17. Поняття фін. Ринку і хар-ка його складових (сегментів).

Фін. ринок — це сукупн. обмінно-перероз-подільних відносин, пов'язаних з процесами купівлі-про­дажу фін. ресурсів, необхідних для здійсн. виробничої та фін. діял. Відносини обміну пов'язані з перед.м одним суб'єк­том іншому за відповідну плату (проценти, дивіденди, дис­контні скидки тощо) права на тимчасове чи постійне ви­корист. фін. ресурсів. Таке перед. може здійснюватись прямо чи через фін. посередників (комерц. банки, інвестиційні фонди та ін.). При безпо­середніх взаємовідносинах операції з купівлі-продажу ре­сурсів відображ. як відносини обміну (перед. права використ.), так і перерозподілу цих ресурсів між влас­ником і користувачем. При участі у торгівлі фін. посередників відносини з ними продавців і покупців ресурсів є відносинами обміну, а перехід ресурсів від власника до ко­ристувача — відносинами перерозподілу. За економ. сутністю фін. ринок — це сукупн. ек. відносин, пов'язаних з розподілом фін. ре­сурсів, купівлею-продажем тимчасово вільних грош. коштів і ЦП. Об'єктами відносин на фінансовому ринку є грошово-кредитні ресурси, ц. папери та фін. послуги, суб'єктами відносин — держава, підпр-ва різних форм власності, окремі громадяни. Фін. ринок являє собою механізм перерозподілу фін. ресурсів підприємств і нагромаджень насел. між суб'єктами господарюв. і галузями ек., «зв'язув.» частини грош. коштів, не забезпечених споживчими товара­ми, а також засобом покриття дефіциту Держ. бюджету. В організаційному плані фін. ринок — це сукупн. ринкових фін. інституцій, що супроводж. потік коштів від власників фін. ресурсів до позичальників. До них нале­жать комерц. банки, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди компаній, лізингові організації, пенсійні та страх. фонди, національний банк, позабіржові торговельні системи, розрахунко­во-клірингові організації, депозитарії, інвестиційні керуючі реєст­ратори, інші фін. інституції, які відповідно до чинного зако­нодавства можуть здійснювати операції на фінансовому ринку. Сегменти: кредитний ринок, ринок ЦП , За формою: Ринок грошей і Ринок капіталів Фін. ринок досягає найбільшої ефективності, коли за-діяні усі його складові: ринок грошей, ринок кредитів, ринок ЦП, ринок фін. послуг.

18. Суб'єкти фін. Ринку (емітенти, інвестори, посередники, інфраструктура); склад і роль кожної групи суб'єктів.

