Як я розумію дружбу

План

1. Роль дружби в житті людини.

2. «Без вірного друга — велика туга» (Нар. тв.).

1. Чи можливо прожити без дружби?

а) Як подолати самотність.

б) Моє ставлення до однокласників.

2. «Приятелів тьма, а вірного друга нема» (Нар. тв.).

3. Найголовніші ознаки дружби.

III. «Дружба — найцінніший скарб» (Нар. тв.).

Можна погодитись, а можна й не погодитись зі словами Шота Руста-велі, що людина, яка не шукає друзів, є ворогом сама собі.

Подивимося на своїх однокласників: у одних справжня, як мені здаєть­ся, дружба, в інших — тільки приятелювання. Тому, в кого є друг, я по-доброму заздрю, а того, хто завойовує дружбу, плазуючи перед однолітка­ми, жалію. Так сталося, що у мене немає друзів.

Безумовно, я не відчуваю себе самотньою, бо спілкуюся з усіма одно­класниками, хоч наш 9А і розбився на групи. Я намагаюся бути з усіма

44

УКРАЇНСЬКА МОВА

доброзичливою, допомагаю всім, хто до мене звертається (я не відмінниця, але твердо знаю шкільні дисципліни), проте списувати не даю нікому, про­сто пояснюю. Усі знають мої принципи щодо списування, і ніхто не обра­жається. Представники всіх трьох угрупувань, на які розбився наш клас, намагаються залучити мене до своїх кіл, але я відмовляюся від їхніх запро­шень, бо вважаю, що клас повинен бути єдиним колективом. Я впевнена, що у мене будуть справжні друзі, на все життя. А поки що народна мудрість «приятелів тьма, а вірного друга нема» — це про мене.

Два роки тому я втратила свою найкращу подругу. Ця дівчина і досі навчається в нашому класі і навіть є лідером одного з трьох угрупувань, проте я викреслила її зі свого життя. Справа в тому, що я погано вчилася, часто хворіла, не встигала засвоювати новий матеріал, словом, тяглася ледве-ледве, позаду всіх у класі. Моя подруга, навпаки, завжди вчилася на «відмінно». Їй легко давалося навчання, і вона давала мені списувати. Але при цьому ображала мене. При всіх дітях принижувала мене, назива­ла дебілкою і дурепою. Одного разу я не витримала цих знущань і посва­рилася з подругою. Я наздогнала клас, почала відвідувати басейн. Покра­щилось і моє здоров’я, і успішність. Відтоді я почуваю себе впевнено. Але на все життя я зрозуміла, що там, де є справжня дружба, там немає місця образам і приниженню. Дружба — це взаєморозуміння і взаємоповага. Справжні друзі бояться образити одне одного.

Я впевнена, що в мене буде друг, якому я зможу довіряти, як собі, про якого я скажу: «Друг — це другий я».

Мої ідеали

План

1. Взаємозв’язок людських ідеалів та історії людства.

2. Як я розумію ідеали людини.

1. Моє розуміння ідеального суспільства.

2. Співвідношення ідеалів і моральних якостей людини.

3. Вплив зовнішності на поняття ідеалу людини.

4. Які риси характеру людини я вважаю ідеальними.

5. Які риси характеру я прагну виховати в собі.

III. Гуманістичні ідеали — майбутнє людства.

Мені здається, що людство прагне винайти ідеал, протягом усієї своєї історії. Звертаючись до літератури і мистецтва, ми можемо спотерігати, як поняття ідеалу змінювалось у різні епохи. А найголовніше, що люди прагли свій ідеал створити, уявити, побачити. Це відбувалося в літера­турі, скульптурі, живописі. Так виникли ідеальні образи. Але вони іде­альні для митців, які їх створили, і не завжди збігаються з нашими уяв­леннями. Люди мріяли і про ідеальне суспільство. Але ідеальної епохи або ідеального суспільного ладу винайти так і не вдалося. Ну що ж, мож­ливо, це ще попереду. Але, я впевнена, що ідеал, отой взірець доскона­лості, кінцева найвища мета-промінь, є у кожної людини.

8–9 КЛАСИ

45

Мої прагнення цілком реальні. Я не чекаю ідеального суспільного ладу, бо розумію, що суспільство — це люди, а ідеальних людей не існує. Тому я прагну досягти нормальних людських стосунків у своєму найближчому оточенні. І якщо кожна людина прагнутиме того ж самого, то, можливо, наше життя буде кращим.

Отже, щодо моїх ідеалів…

Мої ідеали — це моральні якості, мої і моїх друзів, моїх батьків і моїх дідів, словом, близьких мені людей. І ці ідеали не однобокі, вони мають взаємозв’язки з різними галузями життя. І навіть те, яким я уявляю своє майбутнє — це мій уявний ідеал.

Коли я була ще зовсім дитиною, то вважала ідеалом зовнішні риси людини. Тепер, коли мені п’ятнадцять, я розумію, що зовнішність — не головне в людині. Безумовно, людина повинна слідкувати за собою, бути чистою та охайною, а ось поняття краси для мене стало ніби іншим. Чле­ни моєї родини і мої друзі не всі красиві, але для мене вони найкращі, бо їх красу я оцінюю за внутрішніми рисами, як і вони мою.

Отже, риси характеру, які я вважаю ідеальними. Найперше, це доб­рота. Я думаю, що це саме та риса, яка робить людину людиною, адже доброта включає в себе і чуйне ставлення до інших людей і увагу до лю­дей старшого покоління, і любов до природи, і уміння співчувати іншій людині, і турботу про братів наших менших, і багато-багато інших якос­тей, які я б хотіла виховати у собі. Іноді важко бувати добрим: хтось дра­тує, хтось заважає, хтось галасує, а хтось просто не подобається. Тоді я на­магаюсь подолати в собі емоції, розуміючи, що якась риса мого характеру теж може не подобатись іншим. Хочу навчитися сприймати людей таки­ми, які вони є, хоча схиляюсь до гуманістичних рис у людині.

Сподіваюсь, що в своєму розумінні ідеалів, я не самотня. І чим більше буде прихильників гуманістичних тенденцій, тим добрішим буде навко­лишній світ. Можливо, саме тоді і прийде найдосконаліша епоха в історії людства.