131. Соціальне страхув. У контексті соціальних гарантій населенню.

Проблеми раціоналізації соціального навантаж. на еконо­міку є актуальними для Укр. Сьогодні стоїть завд. побуду­вати таку систему соціального захисту, яка могла б швидко і якісно підняти рівень життя соціально незахищених груп насел. і в той же час не гальмувати розвиток ек. Вирішити це завд. можна тільки шляхом формув. гнучких, адаптова­них до нових ек. умов систем управл. соціальними ризиками, які рівняються на найкращі світові досягн. та зваж. на національні особливості.

Пит. розвитку соціального страхув. зводиться до пошуку шляхів досягн. балансу між економ. і соціаль­ною складовими розвитку суспільства, які дозволили б уникнути конфронтації між ними та попередити перетвор. соціального захисту насел. з механізму управл. соціальними ризиками в «б»аласт», який є перепоною ек. зрост.

Класично виділяють три механізми управл. соціальним ризиком:

поглин. ризику (пряма фін. компенсація наслід­ків соціальних ризиків залежно від розмірів соціальних гарантій);

розподіл ризику (страхув., яке забезпечує компенсацію ризику пропорційно участі особи у формув. засобів соці­ального захисту);

попередж. ризику (зниж. або уникн. дії ризику за рахунок збереж. і підтрим. досягнутого трудового доходу).

Методи соціального захисту розрізняють також за ступенем захисту, який вони забезпеч. населенню. Як правило, держава надає мінімальні гарантії, колективна взаємодопомога забезпечує рівень життя, який відповідає соціально-трудовому статусу особи, а індивідуальний захист підтримує досягнутий рівень добробуту і навіть забезпечує його зрост. Загальна закономірність така, що ступінь захисту прямо пропорційний ступеню індивідуальної фін. участі і обернено пропорційний рівню перерозподілу доходів.

У залежності від методів виділяють різноманітні моделі соці­ального захисту, серед яких домінує соціальне страхув.

Страхув. — невід'ємна частина життя сучасного суспіль­ства. Це система захисту майнових інтересів особи від ризиків, наслідків випадкових, непередбач. подій, які несуть у собі загрозу нестабільності, а іноді й існув. людей та підприємств.

Соціальне страхув. ґрунт. на принципі колективної солідарності та створ. громадських страх. фондів за раху­нок зборів обов'язкових страх. внесків, воно призначене для того, щоб забезпечити мінімум соціального захисту особам, які досягнули пенсійного віку, потреб. медичної допомоги, інвалі­дам, безробітним. Система соціального страхув. в Укр. реформ. у зв'язку з переходом до ринкових форм господа­рюв.

Інститут соціального страхув. виник як результат взаємо­дії двох принципів соціально-ек. управл. ризиковими подіями: соціального регулюв. ек. та страху­в. У межах першого визначали основні орієнтири розвитку суспільства, а в межах другого формувався механізм фін. забезпеч. досягн. соціальних цілей.

Перші форми соціального страхув. виникли в середині XIX ст. в Європі. Зумовлені виникн.м та швидким розвитком Для кожного режиму соціального страхув. характерні свої організаційні структури. Основні відмінності організаційних структур національних систем соціального страхув. поляг. у виборі страховиків, тобто тих установ, які здійсн. функц. збир., акумуляції та витрач. коштів. Класичним при­кладом інфраструктури основних режимів соціального страхув. є національний страховий фонд Великобританії і каси взаємного страхув. в Німеччині. Окрім централізованої і децентралізованої структур соціального страхув. функціон. змішані моделі, в яких і ті, й інші форми м. приблизно рівне знач. (Японія, Франція, Швейцарія).

Функціональну структуру соціального страхув. оцін. за структурою страх. виплат і страх. внесків. Структура страх. виплат хар-є реальний рівень відшкодув. ризиків як за рахунок страхув., так і за рахунок державної бюджетної участі у компенсації соціального збитку. У світовій сис­темі соціального страхув. структура виплат по країнах одна­ково регламентована в країнах ЄС, левову частку виплат якої ста­новлять пенсії — 54,8%. Національні показники різняться в межах 6-7%.

Соціальне страхув. можна проводити в двох формах: дер­жавній і колективній. Державне соціальне страхув. обов'яз­кове, а колективне може бути і обов'язковим, і добровільним. За ступенем охопл. насел. соціальне страхув. буває загальним або для окремих соціальних груп насел.