З «книги про московітське посольство» павла ювія

В Устюг жителі Пермії, Печори, Югрії, Вогулії, пінежани та інші більш далекі народи привозять дорогоцінні хутра куниць, соболів, вовків, рисей і чорних та білих лисиць І обмінюють їх на різні товари. Найкращі соболеві хутра з гладкою шерстю і невеличкою сивиною, вони використовуються тепер для під­кладки царського одягу і для захисту ніжних ший знатних жінок, немов заступаючи собою живе звіреня. Такі хутра доставляються жителями Пермії і Печори, але вони самі одержують їх, пере­даючи з рук в руки, від ще дальших народів, які живуть біля океану. Жителі Пермії і Печори незадовго до нашого часу, як язичники, приносили жертви ідолам, а тепер вірують в господа Христа. До югричів і вогуличів треба добиратися через круті гори, які в стародавні часи, мабуть, називалися Гіперборейськими. На вершинах їх ловлять найкращих соколів. Одна порода їх – біла, з строкатим пір’ям; вона називається Геродій. Водяться там і гієрофалькони, вороги лелек, і соколи священні і перелітні, яких не знала навіть розкіш стародавніх государів, що займалися птахоловством. Вище тільки що згаданих мною народів, які сплачують данину московітським царям, є інші далекі племена людей, невідомих московітам з якоїсь певної подорожі, бо ніхто не доходив до океану: про них знають тільки з чуток, та ще з казкових здебільшого розповідей купців. Проте досить добре відомо, що Двіна, вбираючи n себе численні ріки, мчить на Пів­ніч, і що море там має такий величезний простір, що, цілком імовірно, держачись правого берега, звідти можна добратися на кораблях до країни Китаю, якщо по дорозі до неї не зустрі­неться яка-небудь земля.

4. З листа датського короля фрідеріка II (1576 р.)

Людвігу Мунку про одного росіянина, який відвідує Грен­ландію¹.

Відомо нам стало з твого повідомлення, що минулим літом кілька тронтгеймських бюргерів вступили у Барде у відносини з одним російським лоцманом Павлом Нішецом, який проживає в Мальмусі і звичайно щороку під Варфоломія плаває в Грен­ландію; він сказав їм, що коли за його роботу йому дадуть якусь винагороду, він, мабуть, розповість їм дані про цю землю і про­веде туди їх судна. Через це прошу тебе довідатись, які витрати потрібні для дослідження згаданої вище землі, і разом з тим по­відомити, чи знайдуться в Тронтгеямі бюргери, які захотіли б віддати під фрахт для цього [подорожі] свої судна, як ти повідом­ляв далі. Бо ми якнайласкавіше згодні, хоч би які були витрати, па таку справу, щоб дослідити згадану вище землю, приймемо охоче їх на себе і сплатимо. І нам угодно доручити тобі сторгу­ватися із згаданим вище російським лоцманом, щоб він пристав на таку справу, а також умовитися з кількома бюргерами з Тронтгейма, щоб вони дали свої судна для цього, так щоб ця подорож могла відбутися цієї осені.

¹ Йдеться про острів Шпіцберген.

11 березня 1576 р.

Фрідерік.

5. Уривок з листа пфальцграфа георга ганса до гросмейстера тевтонського ордену генріха V фон-бобенгаузена

Від 27 вересня 1578 р.

За 30 миль від Холмогорів знаходиться ще одна гавань – Мезень, услід за нею – Пустоозеро, де є ріка і містечко, куди самоїди ради [торгівлі] соболями з’їжджаються разом з росія­нами і яке знаходиться від нього на відстані 100 миль.

Нова Земля, де живуть самоїди, знаходиться звідси при­близно на відстані 90 миль. За нею, на відстані 130 миль, знахо­диться дика країна Тунгусія; далі йде Об, де живуть сибірці; звідси до Тунгусі! налічують 60 миль. Між Пустоозером і Сибі­ром ведеться торг соболями. Об виходить із стоячого Китайського озера; на цьому місці можна також вести, мабуть, найбільший торг, безперешкодно, бо тамтешні жителі чисто всі язичники. Таким чином, услід за країною московітів, яка не простягається дальше Мезені, живуть на протязі тисячі миль їзди язичники і дикі народи, а з Обі-ріки можна пропливти в Америку, при­чому два рейси з Обі в Америку дорівнюють одному тому, який можна зробити туди з Іспанії.