Хуан де-Колор, чорношкірий, з Рафео, раб Хуана де ля Ромо, 25 років. Він ганьбив ім’я святої діви та інших святих, коли ці імена називались в його присутності. Він зне­важав також знамення. Він причащався і карається відлученням та двома роками тюремного ув’язнення. Відбувши кару, він по­винен повернутися до свого пана.

По-четверте: Гінос Рарос, англієць, зброяр з Гренади, 40 років. Він, за прикладом Хуана Алквіна, сіяв розбрат серед християн і поводився на морі і на суші за звичаями лютеран. Він примирився з церквою і карається відлученням і довічним тюремним ув’язненням. Перші 12 років він повинен відбути на галерах і працювати веслом.

По-п’яте: Фернандо Моріско, 22 років. Він утік з галер до берберів і зрадив свою святу віру. Всупереч господнім заповітам він грабував, перебуваючи на піратському галіоні, і пійманий як корсар. Він причащався і карається довічною каторгою. Пер­ші роки він відбуде на галерах.

По-шосте: Йоганна Макоццо, дівчина, служниця, яка доглядала хворих у жіночому монастирі в Севільї. Вона говорила, що бачила привид і витівки нечистого і внаслідок цього увіру­вала в деякі речі, які суперечать нашій святій католицькій вірі. Через те що вона сумнівалась, вона допущена до каяття, і від­лучення з неї зняте. Вона повинна два роки перебувати там, куди її пошлють, і протягом першого року пеститися по п’ятницях.

По-сьоме: Луї с Моріно разом з іншими хотів виїхати до берберів, але розкаявся. Він карається чотирма роками тюрми. Його треба наставити в справах віри і дати йому сто ударів різ­ками.

По-восьме: Альфонсо Моріско з королівства Гренади.

Той самий злочин, та сама кара.

По-дев’яте: Форрор Моро, раб Хуана Маттіаса, підбу­рював згаданих вище. Карається сотнею ударів різками.

По-десяте: Томас Моро. Топ самий злочин, та сама кара.

По-одинадцяте: Марія, дівчина, дочка Хуаии де-Перес. Вона услід за деякими особами перейняла єврейські об­ряди. Вона засуджена до каяття і повинна шість років перебувати в тюрмі.

По-дванадцяте: Лоренцо Мартін, 30 років. Він сказав, що сповідатися треба тільки перед богом і що смішно сповідатися перед священиком. Він говорив також, що віра і проповідь хри­стиян і маврів однакова. На нього накладено каяття, і він пови­нен три місяці просидіти під замком.

По-тринадцяте: Хуан Корінео – мориск. Хотів ви­їхати до Берберії. Карається сотнею ударів різками.

По-чотирнадцяте: Брат Хуан де-Спіноза з ордену святої тройці. Читав обідню і слухав сповідь, не будучи посвя­ченим. На нього накладається каяття, і він повинен просидіти шість років під замком у монастирі свого ордену. Надалі і на вічні часи він позбавляється права бути посвяченим.

По-п’ятнадцяте: Хуан де-Монтіс, мавр, двічі був одру­жений. Сто ударів різками і 10 років на галерах...

По-двадцять шосте: Дієго де-Роблоц тяжко гань­бив господа. Сто ударів різками і три роки на галерах.

По-тридцять перше: бакалавр, Андреас Перес, священик у храмі спасителя в Севільї. З огляду на різні про­ступки, з огляду на те, що він займається некроманією і з огля­ду на те, що він викликав диявола, карається церковним каяттям і на рік виключається з ордену проповідників [домініканців].

По-тридцять друге:Андреас Консено, селянин, сказав, що перед священиками не слід сповідатися в тяжких гріхах, бо вони люди такі самі, як і він. На прилюдному ауто він повинен покаятись і дістати сто ударів різками.