89. Бюджет як основний фін. План держави, його хар-ка.

З даної точки зору бюджет являє собою розпис доходів і видатків держави, який затвердж. органами законодавчої і представницької влади у вигляді закону. Як фін. план бюджет відображ. економічну, соціальну, військову, міжнародну політику держави.

Видатки на економічну діял. визнач. двома чинниками:

А) масштабами державного сектора ек.;

Б) економ. політикою держави (чому відд. перевага - бюджетному фінансув. чи податковому регулюв.).

Рівень соціальних видатків визнач. фін. моделлю суспільства.

Доходи бюджету хар-ть податкову політику держави.

В Укр. бюджет як фін. план має певні відмінності від бюджету як економічної категорії, оскільки до нього включ. фонди цільового признач. Тому для оцінки реальної бюджетної політики необхідно проаналізувати статті доходів і видатків ( без цільових фондів).

Включ. цих фондів до бюджету зумовлено двома причинами:

- над.м їм законодавчої сили;

- необхідністю здійсн. державного контролю за коштами цих фондів.

Стан бюджету як фін. плану хар-ся трьома показниками:

- рівновага доходів і видатків;

- бюджетний надлишок - перевищ. доходів над нормативними видатками;

- бюджетний дефіцит - перевищ. видатків над постійними доходами.

Бюджетний дефіцит є складним явищем, яке не може мати однозначної оцінки. Визнач. різні види бюджетного дефіциту.

За формою появу бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований:

Відкритий - офіційно визнаний у законі про бюджет;

Прихований - офіційно не визн. Його форми: завищ. планових обсягів доходів; включ. у склад доходів бюджету джерел покриття бюджетного дефіциту. Прихований дефіцит - більш негативне явище, ніж відкритий.

За причинами виникн. бюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомим.

Вимушений - є наслідком низького рівня виробництва ВВП. Зумовлений недостатністю фін. ресурсів у країні.

Свідомий - визнач. характером фін. політики держави - вона намаг. знизити рівень оподаткув. для стимулюв. ек. Недостатні ресурси держава мобілізує за допомогою позик. Крім того, використ. держ. позик необхідне для регулюв. фін. ринку, індикатором якого є державні ц. папери. Для них встановл. мінімальний рівень %-них ставок при максимальній надійності, за їх допомогою держава стимулює або стримує фін. ринок.

За напрямом дефіцитного фінансув. розрізняють активний і пасивний бюджетні дефіцити.

Активний - це спрямув. коштів на інвестиції в економіку, що сприятиме зрост. ВВП.

Пасивний - покриття поточ. витрат.

Джерелами покриття дефіциту виступ.:

- державні позики;

- грошова емісія

Державна позика – отрим. державою коштів у формі запозичень від юридичних і фіз. осіб, урядів інших держав, міжніродних фін. організацій на умовах поворотності, терміновості і платності.

Використ. держ. позик вимагає:

- наявності тимчасово вільних коштів у кредиторів держави;

- довіри з боку кредиторів до держави;

- заінтересованості кредиторів;

- наявності реальних доходів від використ. позичених грош. коштів, які д. можливість повернути борги і сплатити проценти.

Державні позики вимаг. чіткої системи погаш. державного боргу. Джерелами цього погаш. можуть бути:

1) додаткові податкові надходж., які отримує держава завдяки зрост. ВВП на основі інвестув. позичених коштів;

2) підвищ. рівня оподаткув.;

3) зменш. видатків;

4) випуск нових позик.

Грошова емісія може використовуватися тільки в умовах жорсткого контролю за використ.м цих грошей. Вона виходить з обмеж. віднош. бюджетного дефіциту до ВВП на рівні 2-3%.

У разі використ. грошової емісії основним чинником дефіциту є напрям направл. цих коштів- в інвестиції то це дає можливість отримати певний дохід , що в свою чергу, амортизує сплеск інфляції. В разі використ. коштів на поточні витрати інфляція стає невідворотною.