26. Напрями діял. Мвф та його роль у функціонув. Глобальної ек.

Міжнародний валютний фонд є провідним світовим фін. інститутом, який має статус спеціалізованої установи 00Н. Він був заснований на міжнародній конференції в Бреттон-Вудсі в 1944р., а почав функціонувати у 1947 р. Основними цілями діял. МВФ є сприяння розвитку міжнародної торгівлі й співробітництва у сфері валютного регулюв. та над. кредитів у іноземній валюті для вирівнюв. платіжних балансів країн—членів Фонду.

Діял. МВФ охоплює три основні напрями:

• кредитув.,

• регулюв. міжнарод. валют. відносин,

• постійний нагляд за світовою економікою.

Кредитув. здійсн. з різними цілями у різних формах та на різних умовах. Воно включає кредитув. для потреб вирівню-в. платіжного балансу, компенсаційне фінансув. та допомогу найбіднішим країнам. Фін. операції, які є основним напрямом діял., МВФ здійснює тільки з офіційними органами країн—членів Фонду.

Виділ. кредитів залежить від 3-х основних чинників: по-треби в ресурсах для вирівнюв. платіжного балансу, квоти країни та викон. вимог Фонду. Механізм кредитув. полягає в тому, що МВФ продає необхідну країні валюту за її національну ва-люту. Обсяги кредитув. насамперед залежать від резервної і кредитної часток та кредитної політики. Резервна частка становить 25% квоти даної країни, тобто ту частину, що внесена в іноземній валюті. У межах цієї частки кредити вид. на першу вимогу країни без сплати процентів і комісійних. Кредитна частка становить повну величину квоти даної країни. Ця сума ділиться на чотири рівні частини, які становлять окремі транші.

Прох. стосовно виділ. кредитів у рамках кредитної частки розгляд. Виконавчою Радою Фонду. Над. кредитів обумовл. викон.м країною певних політичних та ек. вимог.

У тих випадках, коли потреби в іноземній валюті перевищ. резервну і кредитну частки даної країни (тобто 125% її квоти), мо-жуть використовуватись системи розширеного та додаткового фі-нансув. і збільшеного доступу. Система розширеного фінансу-в., що почала діяти з 1974р., передбачає над. кредитів з метою покриття дефіцитів платіжних балансів на більш тривалі терміни (як правило, до 3-х років) і в більших розмірах, ніж ті, що забезпечені резервною і кредитною частками. Система додаткового фінансув. (1977—1981 рр.), а пізніше збільшеного доступу націлена на над. фін. допомоги при значних і затяжних дефі-цитах платіжних балансів в тих випадках, коли вичерпані ліміти звичайних кредитів.

Поряд із над.м звичайних кредитів існує система компенсаційного кредитув., яка повинна вирівнювати відхил. в платіжному балансі, що виник. з незалежних від даної країни причин. Сюди належать кредити на компенсацію втрат від скороч. виручки від експорту внаслідок пад. цін на світовому ринку, від збільш. вартості імпорту зерна, від непередбач. втрат, фінансув. створ. резервних запасів. Важливу роль відіграє фін. допомога найбіднішим країнам, що здійсн. на пільгових умовах, насамперед на структурну перебудову ек.

Другим основним напрямом діял. МВФ є регулюв. валют. взаємовідносин. У сучасних умовах, коли курси валют є плаваю-чими, а не фіксованими, роль Фонду полягає в узгодж. валютної політики країн—членів Фонду. Насамперед кожна країна повинна, відповідно до статуту МВФ, співробітничати з Фондом та з іншими країнами з метою забезпеч. і підтримки стабільних валют. кур-сів. Її ек. та фін. політика має спрямовуватись на забез-печ. ек. зрост. при розумній стабільності цін. Не-припустимими є валютні маніпулюв. з метою отрим. певних переваг у міжнародній торгівлі. При цьому МВФ установлює певні валютні обмеж. Так, країни—члени Фонду не можуть без його згоди вводити обмеж. за платежами і переказами з поточ. між-народних операцій, використовувати дискримінаційні валютні засоби, застосовувати систему кількох видів валют. курсів.

Виступаючи провідним міжнародним фін. інститутом, МВФ здійснює постійний нагляд і спостереж. за світовою економікою. Він формує значний масив інформ. як в цілому по сві-товій економіці, так і в розрізі окремих країн. Щомісячний збірник фін. статистики, що вид. МВФ. включає дані про дина-міку ек. зрост. і цін, грошовий обіг, експорт та імпорт, стан платіжного балансу, величину офіційного золотого запасу, рівень валют. резервів, розміри зарубіжних інвестицій, динаміку валют. курсів та ін. Країни—члени Фонду зобов'язані без перешкод надавати всю необхідну інформ.

Нагляд за макроеконом. та валютною політикою країн здій-сн. насамперед за допомогою консультув. МВФ детально аналізує податкову, грошово-кредитну і валютну політику та стан платіжних балансів країн. На основі аналізу гот. доповідь, що под. країні, в якій формул. певні рекомендації щодо виробл. та коригув. економічної, фін. та валютної політики. Важливою формою нагляду є також публікація та всебічне обговор. доповіді «Світовий економ. огляд». На підставі аналізу наявної інформ. розробляються середньострокові ек. прогнози, які д. можливість координувати макроек. політики країн—членів Фонду.