1. Послання старця філофея до великого князя василя III

(Між 1515 і 1521 pp.), «Православный собеседник», 1863, № 1

(Друкується із скороченнями)

Иже от вышняя и от всемощныя, вся содержащия десница божия, им же царие царствуют, им же велиции величаются и силнии пишут правду, – тебе пресветлейшему и высокостолней-шему государю великому князю, православному христианскому царю и владыце всех, браздодержателю святых божиих престол святыя вселенския и апостолския церкви пресвятые богородицы честнаго и славнаго ея успения, иже вместо римския и констан-тинопольския просиявшу. Старого убо Рима церкви падеся не­верием аполлинариевы ереси; втораго же Рима Констянтинова града церкви агаряне внуцы¹ секирами и оскордми разсекоша двери. Сия же ныне третьяго новаго Рима державнаго твоего царствия святая соборная апостольская церкви, иже в концых вселенныя в православной христианской вере во всей поднебес-ней паче солнца светится. И да весть твоя держава, благочести­вый царю, яко вся царства православныя христианский веры снидошася в твое едино царство: един ты во всей поднебесней христианом царь.

Подобает тебе, царю, сие держати со страхом божиим; убойся бога, давшего ти сия, не уповай на злато и богатство и славу: вся бо сия зде собрана и на земли зде останутся. Помяни, царю, онаго блаженнаго, иже скипетр в руце и венец царствия на главе своей нося, глаголаше: богатство аще течет, не прилагайте сердца. Премудрый же Соломон рече: богатство и злато не в сокровищех знается, но егда помогает требующим... Но и еще, царю, исправи две заповеди еже в твоем царствии... Не престу­пай, царю, заповеди, еже положиша твои прадеды Великий Кон­стантин и блаженный Владимер и великий богоизбранный Яро­слав и прочий блаженний святий, их же корень и до тебе. Не обиди, царю, святых божиих церквей и честных монастырей, еже данное богови в наследие вечных благ, на память последнему роду. О сем убо свитый великий пятый собор страшное запре­щение положи...

И ныне молю тя и паки премолю, еже выше писах: внимай, господа ради, яко вся христианская царства снидошася в твое царство; по сем чаем царства, ему же несть конца. Сия же писах ти любя и взывая и моля щедротами божиими, яко да премениши скупость на щедроты и немилосердие на милость: утеши плачу­щих и вопиющих день и нощь, избави обидимых из руки оби-дящих...

Якоже выше писах ти, и ныне глаголю: блюди и внемли, бла­гочестивый царю, яко вся христианская царства снидошася во твое едино, яко два Рима падоша, а третий стоит, а четвертому не быти: уже твое христианское царство инем не останется...

¹ Тобто турки.

Послання старця філофея до великого князя василя івановича

«Хрестоматія з історії СРСР», т. І, упорядники В. І. Лебедев, M. M. Тихомиров, В.В. Сироечковський, «Радшкола», 1950 р. (Переклад)

Тому, хто встановлений вищою і всемогутньою, вседержащою рукою бога, яким царі царюють, яким великі величаються і сильні пишуть правду, – тобі, пресвітлому, сидячому на висо­кому престолі государю великому князю, православному хри­стиянському царю і владиці всіх, управителю святими божими престолами святої вселенської і апостольської церкви, церкви пресвятої богородиці, чесного і славного її успіння, яка про­сіяла замість римської і константинопольської. Церкви старого Рима загинули через невір’я аполінарієвій єресі; двері церков другого Рима, міста Константинополя, внуки Агарі сокирами розсікли. Тепер же це – третього нового Рима, державного твого царства свята соборна апостольська церква, яка до краю всесвіту православною християнською вірою по всій землі силь­ніше сонця світиться. Нехай знає твоя держава, благочестивий царю, що всі царства православної християнської віри зі­йшлися в одно твоє царство: один ти в усій піднебесній хри­стиянам цар.

Тобі належить, царю, держати це з страхом божим; бійся бога, – який дав стільки тобі; не надійся на золото, багатство і славу: все це тут зібране і тут на землі залишиться. Згадай, царю, того блаженного, який у руці [держачи] скіпетр і носячи на своїй голові вінець царський, говорив: не прикладайте серця до багат­ства, яке зникає. Премудрий Соломон сказав: багатство і золото пізнається не сховане, а коли подають допомогу тим, хто її потре­бує... І ще, царю, виконай дві заповіді в твоєму царстві... Не порушуй, царю, заповіді, яку поклали твій прадід Костянтин, блаженний Володимир, великий богообраний Ярослав і інші блаженні святі, від кореня яких і ти. Не кривдь, царю, святих божих церков і чесних монастирів, – того, що дано богу в спад­щину вічних благ, на пам’ять останньому родові. На це святий великий п’ятий [вселенський] собор наклав страшну заборону...

І тепер молю тебе, і знов молю, про що вище писав: пам’ятай, ради господа, що всі християнські царства зійшлися в твоє цар­ство, а після цього чекаємо царства, якому нема кінця. Це я пи­сав, люблячи тебе, кличучи, благаючи милостями божими, – зміни скупість на щедрість і немилосердя на милість: утішплачучих і вопіючих день і ніч, порятуй скривджених від руки кривдників.

Як вище писав тобі, так і тепер говорю: пам’ятай і слухай, благочестивий царю, – всі християнські царства зійшлися в твоє єдине, два Рими загинули, а третій стоїть, а четвертому не бути; твоє християнське царство іншим не зміниться...