16. Ставлення англії до подій нідерландської революції

а) Лист англійського посла у Франції Уолсінгема – лорду Верлі, керівникові зовнішньої політики Англії (1572 р.)

Якби Господь не напоумив принца Оранського відвернути Іспанію, небезпечний вогонь уже палав би в нашому власному домі.

б) 3 листа лорда Гудсона лорду Берлі (Про план захоплення Англією Голландії і Зеландії)

Королева не захоче відмовитися від такої вигідної справи, як Голландія і, Зеландія, або яка-небудь частина Нідерландів, що може бути вдержана. Якщо вона цього не зробить, то візьме король Франції.

в) Резолюція Філіпа II на дипломатичному донесенні

Сварити англійців з французами річ хороша, я схвалюю, щоб це було зроблено. Те, чого не повинно бути, це старатися прими­рити мене з англійцями.

г) Лист Єлизавети Філіпу II після Варфоломіївської ночі

Жителі Фліссінгена щодня пропонують мені передати своє місто. Якщо це на користь інтересам і за згодою короля Іспанії, я прийму ці пропозиції. Я візьму місто і передам його Альбі.

д) Інструкція англійському послу Роджерсу, призначеному в 1575 р. в Нідерланди

В разі виникнення франко-голландського союзу, Єлизавета докладе всіх сил, щоб допомогти іспанському королю перешко­дити цьому і добитися, щоб імператор і германські князі приєдна­лися до неї в цих діях.

е) 3 донесення англійського посла в Нідерландах Вільсона (1576 р.)

Весь християнський світ сьогодні пильно стежить за трьома особами: дон Хуаном, герцогом Алансонським і принцом Оранським, і важко сказати, якого з них треба більше боятися в інте­ресах Англії.

е) 3 листа англійського посла у Франції Уолсінгема (11 травня 1578 р.)

Важко сказати, в чому головна небезпека. Чи в об’єднанні з дон Хуаном чи з штатами. Збереження першого принесе нам лихо тепер, друге – в майбутньому, яке швидше спіткає наших потомків, ніж нас.

17. Заява «меншості» на асамблеї генеральних штатів у дельфті в 1576 р.

Більшість депутатів генеральних штатів підтримувала Вільгельма Оранського в його прагненні знайти опору не в революційній активності народних мас, а в підтримці з боку іноземних сил. Нечисленні прихиль­ники демократичної політики старались опротестувати дії оранядастів і доводили, що суверенна влада належить не їм, а народові.

Через відсутність законного государя суверенітет належить народові, а не вам, панове, бо ви є не що інше, як слуги, службові особи і депутати цього народу і користуєтесь усіма вашими повно­важеннями та інструкціями обмежено не тільки в часі, але також і щодо справ, які ви обговорюєте, що є умовами такими далекими від суверенітету, як небо від землі.

18. Оголошення вільгельма оранського поза законом (15 березня 1580 р.)

Будучи не в силі знищити авторитет Вільгельма Оранського і підірвати його зростаючу популярність, вороги Оранського вирішили позбутися його з допомогою найманих убивців.

Кардинал Гранвелла запропонував «оцінити голову заколотника». Ця пропозиція була прийнята Філіпом II, і за його вказівками був скла­дений спеціальний акт, який оголошував Оранського поза законом.

На початку цього документа перелічуються «злочини» Оранського: його обвинувачують в лицемірстві і чорній невдячності щодо короля, в зне­важанні ікон, в злочинах проти моральності, в публічних проповідях, на нього покладають відповідальність за повстання в Голландії і за жах­ливу різню, вчинену іспанцями над мирним населенням, яка нібито була неминучим наслідком його зради. Він оголошується «низьким лицеміром», який цілком заслуговує суворої кари.

Далі говорилось:

“За всі злочини ми оголошуємо його зрадником і бузувіром, ворогом нашим і нашої вітчизни, виганяємо його назавжди з на­ших володінь, забороняючи всім нашим підданим усіх станів мати з ним явні і таємні стосунки і давати йому їжу, питво, па­ливо або що-небудь інше, необхідне для підтримання його життя. Майно згаданого вище Вільгельма Нассауського дозволяється грабувати кожному з наших підданих. Дозволяється нападати на його майно і посягати на його життя.

Тому з наших підданих або чужоземців, хто через свою вели­кодушність звільнить нас від цієї болячки, доставивши його нам живим або мертвим, або уб’є його, ми зобов’язуємося негайно сплатити 25 тис. крон золотом, даруючи йому при цьому повне прощення за всякий вчинений ним злочин, хоч би який він був мерзенний, і обіцяючи зробити його дворянином, якщо він не дво­рянин”.