22. Лист лютера до спалатіна після відлучення від церкви (11 жовтня 1520 р.)

Здрастуйте! Нарешті, прибула сюди ця римська булла, її привіз Екк. Наші пишуть про неї докладніше курфюрстові¹. Я ставлюсь до неї з презирством і готуюсь виступити проти цієї безбожної, брехливої і від першого слова до останнього екківської булли². В ній, як ви бачите, сам Христос засуджений, і засуджений без всякого мотивування. Мене ж хочуть не допи­тувати, а вимагають відречення. Зауважте, до якої міри вони безумні в своїй люті, в своєму засліпленні, в своєму недомислі: не бачать, не мислять. Я буду, зрештою, ставитись до булли гак, паче вона вигадана і фальшива, і не буду згадувати імені папи, хоч і вірно, що дійсно звідти прибула. От, якби Карл³ був мужньою людиною і почав битву з прихильниками сатани. За себе я не боюсь. Хай буде, що угодно богу. І того не знаю, яких заходів вживає в цій справі князь⁴, найкраще в його ста­новищі було б поводитись так, наче йому нічого невідомо. Адже в Лейпцігу, як і скрізь до булли і Бкка ставляться з презирством. Ось чому я боюсь, щоб своєю стурбованістю і занепокоєнням ми не створили престижу буллі, яка інакше сама собою зійде нанівець і заспокоїться. Посилаю вам екземпляр булли, щоб ви могли подивитись на римську потвору.

Щодо мене, то я радий від усього серця, що доводиться стра­ждати за таку хорошу справу мені, недостойному такого святого страждання. Тепер я далеко вільніший, бо переконався, що папа – антихрист і папський престол – сідалище сатани.

Мартін Лютер, Августінець⁵

¹ Курфюрстові Фрідріху.

² Екк дійсно брав участь у складанні тексту булли.

³ Імператор Карл V.

⁴ Курфюрст Фрідріх.

⁵ Лютер все ще продовжує якийсь час, навіть після відлучення від церкви, підписуватись «Августінець» (тобто монах Августінського ордену).

23 Вормський едикт (26 травня 1521 p.)

Внаслідок того, що Лютер з усією упертістю і брехливістю наполягає на своїх явно єретичних поглядах і через це всіма, хто має розум і страх божий, вважається безумним або одер­жимим злим духом, ми, відповідно до нашої охоронної грамоти, в двадцять п’ятий день недавно минулого квітня наказали йому негайно забиратися геть з наших очей і послали до нього гла­шатая заявити, що він з цього двадцять п’ятого дня квітня про­тягом наступних найближчих двадцяти днів буде мати від нас вільний і безпечний пропуск, .який через вказані двадцять днів повинен закінчитися; а довше його терпіти не можна: треба буде після цього, нарешті, взятися за належні засоби проти цієї тяж­кої язви, про що йде мова далі.

.По-перше, ми хочемо, щоб ніхто з вас, без усякого винятку (а саме: ніхто з князів, чинів і підданих), через згадані двадцять днів, які закінчаться на чотирнадцятий день нинішнього травня, не приймав цього Лютера на проживання, не давав йому ні їсти, ні пити, не переховував його, не подавав йому, чи то словами, чи ділом, таємно чи явно, допомоги. Але де б він не об’явився, би, дізнавшись про це, арештуйте його і відправте під вартою до нас або ж накажіть зробити це або, принаймні (якщо не вда­сться його захопити), негайно сповістіть нас. І ви за таку святу справу, так само як за ваші клопоти і витрати, дістанете чималу нагороду. Так само проти його родичів, прихильників, покрови­телів, спільників, поклонників і послідовників і їх рухомого та нерухомого майна ви повинні, на підставі святого закону і в силу нашої і всієї держави опали, мудро діяти, а саме бити їх і хватати, брати собі їх майно на свою користь, безперешкодно залишаючи за собою, в разі якби навіть вони з допомогою хитро­го обману показували, що облишили цей шлях і добиваються папського відпущення.

Далі, ми наказуємо всім і також вам особливо, під страхом призначеної за це кари, щоб ніхто з вас згаданих вище творів Лютера, нашим святим отцем папою, як сказано вище, засудже­них, і всяких інших творів, виданих досі чи латинською, чи ні­мецькою, чи якоюсь іншою мовою, не купував, не продавав, не читав, не тримав у себе, не переписував, не друкував, не давав до друку як лихих і підозрілих творів, що написані явним і за­пеклим єретиком; наказуємо також, щоб ніхто не визнавав його вчення, не підтримував його, не поширював і не обстоював.

І щоб все це було виконане, щоб вірили [цій грамоті], ми до неї приклали нашу імператорську печатку. Дано в нашій Свя­щенній Римській імперії місті Вормсі, у восьмий день травня, в літо після різдва христового 1521, а нашого царювання в рим­ській державі друге, а в усіх інших шосте.