138. Зовнішні державні запозич., їх доцільність і напрями.

 Міжнародний державний кредит представляє сукупн. відносин, у яких держава виступає на світовому фінансовому ринку в ролі позичал. або кредитора. Ці відносини отрим. форму держ. зовнішніх позик Як і внутрішні позики, вони над. на умовах зворотності, терміновості і платності. Сума отриманих зовнішніх позик із нарахованими %ми включ. в державний борг країни. Країнам, що терплять значні ек. і фін. труднощі, зовнішні позики можуть даватися на пільгових умовах.

Над. зовнішніх позик здійсн. за рахунок бюджетних коштів або спеціальних урядових фондів. Одержувачами позик можуть бути центральні уряди, республіканські і місцеві органи влади. Кредиторами можуть виступати уряди, фінансово-кредитні установи й інші юридичні особи іноземних держав, приватні особи, а також міжнародні фін. організації.

Основною метою держ. зовнішніх позик є сприяння зміцненню ек. потенціалу, подол. фін. труднощів країни-одержувача, над. продовольчої допомоги.

Державні зовнішні позики над. у грош.й або товарній формі. Як правило, вони був. середньостроковими або довгострок. Грош. позики випуск. у валюті держави-кредитора, держави-позичал. або валюті третьої країни.

Погаш. позик за згодою сторін здійсн. товарними поставками чи валютою. Погаш. позик і виплата процентів по них може відбуватися після закінч. пільгового періоду, які над. відстрочку погаш. позики на 3-5 років після його використ.

Основними кредиторами нашої країни виступ. розвинуті капіталістичні країни. Допомога над. у формі міжурядових позик та міжбанк. кредитів.

139. Державний борг, його соціально-ек. Сутність, причини та структура.

Обслуговув. і погаш. державного боргу - одна з найвагоміших статей Держ. бюджету. Державний кредит дістає своє відображ. у сумах державного боргу, який виникає у держави перед позичал.ми. Державний борг - це загальний розмір накопиченої заборгов. держави.

Існув. боргу створює реальні й потенційні проблеми, хоча різні економісти ставляться до них по-своєму. Наявність державного боргу потребує здійсн. щорічних відсоткових платежів, які повинні фінансуватися за рахунок податкових надходжень. За стрімкого зрост. таких видатків держава повинна або зменшувати видатки на фінансув. соціально-ек. програм, або збільшувати свої доходи. Збільш. доходів бюджету досяг. за рахунок встановл. нових податків та інших обов'язкових платежів або додаткових держ. позик. Додаткове запозич. потребує додаткових видатків для обслуговув. державного боргу. Введ. нових податків може підірвати зацікавленість підприємців до бізнесу. Таким чином, існув. великого державного боргу може підірвати економічне зрост. країни. Проте державні видатки також м. різний характер. Якщо приріст витрат відбув. головним чином за рахунок збільш. витрат споживчого характеру, тоді висновок про те, що збільш. боргу перекладає його тягар на майбутні покол., є справедливим. Але якщо витрати м. інвестиційний характер, спрямов., наприклад, на будівництво автострад, портів, гідротехнічних споруд або є інвестиціями в "людський капітал" у системі освіти та охорони здоров'я, тоді державні інвестиції зміцн. майбутній виробнич. потенціал ек. Отже, в цьому разі виробничі потужності не скорочуватимуться, насамперед зміниться їхня структура на користь збільш. частки державного капіталу та зменш. частки приватного. Для стабілізації ек. й забезпеч. її сталого ек. зрост. ек. політика країни має враховувати імовірні макроек. наслідки, що пов'язані зі здійсн.м держ. запозичень.

Основними причинами створ. і збільш. державного боргу є: • збільш. держ. видатків без відповідного зрост. держ. доходів; • циклічні спади й автоматичні стабілізатори ек.; • скороч. податків з метою стимулюв. ек. без відповідного коригув. (зменш.) держ. витрат; • вплив політичних бізнес-циклів – надмірне збільш. держ. видатків напередодні виборів з метою завоюв. популярності виборців та збереж. влади.

