130. Управл. Бюджетним дефіцитом.

Вкрай негативні наслідки (фін., ек., соціальні) величезного бюджетного дефіциту потреб. здійсн. системи заходів для його подол., провед. активного фін. політики, використ. узвичаєних у світовій практиці методів боротьби з дефіцитом. Прагн. до рівноваги бюджетних доходів і витрат шляхом збалансованості Держ. бюджету – це сьогодні одна з головних задач. Тільки вирішуючи її, можна проводити цілеспрямовану фінансову політику. При цьому варто враховувати, що засоби розв'яз. даної задачі багато в чому визнач. тим, до якої межі (нульового чи іншого) і якими темпами потрібно прагнути до збалансув. бюджетних витрат і доходів.

 У програму конкретних заходів щодо скороч. бюджетного дефіциту варто включити і послідовно проводити в життя такі заходи, що, з 1 боку, стимулювали б приплив коштів у бюджетний фонд країни, а з іншого боку - сприяли скороченню держ. витрат. Сюди відносяться:

· зміна напрямків інвестув. бюджетних засобів у галузі нар1 господарства з метою значного підвищ. фін. віддачі від кожної гривни;

· зниж. воєнних витрат;

· зберіг. фінансув. лише найважливіших соціальних програм; мораторій на прийняття нових соціальних програм, що потреб. значного бюджетного фінансув.;

· заборона Центральному банку країни надавати кредити урядовим структурам будь-якого рівня без належного оформл. заборгов. державними цінними паперами.

Крім цього, варто враховувати, що у світовій практиці для зниж. бюджетного дефіциту широко використов. така форма, як залуч. в країну іноземного капіталу. З його допомогою виріш. відразу декілька задач, причому не тільки фіскального, але й ек. характеру; скороч. бюджетні витрати, признач. на фінансув. капітальних вкладень (а виходить, зменш. розрив між прибутками і витратами), розшир. база для виробництва товарів і послуг, з’являється новий платник податків (отже, збільш. дохідні надходж. в бюджет), поліпш. стан платіжного балансу.

Сучасна ек. думка пропонує багато концепцій бюджетного дефіциту, за допомогою яких визнач. ефективн. фіскальної політики та її вплив на економічну систему. Найважливіші з них такі:

· загальний дефіцит бюджету, який назив. також “фактичним” чи “касовим”, утвор. державними витратами, які перевищ. державні доходи та субсидії;

· зовнішній дефіцит = зовнішнім видаткам держави за винятком держ. надходжень від зовнішніх джерел;

· внутрішній дефіцит – це загальний дефіцит “мінус” зовнішній дефіцит;

· операційний дефіцит визнач. як загальний дефіцит за винятком інфляційної частки %-них платежів;

· первинний дефіцит є різницею між величиною загал. дефіциту і сумою всіх %-них платежів;

· поточний бюджетний дефіцит /надлишок/ утвор. поточними державними доходами за винятком поточ. видатків.

Неінфляційні джерела містять в собі:

· фінансув. дефіциту бюджету здійсн. за рахунок запозичень на внутрішніх та зовнішніх фін. ринках та за рахунок використ. залишків бюджетних коштів. Позики здійсн. у вигляді продажу держ. ЦП (облігацій, векселів), позик у позабюджетних фондів (наприклад, у Пенсійного фонду або у фонду допомоги по безробіттю) або через одерж. кредиту в банку. Ост. форму фінансув. бюджетного дефіциту використ. місцева влада. Зовнішні позики для покриття дефіциту Держ. бюджету в таких міжнарод. організаціях, як Міжнародний Валютний Фонд, Світовий Банк і в розвинених країнах та їхніх об’єдн.х типу ЄС тощо, характерні для країн, що розвив., а також все більше використов. і перехідними до ринку країнами, в тому числі Україною.

· трансферти – фінансув. у вигляді безоплатної допомоги.

Зменшити дефіцит бюджету уряд може і шляхом накопич. заборгов. – прострочув. платежів по боргах або за куплені товари, а також за рахунок підвищ. податків. Ці заходи теж м. неінфляційний характер.

Інфляційним джерелом фінансув. бюджетного дефіциту є монетизація дефіциту, яка відбув. в результ. позик центрального банку урядові та купівлі центральним банком держ. ЦП.

Дефіцит бюджету часто покрив. додатковою емісією грошей. Внаслідок такої емісії розвив. неконтрольована інфляція, підрив. стимули для інвестицій, знецін. заощадж. насел., відтвор. бюджетний дефіцит.

Державні позики як засіб покриття дефіциту бюджету безпечніші, ніж емісія, проте вони також певною мірою негативно вплив. на економіку країни. По-перше, при певних умовах уряд вд. до примусового розміщ. держ. ЦП і порушує ринкову мотивацію діял. приватних фін. інститутів. По-друге, якщо навіть уряд створює достатні стимули для купівлі юр. і фізичними особами ЦП уряду, то державні позики, мобілізуючи вільні кошти на ринку позикового капіталу, обмеж. можливості одерж. кредиту приватними фірмами. Фірми особливо невеликі та середні, не є для банків такими надійними позичал.ми, як державні органи. Збільш. попиту на ринку позикового капіталу через нові державні позики сприяє подорожч. кредиту – зрост. облікової ставки. Особливо складними є наслідки зовнішніх позик.

Дефіцит Держ. бюджету безпосередньо пов’язаний з явищем державного боргу, що виникає в наслідок заборгов. уряду та держ. органів. Зовнішній державний борг, що перевищує 70% від ВВП чи більше ніж в 2,2 рази експорт країни, вваж. небезпечним для стабільності ек., особливо для стійкого грош. обігу.

Фінансув. дефіциту бюджету обрахов. на чистій основі, тобто з обсягів валових надходжень запозичених коштів вирахов. платежі з погаш. основної суми боргу:

Фінансув. дефіциту = Запозич. – Погаш. боргу + Зміна залишків.

В аналітичному вигляді фінансув. дефіциту Держ. бюджету можна показати таким чином:

BD=MB+D+e·D*,

де: BD – показник дефіциту бюджету;

MB – грошова база;

D – внутрішній борг;

D* -- зовнішній борг в іноземній валюті;

е – валютний курс.

Між дефіцитом бюджету та його фінансув.м існує рівновага, тобто перше = другому:

Дефіцит = Видатки – Доходи = Фінансув. дефіциту.