128. Необхідність створ. Та признач. Держ. Цільових фондів. Принципи їх організації.

Державні цільові фонди — це сукупн. фондів грош. коштів, які знаходяться в розпорядж. центральних та місцевих органів влади. Фонди м. цільове признач., яке втіл. як у чітко визначених джерелах їх утвор., так і в напрямках можливого використ. коштів. Державні цільові фонди є однією з ланок загальнодерж. фінансів, порядок їх формув. та витрач. регламент. законодавчими актами. Історично цільові фонди з'явилися раніше бюджету, як єдиного державного фонду грош. ресурсів. Це були спеціальні фонди або особливі рахунки. Кількість їх постійно коливалася, більшість мали тимчасовий характер і разом із викон.м намічених цілей ліквідовувалися. Велика кількість фондів сприяла розпорошеності коштів, послабленню контролю за їх використ.м, і тому з'явився бюджет як джерело фінансув. потреб держави, пов'язаних з викон.м нею головних своїх функцій: втруч. в економіку, управл., соціального захисту населеня та оборони. В колишньому СРСР державний бюджет поглинув і об'єднав в собі цільові фонди і став єдиним і найбільшим централізованим фондом держ. ресурсів, що на певних етапах було доцільним, але з часом перестало відповідати потребам розвитку країни. В умовах дефіциту коштів бюджет виявився неспроможним профінансувати всі потреби держави. І тому почався зворотний процес відокремл. від Держ. бюджету спеціальних фондів, в першу чергу, з чітко визначеними доходними джерелами. Першим фондом, який був відокремлений від бюджету, став Пенсійний фонд. В сучасних умовах розвитку незалежної Укр. знач. держ. цільових фондів, поряд із бюджетом, значно зростає. Їх існув. є необхідним і доцільним, це пов'язано із наступним:1) у органів державної влади і управл., що форм. цільові фонди, з'являються додаткові джерела фінансув. своїх потреб понад бюджетні кошти; 2) існув. 1 централізованого фонду грош. ресурсів недостатнє для задовол. всіх держ. потреб; 3) при наявності перевищ. доходів над видатками цільових фондів кошти можуть бути використані для покриття бюджетного дефіциту; 4) з'являється можливість з більшою ефективністю проводити контрольну роботу за цільовим використ.м держ. коштів. Державні цільові фонди можуть утворюватися: — шляхом відокремл. із Держ. бюджету окремих видатків, що м. велике знач., — або формув.м спеціальних фондів із самостійними джерелами доходів. Джерелом держ. цільових фондів завжди є національний дохід країни. А мобілізація коштів здійсн. через: — спеціальні збори (дуже часто обов’язк.); — добровіл. внески і пожертвув.; — позики; — кредити; — направл. коштів із бюджету. В залежності від рівня, на якому утвор. спеціальні фонди, вони можуть бути: — державними; — місцевими. В залежності від напрямків використ. існ. фонди: — ек.; — соціальні; — науково-дослідні; — страх.;— міждержавні та інші.

129. Проблеми балансув. Бюджету. Бюджетний дефіцит.

Бюджетний дефіцит – це перевищ. видаткової частини над доходною.

За умов ідеального становища в економіці дефіцит відсутній. Адже держава може оптимально зіставити обсяг своїх видатків відповідно до фін. можливостей без будь-якої шкоди для суспільства.

 Причини виникн. бюджетного дефіциту:

 Необхідне здійсн. великих держвкладень у розвиток ек. з метою її структурної перебудови, що у майбутньому зможе забезпечити приріст ВВП і НД, зміцнити економіку могутності держави та підвищ. матеріального і культурного рівня життя насел.;

кризові явища в економіці;

неефективн. фінансово-кредитних зв’язків;

надзвичайні події, що потреб. використ. великих коштів, а звичайних ресурсів для цього не вистачає;

нездатність влади тримати під контролем фін. ситуації.

Нецільове та неефективне використ. бюджетних коштів;

Значний обсяг тіньової ек.

В Укр. у 80-90р. спостерігалось різке збільш. бюджетного дефіциту. Що було обумовлено зокрема:

1. різким зменш.м ефективності виробництва, що супроводжувалось скороч.м обсягів виробництва в ВВП і НД;

2. малоефективністю ек. зв’язків;

3. значним зрост.м і нераціональною структурою бюджетних видатків;

4. неефективністю бюджетного механізму, що не дозволило державі використовувати його в якості стимулу у розвитку ек. та соціальної сфери;

Ці причини сприяли деталізації ек., зниж. доходів бюджету, значному збільшенню дефіциту, що в свою чергу призвело до інфляційних процесів.

Бюджетний дефіцит є складним явищем, яке не може мати однозначної оцінки.

Визнач. різні види бюджетного дефіциту.

За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований:

Відкритий - офіційно визнаний у законі про бюджет;

Прихований - офіційно не визн. Його форми: завищ. планових обсягів доходів; включ. у склад доходів бюджету джерел покриття бюджетного дефіциту. Прихований дефіцит- більш негативне явище, ніж відкритий.

За причинами виникн. бюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомим.

Вимушений - є наслідком низького рівня виробництва ВВП. Зумовлений недостатністю фін. ресурсів у країні.

Свідомий - визнач. характером фін. політики держави - вона намаг. знизити рівень оподаткув. для стимулюв. ек. Недостатні ресурси держава мобілізує за допомогою позик. Крім того, використ. держ. позик необхідне для регулюв. фін. ринку, індикатором якого є державні ц. папери. Для них встановл. мінімальний рівень %-них ставок при максимальній надійності, за їх допомогою держава стимулює або стримує фін. ринок.

За напрямом дефіцитного фінансув. розрізняють активний і пасивний бюджетні дефіцити.

Активний - це спрямув. коштів на інвестиції в економіку, що сприятиме зрост. ВВП.

Пасивний - покриття поточ. витрат.

За критерієм визнач. складових частин бюджетного дефіциту виділяють:

А) фактичний дефіцит – є зовнішнім виявл.м розбалансованості дохідної та видаткової частини бюджету

Б) структурний - це дефіцит за умов повної або високої зайнятості потенційних виробничих ресурсів

В) циклічний це наслідок недонаходж. бюджетних коштів внаслідок циклічних коливань у економіці. В загал. вираж. циклічний дефіцит є різницею між фактичним і структурним дефіцитом.