Сила духу лесі українки

(За поезією «Contra spem spero!») План

1. На тернистих життєвих дорогах.

2. Оптимістична віра у своє поетичне покликання й щасливу долю у поезії «Contra spem spero!»

1. Побудова вірша на двох системах контрастних образів, при­страсність монологу.

2. Сила людини — у відповідальності за долю інших, за народ.

3. Утвердження думки про життя як діяння, боротьбу зі своїми слабкостями.

4. Алегоричність, символічність образів «весни золотої» та «осінніх хмар», «зірки провідної».

5. Сила особистих переживань, автобіографічність поезії.

258

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

6. Поетична майстерність Лесі Українки у використанні зображаль­но-виражальних засобів. ІІІ. Непереможність людської сили духу.

Iдея гармонiї людини й природи

(За драмою-феєрiєю Лесi Українки «Лiсова пiсня»)

Лесю Українку називають у народi дочкою Прометея, бо вона про­йнялася творчiстю Тараса Григоровича Шевченка i понесла далi естафе­ту правди, добра i людяностi. Її лiрика сповнена глибокої пристрастi, нiжної задушевностi, щирої любовi до рiдної землi, навколишньої приро­ди, до свого нескореного народу.

Драма-феєрiя «Лiсова пiсня» — це надзвичайний твiр Лесi Україн­ки — видатної української поетеси, письменницi, фiлософа, драматурга. У цьому творі простежується багатство думки, поетичнiсть образiв та гармонiчна єднiсть реальностi та фантазiї. В «Лiсовiй пiснi» Леся Укра­їнка ставить та намагається вирiшити вiчнi питання: життя й смертi, ко­хання та ненавистi, вiрностi і зради, пошуку правди, справедливостi.

Однак у драмi-феєрiї є дещо таке, що сьогоднi звучить особливо гос­тро — це трагiчна тема вiдносин людини з природою. Головнi герої «Лiсової пiснi» — це представники людства та природи. Лукаш — прос­тий селянин, представник людського світу. Мавка — дитина природи, лiсова дiвчина, яка закохується в Лукаша та йде до нього жити, залиша­ючи лiс, в якому пройшло все її життя, йде до нього, незважаючи на те що вся природа проти цього. Її дiдусь Лiсовик попереджає Мавку, що люди жорстокi, погано ставляться до природи, що вони нiколи не зможуть при­йняти її за свою. Але Мавка, попри всi вiдмови, пiшла жити до Лукаша та зазнала там лише нещастя, труднощi, горе.

Велику роль у «Лiсовiй пiснi» вiдiграє природа. Лiс «реагує» на всi переживання Мавки, на її душевний стан. Мавцi добре, i лiс прокидаєть­ся, на деревах розпускаються бруньки; Мавцi тяжко вiд розлуки з Лука-шем, i «…все покривається протяглим сумним вовчим виттям… Безлис­тий лiс ледве мрiє проти попелястого неба чорною пустиною, а далi по узлiссi снується розтрiпаний морок».

Лiс, з одного боку,— всеперемагаючий природний початок, i лiс,— крихкий беззахисний свiт, який немов кричить: «Захисти мене, не чiпай мене! Збережи мене!» У творi лiс — це джерело творчостi, краси. Не да­ремно дядько Лев так старанно береже старого дуба-велетня, навiть вiдмовляється його продати купцям. За повагу до природи, доброту, щирiсть його любить Мавка, поважає Лiсовик:

То ж дядько Лев сидiтиме в тiй хижi, а вiн нам приятель… Люблю старого. Таж якби не вiн, давно б уже не стало сього дуба. Лiсовi жителi по-рiзному ставляться до людей. Русалка їх просто не­навидить: