119. Форми фін. Забезпеч. Медицини. Основи бюджетного фінансув. Охорони

Фінансув. охорони здоров*я здійсн. з Держ. бюджету Укр., республіканському бюджету АРК, місцевих бюджетів. Фондів медичного страхув., благодійних фондів та будь-яких джерел дозволених законодавством.

Кошти бюджету держави асигновані на охорону здоров*я використов. для забезпеч. насел. гарантованого рівня медично-санітарної допомоги, фінансув. держ. і місцевих програм ОЗ та фундаментальних наукових дослдіжень. Кошти бюжету не вкорастані закладом ОЗ не вилуч. і вдіповдіне зменш. у наступному звітному періоду не проводитсья. Відомчі та інші заклади ОЗ, які обслугов. лише окремі категорії насл. за проф, відомчою не пов*язаною із станом злоров*я людини ознак фінансув. за рахунок п-в і установ, яі вони обслугов.

Допск. фін. підтримка таких закладів за рахунок бюджету, якщо працівники відповідного відомства , п-ва, устанвои, організації становлять значну частину насл. данної місцевості.

Всі заклади ОЗ м. право використовувати для підви. якості рівня своєї роботи кошти добровільно перещані юр та фіз особами.

Кошторисне фінансув. медичних закладів грунт. на таких показниках:

по стаціонару — кількість ліжок і ліжко-днів;

по поліклініках — кількість лікарських ві2дувань. Кількість ліжок хар-є лікарняні місця. Розрізняють нормативну потребу і фактичну їх наявність. Нормативна потреба визнач., виходячи з чисельності жителів і показника госпіталізації в розрахунку на рік. Фактична наявність хар-є кількість встановлених в медичному закладі ліжок. Кількість ліжко-днів —добуток від множ. кількості ліжок на кількість днів функціонув. 1 ліжка на рік.

Кількість лікарських ві2дувань визнач. шляхом множ. чисельності жителів у районі обслуговув. на середню кількість ві2дувань лікарні на рік (приблизно 30 разів). Загальна кількість ві2дувань розподіляється за окремими спеціалістами — хірурги, терапевти і т.п.

Система заробітної плати медичних працівників встановл. в розрізі категорій: лікарі, середній та молодший медичний персонал, адміністративно-управл. та обслуговуючий персонал.

Система зарплати лікарів ґрунт. на встановл. ставки зарплати та системи підвищень і надбавок. Ставка зарплати залежить від посади (лікар-хірург, лікар-інтерн чи лікарі інших спеціальностей) та кваліфікаційної категорії. Крім того, ставка в частині надбавки може залежати від місцезнаходж. лікарні — місто чи сільська місцевість. Надбавки до зарплати також встановл. за шкідливі і небезпечні умови праці (інфекційні лікарні, рентгенкабінети), за роботу у вихідні і святкові дні та нічний час.

Ставки зарплати середнього медичного персоналу залежать від посади (медична сестра, акушерка, фельдшер, зубний лікар), категорії і стажу роботи. Для молодшого медичного персоналу ставки встановлені в залежності від посади (сестра — операційна, сестра — хазяйка, сестра — ванниця). На середній і молодший медперсонал пошир. надбавки за шкідливі умови праці та роботу у вихідні і святкові дні та нічний час.

Для медичних працівників зарплата розрахов., виходячи з обсягів роботи — 0,25; 0,5; 0,75; 1,0; 1,25; 1,5 ставки. Дозволяється поєднувати обов'язки медичної сестри та санітарки.

Для адміністративно-управлінського та обслуговуючого персоналу встановлені тверді ставки заробітної плати.

Фонд зарплати розрахов. шляхом множ. кількості посад на середню ставку зарплати. Середня ставка зарплати медперсоналу встановл. на підставі тарифікаційного списку.

Кількість посад лікарів визнач. в розрізі стаціонару і поліклініки: по стаціонару — виходячи з нормативу кількості ліжок на 1 лікаря (15—30 ліжок), який диференційовано в розрізі відділень (хірургічне, терапевтичне і т. д.); врахов. також посади завідувачів відділ.ми, лікарів-інтернів та лікарів-спеціалістів; у поліклініці — на основі кількості лікарських ві2дувань у розрізі спеціалістів і встановлених нормативів прийому на 1 лікаря; в поліклініці також передбач. посади завідувачів відділ.ми (за наявності певної кількості лікарів даного профілю).

Кількість посад середнього медперсоналу визнач. по стаціонару виходячи з кількості цілодобових постів. Кількість постів, у свою чергу, встановл. відповідно до нормативів кількості ліжок на один пост, які диференці. в розрізі відділень і встановл. окремо для денних і нічних годин. Кількість посад на один пост визнач. шляхом діл. річного балансу часу в годинах (365 х 24) на кількість годин роботи однієї медсестри на рік. Крім того, врахов. посади старшої медсестри, медсестри для організації індивідуального догляду за тяжкохворими та посади медсестер у лікувально-діагностичних кабінетах. У поліклініці кількість посад медсестер встановл. за нормативом відповідно до кількості посад лікарів (як правило, 1:1 і більше).

Кількість посад молодшого медперсоналу визнач. аналогічно середньому медперсоналу. Відм.сть полягає в тому, що норматив кількості ліжок на один пост дещо більший.

Кількість посад обслуговуючого персоналу встановл. за типовими штатними розписами.

Крім бюджетних асигнувань, джерелом фінансув. медичних закладів можуть бути доходи, які надходять від підприємств, організацій та установ за укладеними угодами на провед. медичного обслуговув. їх працівників, доходи від над. платних послуг (видача довідок та ін.), надходж. від спонсорських і благодійних внесків. У страх.й медицині об'єктом медичного страхув. виступає здоров'я громадян. На відміну від особистого страхув., де також об'єктом може бути здоров'я громадян, страх. відшкодув. виплач. не безпосередньо застрах.ному, а у вигляді плати залікув. в медичному закладі. Існ. 2 форми медичного страхув.: обов'язкове і добровільне. Як правило, мінімум медичних послуг забезпеч. обов'язковим страхув.м, додаткові — добровільним.

Страховиком може бути як держава (обов'язкове страхув.), так і недержавні страх. компанії, страхувал.ми: 1) держава (за рахунок бюджету — бюджетно-страх. медицина); 2) роботодавці; 3)громадяни.