ДБ склад. з зовнішнього та внутрішнього боргу. Борг класифік. також за типом кредитора та за типом боргового зобов'яз. Граничний обсяг державного боргу, над. гарантій встановл. на кожний бюджетний період згідно з Законом про Державний бюджет Укр. чи ріш.м про місцевий бюджет. Величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60 % фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту Укр. У разі перевищ. цієї величини Кабінет Міністрів Укр. зобов’яз. вжити заходів до привед. цієї величини у відповідність з законодавством. Структура державного боргу згідно із законодавством повинна визначатися щорічно Верховною Радою Укр. одночасно із затвердж.м Держ. бюджету на наступний рік. Внутрішній державний борг - заборг. держави перед домогосподарствами і фірмами даної країни. До внутрішнього боргу Укр. належить також заборг., що утворилася в результ. компенсації гарантованих заощаджень громадян чи інших держ. боргових сертифікатів Радянського Союзу, розміщених свого часу серед насел. В Укр. виник специф. державний борг перед насел.м через несвоєчасну виплату заробітної плати, пенсій, стипендій, виплат по інших соціальних програм. Структура внутрішнього боргу згідно з Законом Укр. "Про державний внутрішній борг Укр." та Постановою Верховної Ради Укр. "Про структуру бюджетної класифікації": 1. Заборг. перед юр. особами. 2. Заборг. перед банківськими установами: — перед Національним банком Укр.; — за позиками, одержаними для фінансув. дефіциту бюджету поточного року; — за позиками, одержаними для фінансув. дефіциту бюджету минулих років; — за іншими позиками та зобов'яз.ми; — за компенсаційними виплатами населенню в установах Ощадного банку Укр. та колишнього Укрдержстраху; — за залишками вкладів насел., централізованими колишнім Ощадним банком СРСР, та компенсаціями за ними; — заборг. перед іншими банками. 3. Заборг. сільськогосподар. підприємств за позиками, віднесена на державний борг. 4. За сумами, спрямованими на індексацію оборот. коштів держ. підприємств та організацій. 5. Інша внутрішня заборг. 6. Заборг. перед фізичними особами за цінними паперами та компенсаціями за ними. Зовнішній державний борг - це заборг. держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фін.и організаціями. Основні причини створ. і збільш. державного боргу: — збільш. держ. видатків без відповідного зрост. держ. доходів; — циклічні спади й автоматичні стабілізатори ек.; — скороч. податків з метою стимулюв. ек. без відповідного коригув. держ. витрат; — вплив політичних бізнес-циклів (надмірне збільш. видатків напередодні виборів для завоюв. популярності та збереж. влади). 3. Правовідносини Укр. з іноземними державними і міжнародними фінансово-кредитними установами в області державного кредиту Інституційна система міжнарод. і валютно-фін. відносин включає числ. міжнародні організації. Ці організації об'єднує спільна мета - розвиток співробітництва і забезпеч. цілісності та стабілізації складного і суперечливого всесвітнього господарства. До організацій, що м. всесвітнє знач., відносять спеціалізовані інститути ООН: — Міжнародний валютний фонд; — Міжнародний банк реконструкції та розвитку; — Міжнародна асоціація розвитку; — Міжнародна фін. корпорація - Світовий банк

4. Порядок здійсн. запозичень до місцевих бюджетів Укр.

Чинне законодавство закріплює право на здійсн. запозичень місцевими органами влади. Водночас Бюджетний кодекс Укр. містить ряд обмежень на здійсн. таких запозичень. Місцеві органи влади м. право здійснювати тільки внутрішні запозич. Зовнішні запозич. можуть здійснювати лише міські ради міст з чисельністю насел. понад 800 тис. мешканців (6 міст). Запозич. до місцевих бюджетів повинні мати цільове признач. Здійсн. вони лише до бюджетів розвитку, крім випадку взяття позики на покриття тимчасового касового розриву. В цьому випадку місцеві ради можуть отримати короткотермінові позички на термін до 3-х місяців, але у межах поточного бюджетного періоду.