22. Фондова біржа та її функц.

Фондова біржа є особливим посередником на ринку ЦП, виступаючи центром торгівлі ними. Вона виконує три основні функц. — посередницьку, індикативну та регулятивну. Сутність посередницької функц. полягає в тому, що фондова біржа створює достатні й усебічні умови для торгівлі цінними паперами емітентам, інвесторам та фін. посередникам. На фондовій біржі оберт. лише ц. папери, що пройшли реєстрацію і включені до лістингу. Торговельні угоди на біржі уклад. бро­кери. Вони діють від імені своїх клієнтів-інвесторів, емітентів чи фін. посередників, купуючи чи продаючи ц. папери. При цьому права власності на куплені ц. папери чи отримані від їх реалізації гроші належать клієнтам. Дохід брокера форм. за рахунок комісійних від укладених угод. Крім того, в торгівлі на бі­ржі беруть участь дилери. Вони куп. через брокерів ц. папе­ри з метою їх наступного перепродажу, їх дохід форм. за ра­хунок різниці в цінах купівлі й продажу ЦП. Індикативна функція фондової біржі полягає в оцінці варто­сті й привабливості ЦП. Саме на біржі проводиться котирув. ЦП, яке дає інформ. інвесторам про вартісну та якісну оцінку ЦП і динаміку їх розвитку. Це створює передумови для формув. надійного і достовірно­го механізму торгівлі (хоча і не виключає можливостей цілесп­рямованих махінацій з метою спекуляції цінними паперами) та стимулюв. ефективної діял. емітентів. Будь-які промахи відразу ведуть до зниж. вартості емітованих ними ЦП, а відтак і попиту на них, що веде до зменш. припливу фін. ресурсів. Тому для емітента так важливо забезпечу­вати стабільний фін. стан та високі фін. результати. Регулятивна функція фондової біржі вираж. в організа­ції торгівлі цінними паперами. Вона встановлює вимоги до емі­тентів, які виставляють свої ц. папери на біржові торги, пра­вила уклад. і викон. угод, механізм контролю за діяль­ністю суб'єктів біржової торгівлі. Біржі здійсн. контроль за фін. станом емітентів. Вони м. право на отрим. та перевірку інформ. про їх діял. Відповідно біржі можуть знімати з котирув. окремих емітентів, які або не викон. вимог біржової торгівлі, або м. незадовільні фін. показ­ники. Мета контрольної діял. біржі — забезпеч. до­стовірності котирув. ЦП та надійності біржової торгівлі. Існ. три види бірж: замкнута біржа, у торгах на якій можуть брати участь лише члени біржі; біржа з вільним доступом ві2дувачів, угоди на якій здійсн. тільки маклери (тобто по­середники); і біржа, що склад. із широкого кола осіб, але діє під контролем урядових органів.

23. Страхув., його ек. Сутність. Страховий ринок.

Страхув. є одним з важливих елементів фін. системи. Воно обумовлено рухом грошової форми вартості при формув. і використ. відповідних цільових грош. коштів у процесі розподілу та перерозподілу грош. прибутків та нагромаджень.

Як елемент фін. відносин, страхув. пов'язане з викон.м специф. функцій в економіці. Для розвитку суб'єктів ринкової ек., які господар., потрібна наявність у системі ек. відносин спеціалізованої системи перерозподільних відносин, що дозволяє забезпечувати безперервність господар. діял. таких суб'єктів шляхом над. їм страх. захисту при наст. несприятливих подій. Захисту можуть підлягати майнові інтереси, інтереси, пов'язані з різноманітними джерелами прибутку, та особисті інтереси, пов'язані зі зберіг.м досягнутого рівня життєзабезпеч. і життя.

Страхув. притам. усі ознаки фінансів, але воно має і свої відмітні ознаки: виник. перерозподільні відносини, обумовлені наявністю страх. ризику, як вірогідності і можливості наст. страх. випадку, здатного заподіяти матеріальний або інший збиток.

Страхув. також притам. замкнені перерозігодільні відносини між його учасниками, пов'язані з солідарною розкладкою суми збитку 1 або кількох суб'єктів на всіх суб'єктів, 'залучених до страхув.

Страх.й справі, як ек.й категорії, властива специфічна термінологія, яка використов. для визнач. ключових понять.

Страхувальник - у широкому знач. - фізична або юр. особа, що уклала договір страхув. зі страховиком.

Страховик - юр. особа будь-якої органі зацІйно-правової форми, дозволеної чинним законодавством, яка створена з метою здійсн. страх. діял.

