45. Звірства під час тридцятирічної війни

(З сучасного німецького опису)

Уривок з романа німецького письменника XVII ст. Гріммельстауаена «Сімпліціссімус» (1668). Герой романа Ейлеишпігель описує розгром села, в якому він жив.

Солдати напали на будинок Ейленшпігеля...

...Потім кожний солдат зайнявся своєю справою, і були наслідком цих справ загибель і розорення. Одні займалися тим, що різали, варили і смажили, наче готувалися до бенкету. Другі ламали і трощили будинок згори донизу, наче шукали потайної комори, в якій сподівалися знайти золоте руно Колхіди. Треті складали сукно, вбрання і домашні речі в тюки, наче збиралися везти їх на базар. А те, що не могли забрати з собою, ламали і розбивали. Інші шпагами рилися в сіні і соломі, наче мало пе­рекололи ними свиней і овець. Інші випускали пух з перин і на­бивали їх салом або пхали туди тверде м’ясо і всяку всячину, наче так м’якше буде спати. Дехто вибивав двері і вікна, наче бажаючи сповістити про вічне літо. Мідний і олов’яний посуд били один об один, а потім теж запаковували в тюки погнутим і зіпсованим. Ліжка, столи, стільці, лави пішли в пічку, хоч у дворі лежало скільки завгодно дров. Миски і тарілки були розбиті, тому що вони воліли їсти смажене, а не варене, або тому, що вони розраховували пообідати тут тільки один раз. Нашу служницю потягли на конюшню і так з нею поводились, що вона більше не поправилась; навіть розповідати сором. Слугу зв’я­зали, розклавши на землі, вставили йому в рот розпірку і влили в горло ціле відро рідкого гною. Це вони називали шведським питвом... Одного із захоплених селян вони посадили в піч і під­пікали його ззаду. Другому обв’язали голову вірьовкою і так закрутили її дерев’яною цуркою, що у нього кров полилась з очей, носа і горла. Словом, кожен вигадував свої тортури для селян; ні один не уникнув мук... Батька мого посадили біля вогню, скрутили його так, що він не міг поворухнути ні ногою, ні рукою, змочили йому босі підошви розведеною сіллю і заста­вили нашу стару козу лизати їх. Йому, очевидно, так лоскотало, що він мало не луснув від сміху. Серед цього безумного сміху він признався, куди сховав гроші...

46. Наслідки тридцятирічної війни

а) 3 донесення думи м. Пренцлау від 9 лютого 1639 р.

Через те що війна вже багато років не дає землеробові пра­цювати, то життя настільки подорожчало, що тепер скрізь чутно стогін, крики і виття голодуючих. Люди в/кивають найнеподобніші речі: їдять собак, кішок і навіть на вулицях, серед білого дня, гризуть кістки мерців. Чи казати все до кінця ? Голод лютує так, що в селах і навіть в самому місті люди кидаються один на одного; сильніші убивають тих, хто слабіший, смажать їх і їдять.

б) 3 донесення Берлінської міської думи 1642 р.

Немає роботи! Ні з чого жити! Буває, що на відстані аж 4 миль не побачиш ні людини, ні тварини, ні собаки, ні кішки.

Ні пастухам, ні шкільним учителям більше не платять. Ба­гато потопилось, повісилось або зарізалось. Інші з жінками і дітьми гинуть у злиднях!

47. Розорення німецької імперії під час тридцятирічної війни

(Список населених місцевостей Німеччини, спалених

і зруйнованих під час війни)

Документ Шведського державного архіву в Стокгольмі. Список свід­чить про те, що шведи, на яких протестантське населення дивилося спочатку як на визволителів, після смерті Густава-Адольфа (1632) стали та­кими ж грабіжниками, як і війська інших учасників спустошливої Три­дцятирічної війни.

Тут ще не перелічено майже неймовірну кількість спалених міст і сіл в Мушау, Ліфляндії, Литві, Пруссії і Польщі, не кажу­чи вже про ті численні тисячі монастирів, панських маєтків і дворянських садиб у Німеччині і в усіх місцевостях, де вони [шве­ди] вели війну, яких вони у вогні послали на небо. Проте буде справедливим похвалити їх за кмітливість, з якою вони, щоб принести користь своїй державі, спалили і зруйнували, скільки могли, багато (майже все) всякого роду залізних, дротяних і ливарних заводів, а також рудних копалень.

Так, в Геттінгені і Госларі, близько 100 залізних, мідних і латунних копалень, у Вернінгероді, в Гейлігенроді, Гарці; також всі металічні заводи в Мейсенських горах, як-от: в Марієнберзі, Аннеберзі, Цвіккау. Всі металічні заводи і ремісничі підприєм­ства зруйновані і спалені у Верхньолужицьких горах: в Баудсені, Цітау, Герліці. Крім того, в Сілезьких горах біля Богемії, а саме: в Гульдтберзі, Шмідеберзі, Швейніці, Яуері, Ягерндорфі, Троппау, Лослау – зруйновано багато тисяч всякого роду ме­талічних заводів і ремісничих підприємств. Люди, особливо з богемських Мідних і Срібних гір, у величезній кількості пере­везеш в Швецію, так що якби їх зібрати докупи, їх було б сила-силенна і якби всі шведські гори були з чистої міді, то й тоді цих нещасних людей було б більше, ніж треба для роботи.

Список міст, замків і сіл, з яких більша частина спалена шведами, а решта була спалена і зруйнована почасти з їх вини, а почасти іншими стан своєї держави; але благочестиві слова Густава [Адольфа] зовсім не відповідають цим їх ділам.

Якби була можливість, то далеко справедливішим було б з огляду на таку величезну шкоду, змальовану вище, вимагати відшкодування від шведів, ніж заохочувати їх в їх несправедли­вій жадності до таких багатьох мільйонів, які йдуть на утри­мання їх армій. Шкода, заподіяна Шведською державою Німеч­чині, а також майже незліченні суми грошей, видавлених їх ти­ранічною контрибуцією, ніколи не компенсуються, навіть якби потім зважити і продати всю Шведську державу і вичерпати їх залізні і мідні гори.