10. Зміст і признач. Фін. Контролю, його види, об'єкти та суб'єкти. Функц., права і обов'язки суб'єктів фін. Контролю.

Ефективн. реалізації фін. політики залежить від ба­гатьох чинників, серед яких особлива роль належить фінансово­му контролю. Саме він забезпечує зворотний зв'язок між наміче­ними і досягнутими результатами. Фін. контроль являє собою сукупн. видів, форм і методів перевірки законності і доцільності здійсн. фін. операцій та реалізації на цій основі завдань фін. політики. Отже, фін. контроль зв'язаний з реалізацією фін. політики як безпосередньо, так і через контроль за фін. діяльністю окремих суб'єктів.

Фін. контроль як одна із функцій управл. фінанса­ми являє собою особливу діял. щодо перевірки формув. й використ. фондів фін. ресурсів у процесі створ., розподілу та спожив. валового внутрішнього продукту з ме­тою оцінюв. обґрунтованості й ефективності прийняття рі­шень і результ.в їх викон.

З визнач. сутності фін. контролю випливає, що його об'єктом є процеси формув. й використ. фондів фін. ресурсів. Суб'єкт контролю — це носій контрольних функцій щодо об'єкта контролю. Він, як правило, визнач. законодавством держави, нормативно-правовими актами суб'єк­тів фін. діял.

Найважливіші принципи фін. контролю:

• незалежність;• гласність;• превентивність (попереджувальний характер);• дієвість;• регулярність;• об'єктивність;• всеохоплюючий характер.

Залежно від суб'єктів, які здійсн. контроль, розрізняють такі види фін. контролю: загальнодержавний, муніци­пальний, відомчий, внутрішньогосподар., громадський і ауди­торський.

Основна особливість загальнодержавного контролю полягає в тому, що він є позавідомчим, проводиться стосовно будь-якого суб'єкта незалежно від його відомчої належності і підпорядкув. Цей контроль здійсн. державними органами законодавчої і виконавчої влади і спеціальними державними органами контролю.

Основні функц. контролю за реалізацією фін. політики покладені на вищі органи законодавчої та виконавчої влади. Без­посередній контроль здійсн. Міністерство фінансів та спеці­алізований незалежний орган — Рахункова палата. При цьому за­вд. Рахункової палати більш важливі. Міністерство фінансів, розробляючи засади і напрями фін. політики, контролює тільки їх реалізацію. Рахункова ж палата має контролювати як обґрунтованість та доцільність здійснюваної фін. політи­ки, так і хід її реалізації. При цьому хоча Рахункова палата може здійснювати і детальні перевірки фін. діял. окремих суб'єктів, основна її увага зосереджена саме на контролі у сфері реалізації фін. політики на мікро- і макрорівнях та у сфері міжнарод. фін. відносин.

11. Сутність держ. Фінансів, їх признач. І роль. Складові держ. Фінансів.

Державні фінанси — це складова фін. системи держави, її центральна сфера, через яку здійсн. вплив держави на економ. і соціальний розвиток.

За своєю економ. сутністю державні фінанси — це сукупн. розподільно-перерозподільних відносин, що виник. у процесі формув. і використ. фін. ресурсів дер­жави, призначених для забезпеч. викон. державою покла­дених на неї функцій.

З допомогою держ. фінансів держава розподіляє і пере­розподіляє значну частину валового внутрішнього продукту, який є головним об'єктом фін. відносин.

До складу держ. фінансів включ.: сукупн. усіх бюджетів держави; централізовані та децентралізовані фон­ди цільового признач.; фінанси підприємств і організацій державної та комунальної форм власності; державний кредит; державне особисте і майнове страхув.

Фін. відносини, що виник. у держави з іншими суб'єктами, м. досить складний характер. З позицій держави, з 1 боку, формув. коштів централізова­них фондів хар-є і відносини обміну, і розподілу, і перерозподілу. Відносини обміну досить незначні за обся­гами і питомою вагою і пов 'язані з надходж.м доходів, отриманих від реалізації державного майна і ресурсів, що належать державі, від майнових прав, від над. послуг тощо. Відносини розподілу відображ. частку держа­ви у створеному ВВП, яку вона отримує у формі непрямих податків. Відносини перерозподілу відбив. формув. фондів за рахунок оподаткув. доходів юридичних і фіз. осіб. У процесі використ. дерзісавних коштів виник. відносини розподілу і перерозподілу. Розподільні відносини з боку держави хар-ть використ. тієї частини держ. доходів, що отримана нею на осійнові обміну і розподілу, а перерозподільні — тих, що отри­мані на основі перерозподілу. З погляду юридичних і фіз. осіб державні фінанси м. насамперед яскраво ви­ражений перерозподільний характер, хоча в них присутні й елементи обміну — плата за державні послуги.

Ланками держ. фінансів є:

— бюджет держави;

— фонди цільового признач.;

— державний кредит;

— фінанси державного сектора.

За рівнями державні фінанси поділяються на загальнодержав­ні й місцеві.

Загальнодержавні фінанси признач. для забезпеч. тих потреб суспільства, які м. загальнонаціональний характер і відображ. інтереси держави загалом.

Місцеві фінанси являють собою фінансову базу місцевих ор­ганів влади та управл. Вони забезпеч. регіональні потре­би у фін. ресурсах та доходах, їх внутрішньотериторіаль-ний перерозподіл. Основне признач. місцевих фінансів — забезпеч. відносної фін. незалежності й автономності регіональних адміністративних формувань (областей, районів) та поселень.