Об'єкти і предмети страхув. - матеріальні цінності, які підляг. страхув., а в особистому страхув. - життя, здоров'я та працездатність.

Страховий захист - сукупн. специф. розподільних і перерозподільних відносин, пов'язаних з подол.м або відшкодув.м втрат, які завд. матеріальному виробництву і життєвому рівню.

Страх. відповідал. - обов'язок страховика виплачувати страх. відшкодув. і страхову суму при обумовлених наслідках страх. випадків.

Страх. свідоцтво - документ, що засвідчує факт страхув. майна або особистого страхув. (у міжнародній практиці - страховий поліс).

Залежно від основ виникн. зобов'язань страхув. традиційно підрозділяється на 2 форми: добровільне і обов'язкове.

Добровільне страхув. здійсн. на підставі волевиявл. страхувал., який самостійно за його особовою (страховою) ініціативою зверт. до страховика для задовол. свого законного страх. інтересу із урахув.м вимог загально-громадського та страх. законодавства.

Обоє 'язкове страхув. грунт. на тому, що законодавством встановл. перелік об'єктів, які підляг. обов'язковому страхув., та механізм, за яким забезпеч. його реалізація. Відповідал. за здійсн. обов’язк. страхув. поклад. на державні страх. органи.

Обов'язкове страхув. регул. законодавчими актами, згідно з якими страховик зобов’яз. прийняти до страхув. певні об'єкти, а страхувальник вносити визначені страх. платежі. 'Обов'язкове страхув. передбачає відповідал. страхувал. за своєчасність і внес. у повному обсязі страх. платежів.

Страховий ринок є однією з форм організації ек. відносин у сфері грош. обігу з приводу формув. та ви корист. страх. фонду та І нших фонді в і ресурсі в страховика за допомогою купівлі - продажу страх. продуктів.

Страховий ринок - це особлива сфера грош. відносин, у якій здійсн. механізм перерозподілу фін. ресурсів страхувальників та страховиків. Об'єктом купівлі - продажу на страховому ринку виступає специфічна послуга- страховий захист.

Обов'язковими умовами функціонув. страх. ринку є наявність:

- об'єктів страхув., що м. споживчу вартість -

потреби у страх. продуктах, послугах;

- суб'єктів страх. відносин - страхувальників, страховиків та інших суб'єктів, що здатні задовольнити зазначені потреби або їх споживати ;

- можливість прийняття рішень про участь у страх.й угоді.

За галузевою ознакою відокремл. ринки: особистого страхув., майнового страхув., страхув. відповідал. та страхув. ек. ризиків. Найбільш загальними ознаками є поділ страх. ринку на місцевий (регіональний), національний (внутрішній) та світовий (зовнішній).

У загал. вигляді страхув. поділяють на 2 галузі:

1. Майнове.

2. Соціал ьне та особисте .

Майнове страхув.Об'єктом такого страхув. виступ. майнові інтереси страхувал., пов'язані з його законним волод.м, розпорядж.м або з використ.м певного майна. Майнове страхув. є формою страх. захисту від ризиків та відшкодув. збитків, що входять до обсягу страх. відповідал.

Ринок майнового страхув. включає:

- страхув. майна підприємств;

- страхув. врожаю сільськогосподар. культур;

- страхув. домашнього майна громадян;

- страхув. транспортних засобів та інші.

 Соціальне страхув. є особливою сферою страхув. Із фін. погляду - це вклад. ресурсів, їхнє накопич., перетвор. в капітал, одерж. доходу й поверн. вкладених коштів у майбутньому в обумовлений страховим договором термін. Ринок особистого страхув. включає в себе такі сегменти:

1. Страхув. життя:

- змішане страхув. життя;

- страхув. дітей;

-страхув. на їшпадок втрати працездатності та інші.

2. Страхув. від нещас. випадків:

-індивідуальне страхув. від нещас. випадків;

-страхув. працівників за рахунок організацій;

-страхув. пасажирів.

Страховий ринок як частина фінансово-кредитної сфери с об'єктом державного регулюв. і контролю з метою забезпеч. його стабільного функціонув. з урахув.м значущості страхув. в процесі суспільного відтвор. Державне регулюв. страх. ринку здійсн. за допомогою спеціальної податкової політики, прийняття відповідних законів та відповідних нормативних правових актів. Держава також встановлює з урахув.м інтересів всього суспільства обов’язк. види страхув.

В основі страх. законодавства в Укр. полягає ЗУ "Про страхув.", у якому знайшли розвиток полож. декрету Укр. про страхув., а також законодавчі і нормативні документи,якї регул. страхову діял.