90. Показники, що хар-ть стан бюджету. Бюджетний дефіцит і профіцит: оцінка доцільності та фактори, що їх обумовл.

Стан бюджету як фін. плану хар-ся трьома показниками:

· рівновага доходів і видатків;

· бюджетний надлишок (профіцит) – перевищ. доходів над нормативними видатками;

· бюджетний дефіцит – перевищ. видатків над постійними доходами (податки та податкові доходи бюджету).

Рівновага доходів та видатків на мій погляд практично неможлива, бо неможливо абсолютно передбачити викон. доходної частини бюджету та через незаплановані видатки на протязі бюджетного року.

Профіцит бюджету є досить бажане явище, оскільки уряд отримує додаткові фін. ресурси, які можна направити на розвиток, відшкодув. державного боргу та інші потреби. Проте профіцит, як правило, свідчить або про стрімке зрост. ВВП, або про завищений податковий тиск. У першому випадку це нормальна і бажана ек. ситуація, у другому – негативні дії уряду, які в довгостроковому періоді призведуть до скороч. ВВП і погірш. загал. ек. клімату в країні.

Бюджетний дефіцит – це перевищ. видаткової частини бюджету над доходною. Це явище необов’язково є надзвичайним. Нині у світі немає держави, яка б не стискалася з бюджетним дефіцитом. За умов ідеального становища в економіці держави дефіцит відсутній. Однак насправді це буває рідко, особливо коли держави пережив. кризу в економіці. Наслідком бюджетного дефіциту є зрост. державного боргу, який може призвести до розгорт. інфляції.

Види бюджетного дефіциту. За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на:

· відкритий – офіційно визнаний у законі про бюджет;

· прихований – офіційно не визн. Його форми:

§ завищ. планових обсягів доходів;

§ включ. у склад доходів бюджету джерел покриття бюджетного дефіциту;

§ включ. у склад доходів бюджету податкової заборгов. перед фізичними та юр. особами.

Прихований дефіцит - більш негативне явище, ніж відкритий.

За причинами виникн. дефіцит буває:

· вимушений (є наслідком низького рівня виробництва ВВП. Зумовлений недостатністю фін. ресурсів у країні;

· свідомий визнач. характером фін. політики держави – вона намаг. знизити рівень оподаткув. для стимулюв. ек. Недостатні ресурси держава мобілізує за допомогою позик.

За напрямами фінансув. розрізняють:

· активний – це спрямув. коштів на інвестицій в економіку, що сприятиме зрост. ВВП;

· пасивний – покриття поточ. витрат. Без зрост. ВВП призводить до розкручув. інфляції.

Причини виникн. дефіциту обумовл.:

· надзвичайними подіями (війни, епідемії, стихійні лиха тощо), що потребує використ. великих обсягів коштів, а звичайних резервів для цього невистачає;

· необхідністю здійсн. великих держ. вкладень у розвиток ек. з метою її структурної перебудови, що у майбутньому зможе забезпечити приріст ВВП і національного доходу, зміцнити економічну могутність держави та підвищити матеріальний і культурний рівень життя насел.;

· кризовими явищами в економіці, її розвалом;

· неефективністю фінансово-кредитних зв’язків;

· нездатністю влади тримати під контролем фінансову ситуацію у державі;

· недосконалістю фін. законодавства.

Наслідком бюджетного дефіциту є зрост. державного боргу, який може призвести до розгорт. інфляції.

Джерелами покриття бюджетного дефіциту виступ. державні позики і грошова емісія.

Передумовами використ. держ. позик є:

· наявність тимчасово вільних коштів у кредиторів держави;

· довіри з боку кредиторів до уряду;

· заінтересованості кредиторів (досяг. за рахунок високих гарантій поверн. боргу і %-ної політики);

· наявність реальних доходів від використ. позичених грош. коштів, які над. можливість повернути борги і сплатити проценти.

Державні позики вимаг. чіткої системи погаш. державного боргу. Джерелами цього погаш. можуть бути:

· додаткові податкові надходж., які отримує держава завдяки зрост. ВВП на основі інвестув. позичених коштів;

· підвищ. рівня оподаткув.;

· зменш. видатків;

· випуск нових позик.

Грошова емісія може використовуватися тільки в умовах жорсткого контролю за використ.м цих грошей. Вона виходить з обмеж. віднош. бюджетного дефіциту до ВВП на рівні 2-3%. У разі використ. грошової емісії основним чинником дефіциту є напрям направл. цих коштів – в інвестиції чи на поточні витрати. Якщо кошти спрямов. в інвестиції, то це дає можливість отримати певний дохід, що, в свою чергу, амортизує сплеск інфляції. В разі використ. коштів на поточні витрати інфляція стає невідворотною.