Індивідуальні учасники фондового ринку — це фізичні особи (домогосподарства), що різняться між собою: кількістю та вида­ми ЦП, якими вони володіють; ступенем активності, з якою вони проявляють себе на ринку; цілеспрямованістю; спосо­бом вибору і прийняття рішень щодо купівлі-продажу ЦП. Хоча індивідуальні учасники і не домін. на фондовому ринку, однак завдяки їх численності емітенти м. можливість мобілізувати грош. кошти, розпоряджатись ними в господар. цілях, виробляти необхідні населенню матеріальні блага. До­машні господарства посід. досить важливе місце як інвестори на фондових ринках багатьох країн. Інституційні учасники являють собою організації, що діють на основі своїх засновницьких документів та інших норм права, затверджених державою. На відміну від індивідуальних учасни­ків, які корист. статусом фіз. осіб, інституції у біль­шості випадків м. статус юридичних осіб. Інституціями зазвичай є підпр-ва, організації, установи, товариства, компанії, фонди, корпорації. Залежно від функцій, що викон. в процесі ринкової вза­ємодії, учасники фондового ринку поділяються на 2 великі групи: основні та інфраструктурні. До першої групи входять емітенти, інвестори, посередники, інститути-регулятори, спеціальні держав­ні органи регулюв. Найважливішими серед інфраструктурних учасників є депозитарії, кліринго-розрахункові установи, трастові інститути, агенти з трансферту та реєстратори, продавці ринкової інформ., спеціальні гарантійні фонди. Емітенти ЦП — юридичні, а у випадках, передбач. законом, фізичні особи, які від свого імені випуск. ц. папери з метою залуч. фін. ресурсів для свого розвитку і зобов'яз. виконувати обов'язки, що виплив. з умов їх випуску. Зауважимо, що в Укр. лише юридичні особи м. право випускати ц. папери. Це стос. як випадків утвор. акціонерних товариств через заснув. чи перетво­р. держ. підприємств в акціонерні товариства або випуск облігацій підпр-вами, так і випадків, коли ц. папери випу­ск., наприклад, за ріш.м держ. органів управл. або місцевих органів самоврядув. (облігацій внутрішніх держ. та місцевих позик, казначейських зобов'язань). Емітентом ЦП, можуть бути також; держава в особі своїх держ. органів та органи місцевого самоврядув., які можуть випускати ц. папери для задовол. потреб у фі­нансув. видатків відповідних бюджетів та окремих проектів. Інвестори — фізичні, юридичні особи та інституційні інвес­тори, котрі м. вільні грош. кошти, необхідні для інвесту­в. з метою збільш. ринкової вартості ЦП. У більшості випадків інвестори м. на ринку ЦП одну або кілька певних цілей. Іноді вони хочуть зберегти свої кошти від знецін., в інших випадках сподів. отримати дохід від вкладень або встановити контроль над емітентами (це стос. здебільшого акціонерних товариств). Для того щоб стати інвестором на ринку ЦП, необхідно мати лише волевиявл. та грош. чи інші засоби, котрі можна було б вкласти в ц. папери. Інвесторами на ринку ЦП, як правило, виступ. індивіди та інституції, держава в особі Державного казначейс­тва чи Національного банку. Посередники на ринку ЦП — це такі фін. ор­ганізації, які над. посередницькі послуги. Існ. три основ­ні види посередницьких послуг: брокерські, дилерські та послуги щодо здійсн. підписки. Згідно з цим розрізняють три види посередників: брокери, дилери та андеррайтери. Термін «брокерські послуги» використов. для познач. регулярної діял., головним змістом якої є здійсн. операцій з цінними паперами за рахунок коштів клієнтів. Після придб. ЦП брокером право власності до нього не переходить, воно переходить до клієнта, за доруч.м і за кош­ти якого брокер здійснює операції. Клієнтами брокера, як правило, є інвестори, але ними можуть бути і дилери.

19. Хар-ка інструментів фін. ринку, їх склад.

нструментами забезпеч. обороту фін. ресурсів на фондовому ринку є ц. папери. Ц. папери — грош. документи, що засвідч. право волод. або відносини позики, визнач. взаємовідносини між особою, яка їх випустила та їх власником і передбач., як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість перед. грош. та інших прав, що виплив. з цих документів, іншим особам. Розрізняють капітальні та грош. ц. папери. Серед капі­тальних, що є засобом залуч. капіталу, найбільш поширені акції та облігації. Капітальні ц. папери, у свою чергу, поділяються на пайові, що вираж. частку у власності та валовому капіталі, та борго­ві, що вираж. відносини позики. Пайові ц. папери: акції, інвестиційні сертифікати, привати­заційні папери. Боргові ц. папери: облігації, казначейські зобов'яз. та ін., за якими емітент несе зобов'яз. повернути у відповідний строк кошти, інвестовані в його діял., виплатити дохід у ви­гляді фіксованого %. До грош. ЦП належать різні векселі (комерц., фін., прості, переказні), депозитні сертифікати, комерц. папери та ін. Грош. ц. папери активно використов. в обороті між фірмами, банками, між банками та казначейством. Також ц. папери можуть бути іменними або на пред'явника. Ім. ц. папери перед. через повний індосамент (переда­вальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи), або в них спеціально не вказано, що вони не підляг. передав. Ц. папери на пред'явника оберт. вільно. Ще в червні 1991 р. Верховною Радою Укр. було прийнято за­кон «Про ц. папери і фондову біржу», який визначає умови і поря­док випуску ЦП, а також регулює посередницьку діял. в організації обігу ЦП в Укр. Відповідно до цього закону можуть випускатися в обіг такі види ЦП:

• акції;

• облігації внутрішніх республіканських та місцевих позик;

• облігації підприємств;

• казначейські зобов'яз. держави;

• ощадні сертифікати;

• векселі;

• приватизаційні папери.

Крім ЦП першого порядку, існ. похідні ц. папери, до яких належать опціони, ф'ючерси, бони, варанти тощо.