16. Я. Рейтенфельс про експорт і імпорт росії

Рейтенфелъс Я. Сказания светлейшему герцогу Тосканскому Козьме третьему о Московии, пер. А. Станкевича. М., 1906, стар. 186–187

Росія не тільки має у себе достатню кількість всього, але навіть веде мінову торгівлю з іноземцями більшістю своїх виро­бів. До них, крім солі, заліза, належать ще худоба, попіл, смола, льон, коноплі, риб’ячий жир, мед, віск, ікра, хутра і шкіра, які вона доставляє народам, і сусіднім з нею і тим, що далеко живуть. Татарам росіяни продають попони, уздечка, сукно, шкіру, сокири і багато іншого в тому ж роді, що вони самі зде­більшого купують у інших. Ліси дають їм у величезній кількості різного роду попелу, придатного для виготовлення підзолу та Інших речей, а також і хутряних звірів, а саме: соболів, куниць, рисей, бобрів, бирсей (?), диких кішок, лисиць, пахучих бобрів, білок, горностаїв, зайців, вовків, білих і чорних ведмедів, оленів, кіз, лосів, зубрів і багатьох інших звірів, хутра і шкіра яких широко вживається і дорого ціниться. Для купівлі їх, не тільки вся Європа, але й Азія і Африка, постійно висилають купців, які мають великий вплив на московські державні прибутки, бо вони платять величезні мита і часто визначають вартість гро­шей. Меду у росіян назбирується, як я вже говорив вище, така .кількість, що вони не тільки заготовляють його, щоб вживати самим, але й усолоджують ним і іноземців. Воску вони також виробляють багато тисяч фунтів, хоча значна частина його витрачається у них дома, під час богослужіння. Не кажучи вже про інші товари, Мосхі також за невелику ціну продають іноземцям пахучу кров відомої індійської тварини, яку звичайно називають їх ускусом і яку їм привозять здалека татари. Сюди ж треба по справедливості приєднати і бобра річкового... Немале джерело прибутку становлять величезні роги, або носи, риби нарвал, що їх колись, привозячи з Гренландії і Ісландії, датчани вида­вали за роги земноводного звіра єдинорога, поки Мосхі не поба­чили у себе на Новій Землі, в чому справа. Сюди ж належать тюлені, з яких добувають у великій кількості жир, і моржі, морські потвори, що мають великі, схожі на слонову кістку ікла, з яких роблять рукоятки для ножів і мечів.

З товарів, які привозяться в Московію з чужих країн, най­головніші такі: сукна, шовкові тканини, прянощі, різного роду вина, масло, залізні вироби, дорогоцінне каміння, перли, золото у вигляді дроту і навіть монета, золота і срібла. Привозять ці товари частково суходолом поляки і лівонці, частково ж морем англійці і бельгійці, які щороку приїжджають. Лише від тютюну, як одурманюючої рослини, цар наказує своїм росіянам утримуватись, щоб вірніше уникнути сп’яніння і пожежі від нього. З Персії, Бактріани і північної частини Китаю привозяться го­ловним чином бавовна, золота шовкова парча, дорогоцінне ка­міння, строкаті завіси, коштовні килими, шпалери, тонкі полотнаі зваляні з татарської вовни сукна. У великій кількості, нарешті, присилають росіянам щороку Татарія – найсильніших коней, Калмикія – найшвидших, Персія – найчистокровніших, хоча і у себе росіяни розводять дуже хороших. Ця тварина вважається у них необхідною не тільки на війні, але й у мирний час більше, ніж де б то не було, бо в Росії люди, хоч трохи заможні, вважають принизливим ходити пішки і звикли їздити по місту на конях, або ж щоб перед ними ішов кінь, що його веде слуга.