135. Сутність державного кредиту як фін. Категорії, його необхідність і роль у формув. Фін. Ресурсів держави. Відмінності державного кредиту від банк.

Ек. сутність державного кредиту Державний кредит являє собою доволі специфічну ланку держ. фінансів. Він не має ні окремого фонду фін. ресурсів (кошти, що мобіліз. за його допомогою, проходять, як правило, через бюджет), ні обособленого органу управл. Разом з тим, він хар-є особливу форму фін. відносин держави і тому виділяється в окрему ланку. Державний кредит за своєю економ. сутністю - це сукупн. ек. відносин між державою в особі органів влади і управл., з 1 боку, і фізичними та юр. особами - з іншого, при яких держава виступає в якості позичал., кредитора і гаранта. 

Основна класична форма кредитних відносин – держава виступає в якості позичал. коштів.

Виступаючи кредитором, держава за рахунок коштів бюджету надоє на платній основі за умови обов’язк. поверн. кредити юридичним і фізичним особам. Обсяг таких операцій значно менший, ніж при попередній формі.

В тих випадках, коли держава бере на себе відповідал. за погаш. позик або викон. інших забов'язань, взятих на себе фізичними чи юр. особами, вона являється гарантом (умовний державний кредит).

Оскільки державні гарантії, як правило, розповсюдж. на недостатньо надійних позичальників, то вони приводять до зрост. витрат із централізованих грош. фондів. У сфері міжнарод. ек. відносин держава може виступати як у ролі позичал., так і кредитора.

Як ек. категорія державний кредит поєднує в собі як фін., так і кредитні відносини. Як ланка фін. системи він обслуговує формув. і використ. централізованих грош. фондів держави, тобто бюджетних і позабюджетих фондів. Державний кредит є зворотнім, терміновим і платним. 

Разом з тим, між державним кредитом і банківським кредитом як класичною формою кредитних відносин, існ. суттєві відмінності.

Позичковий фонд використов. для кредитув. підприємств і організацій з метою забезпеч. безперебійності процесу розширеного відтвор. і підвищ. його ефективності; кредити можуть одержувати і приватні особи.

Відмітною рисою банк. кредитув. суб'єктів-господарів, є продуктивне використ. позичкового фонду (або з метою розвитку соціальної інфраструктури виробничих колективів). Використ. кредитних ресурсів як капіталу створює умови для погаш. кредиту і виплати процентів за рахунок збільш. вироблюваної вартості додаткового продукту.

Коли ж мова йде про державний кредит, то отримані через державну позику кошти надходять у розпорядж. органів державної влади, перетворюючись в їх додаткові фін. ресурси. Вони направляються, як правило, на покриття бюджетного дефіциту. Джерелом погаш. держ. позик і виплати процентів по них виступ. засоби бюджету.

Державний кредит — це відносини вторинного розподілу вартості валового суспільного продукту і частаци національного багатства. У сферу державно-кредитних відносин попадає частина прибутків і грош. фондів, сформованих на стадії первинного розподілу. Звичайно ними є тимчасово вільні кошти насел., підприємств і, як виняток, може використовуватися безпроцентна позика ресурсів організацій, не признач. для поточного спожив. Проте за певних умов насел. та трудові колективи можуть свідомо йти на обмеж. спожив. У цих випадках джерелом державного кредиту виступ. засоби, признач. для поточного спожив. чи фінансув. необхідних виробничих або соціальних витрат підприємств. В умовах тоталітарної системи управл. подібне обмеж. поточ. потреб може відбуватися і з примусу держави.

Формув. додаткових фін. ресурсів держави за рахунок мобілізації тимчасово вільних коштів насел., підприємств і організацій – це одна сторона державно-кредитних відношень. Другою їх стороною виступ. фін. зв'язки, обумовлені зворотністю і оплатністю засобів додатково мобілізованих державою. Виплата прибутків кредиторам забезпеч. переважно за рахунок бюджетних надходжень. При цьому коло платників податків не збіг. з колом власників держ. ЦП. Навіть якщо припустити неможливе, що контингент платників податків збіг. з контингентом власників ЦП, то й у цьому випадку будуть спостерігатися структурні розбіжності: розмір податків, які вносить до бюджету кожний власник ЦП, не збіг. з величиною одержуваних ним прибутків від державно-кредитних операцій. Це означає, що й інший бік державно-кредитних відносин має перерозподільний характер. Об'єктивна необхідність і доцільність використ. державного кредиту, його признач.

Об'єктивна необхідність використ. державного кредиту на задовол. потреб суспільства обумовлена постійним протиріччям між величиною цих потреб і можливостями держави щодо їхнього задовол. за рахунок бюджетних фондів. Регулюв. ек., соціальна політика держави, викон. нею своїх функцій щодо оборони країни і управл. нею вимаг. постійного збільш. бюджетних витрат. Чималих засобів коштує і міжнародна діял. держави. Тим часом доходи Держ. бюджету завжди обмежені. Тому при наявності вільних грош. ресурсів у насел., підприємств і організацій органи влади вд. до державного кредиту.

Доцільність використ. державного кредиту для формув. додаткових фін. ресурсів держави і покриття бюджетного дефіциту визнач. значно меншими негативними наслідками для держ. фінансів і грош. обігу країни порівняно з валютними прийомами (наприклад, емісії грошей) балансув. доходів і витрат уряду. Це досяг. на основі переміщ. попиту від фіз. і юридичних осіб до урядових структур без збільш. сукупного попиту і кількості грошей в обігу.

Признач. державного кредиту виявляється насамперед у тому, що він є засобом мобілізації державою додаткових фін. ресурсів. У випадку дефіцитності Держ. бюджету додатково мобілізовані фін. ресурси направляються на покриття різниці між бюджетними видатками і доходами. При позитивному бюджетному сальдо мобілізовані за допомогою державного кредиту кошти використов. безпосередньо для фінансув. ек. і соціальних програм. Це означає, що державний кредит, будучи засобом збільш. фін. можливостей держави, може виступати важливим чинником прискор. соціально-ек. розвитку держави.